Справа № 465/6671/14-цГоловуючий у 1 інстанції
Провадження № 88-ц/811/1/23 Доповідач в 2-й інстанції Мікуш Ю. Р.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.
Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.
Секретар: Салата Я.І.
З участю: позивача ОСОБА_1 та її представника- адвоката Телішевського І.Д., представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 -адвоката Юнко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 465/6671/14-ц за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Телішевського Івана Даниловича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТзОВ «Львівавтокомплектація», ТзОВ «Львівські автобусні заводи», третя особа: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселення
в с т а н о в и в :
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 24 червня 2020 року уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТзОВ «Львівавтокомплектація», ТзОВ «Львівські автобусні заводи», третя особа Франківська РА ЛМР про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, вселення- задоволено.
Визнано недійсним ордер №159 від 11.06.2010 року виданий на ім`я ОСОБА_3 на кімнату АДРЕСА_1 .
Вирішено зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 не вчиняти ОСОБА_1 перешкод у користуванні кімнатою АДРЕСА_1 , а саме: припинити недопущення до даної кімнати, припинити закривання загальних дверей до житлового блоку, в якому знаходяться кімнати № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 і НОМЕР_3 в яких проживають відповідачі, а також передати ОСОБА_1 ключ від замка до цих загальних вхідних дверей.
Виселити відповідачів ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 та вселити у кімнату АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .
Позовну вимогу про витребування з незаконного володіння відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і зобов`язати їх повернути майно позивача, а саме: шафу, сервант, телевізор «Томсон», холодильник, диван, стіл, вішалку, предмети одягу (верхній зимовий, демісезонний та літній одяг, нижню білизну тощо), кухонне начиння, коштовності ( прикраси, кольє, перстені, кульчики тощо), документи (трудову книжку, квитанції, інші особисті документи), які знаходяться у кімнаті АДРЕСА_1 на час її незаконного захоплення відповідачами-залишити без розгляду.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 22 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про виправлення помилок у чотирьох виконавчих листах, виданих на виконання рішення Франківського районного суду м.Львова від 24 червня 2020 року у цивільній справі № 465/6671/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ТзОВ «Львівавтокомплектація», ТзОВ «Львівські автобусні заводи», третя особа: Франківська РА ЛМР про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселення- задоволено.
Внесено ідентифікуючі дані кожної із сторін справи із зазначенням року народження, РНОКПП, місця реєстрації, дані ЄДРПОУ для юридичних осіб та адреса знаходження.
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Франківського районного суду м.Львова від 24.06.2020 року та ухвалу про виправлення описки від 22.09.2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТоОВ «Львівавтокомплектація», ТзОВ «Львівські автобусні заводи», третя особа: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселення.
Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Телішевського Івана Даниловича залишено без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року залишено без змін.
02 січня 2023 року представник ОСОБА_1 -адвокат Телішевський Іван Данилович подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року.
В заяві зазначає, що у постанові апеляційного суду з чим погодився і Верховний Суд зазначено, що ОСОБА_1 не позбавлена права на проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , оскільки внаслідок переселення та укомплектування житлових місць за сім`ями за нею рахується ліжко-місце у кімнаті НОМЕР_3, оплату за яке здійснює ОСОБА_1 , що підтверджується листом ТзОВ «Львівавтокомплектація» №354 від 07.07.2011 року», однак відповідно до довідки ТОВ «Управитель ЛАЗ» №148 від 21.12.2022 року на даний час в цій кімнаті зареєстрований її власник ОСОБА_7 , який придбав кімнату від спадкоємця ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2019 року.
Обставина про належність кімнати НОМЕР_3 на праві власності ОСОБА_8 , а потім ОСОБА_9 , а в подальшму ОСОБА_7 не була встановлена на час розгляду справи, не була відома і не могла бути відома позивачці. Також позивачці на час розгляду справи не було відомо, що утримання гуртожитку на АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ «Управитель ЛАЗ», оскільки вона в цьому гуртожитку не проживає. Належність кімнати АДРЕСА_3 на праві приватної власності ОСОБА_7 є істотною нововиявленою обставиною, що призвела до помилкової оцінки доказів та ухвалення помилкового судового рішення апеляційним судом. Просить заяву про перегляд постанови за нововиявленими обставинами задовольнити, постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 скасувати, ухвалити нове рішення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 червня 2020 року без змін.
ОСОБА_2 подав заперечення на заяву про перегляд постанови Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року за нововоияленими обставинами.
