УХВАЛА
09 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/4519/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюк І.М., Малашенкова Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай»
на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.11.2019 (суддя Чистякова І.О.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 (колегія суддів: Терещенко О.І. (головуючий), Сіверін В.І., Слободін М.М.)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай»
про заміну сторони виконавчого провадження на основного та субсидіарного боржника
у справі № 922/4519/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» (далі - Товариство)
до комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» (далі - Підприємство)
про стягнення 470 621,27 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства про стягнення заборгованості, а саме: 426 677,70 грн. суми основного боргу, 24 349,62 грн. пені, 16 603,93 грн. збитків від інфляції, 3000,02 грн. - 3% річних, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки від 10.07.2010 № 382 в частині оплати одержаного товару.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2014 зі справи № 922/4519/14, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.
19.12.2014 на виконання судового рішення у справі № 922/4519/14 виданий відповідний наказ.
За результатом перегляду рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2014 зі справи № 922/4519/14 за нововиявленими обставинами, рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2015 зазначене судове рішення від 02.12.2014 скасоване в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24 349,62 грн. пені та 487,00 грн. судового збору. Стягнуто з позивача на користь відповідача 487,00 грн. судового збору за подання заяви про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами.
Згідно з ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2015 зі справи, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2015, відстрочено виконання рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача 426 677,70 грн. суми основного боргу, 16 603,93 грн. збитків від інфляції, 3000,02 грн. - 3% річних, 8925,44 грн. витрат зі сплати судового збору до 01.09.2015.
У листопаді 2019 року Товариство звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме, заявник просив суд замінити сторону (боржника) виконавчого провадження № 50542105, яке приєднане до зведеного виконавчого провадження № 53577514, з примусового виконання судового наказу, виданого господарським судом Харківської області 19.12.2014 у справі № 922/4519/14, з комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» на двох боржників: комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація» як основного боржника та комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація Північ» як субсидіарного боржника.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2019 зі справи № 922/4519/14, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020, у задоволенні заяви Товариства про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено повністю.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що приписами статті 109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не передбачено переходу в порядку правонаступництва зобов`язань, що не перейшли за розподільчим балансом до юридичної особи, яка утворилася внаслідок виділу, а, отже, відсутні будь - які підстави, передбачені законом як для вибуття первісного боржника внаслідок заміни сторони виконавчого провадження в порядку правонаступництва, так і для вступу комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» у якості субсидіарного боржника у виконавче провадження. Крім того, відносини щодо можливості звернення кредитора до субсидіарного боржника не в порядку залучення його до виконавчого провадження, а шляхом звернення з вимогою або з позовом врегульовані законодавством, зокрема статтею 619 ЦК України. Відповідальність субсидіарного боржника є додатковою та наступає виключно у разі не задоволення вимог кредитора основним боржником внаслідок прямої відмови останнього або неотримання кредитором у розумний строк відповіді на вимогу до основного боржника про виконання зобов`язання.
Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просить Касаційний господарський суд судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви Товариства про заміну сторони виконавчого провадження. За доводами скаржника, судами у розгляді заяви Товариства не враховано приписи частини третьої статті 109 ЦК України; суди залишили поза увагою те, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ», у розділі «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» зазначено комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація»; судами не враховано те, що приписи частини другої статті 619 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки положення наведеної статті застосовуються у випадку, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно і основний, і субсидіарний боржники.
У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просило залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на ухвалення оскаржуваних судових рішень з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 11.03.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства у справі № 922/4519/14, розгляд касаційної скарги призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Відповідно до частини четвертої статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Під час підготовки справи № 922/4519/14 до розгляду колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи, касаційної скарги і відзиву на неї, дійшла висновку про необхідність передачі справи № 922/4519/14 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно з частинами першою та другою статті 334 ГПК України, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов`язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.
Згідно з частиною третьою статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Отже, при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється. Юридична особа, з якої був здійснений виділ та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, в яких вони не є основними боржниками.
У справі № 913/862/15 Касаційний господарський суд у складі колегії суддів Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І., посилаючись на те, що передача основним боржником - стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основної кількості прав, зокрема нерухомого майна, та залишення за собою лише зобов`язань, може ускладнити виконання цих зобов`язань, зокрема за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов`язань, водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності, дійшов висновку про те, що у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (у цій справі - основним і субсидіарним боржниками). Після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників. При цьому, Суд виходив з аналогії закону та послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 зі справи № 905/1956/15.
Правонаступництва у розумінні приписів статті 52 ГПК України у таких правовідносинах не відбувається, оскільки передбачена статтею 109 ЦК України субсидіарна відповідальність виділеної юридичної особи не є її процесуальним правонаступництвом прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ.
Крім того, оскільки виділ однієї юридичної особи з іншої не припиняє юридичної особи, з якої був здійснений виділ, а також не має наслідком реорганізацію юридичної особи, з якої був здійснений виділ, то відповідно до статті 52 ГПК України процесуальне правонаступництво внаслідок такого виділу у будь-якому разі відсутнє (послідовна правова позиція у таких правовідносинах викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 № 904/2251/18, від 15.01.2020 зі справи № 904/11903/16, від 21.01.2020 року № 904/8538/16).
Що ж стосується правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 зі справи № 905/1956/15, то остання, на думку колегії суддів, стосується інших правовідносин, а саме, субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (частина третя статті 109 ГПК України). Відповідно, у цьому випадку, для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником є перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом всіх або частини зобов`язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ та щодо яких існує судове рішення і відповідне виконавче провадження. Проте, у справі № 922/4519/14, як і у справах № 904/2251/18, № 904/11903/16, № 904/8538/16 до юридичної особи, яка утворилася внаслідок виділу не перейшли зобов`язання юридичної особи, з якої був здійснений виділ згідно з розподільчим балансом. Отже, правовідносини у справі Великої Палати Верховного Суду № 905/1956/15 та у справі № 922/4519/14 не є подібними і застосування аналогії закону до вказаних правовідносин, на думку колегії у цій справі, та відхід від послідовної позиції щодо процесуального правонаступництва, викладеній раніше у вказаних постановах Верховного Суду, - не доцільні.
Враховуючи існування різних підходів щодо застосування норм матеріального та процесуального права (статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 52 ГПК країни) у розгляді питання в межах виконавчого провадження щодо здійснення правонаступництва у випадку виділу юридичної особи, коли зобов`язання юридичної особи, з якої був здійснений виділ згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (частина третя статті 109 ЦК України), а також огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 922/4519/14 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у справі № 913/862/15 у подібних правовідносинах за участі тієї ж особи - боржника (комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація»).
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
Справу № 922/4519/14 разом із касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова
