ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
06 березня 2018 року Справа № 923/1432/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ліквідатора арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновників та керівника по справі
за заявою Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, вул. Енгельса, 32, м. Цюрупинськ, ідентифікаційний код 39471144,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод кормових добавок ДЕН", ідентифікаційний код 34668888, АДРЕСА_2
про банкрутство
за участю представників сторін:
від кредиторів: Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області - Кромп О.П., довіреність № 3278/9/21-03-10-26 від 18.12.2017;
від боржника: ліквідатор - арбітражний керуючий Бєлоусов І.В.;
власники (засновники) боржника: ОСОБА_1 - не прибув, ОСОБА_2 - не прибув, ОСОБА_3. - не прибув;
в с т а н о в и в:
Справа про банкрутство перебуває в ліквідаційній процедурі відкритій постановою господарського суду Херсонської області від 01.12.2015, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович.
У зв'язку з ухилянням учасниками (засновниками) боржника від виконання своїх обов'язків, визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо передачі відповідними посадовими особи банкрута передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору, ухвалою від 01.12.2016 господарський суд залучив до участі у справі учасників боржника гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1, як заінтересованих осіб стосовно боржника, зобов'язав їх передати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод кормових добавок ДЕН" Бєлоусову І.В. бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
Ухвалою від 25.04.2017 суд, у межах справи про банкрутство, призначив до розгляду заяву ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновників ОСОБА_2, ОСОБА_3. та засновника, що також виконував обов'язки керівника, - ОСОБА_1., далі відповідачі, яка мотивована винними діями вказаних осіб щодо доведення боржника до банкрутства.
В судових засіданнях, що проведені у справі, ліквідатор підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про їх уточнення, про стягнення з відповідачів суми субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута у розмірі 763 779,90грн., солідарно на користь боржника для зарахування до ліквідаційної маси. В обґрунтування своїх вимог ліквідатор посилається на здійснений ним та залученим спеціалістом аналізу фінансово-господарської діяльності боржника та висновків про наявність ознак доведення боржника до банкрутства через винні та умисні дії засновників банкрута і його керівника, що мали на меті ухилення від виконання грошових зобов'язань перед кредитором.
Ухвалою від 31.05.2017 господарський суд задовольнив заяву ліквідатора про забезпечення позову, наклав арешт на усе нерухоме та рухоме майно і грошові кошти, що належать громадянам ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в межах суми заявлених вимог 763 779,90 грн.
Суд ухвалою від 15.08.2017 залучив до участі у справі територіальний орган Міністерства юстиції України - Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області, зобов'язав Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області у встановленому порядку організувати та провести аналіз фінансово-господарського стану боржника щодо наявності або відсутності ознак доведення до банкрутства, стосовно засновників підприємства та його керівника та за результатами проведеного аналізу надати до суду відповідні висновки.
Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області надало до справи Аналіз фінансово-господарського стану боржника та висновки про об'єктивну неможливість встановлення факту наявності або відсутності ознак доведення до банкрутства через відсутність достатніх документів (том 3 а.с. 103-119).
Кредитор Херсонська ОДПІ підтримав заяву ліквідатора, письмово виклавши свою позицію стосовно покладання субсидіарної відповідальності на засновників (учасників) банкрута (том 3 а.с. 88-95), які підтримано представником в судових засіданнях.
Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення відповідачів ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3. у судове засідання, невиконання вимог суду щодо надання відзиву на заяву ліквідатора, надання до справи документів фінансової та господарської діяльності боржника.
З матеріалів справи судом з'ясовано, що ухвали господарського суду про виклики в судове засідання власників та засновників ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3. повертаються до суду, участі у справі з дня порушення справи вони не приймали, вимоги суду щодо надання відомостей ліквідатору про майно боржника та його документи фінансової і господарської діяльності - не виконують.
