open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 916/1105/16
Це рішення містить правові висновки

Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 12 листопада 2020 року

у справі № 916/1105/16

Господарська юрисдикція

Щодо умов притягнення засновників до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постановах

від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16

від 30.01.2018 у справі № 923/862/15

від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15

від 10.03.2020 у справі № 902/318/16

Фабула справи: арбітражний керуючий Вудуд Г.І. в межах справи про банкрутство Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» звернувся до господарського суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника та стягнення з селищної ради 5 446 531,69 грн.

Крім того, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності, в якій просило стягнути з селищної ради на користь Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» 5 440 658,73 грн, що складає різницю між сумою вимог кредиторів у справі про банкрутство № 916/1105/16, яка затверджена господарським судом, і ліквідаційною масою.

Рішенням господарського суду відмовлено в задоволенні заяви арбітражного керуючого Вудуда Г.І.. Заяву АТ «НАК «Нафтогаз України» про покладення субсидіарної відповідальності відхилено.

Постановою апеляційного господарського суду п. 1 резолютивної частини рішення господарського суду скасовано та прийнято нове рішення - заяву ліквідатора, арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на селищну раду задоволено.

Мотивація касаційної скарги: селищна рада вказує, що у цій справі підставами для подання касаційної скарги є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Правова позиція Верховного Суду: ст. 215 ГК України унормовано, що у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Так, відповідно до положень ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство (у редакції, чинній на момент звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності), ліквідатору надано право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені в порядку субсидіарної відповідальності суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Разом з тим, положеннями ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено аналогічне з ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, правове регулювання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників.

Визначене ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство (ч. 2 ст. 61 КУзПБ) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення судами складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від КК України та КУпАП, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство (ч. 2 ст. 61 КУзПБ) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: «банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…». Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство (ст. 1, ч. 3 ст. 10, ст. 11 Закону про банкрутство).

Висновки: діями, у зв’язку з якими засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, можуть бути: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Ключові слова: відповідальність засновників юридичної особи, умисне доведення до банкрутства, підстави виникнення субсидіарної відповідальності

Повний текст рішення
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: