ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 923/1432/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.
за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Цюрупинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області
представник - Шаповал Д.В. (довіреність №152/9/21-22-10-05-04 від 21.05.2018)
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод кормових добавок ДЕН"
ліквідатор - арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович, особисто
ОСОБА_6
представник - адвокат Устюхіна Т.Ю. (договір про надання правової допомоги від 07.11.2018, ордер серії ХС №117127 від 11.03.2019)
ОСОБА_8
ОСОБА_9
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_6
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду
від 08.01.2019
у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В. (головуючий), Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.
у справі №923/1432/15
за заявою Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод кормових добавок ДЕН"
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 24.01.2019 поштовим відправленням ОСОБА_6 звернувся безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №923/1432/15 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №923/1432/15 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.01.2019.
3. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі №923/1432/15 за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №923/1432/15 та призначено її розгляд на 12.03.2019.
4. Судове засідання Верховного Суду 12.03.2019 проводилося в режимі відеоконференції з Господарським судом Херсонської області.
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод кормових добавок ДЕН" в особі ліквідатора Бєлоусова І.В. подало відзив на касаційну скаргу.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
6. Провадження у справі №923/1432/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод кормових добавок ДЕН" (далі - ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН", боржник), порушене ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.09.2015 за заявою Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство), здійснюється на стадії ліквідаційної процедури введеної постановою місцевого суду від 01.12.2015 з призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.
7. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.12.2016 залучено до участі у справі громадян ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8.) та ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6.) як заінтересованих осіб щодо боржника.
8. 24.04.2017 арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. звернувся до місцевого суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновників та керівника пропорційно у рівних частинах та просив стягнути на користь ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН" по 254 593, 30 грн. із засновника-керівника ОСОБА_6, засновника ОСОБА_8 та засновника ОСОБА_9 у зв'язку з проявленою ними бездіяльністю у поданні податкової та статистичної звітності боржника, що призвело до несплати товариством-боржником податкових зобов'язань, зумовило його неплатоспроможність та доведення до банкрутства ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН"; як на підставу заявлення вимог ліквідатор банкрута зіслався на приписи частини 1 статті 215 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 5 статті 41 Закону про банкрутство. Ухвалою 25.04.2017 заява ліквідатора прийнята до провадження із витребуванням від громадян ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відзивів від ліквідатора з документальним та правовим обгрунтуванням (том 1 матеріалів оскарження ухвали 06.03.2018 у справі №923/1432/15, а.с. 73). Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з ненаданням витребуваної інформації.
9. 30.05.2017 ліквідатор ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН" Бєлоусов І.В. уточнив заявлені ним вимоги щодо субсидіарної відповідальності засновників та керівника боржника та просив місцевий суд стягнути на користь ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН" солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 763 779, 90 грн. заборгованості товариства-боржника визнаної та включеної до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН".
10. 06.03.2018 ухвалою Господарського суду Херсонської області вимоги ліквідатора Бєлоусова Ігоря Валентиновича про покладання субсидіарної відповідальності на громадян ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у зв'язку з доведенням до банкрутства ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН" задоволено; стягнено солідарно з гр. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, місце проживання АДРЕСА_2 та гр. ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний код НОМЕР_3, АДРЕСА_3, на користь ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН", ідентифікаційний код 34668888, вул. Агропромівська, 11, с. Дар'ївка Білозерського району Херсонської області, грошові кошти на суму 763 779, 90 грн. субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням до банкрутства.