Зокрема лист ОСОБА_1. від 17.08.2017 повернуто через відмову адресата його отримати (том 3 а.с. 23, 68), а пізніше - через відсутність його за адресою, відміткою пошти "не проживає" (том 3 а.с. 85, 102, 124, 148).
Ухвали про виклики ОСОБА_2 (том 3 а.с. 19, 84, 122, ) повертаються з відміткою пошти - «за закінченням терміну зберігання».
При цьому, факт реєстрації місця проживання відповідачів ОСОБА_1. та ОСОБА_2 в с. Дар'ївка, Білозерського району Херсонської області підтверджена довідкою Дар'ївської селищної ради від 12.06.2017 року (том 3 а.с. 76).
Ухвалу про виклик ОСОБА_3. отримано особисто 16.05.2017 року (том 3 а.с. 44). Однак він у судові засідання не з'являється, відзиву на заяву не надіслав. В той же час, в подальшому відмовляється отримувати листи з викликами суду, про що свідчать поштові повідомлення (том 3 а.с. 79, 150).
Відповідно до п. 9) Перехідних положень ГПК України з 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 120 ГПК України (Повідомлення і виклики, що здійснюються судом), суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Статтею 122 ГПК України передбачено можливість офіційного оприлюднення оголошень у справах. Так, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи, що відповідачами ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. судові виклики, що надсилаються поштою не отримуються з наведених причин, суд, окрім надсилання письмової ухвали про виклик, двічі здійснив офіційне оприлюднення оголошень про їх виклик у справу: в судове засідання для розгляду справи по суті на 20.02.2018 та в судове засідання на 06.03.2018 року (том 3 а.с. 220, а.с. 229).
Завданням розгляду справи по суті відповідно до ст. 194 ГПК України є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України (Наслідки неявки в судове засідання учасника справи), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, має запобігати зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживати заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд зазначає, що досягнути та виконати завдання господарського судочинства можливо за умов добросовісного ставлення сторонами до своїх обов'язків та виконання приписів закону і вимог, що ставляться до учасників справи судом.
Завданнями підготовчого провадження відповідно до ст. 177 ГПК, зокрема, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
В той же час, відповідачами не надано до справи відомості про обставини, що мають значення для розгляду цієї справи.
Суд зазначає, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у цій справі є обставини господарської діяльності боржника які стали підставою нездатності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, виконання керівником та учасниками (засновниками) боржника своїх обов'язків відповідно до вимог законодавства України та Статуту боржника щодо недопущення банкрутства боржника та наявності їх вини у банкрутстві боржника - доведення до банкрутства.
Відповідно до приписів ст. 14 ГПК України (Диспозитивність господарського судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами ст. 74 ГПК України (Обов'язок доказування і подання доказів), визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи зазначені обставини, думку ліквідатора Бєлоусова І.В. та представника кредитора Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області Кромпа О.П., суд ухвалив судове засідання для розгляду по суті заяви ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності по зобов'язанням боржника на його учасників здійснювати за відсутності відповідачів (заінтересованих осіб) за наявними матеріалами справи.
Заслухавши доводи ліквідатора та кредитора у справі, дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.
Ухвалою від 03.09.2015 господарський суд порушив справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод кормових добавок «ДЕН», яке є юридичною особою, зареєстровано 04.10.2007 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, код ЄДРПОУ 34668888 (том 1 а.с. 9).
Підставою для порушення справи стали фактичні обставини несплати боржником податкових зобов'язань, які стягнуті з нього судовими рішеннями, що набрали законної сили, зокрема відповідно до постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року з боржника стягнуто податковий борг на загальну суму 763 792,79 грн., з яких 312 802,33 грн. податку на додану вартість та 450 990,46 грн. по податку на прибуток.
Постановою від 01.12.2015 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.
