465/6671/14-ц
2/465/475/20
РІШЕННЯ
Іменем України
24.06.2020 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Кузь В.Я.
при секретарі Левицькому М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТзОВ «Львівавтокомплектація», ТзОВ «Львівські автобусні заводи», третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселення, -
встановив:
Позивач звернулася в суд з позовною заявою про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона, позивач, зареєстрована і проживала в гуртожитку в кімнаті АДРЕСА_1 . Свою кімнату отримала від ВАТ «Львівський автобусний завод», на якому працювала з 1980 року. У 2003 році цей гуртожиток отримав статус сімейного і в інвентаризаційні справи були внесені відповідні зміни. Кімната АДРЕСА_1 пл. 11,8 кв.м. була їй, позивачу, виділена на засіданні профкому ВАТ «Львівський автобусний завод» від 27.05.2003р., а 01.08.2005р. був виданий ордер №587 на цю кімнату на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ВАТ «Львівський автобусний завод» №24 від 12.07.2005р. Щоб досягти своєї мети, ОСОБА_2 , відповідач, почала чинити позивачу перешкоди в користуванні спільною ванною, туалетом, кухнею, влаштовувала безпричинні сварки, ображала нецензурно, погрожувала розправою. А потім по домовленості з головою профкому ТзОВ «Львівські автобусні заводи» виробила фіктивний витяг з протоколу №9 засідання профкому від 28.04.2010р. і 29.04.2010р. про її, позивача, переселення в кімнату АДРЕСА_2, а також про перереєстрацію ОСОБА_2 з дітьми в її, позивача, кімнату, на яку їй, відповідачу, був незаконно виданий ордер №159 від 11.06.2010р. Наприкінці жовтня 2010 року, ОСОБА_2 , відповідач, звернулась в суд із позовом до неї, ОСОБА_1 , про виселення з її, позивача, кімнати, однак ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 19.09.2011р. такий залишений без розгляду. З 07 вересня 2014 року ОСОБА_2 знову почала чинити перешкоди в користуванні її, позивача, житлом., поміняла замок на загальних вхідних дверях, і вона, позивач, не може зайти в свою кімнату. Через протиправні дії відповідачів вона, позивач, не може жити в своїй кімнаті, тимчасово проживає по іншій адресі, не може переодягнутись, квитанції на оплату житлово - комунальних послуг відповідачі забирають. Просить постановити рішення, яким визнати недійсним ордер № 159 від 11.06.2010р. на ім`я ОСОБА_2 , усунути перешкоди в користуванні її, позивача, кімнатою АДРЕСА_1 і вселити її, позивача, в кімнату АДРЕСА_1 .
В подальшому, позивачем 26.03.2015р. подано заяву про уточнення позову, згідно яких просить визнати недійсним ордер №159 від 11.06.2010р., виданий на ім`я ОСОБА_2 на кімнату АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вчиняти їй, позивачу, перешкод в користуванні кімнатою АДРЕСА_1 , а саме припинити недопущення її, позивача, до даної кімнати, припинити закривання загальних вхідних дверей до житлового блоку, в якому знаходяться її, позивача, кімната АДРЕСА_1 та кімнати АДРЕСА_3 і АДРЕСА_4 , в яких проживають відповідачі, а також передати їй, позивачу, ключ від замка до цих загальних вхідних дверей; виселити відповідачів ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 ; витребувати з незаконного володіння відповідачів відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і зобов`язати їх повернути майно позивача - шафу, сервант, телевізор «Томсон», холодильник, диван, стіл, вішалку, предмети одягу (верхній зимовий, демісезонний та літній одяг, нижню білизну тощо), кухонне начиння, коштовності (прикраси, кольє, перстені, кульчики тощо), документи (трудову книжку, квитанції, інші особисті документи), які знаходилися в кімнаті АДРЕСА_1 на час її незаконного захоплення відповідачами.
Позивач та його представник у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, просить врахувати уточнену позовну заяву, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять задовольнити. Разом з тим, позовну вимогу про витребування з незаконного володіння відповідачів майна, просить залишити без розгляду.
Відповідачі та третя особа в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань про розгляд справи у їх відсутності не подали.
В матеріалах справи міститься заперечення, подане відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно якого вони просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказують на те, що на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ТзОВ «ЛАЗи» за №9 від 29 квітня 2010 року, ОСОБА_2 було видано ордер №159 на право заселення кімнат АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, а ОСОБА_1 видано ордер на право заселення ліжко - місця в квартирі АДРЕСА_2.
У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №154 від 28.02.2003р., за клопотанням ВАТ «Львівський автобусний завод» від 23.09.2002р. №2170, гуртожитку для проживання одиноких на АДРЕСА_1 надано статус гуртожитку для проживання сімей, доручено ВАТ «Львівський автобусний завод» провести заселення приміщень гуртожитку для проживання сімей на АДРЕСА_1 згідно з чинним законодавством, а Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки внести зміни в інвентаризаційні справи.