11. Приймаючи рішення про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН" на його засновників, суд першої інстанції, з посиланням на частину 1 статті 215 ГК України та частину 5 статті 41 Закону про банкрутство та з огляду на встановлені обставини щодо фінансово-майнового стану боржника та діяльності його керівника та учасників, виходив з того, що ОСОБА_6, як керівником-учасником ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН", та учасниками товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 використано юридичну особу-боржника для здійснення підприємницької діяльності, прихованої від оподаткування та безтоварних господарських операцій, а після виявлення контролюючим органом таких фактів та пред'явлення до боржника у березні-квітні 2013 року вимоги про сплату податкового боргу, господарську діяльність боржника припинено у незаконний спосіб, а його майнові активи приховано з метою ухилення від сплати податкових зобов'язань. Зазначені дії керівника боржника та його учасників мали наслідком доведення товариства-боржника до банкрутства, так як порушення щодо ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН" даної справи про банкрутство було ініційовано контролюючим органом, в якому боржник перебував на податковому обліку, у зв'язку з наявністю у ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН" несплаченого податкового боргу на суму 763 792, 79 грн., який підтверджено рішенням суду від 26.06.2014 в адміністративній справі №821/1991/14; стан неплатоспроможності боржника внаслідок приховання його активів учасниками товариства та несплати податкових зобов'язань зумовив визнання боржника банкрутом та введення його ліквідаційної процедури постановою місцевого суду від 01.12.2015 і, як наслідок, припинення підприємницької діяльності ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН".
З огляду на встановлені обставини наявності вини учасників товариства-боржника ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у доведенні до банкрутства ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН", суд першої інстанції застосував до зазначених осіб субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника, розмір якої визначено виходячи з різниці між сумою грошових вимог, включених до реєстру вимог кредиторів боржника, та обсягом ліквідаційної маси, та стягнув з ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН" грошові кошти на суму 763 779, 90 грн. солідарно на користь боржника в порядку частини 5 статті 41 Закону про банкрутство.
12. 24.09.2018 постановою Одеського апеляційного господарського суду за апеляційною скаргою ОСОБА_8 ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.03.2018 скасовано в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_8 та в частині стягнення з нього грошових коштів на суму 763 779, 90 грн., відмовлено арбітражному керуючому Бєлоусову І.В. у задоволенні вимог в цій частині, в решті ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.03.2018 залишено без змін.
13. 05.02.2019 Постановою Верховного Суду за касаційною скаргою ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН" в особі ліквідатора Бєлоусова І.В. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 скасовано, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.03.2018 залишено в силі.
Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови
14. ОСОБА_6 не погодився із застосуванням місцевим судом до нього, як засновника (учасника) товариства-боржника, субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН" та 15.11.2018 подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.03.2018 у справі №923/1432/15, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_6 та в частині стягнення з нього грошових коштів на суму 763 779, 90 грн. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора банкрута в частині покладення на ОСОБА_6 субсидіарної відповідальності щодо сплати податкового боргу товариства-боржника, який визнано місцевим судом і включено до реєстру вимог кредиторів боржника.
14.1. В обґрунтування вимог апеляційної скарги засновник (учасник) ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН" ОСОБА_6 зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність в діях учасників (засновників) товариства-боржника ознак умисного доведення ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН" до банкрутства, оскільки наявність вини ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні дій (бездіяльності), спрямованих на ліквідацію заснованого ними товариства в процедурі банкрутства шляхом приховання його активів та ухилення від сплати податкових зобов'язань, не доведена належними і допустимими доказами.
14.2. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 06.03.2018 у справі №923/1432/15 ОСОБА_6 зазначив, що про покладення на нього судом першої інстанції субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН" відповідно до оскаржуваної ухвали місцевого суду ОСОБА_6 стало відомо 07.11.2018 при ознайомленні його представника з матеріалами справи та з'ясуванні того, що наказ про примусове виконання рішення суду у справі №923/1432/15, на підставі якого постановою державного виконавця від 23.10.2018 відкрито виконавче провадження та згідно постанов від 26.10.2018 та від 29.10.2018 накладено арешт на майно ОСОБА_6, копії яких скаржник одержав 06.11.2018, було видано 03.04.2018 на виконання ухвали місцевого суду від 06.03.2018 у справі №923/1432/15, що є предметом апеляційного оскарження. Скаржник зауважив, що копію оскаржуваної ухвали місцевого суду він не отримав, а з її змістом представник ОСОБА_6 ознайомився лише 07.11.2018, у зв'язку з чим скаржник вважав, що в силу частини 2 статті 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 06.03.2018 у справі №923/1432/15 необхідно обчислювати для скаржника з 07.11.2018. Скаржник доводив, що його необізнаність з фактом прийняття місцевим судом оскаржуваної ухвали від 06.03.2018 зумовлена об'єктивними причинами неодержання її копії за місцем реєстрації проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, оскільки з 2006 року скаржник фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4, в підтвердження чого надано відповідно довідку за №2377 від 08.11.2018 Микільської сільської ради та довідку за №02-21/1342 від 07.11.2018 Дар'ївської сільської ради.