Підставою для визнання боржника банкрутом стали висновки арбітражного керуючого та комітету кредиторів, з якими погодився господарський суд, про відсутність обставин, які дають достатні підстави вважати, що платоспроможність боржника може бути відновлена. Відповідно до здійсненого розпорядником майна аналізу фінансово-господарського стану боржник перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності, майнових активів не виявлено, погашення кредиторських вимог у повному обсязі не можливе, боржник не здійснює фінансово-господарської діяльності протягом останніх 3 років до дня порушення справи про банкрутство, доходи не отримуються.
Ухвалою господарського суду від 12.11.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено вимоги Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області у сумі 763 779,91 грн. - 3 черга задоволення.
Правонаступником зазначеного кредитора є Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області, далі Херсонська ОДПІ, що залучена до участі у справі ухвалою від 17.03.2017 року як новий кредитор.
Посилаючись на норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та інші законодавчі норми, зокрема ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 4212-VI в редакції від 22.12.2011, ліквідатор просить покласти на засновників та керівника боржника субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями банкрута, мотивуючи вимоги наявністю вини відповідальних осіб у доведенні до банкрутства та наступними обставинами.
Ліквідатор пояснив, що на виконання повноважень, покладених на арбітражного керуючого Законом про банкрутство та постановою суду від 02.12.2015 ліквідатором здійснені відповідні заходи, з метою отримання фінансово-господарської документації, печатки, штампів та матеріальних цінностей направлено запити на всі відомі адреси Банкрута та його засновників і керівника, встановлено телефонний зв'язок з ОСОБА_2. (тел. НОМЕР_1), так і з ОСОБА_1. (тел. НОМЕР_2), які обіцяли передати ліквідатору документацію, але в подальшому як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 ухилилися від виконання свого обов'язку перед ліквідатором.
Але будь-яких фінансово-господарських документів або їх копій, установчих документів печаток, штампів, матеріальних цінностей ліквідатору передано не було.
За таких обставин, ліквідатор був вимушений здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності Банкрута за наявними матеріалами, отриманими від відповідних державних установ України.
Так, з Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Херсонській області отримано копію акту перевірки від 29.03.2013р. № 186/22-020/34668888, який використано при проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника. В зазначеному акті відображено проведення Боржником господарських операцій з юридичними особами-резидентами, фактичне здійснення яких не підтверджено відповідними документами господарської діяльності та бухгалтерського обліку.
Отримано копії фінансових звітів та балансів ТОВ «ЗКД «ДЕН» за 2010, 2011, 2012 роки, які використані для проведення аналізу фінансово - господарської діяльності Банкрута.
Отримано банківські виписки з ПАТ «Райфайзен банк Аваль» за останні три роки, з яких вбачається, що рух коштів на рахунках Банкрута не здійснювався.
Отримано відповіді з усіх установ що здійснюють реєстрацію рухомого та нерухомого майна.
З усієї наявної інформації, що підтверджено належними та допустимими доказами вбачається, що керівник та засновники боржника через відсутність будь-яких управлінських, раціоналізаторських та розумних рішень проявили по відношенню до неплатоспроможного Боржника бездіяльність, що на думку ліквідатора створило умови для його стійкої неплатоспроможності.
Так, ОСОБА_1, що здійснював повноваження керівника (службова особа) боржника ТОВ «Завод кормових добавок «ДЕН», та будучи його засновником, на думку ліквідатора, не вжив передбачених законом заходів, зокрема: не вжив своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника та вирішення цих питань з іншими засновниками (учасниками); не здійснив санацію боржника як-то організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство; не здійснивши вищезазначених заходів, фактично відмовився від подальшого здійснення від імені юридичної особи - боржника господарської діяльності, не надавав статистичної звітності до органів статистики, проявив бездіяльність у наданні обов'язкової звітності до контролюючих органів держави, що в подальшому, неминуче призвело до несплати грошових зобов'язань і як наслідок до банкрутства.