У запереченні зазначає, що зазначені представником позивача обставин не є нововиявленими. Зазначає, що за ОСОБА_1 відповідно до рішення апеляційного суду, яке залишено без змін Верховним Судом рахується ліжко-місце у кімнаті НОМЕР_3. Згідно законодавства жила площа в гуртожитках надається:
-у вигляді окремого жилого приміщення для відособленого користування однієї особи чи сім`ї;
-у вигляді ліжко-місця для проживання одиноких осіб, які не перебувають між собою у сімейних відносинах. Тому реєстрація в кімнаті НОМЕР_3 інших осіб не є обставиною, яка би суттєво вплинула на рішення суду. Просить відмовити в задоволенні заяви та залишити в силі постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника-адвоката Телішевського І.Д. на підтримання заяви про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, заперечення з приводу апеляційної скарги представника ОСОБА_3 , ОСОБА_2 -адвоката Юнко М.В., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що заява не підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено такі обставини:
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №154 від 28 лютого 2003 року, за клопотанням ВАТ «Львівський автобусний завод від 23 вересня 2002 року № 2170, гуртожитку для проживання одиноких по АДРЕСА_2 надано статус гуртожитку для проживання сімей, доручено ВАТ «Львівський автобусний завод» провести заселення приміщень гуртожитку для проживання сімей по АДРЕСА_2 згідно з чинним законодавством, а Львівському обласному БТІ та ЕО внести зміни в інвентаризаційні справи.
Відповідно до витягу з протоколу №22 від 27 травня 2003 року засідання профкому ВАТ «Львівський автобусний завод» вирішено дати згоду адміністрації заводу на узаконення проживання у відокремлених кімнатах та ліжко-місцях у гуртожитку заводу по АДРЕСА_2 згідно поданого списку - ОСОБА_1 надати кімнату №726.
Згідно з ордером №587 від 01 серпня 2005 року, який виданий на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ВАТ «Львівський автобусний завод» №24 від 12 липня 2005 року, ОСОБА_1 , сім`я якої складається з одного чоловіка, має право заселення кімнати площею 11,80 кв.м в окремій квартирі АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 з 25 листопада 1999 року зареєстрована у гуртожитку по АДРЕСА_2 (без зазначення кімнати).
Відповідно до витягу з протоколу №9 від 29 квітня 2010 року спільного засідання адміністрації та профкому ТОВ «Львівський автобусний завод» ухвалено рішення про надання та перереєстрацію ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_4 , сина ОСОБА_2 , дочку ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 , а також на переселення ОСОБА_1 із ліжко-місця кімнати АДРЕСА_5 .
На підставі спільного рішення адміністрації та профкому ТОВ «ЛАЗ» від 29 квітня 2010 року №9 ОСОБА_3 видано ордер №159 від 11 червня 2010 року на право заселення кімнат АДРЕСА_6 .
З 18 червня 2010 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 зареєстровані у кімнатах АДРЕСА_6 .
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 24 червня 2020 року уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ТзОВ «Львівавтокомплектація», ТзОВ «Львівські автобусні заводи», третя особа-ФРА ЛМР,- про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселення-задоволено.
Визнано недійсним ордер №159 від 11 червня 2010 року, виданий на ім.»я ОСОБА_3 , на кімнату АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не вчиняти ОСОБА_1 перешкод у користуванні кімнатою АДРЕСА_1 , а саме: припинити недопущення до даної кімнати, припинити закривання загальних вхідних дверей до житлового блоку, в якому знаходяться кімната № НОМЕР_1 та кімнати № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 , в яких проживають відповідачі, а також передати ій, позивачу, ключ від замка до цих загальних дверей.
Виселено ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 та вселено у кімнату АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .
Позовну вимогу про витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і зобов`язати їх повернути майно позивача- шафу, сервант, телевізор «Томсон», холодильник, диван, стіл, вішалку, предмети одягу ( верхній зимовий, демісезонний та літній одяг, нижню білизну тощо), кухонне начиння, коштовності (прикраси, кольє, перстені, кільчики тощо), документи (трудову книжку, квитанції, інші особисті документи), які знаходилися в кімнаті АДРЕСА_1 на час її незаконного захоплення відповідачами, залишено без розгляду.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 22 вересня 2020 року виправлено описку, допущену в резолютивній частині Франківського районного суду м.Львова від 24 червня 2020 року у цивільній справі № 465/6671/14-ц щодо ідентифікуючих даних сторін.
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Франківського районного суду м.Львова від 24 червня 2020 року та ухвалу про виправлення описки від 22 вересня 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 видано ордер від 01 серпня 2005 року на ліжко-місце, а не на окрему кімнату № НОМЕР_1 , про що свідчить Витяг із протоколу №9 спільного засідання адміністрації та профкому ТзОВ «ЛАЗ», у якому ухвалено рішення про переселення ОСОБА_1 із ліжко-місця кімнати № НОМЕР_1 на ліжко-місце кімнати НОМЕР_4, а також Витяг з протоколу №8 від 07 жовтня 2011 року адміністрації та профкому ТзОВ «ЛАЗ», де вирішено щодо перереєстрації ОСОБА_1 з ліжко-місця на кімнату АДРЕСА_7 . У той же час, на підставі спільного рішення адміністрації та профкому ТзОВ «ЛАЗ» (протокол №9 від 29 квітня 2010 року) ОСОБА_3 видано ордер №159 на право заселення кімнат АДРЕСА_6 про що вказано у ордері, який відповідно до статті 129 ЖК України є підставою для вселення.
З оглянутого в судовому засіданні паспорта ОСОБА_1 встановлено, що прописка ОСОБА_1 у кімнаті АДРЕСА_1 зазначена як помилкова та проставлено штамп місця реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , тобто без зазначення кімнати, що означає, що такій виділено ліжко-місце у гуртожитку, а з копій паспортів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 вбачається, що їх місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ,з 18 червня 2010 року.