15. 03.12.2018 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.03.2018 у справі №923/1432/15 залишено без руху, встановлено ОСОБА_6 строк для подання заяви про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 06.03.2018 разом з належними доказами, підтверджуючими поважність підстав для поновлення строку, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
16. 21.12.2018 поштовим відправленням представником ОСОБА_6 подано до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 06.03.2018 у справі №923/1432/15 з наведенням причин, які на думку скаржника, є поважними підставами пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 06.03.2018.
16.1. Скаржник зауважив, що повернення до місцевого суду листа, надісланого ОСОБА_6 з копією ухвали суду від 06.03.2018 у справі №923/1432/15, "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про обізнаність ОСОБА_6 про прийняття місцевим судом оскаржуваної ухвали, оскільки на його поштову адресу за місцем фактичного проживання у селі Дар'ївка поштова кореспонденція з Господарського суду Херсонської області не надходила; при цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що скаржник відмовлявся від одержання поштової кореспонденції, яка була надіслана йому місцевим судом у зв'язку з провадженням у справі №923/1432/15. Зазначене свідчить про неодержання ОСОБА_6 копії ухвали місцевого суду від 06.03.2018, що унеможливило її апеляційне оскарження у встановлений процесуальним законом строк.
17. 08.01.2019 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відмовлено ОСОБА_6 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.03.2018.
18. Апеляційним судом встановлено, що ухвалу місцевого суду про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства-боржника щодо сплати податкового боргу на його засновників (учасників) прийнято 06.03.2018 та надіслано учасникам справи, в тому числі засновнику ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН" ОСОБА_6 19.03.2018 за адресою його фактичного місця проживання - АДРЕСА_4; факт проживання скаржника за цією адресою підтверджується довідкою Дар'ївської сільської ради від 07.11.2018 за №02-21/1342, яка долучена до матеріалів справи; також, зазначену адресу вказано ОСОБА_6 як його фактичне місце проживання і в апеляційній скарзі (том 1 матеріалів оскарження, а.с. 184-зворот, том 2 матеріалів оскарження, а.с. 1, 43).
19. Суд апеляційної інстанції встановив, що фотокопією рекомендованого поштового повідомлення ПАТ "Укрпошта" підтверджується, що поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором №7302504821295 з копією ухвали Господарського суду Херсонської області від 06.03.2018 у справі №923/1432/15, надіслане ОСОБА_6 за адресою його фактичного проживання: АДРЕСА_4, не було вручено адресату та повернено до місцевого суду з відміткою працівника ПАТ "Укрпошта" "у зв'язку із закінченням строку зберігання" (том 1 матеріалів оскарження, а.с. 186-зворот).
Зазначені обставини апеляційний суд оцінив як такі, що свідчать про свідоме небажання ОСОБА_6 отримувати поштову кореспонденцію суду, з огляду на що відхилив його доводи про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 06.03.2018 у справі №923/1432/15, викладені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка надійшла до суду апеляційної інстанції 26.12.2018 на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 03.12.2018 у даній справі. Апеляційний суд зазначив, що доводи скаржника, викладені у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, не доповнюють доводів, зазначених в апеляційній скарзі, та не підтверджують поважності причин пропуску ОСОБА_6 строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 06.03.2018 у справі №923/1432/15.