Згідно витягів з ЄДРЮОФОП від 10.08.2015 та від 15.09.2015 року (том 1 а.с. 9-11, а.с. 133-135, 185-190) керівником та засновником Товариства з обмеженою вдповідальністю «Завод кормових добавок «ДЕН» є ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), розмір внеску - 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень, засновниками цього підприємства є ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), розмір внеску 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень та ОСОБА_3, (АДРЕСА_3), розмір внеску 20000,00 (двадцять тисяч) гривень.
Відповідно до Статуту ТОВ «Завод кормових добавок ДЕН» (том 3 а.с. 184-198) учасниками товариства (ст. 3) є ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3,
Згідно статей 9 та 10 Статуту ТОВ «Завод кормових добавок ДЕН» визначено розмір статутного капіталу Товариства, який складається з майна, внесеного учасниками: Смеситель С-7, 2 шт. зав. №,№ 35655; 34979; Гранулятор ОГМ-1,5А зав. № 2713 на суму 50000,00 грн., а також розподілено статутний фонд на частки, зокрема: частка ОСОБА_2 внесена майном Смеситель С-7 зав. № 35655 на суму 15000,00грн., що становить 30% Статутного капіталу; частка ОСОБА_1. внесена майном Смеситель С-7, зав. 34979 на суму 15000,00грн., що становить 30%; частка ОСОБА_3. внесена майном Гранулятор ОГМ-1,5А, зав. № 2713 на суму 20000,00грн., що становить 40% Статутного капіталу.
Відповідно до п. 9.5 статті 9 Статуту, «якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів Товариства виявиться меншою від Статутного капіталу, Товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого Статутного капіталу, і зареєструвати відповідні зміни до Статуту в установленому порядку, якщо Учасники не прийняли рішення про внесення додаткових Вкладів. Якщо вартість чистих активів Товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру Статутного Капіталу, Товариство підлягає ліквідації.»
Відповідно до п.9.5 статті 9 Статуту, «зменшення статутного капіталу Товариства допускається після повідомлення в порядку, установленого законом, усіх кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань Товариства та відшкодування їм збитків.»
Згідно п. 19.3 статті 19 Статуту «Розподіл прибутків та покриття збитків» , «збитки, якщо їх зазнало Товариство при здійсненні господарської діяльності, покриваються за рахунок прибутку відповідного періоду, за рахунок нерозподіленого прибутку, за рахунок інших фондів Товариства, у тому числі коштів Резервного фонду, а при їх недостатності за рахунок додаткових внесків Учасників, розмір, терміни та порядок внесення яких вирішується зборами Учасників.»
Кожен учасник товариства згідно п. 4.1.5 статті 4 Статуту, має право одержувати інформацію про діяльність товариства.
Відповідно до п. 13.4 Статуту щорічні збори учасників проводяться не менше двох разів на рік, зокрема з метою затвердження щорічного звіту про діяльність товариства.
Пунктом 13.5 Статуту визначено, що голова товариства зобов'язаний скликати позачергові збори учасників товариства у випадку його неплатоспроможності. Позачергові збори учасників товариства, також, можуть бути скликані на вимогу одного чи кількох учасників, що володіють не менше як 10 відсотками голосів.
До повноважень зборів учасників товариства відповідно до статті 14 Статуту віднесено прийняття рішень про: затвердження річних результатів діяльності товариства, визначення порядку покриття збитків; прийняття рішення про ліквідацію товариства та призначення ліквідаційної комісії; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу; прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства тощо.
З досліджених судом матеріалів справи, зокрема з відомостей з ЄДРЮОФОП, судом не встановлено, що учасниками товариства приймалися будь-які рішення, що стосуються перегляду розміру Статутного капіталу, його збільшення або зменшення, додаткових внесків учасниками товариства не вносилося, рішення про припинення товариства як юридичної особи (ліквідацію) не приймалося, керівник товариства як посадова особа товариства до майнової відповідальності не притягалася.