Звертаючись в суд із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, представник відповідачки ОСОБА_1 -адвокат Телішевський І.Д. зазначив, що відповідно до довідки ТОВ «Управитель ЛАЗ» №148 від 21.12.2022 року на даний час в цій кімнаті зареєстрований та проживає її власник ОСОБА_7 , який придбав кімнату від спадкоємця ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2019 року. Посилається на те, що обставина про належність кімнати НОМЕР_3 на підставі на праві власності ОСОБА_8 , а потім ОСОБА_9 , в подальшому ОСОБА_7 не була встановлена на час розгляду справи, не була відома і не могла бути відома позивачці ОСОБА_1 .
Також позивачці ОСОБА_1 не було відомо, що утримання гуртожитку на АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ «Управитель ЛАЗ», оскільки вона в цьому гуртожитку не проживає. Вважає, що належність кімнати НОМЕР_3 на праві власності ОСОБА_7 є істотною нововиявленою обставиною, що призвела до помилкової оцінки доказів та ухвалення помилкового судового рішення апеляційним судом.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Нововиявлені обставини-це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до ново виявлених обставин (ч.2ст.423 ЦПК України).
У пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за ново виявленими обставинами є істотні для справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених цим пунктом, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами (такий правовий висновок Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2018 року справа № 454/3003/14-ц). У п.4 постанови Пленуму ВССУ №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» роз`яснено, що вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов`язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд. Якщо учаснику судового розгляду було відомо про існування істотного для справи доказу, але він не вчинив жодних дій для надання його суду, а після ухвалення рішення звернувся із заявою про перегляд рішення за ново виявленими обставинами, посилаючись на те, що суд при ухваленні рішення не врахував зазначену обставину, така заява не підлягає задоволенню.
Тобто, для визнання обставини нововиявленою, недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Такі правові висновки Верховного Суду у постанові від 26.12.2022 року у справі №460/801/20.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що на час розгляду справи у Франківському районному суді м.Львова та ухвалення рішення від 24 червня 2020 року, перегляду апеляційним судом зазначеного рішення районного суду та ухвалення постанови від 13 грудня 2021 року Львівською міською радою від 20.06.2019 року постановлено ухвалу № 5173 про створення ТОВ «Управитель ЛАЗ» для управління гуртожитком за адресою АДРЕСА_2 . З часу припинення управління будинком ТОВ «Львівавтокомплектація» та до ухвалення рішення по справі, позивачка ОСОБА_1 повинна була знати про обставини, які зазначені нею у заяві та колегія суддів вважає такі не є нововиявленими, а новими, оскільки процесуальним законом обов`язок доказування належить позивачу.
Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, у тому числі неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи, а з боку суду переоцінка доказів, наявних у матеріалах справи, не є нововиявленими обставинами, а тому не можуть бути підставою для перегляду судового рішення із зазначених підстав.
Із матеріалів справи встановлено, що після прийняття Львівським апеляційним судом постанови 13.12.2021 року на адвокатський запит від 16.12.2021 року, тобто через 3 дні після прийняття постанови) Франківська РА ЛМР надала відповідь № 35-вих-121302 від 21.12.2021 року у якій зазначена інформація аналогічна до інформації у довідці ТОВ «Управитель ЛАЗ» від 21.12.2022 року №148. Зазначена довідка Франківської РА була долучена до касаційної скарги (а.с.153 т.3). Інформацію, яка зазначена у Довідці Франківської РА ЛМР від 21.12.2021 року та підтверджена у довідці № 148 ТОВ «Управитель ЛАЗ» від 21.12.2022 року, тобто після перегляду рішень у касаційній інстанції, представник позивача ОСОБА_1 вважає ново виявленою.
Верховний Суд у постанові від 20 липня 2019 року № 855/268/19 прописав, що не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововоявленими.
Верховний Суд зауважує, що суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з ново виявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, та не ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом під час розгляду справи.
Європейський Суд з прав людини прописав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata- принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Право на справедливий розгляд судом справи, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Держав.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (Brumarescu проти Румунії», № 28342/95,п.61, ЕСНR 1999-УІІ).
Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру ( «Ryabykh проти Росії» № 52854/99,п.52, УСНR 2003-Х).
Процедура перегляду рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя ( «Праведная проти Росії», №69529/01, рішення від 18 листопада 2004 року). Однак суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.
У справі «Агрокомплекс проти України» ЄСПЛ зазначив, що перегляд остаточно вирішеної справи був заснований лише на незгоді державних органів з сумами, остаточно присудженими заявнику судом, під маскою «нововиявленої обставини», що було кричущим порушенням принципу правової визначеності.
Згідно ч.3 ст.429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, суд може відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391; 423; 429 ч.3 п.1 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
п о с т а н о в и в :
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд постанови Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТзОВ «Львівавтокомплектація», ТзОВ «Львівські автобусні заводи», третя особа: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради,- про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням і вселення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали в порядку, визначеному ст.389-391, ч.7 ст.429 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 02 червня 2023 року.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І. Приколота
Р.В.Савуляк