З огляду на таке та керуючись пунктом 4 частини 1 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовив ОСОБА_6 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду від 06.03.2018, зважаючи на неповажність причин пропуску скаржником строку на її апеляційне оскарження.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (ОСОБА_6.)
20. Скаржник доводив, що апеляційний суд при з'ясуванні наявності підстав для поновлення ОСОБА_6 строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 06.03.2018 у справі №923/1432/15 дійшов передчасного висновку про пропуск скаржником процесуального строку внаслідок його свідомого небажання отримувати поштову кореспонденцію, надіслану Господарським судом Херсонської області у справі №923/1432/15, та заперечував висновки апеляційного суду про підтвердження таких обставин фактом повернення до місцевого суду направленого на адресу ОСОБА_6 поштового відправлення з копією оскаржуваної ухвали від 06.03.2018 з відміткою "у зв'язку з закінченням строку зберігання".
21. Скаржник мотивував свою позицію порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в розумінні порушення його "права на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до суду, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у справах "Пелевін проти України" (Рішення від 20.05.2010), "Мушта проти України" (Рішення від 18.11.2010) та "Мельник проти України" (Рішення від 28.03.2006), в яких ЄСПЛ аналізував право на доступ до суду в аспекті прийнятності скарг. Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що національним законодавством можуть бути запроваджені певні обмеження щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту.
22. Скаржник аргументував, що апеляційним судом не враховано, що ОСОБА_6 жодного разу не брав участі у судових засіданнях у справі №923/1432/15 та не отримував поштову кореспонденцію з Господарського суду Херсонської області, тому не був обізнаний про прийняття місцевим судом оскаржуваної ухвали 06.03.2018; відтак, за твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції не в повній мірі надано оцінку доводам, наведеним скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 06.03.2018; зазначене не відповідає прецедентній практиці ЄСПЛ у Рішенні "Трофимчук проти України" від 28.10.2010, в якому ЄСПЛ наголосив щодо обов'язку судів належно обґрунтовувати прийняті ними рішення, що є складовою "права на суд" в розумінні статті 6 Конвенції.
23. Скаржник доводив порушення апеляційним судом відмовою у відновленні строку на подання апеляційної скарги статті 6 Конвенції, а, зокрема, прецедентної практики ЄСПЛ у Рішенні від 15.05.2008 у справі "Надточій проти України", в якому ЄСПЛ зазначив про принцип рівності сторін як одну із складових права на справедливий судовий розгляд, що гарантує кожній із сторін розумну можливість представляти свою справу в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом; необхідною умовою реалізації права на оскарження судового рішення є обізнаність особи саме із змістом та мотивами його прийняття.
24. Скаржник доводив, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що необхідною передумовою для реалізації особою права на апеляційне оскарження є обізнаність з існуванням судового рішення, яким вирішено питання про її права та обов'язки, та його змістом, що дає можливість скаржнику викласти свої вимоги та спростувати висновки оскаржуваного рішення, однак, копію оскаржуваної ухвали місцевого суду від 06.03.2018 у справі №923/1432/15 скаржник не одержав та ознайомився з її змістом через представника лише 07.11.2018, що зумовило пропуск скаржником процесуального строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали місцевого суду. За твердженням скаржника, апеляційний суд порушив вимоги процесуального закону, що призвело до прийняття незаконної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6
Доводи інших учасників справи
25. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН" в особі ліквідатора Бєлоусова І.В. заперечувало доводи ОСОБА_6 про поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 06.03.2018 та погодилося з висновком апеляційного суду за змістом оскаржуваної ухвали від 08.01.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
26. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
Стаття 6 - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
27. Конституція України
Стаття 129 - основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
28. Господарський процесуальний кодекс України
Частина 1 статті 4 - право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частини 1, 4 статті 11 - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 15 - суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; значення розгляду справи для сторін.