Відповідно до звіту розпорядника майна боржника та доданого до нього Аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, здійсненого арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. від 26.11.2015 року (том 1 а.с. 118-130) зазначено, що посадовими особами товариства, зокрема керівником товариства не надані розпоряднику майна документи бухгалтерської та господарської діяльності боржника, здійсненими ним заходами наявності майна, за рахунок якого можна було би задовольнити вимоги кредиторів - не встановлено (том 1 а.с. 136-156, том 2 а.с. 3-13, 25-31, 82-88, 176-195), констатовано, що боржник припинив господарську діяльність, не звітує з 2013 року про результати своєї господарської діяльності, в наявності є лише звітність боржника, що надавалася ним до Головного управління статистики у Херсонській області за 2011 та 2012 роки.
Відповідно до здійсненого спеціалістом Головного територіального управління юстиції у Херсонській області дослідженням, що викладене у Аналізі фінансово-господарської діяльності боржника (том 3 а.с. 103-119), досліджувалися фінансові і статистичні звіти боржника за 2010-2012 роки. Зроблено висновок, що коефіцієнт покриття на початок 2012 року у боржника був більше значення 1, а на кінець періоду 2012 зменшився до показника 0,64. На кінець 2012 року підприємство показало збитки 638,4тис.грн. Згідно загальних висновків спеціаліста - за наявних методичних рекомендацій об'єктивно неможливо встановити факт наявності або відсутності ознак доведення до банкрутства через відсутність необхідних для цього документів.
В той же час, згідно Аналізу фінансово-господарської діяльності боржника від 22.02.2017 року (том 2 а.с. 164-175), здійсненого залученим арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. спеціалістом, яким досліджувалися ті ж самі наявні фінансові і статистичні звіти боржника за 2010-2012 роки, зазначено, що відповідно до звітних даних боржника ТОВ «Завод кормових добавок ДЕН» станом на 31.12.2012 року у боржника були наявними такі активи:
- вартість основних фондів становила 164,5 тис. грн.;
- вартість виробничих запасів становила 460,7 тис. грн.;
- дебіторська заборгованість становила 443,9 тис. грн.
За висновками спеціаліста, залученого ліквідатором Бєлоусовим І.В., які підтримані ліквідатором та представником кредитора у судовому засіданні, майнові активи, які рахуються у обліку боржника станом на 31.12.2012 на загальну суму понад 900тис.грн., могли би бути використані керівником боржника для задоволення вимог кредиторів, а у разі прийняття рішення учасниками боржника про ліквідацію боржника - повинні були би включені до ліквідаційної маси. Однак, доказів вирішення юридичної долі вказаних активів керівник та учасники товариства не надали суду, отже ліквідатор та кредитор вважають, що вказані активи залишилися у розпорядженні керівника та учасників товариства, відомості про дебіторів не повідомлені, документація боржника не передана, умисно приховані ними від ліквідатора та кредиторів.
На кінець періоду, що досліджується на 31.12.2012 загальна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становила 1148,3 тис. грн. Така кредиторська заборгованість залишалась незадоволеною протягом всього періоду, що свідчить про відсутність роботи керівництва ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН" щодо погашення заборгованості перед кредиторами та поліпшення платоспроможності підприємства.
Розглядаючи період діяльності боржника до часу припинення ним господарської діяльності та припинення надання звітності про її результати, суд встановив наступні обставини, що характеризують відношення відповідачів до діяльності боржника та, зокрема, щодо його відповідальності за своїми зобов'язаннями перед кредиторами.
Так, проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН", яка оформлена актом перевірки №186/22-020/34668888 від 29.03.2013 року (том 1, а.с. 12-38), встановлена фіктивність (нереальність) здійснення господарських операцій боржником з його контрагентами за період з вересня 2010 по жовтень 2012 років, що стало підставою для нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування згідно податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі вищевказаного акту перевірки. У зв'язку з встановленими порушеннями податкового законодавства, податковим органом були прийняті відповідні податкові повідомлення - рішення (том 1 а.с. 39-40), правомірність яких підтверджена постановою Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 821/1718/13-а від 23.07.2013 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду у цій справі від 15.10.2013 року (том 3 а.с. 175-183).