Відповідно до витягу з протоколу №22 від 27 травня 2003 року засідання профкому ВАТ «Львівський автобусний завод» вирішено надати ОСОБА_1 кімнату АДРЕСА_1 .
В матеріалах справи міститься ордер №587 від 01.08.2005р., виданий на основі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ВАТ «ЛАЗ» №24 від 12.07.2005р., згідно якого позивач, ОСОБА_1 , сім`я якої складається з 1 чоловіка, має право заселення кімнати 11,80 кв.м. в окремі квартирі АДРЕСА_1
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Поняття гуртожитків визначено ст.127 ЖК України, де передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Главою 4 Житлового кодексу України передбачено надання особі житлової площі в гуртожитку, а не житлових приміщень.
Стаття 128 ЖК України передбачає порядок надання жилої площі в гуртожитках.
Згідно ч.2 ст.128 ЖК України, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
Статтею 129 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу (але не в житлове приміщення).
Рішення щодо розподілення житлової площі в гуртожитках віднесено виключно до компетенції адміністрації підприємства, установи, організації.
Відповідно ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, що укладається у письмовій формі на підставі ордеру на жиле приміщення між наймодавцем та наймачем - громадянином, на ім`я якого виданий ордер.
Підставою для видачі ордера є спільне рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затверджене виконавчим комітетом районної, міської, районної у місті, селищної, сільської ради народних депутатів, який і видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (ст. 58 ЖК України).
Як слідує з ст. 58 ЖК України, ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Відповідно до ст.59 ЖК України, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
У відповідності до абз.1 п.3 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 р. № 498, жила площа в гуртожитках надається у вигляді окремого жилого приміщення для відособленого користування однієї особи чи сім`ї.
Згідно п.6 Положення, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини право на повагу до свого житла охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.16 ЦК України).
Згідно з положеннями ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстав у своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з принципів верховенства права, змагальності сторін, а також всебічності та повноти з`ясування обставин справи, розумності та справедливості, суд дійшов до висновку про задоволення уточнених позовних вимог у повному обсязі.
Приймаючи дане рішення, суд враховує вимоги ст. 129 ЖК України, яка визначає порядок видачі ордерів та обмежує видачу ордеру на приміщення, яке не є вільне.
Як вбачається із матеріалів справи, ордер №159, що виданий на ім`я ОСОБА_2 та членів її сім`ї від 11.06.2010 року на кімнату АДРЕСА_1 , виданий на кімнату, яка була зайнятою і на підставі ордеру від 01.08.2005 року №587 надане позивачу.
Що стосується позовних вимог позивача в частині речей та майна, належного позивачу, то суд вважає, що заява адвоката про залишення позову в цій частині без розгляду підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 12, 81, 258,259, 263-265, 280-283, 352, 354, ЦПК України,-
ухвалив:
уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТзОВ «Львівавтокомплектація», ТзОВ «Львівські автобусні заводи», третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселення - задоволити.
Визнати недійсним ордер №159 від 11.06.2010р., виданий на ім`я ОСОБА_2 на кімнату АДРЕСА_1 .
Зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вчиняти їй ОСОБА_1 перешкод в користуванні кімнатою АДРЕСА_1 , а саме припинити недопущення до даної кімнати, припинити закривання загальних вхідних дверей до житлового блоку, в якому знаходяться кімната АДРЕСА_1 та кімнати АДРЕСА_3 і АДРЕСА_4 , в яких проживають відповідачі, а також передати їй, позивачу, ключ від замка до цих загальних вхідних дверей.
Виселити відповідачів ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 та вселити у кімнату АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Позовну вимогу про витребування з незаконного володіння відповідачів відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і зобов`язати їх повернути майно позивача - шафу, сервант, телевізор «Томсон», холодильник, диван, стіл, вішалку, предмети одягу (верхній зимовий, демісезонний та літній одяг, нижню білизну тощо), кухонне начиння, коштовності (прикраси, кольє, перстені, кільчики тощо), документи (трудову книжку, квитанції, інші особисті документи), які знаходилися в кімнаті АДРЕСА_1 на час її незаконного захоплення відповідачами - залишити без розгляду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд, що ухвалив рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ ЦПК України цей строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ТзОВ «Львівавтокомплектація», юридична адреса: м. Львів, вул. Стрийьска 45;
Відповідач: ТзОВ «Львівські автобусні заводи», юридична адреса: м. Львів, вул. Стрийська 45.
Третя особа: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, юридична адреса: м. Львів, вул. Генерала Чупринки 85.
Суддя В. Кузь