Частина 1 статті 17 - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частини 1, 2 статті 119 - суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Частина 1 статті 254 - учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Частина 2 статті 255 - апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частина 1 статті 256 - апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частина 2 статті 256 - учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (пункт 2 частини 2 цієї статті).
Частина 3 статті 260 - апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пункт 4 частини 1 статті 261 - суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
29. Закон України "Про доступ до судових рішень"
Частина 2 статті 2 - усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частини 1, 3 статті 4 - судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
30. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про порушення апеляційним судом приписів статей 124, 129 Конституції України та статей 11, 119, 256 ГПК України при прийнятті рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу місцевого суду від 06.03.2018 у справі №923/1432/15.
А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції
31. Відповідно до статті 129 Конституції України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується виходячи з принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи. Складовою частиною принципу верховенства права є застосування принципу правової визначеності res judicata, який в контексті права на оскарження судового рішення визначає, що "у кожній справі національні суди мають перевіряти чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності)" (Рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", пункт 41). Відтак, незалежно від того, що статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, суд здійснюючи правосуддя, наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, оцінити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності, та враховуючи баланс суспільного та приватного інтересу, дійти висновку про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження.
32. У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (Рішення ЄСПЛ у справі "Делкурт проти Бельгії" від 17.01.1970, пункт 25). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (Рішення ЄСПЛ у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства" від 28.05.1985 та Рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").
33. Реалізуючи своє право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 06.03.2018 у справі №923/1432/15 зі спливом строку на подання апеляційної скарги більш як на вісім місяців, засновник (керівник) ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН" ОСОБА_6 обґрунтовував тим, що участі в судових засідання у даній справі не брав, копії повного тексту оскаржуваного судового рішення не отримував, тоді як його зміст став відомим представнику скаржника при ознайомленні 07.11.2018 з матеріалами справи №923/1432/15.
Відмовляючи ОСОБА_6 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду від 06.03.2018, суд апеляційної інстанції керувався приписами пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України та зазначив про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, як наведених скаржником за змістом апеляційної скарги, так і поданої до апеляційного суду на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 03.12.2018 заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, з огляду на встановлені обставини надіслання оскаржуваної ухвали Господарського суду Херсонської області від 06.03.2018 у справі №923/1432/15 19.03.2018 учасникам справи, в тому числі ОСОБА_6 за адресою його фактичного проживання - АДРЕСА_4.
Також, апеляційний суд дійшов висновку, що неотримання ОСОБА_6 ухвали суду першої інстанції, надісланої в передбаченому процесуальним законом порядку, стало наслідком його суб'єктивних дій - небажання отримувати адресовану йому поштову кореспонденцію Господарського суду Херсонської області за адресою фактичного місяця проживання ОСОБА_6 та зумовило повернення поштового відправлення з копією ухвали на адресу місцевого суду "у зв'язку з закінченням строку зберігання".
34. Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, вбачається, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Водночас, Суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
35. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, вбачається, що ухвала місцевого суду від 06.03.2018 у справі №923/1432/15 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21.03.2018, що дозволяло ОСОБА_6 в значно коротші терміни звернутися з апеляційною скаргою, однак, він цього не зробив через суб'єктивні фактори та оскаржив зазначене судове рішення в апеляційному порядку лише у листопаді 2018 року, тобто зі спливом процесуального строку на апеляційне оскарження більш як на вісім місяців.
Отже, апеляційний суд при оцінці поважності наведених ОСОБА_6 підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та необхідності прийняття рішень суду дотримав балансу приватних інтересів засновника (керівника) боржника, податкової інспекції як єдиного кредитора у справі та боржника, а також з достатньою повнотою встановив безпідставність доводів засновника (керівника) боржника ОСОБА_6 про наявність об'єктивних причин тривалого неподання ним апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 06.03.2018 та дійшов правильного висновку про відсутність поважних підстав для поновлення пропущеного скаржником процесуального строку на апеляційне оскарження рішення (ухвали) місцевого суду про покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників) ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 внаслідок доведення до банкрутства ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН".