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року у справі № 821/1991/14 (том 1 а.с. 51-52) з боржника стягнуто податковий борг на загальну суму 763 792,79 грн. При розгляді справи, як зазначено у наведеному судовому рішенні, відповідач заперечень на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Зазначені вимоги ОДПІ визнані судом у справі про банкрутство та включені до реєстру вимог кредиторів.
Суд погоджується з твердженнями ліквідатора, що учасники боржника припинили діяльність боржника як юридичної особи, порушивши приписи ст. 104 ЦК України, якою встановлено, що порядок припинення юридичної особи - боржника має здійснюватися в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства, що встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однак, учасниками боржника такого рішення про припинення боржника як юридичної особи не приймалося. Обов'язок прийняття такого рішення передбачений також ст. 21 Статуту товариства, вимоги якого учасниками не виконані, що вказує на їх умисне ухилення від виконання зобов'язань боржника перед кредиторами у спосіб приховати документи та активи боржника від їх реалізації в процедурі ліквідації, що є порушенням прав кредиторів.
Приписами ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що засновники (учасники) боржника, в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.
У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.
Засновниками (учасниками) боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство).
Судом встановлено, що керівником боржника та його учасниками визначених Законом та Статутом боржника заходів, - не здійснювалося.
Оскільки діями керівника боржника та учасника боржника ОСОБА_1. та за бездіяльності учасників боржника ОСОБА_2 та ОСОБА_3. належні боржнику майнові активи були приховані, а господарська діяльність боржника припинена у незаконний спосіб, суд вважає наявним умисне банкрутство, яке викликане цілеспрямованими діями колишньою посадовою особою боржника та її учасниками, що завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства та інтересам кредиторів, що охороняються законом. Таким чином, вина зазначених осіб у доведенні боржника ТОВ "Завод кормових добавок ДЕН" до банкрутства - встановлена судом.
Суд визнає встановленими обставини, що керівником та учасником боржника ОСОБА_1., учасниками боржника ОСОБА_2. та ОСОБА_3., використано боржника як юридичну особу для здійснення від його імені та прикриттям підприємницької діяльності, прихованої від оподаткування та безтоварних господарських операцій, а після виявлення цих обставин кредитором (ДПІ) та пред'явленням у березні-квітні 2013 року вимоги про сплату податкового боргу, - припинили господарську діяльність боржника, приховали наявні у боржника активи з метою ухилення від сплати заборгованості перед кредитором.
Суд погоджується з висновками ліквідатора та висновками кредитора (том 3 а.с. 88), що зазначені обставини щодо припинення господарської діяльності, приховування керівником і учасниками майнових активів та документації фінансової і господарської діяльності боржника є неправомірними, призвели спочатку до порушення справи про банкрутство, а пізніше - до визнання боржника банкрутом.
Зазначений висновок господарського суду підтверджується також висновком ліквідатора, спеціаліста та кредитора, а також Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, згідно яких є наявними ознаки доведення боржника до банкрутства, а також, що стан неплатоспроможності боржника настав як наслідок припинення господарської діяльності, приховування документів боржника та його активів, що обліковувалися відповідно до даних фінансової та статистичної звітності.
Отже, як встановлено судом та підтверджено відповідними матеріалами справи, учасниками боржника вчинені дії, які призвели до його неплатоспроможності та банкрутства.
Умови і порядок захисту прав кредиторів як суб'єктів господарювання визначається ст. 215 ГК України та ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Так, відповідно до приписів ст. 215 ГК України, встановлено підстави відповідальності за порушення законодавства про банкрутство, у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Згідно приписів ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
У відповідності до ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Статуту товариство є власником майна, що вносить учасниками як вклад, або набуте товариством, а учасники не мають окремого права власності на майно товариства. Однак, як встановлено судом, відповідачами як учасниками боржника усі майнові активи, що відповідно до наявних звітів належали боржникові на праві власності і підлягали включенню до ліквідаційної маси, не були передані ліквідатору, учасниками товариства використані в у власних інтересах.
Зазначена поведінка учасників товариства та їх дії є протиправними.
Приймаючи рішення про задоволення заяви ліквідатора, суд зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Право на справедливий суд) кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Справедливий судовий розгляд гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав.
Суд зазначає, що ліквідатором обрано спосіб захисту права кредиторів, який передбачений законом та є ефективним при розгляді заяви у справі про банкрутство. Майно, що знаходилося у податковій заставі та протиправно було вилучено від боржника забезпечує грошові вимоги відповідно до приписів закону (ст. 89.3 Податкового кодексу України). Особа боржника та усе майно боржника, права щодо його комерційного використання, за виключенням заставленого, після виникнення права вимоги має бути об'єктом конкурсних прав у справі про банкрутство відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За правовою концепцією "законних очікувань" право вимоги кредитора до боржника прирівнюється до права власності, оскільки рішення, що набрало законної сили, має виконуватися усіма, зокрема боржником. Законні очікування розглядаються як елемент верховенства права та юридичної визначеності. Це означає, що з моменту виникнення права вимоги боржник (його власники, засновники, учасники, керівники юридичної особи-боржника), в подальшому володіє і управляє майном, права на яке мають інші особи, і боржник (учасники боржника) має враховувати цю обставину. Право на майно боржника належить кредитору, допоки боржник не розрахується з кредитором. Право вимоги у кредитора Херсонської ОДПІ виникло з господарських операцій боржника за 2010-2012 роки, підтверджене постановою Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 821/1718/13-а від 23.07.2013 року.
Отже, ліквідатор обґрунтовано довів, що припинення керівником боржника та учасниками боржника господарської діяльності та приховування ними майнових активів боржника від звернення на них стягнення, ухиляння від добровільного виконання судових рішень здійснено на шкоду кредиторам. Розпорядження керівником та учасниками боржника у своїх інтересах активами боржника після виникнення права вимоги кредитора, є неправомірними.
Дії керівника та учасників боржника були направлені, таким чином, на завдання шкоди кредиторам, зокрема державі в особі органів податкової служби, позбавивши кредитора законного права на отримання належних йому коштів з майна боржника, на які кредитор мав правомірні очікування. Волевиявлення учасників товариства, таким чином, характеризується прямим умислом, як щодо вилучення майна від боржника та припинення його діяльності так і щодо наслідків таких дій - настання стану неплатоспроможності боржника та його банкрутства, невиконання зобов'язань перед кредитором через їх припинення за ніби-то відсутністю майна, що є зловживанням правами.
Згідно ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 215 Господарського кодексу України встановлено відповідальність за порушення законодавства про банкрутство, зокрема, за умисне доведення до банкрутства.
Факт банкрутства боржника встановлено господарським судом у цій справі.
Як доведено ліквідатором і кредиторами та підтверджено належними доказами у справі, стійка неплатоспроможність боржника як суб'єкта підприємництва (припинення господарської діяльності) була викликана цілеспрямованими діями його керівника та учасників.
За таких обставин та правових підстав суд погоджується з доводами ліквідатора та кредитора у справі і приходить до висновку, що банкрутство боржника є умисним банкрутством.
Такі наслідки як субсидіарна відповідальність осіб за зобов'язаннями боржника, доведеного умисно до банкрутства, передбачена спеціальним Законом - ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Так, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено право ліквідатора заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
Юридична відповідальність засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб у формі субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника прямо передбачена ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Така відповідальність настає у разі, якщо вказані особи винні у доведенні боржника до банкрутства, в частині зобов'язань, для задоволення яких не достатньо майна боржника.