36. У справі "Скорик проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним із аспектів якого є доступ до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, ці обмеження не повинні впливати на користування правом в такий спосіб і до такої міри, що саму суть цього права буде порушено. Норми, що регулюють строки на апеляційне оскарження, безумовно мають на меті забезпечення здійснення належного правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Однак, норми, про які йде мова, або їх застосування, не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби юридичного захисту. Суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, воно стосується не тільки проблеми трактування правової норми в звичайному сенсі, але й проблеми недоцільного формулювання процесуальної вимоги, яке може перешкоджати розгляду позову по суті, таким чином спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (Рішення ЄСПЛ від 08.01.2008).
Отже, формулювання процесуальної норми у такий спосіб, що "суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження за умов визнання апеляційним судом неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку" покладає на суд апеляційної інстанції обов'язок надати належну оцінку доводам скаржника на предмет поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження, які зазначено скаржником як при поданні апеляційної скарги, так і на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків апеляційної скарги щодо наведення інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які можна було б вважати поважними.
37. За змістом ухвали апеляційного суду від 08.01.2019 вбачається виконання судом такого обов'язку та зазначення про неповажність наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 06.03.2018, з огляду на встановлені обставини надіслання судом першої інстанції 19.03.2018 копії оскаржуваної ухвали учасникам справи №923/1432/15, в тому числі ОСОБА_6 за адресою його фактичного місця проживання у селі Дар'ївка Білозерського району Херсонської області, та невручення скаржнику поштового відправлення "у зв'язку з закінченням строку зберігання", що було зумовлено суб'єктивними обставинами бездіяльності ОСОБА_6 щодо одержання адресованої йому поштової кореспонденції Господарського суду Херсонської області у справі №923/1432/15.
Відтак, апеляційним судом не створено перешкод в судовому захисті прав засновника (керівника) ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН" ОСОБА_6, який із суб'єктивних причин своєчасно не реалізував своє процесуальне право на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 06.03.2018 у справі №923/1432/15 про покладення на нього субсидіарної відповідальності за податковими зобов'язаннями товариства-боржника.
Верховний Суд вважає висновки апеляційного суду обґрунтованими та прийнятими без порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а доводи скаржника згідно з пунктами 20-24 описової частини даної постанови, такими, що спростовуються за змістом пунктів 31-39 мотивувальної частини цієї постанови.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що судом першої інстанції дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення ОСОБА_6 про прийняття оскаржуваної ухвали від 06.03.2018, яка стосується прав та обов'язків скаржника, однак, оскільки скаржник проявив бездіяльність щодо одержання поштової кореспонденції місцевого суду з копією ухвали від 06.03.2018 та оскаржив зазначене судове рішення в апеляційному порядку з пропуском процесуального строку на подання апеляційної скарги на вісім місяців, враховуючи публічність інформації про судові рішення згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", то в суду апеляційної інстанції були обґрунтовані підстави для відмови ОСОБА_6 у відкритті апеляційного провадження за такою апеляційною скаргою в порядку пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.
39. Верховний Суд зазначає, що сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою місцевий суд надсилав копію ухвали від 06.03.2018 у справі №923/1432/15 за адресою фактичного проживання ОСОБА_6 та яка повернулася в суд першої інстанції "у зв'язку з закінченням строку зберігання", не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 06.03.2018, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою ОСОБА_6, як учасника справи №923/1432/15, залученого ухвалою суду від 01.12.2016, щодо отримання кореспонденції за адресою, яка надана ним як адреса для надіслання поштової кореспонденції. Також, скаржник не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про прийняті судові рішення у справі №923/1432/15 про банкрутство ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН", засновником (керівником) якого він є, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, однак, наданими йому процесуальними правами ОСОБА_6 не скористався.
40. З огляду на таке, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду від 08.01.2019, оскільки її постановлено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують.
В. Судові витрати
41. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 у справі №923/1432/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді В.Г. Пєсков
В.Я. Погребняк