Відповідно до ст. 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Як встановлено судом, кредитором попередньо були заявлені грошові вимоги до боржника, що підтверджується Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року у справі № 821/1991/14, якою з боржника стягнуто податковий борг на загальну суму 763 792,79 грн. На виконання цього рішення кредитором було вжито заходів по стягненню податкового боргу, однак рішення не виконано боржником через неправомірні дії його керівника та учасників.
У зв'язку з невиконанням боржником зазначеної вимоги, не виявленням майнових активів боржника за заявою кредитора ДПІ судом було порушено справу про банкрутство боржника, а пізніше його визнано банкрутом. Отже, нездатність особи, за зобов'язаннями якої відповідають його учасники, виконати свої грошові зобов'язання підтверджена судом.
В подальшому, у зв'язку з виявленням ліквідатором ознак доведення до банкрутства боржника діями його керівника та учасників, в порядку передбаченому законом ліквідатором в інтересах кредиторів (в інтересах ліквідаційної маси) заявлено вимогу про покладання субсидіарної відповідальності солідарно на колишнього керівника боржника та інших учасників товариства.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.
Оскільки вина відповідачів як учасників товариства у доведенні боржника до банкрутства встановлена судом, отже є наявними правові підстави для покладання на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, стягнувши з них суму зобов'язань солідарно.
Розмір субсидіарної відповідальності повинен визначатися відповідно до приписів ч. 1 ст. 41 Закону та має дорівнювати різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Ліквідатором у заяві, з урахуванням уточнень та змін розміру вимог, заявлено про покладання субсидіарної відповідальності в сумі розміру вимог кредитора за відсутності у боржника ліквідного майна або коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суми коштів, що субсидіарно стягненні з винної особи, включаються до ліквідаційної маси. Отже, суд стягує заявлену ліквідатором суму коштів на користь боржника для включення до ліквідаційної маси.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Отже, суд покладає субсидіарну відповідальність вказаних осіб на них солідарно.
Суд вважає обґрунтованою заяву ліквідатора щодо застосування припису про субсидіарну відповідальність за ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосовно стягнення сум кредиторської заборгованості для включення стягнутих коштів до ліквідаційної маси використання для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої Законом.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). До складу грошових зобов'язань боржника щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Визначаючи розмір вимог, які можуть бути покладені на відповідачів, суд виходить з даних реєстру вимог кредиторів та враховує, що майнові активи у ліквідаційній масі банкрута відсутні, отже стягненню підлягає сума, що заявлена ліквідатором до стягнення - 763 779,90 грн., скільки ліквідаторові не передано будь-якого майна, за рахунок вартості якого можна було би задовольнити частково або повністю вимоги кредиторів, що відповідає приписам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Грошова сума, що стягується з відповідачів, є грошовим зобов'язанням боржника, складається з суми податку на додану вартість 312 802,33 грн. та податку на прибуток в сумі 450 990,46 грн. - основні зобов'язання боржника (обов'язкові платежі).
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Виконання судового рішення, відповідно до приписів ст. 327 ГПК України здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ є виконавчим документом.
Керуючись ст.ст. 232, 234-235 ГПК України, суд -
п о с т а н о в и в:
1. Вимоги ліквідатора Бєлоусова Ігоря Валентиновича про покладання субсидіарної відповідальності на громадян ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., у зв'язку з доведенням до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод кормових добавок ДЕН", ідентифікаційний код 34668888, вул. Агропромівська, 11, с. Дар'ївка Білозерського району Херсонської області, - задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., ідентифікаційний код НОМЕР_3, місце проживання: АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_4, місце проживання АДРЕСА_1 та гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3., ідентифікаційний код НОМЕР_5, АДРЕСА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод кормових добавок ДЕН", ідентифікаційний код 34668888, вул. Агропромівська, 11, с. Дар'ївка Білозерського району Херсонської області, грошові кошти в сумі 763 779,90 грн. (сімсот шістдесят три тисячі сімсот сімдесят дев'ять гривень, 90 копійок) субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням до банкрутства.
Накази видати.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 19.03.2018 року
Суддя П.Д. Пригуза
