ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2015 р. Справа № 922/4519/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А. , суддя Тарасова І. В.,
при секретарі Полубояриній Н.В.,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківіського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП "Луганська обласна "Фармація" (вх.№145Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2014 року по справі №922/4519/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бад- Алтай", м.Донецьк
до Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація", м. Луганськ
про стягнення 470621, 27 грн., -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бад - Алтай" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" про стягнення основної заборгованості у розмірі 426677,70 грн., пені за прострочення платежу у розмірі 24349,62 грн., інфляційних втрат у розмірі 16603,93 грн. та 3% річних у розмірі 3000,02 грн. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 9412,44 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2014 року (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" (91055, м. Луганськ, вул. Леніна, буд.1, код ЄДРПОУ 01975442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бад - Алтай" (83003, м.Донецьк, просп.Ілліча, Б.91, Код ЄДРПОУ 32011411) заборгованість у розмірі 426677,70 грн., пеню у розмірі 24349,62 грн. інфляційні витрати у розмірі 16603, 93 грн., 3% річних у розмірі 3000, 02 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9412,44 грн.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2014 року по справі №922/4519/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов частково у розмірі основної суми 235267,20 грн., пені - 24,35 грн. В задоволенні решти вимог - відмовити. Стягнути з відповідача судовий збір пропорційно задоволених вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що факт отримання товару за накладними №2437 від 29.05.2014р. та №2436 від 29.05.2014р. не підтверджено.
04.02.2015р. від позивача надійшов відзив (вх.№1712) на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду Харківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2015р. по справі №922/4519/14 розгляд справи було відкладено на 04.03.2015р. о 12:00 год.
03.03.2015р. до суду від позивача надійшла заява (вх.№3493) про розгляд даної справи без участі представника позивача.
Представник апелянта у судове засідання 04.03.2015р. не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2015р. про відкладення розгляду справи, яку відповідач отримав 18.02.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Зважаючи на вищевикладене, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року про відкладення розгляду справи сторони були попереджені, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання сторонами документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін, тому справа згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бад - Алтай" та Комунальним підприємством "Луганська обласна "Фармація" 10.06.2010 року було укладено договір поставки №382, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується поставити відповідачу (покупець) вироби медичного призначення, біологічно активні добавки, фіто чаї та ін. (товар), вказані в п.1.2 договору, а відповідач прийняти та оплатити товар.
Згідно з п.1.2 Договору найменування, асортимент, кількість товару, одиниці виміру, ціна за одиницю товару, вартість товару вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.
На виконання умов даного Договору, протягом травня - липня 2014 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 444172,18 грн., що підтверджується видатковими накладними, скріпленими підписами повноважних представників відповідача (а.с.16-а.с.43):
- Видаткова накладна №2436 від 29.05.2014 р. на суму 166 737,52 грн.;
- Видаткова накладна №2437 від 29.05.2014 р. на суму 1 584,00 грн.;
- Видаткова накладна №578 від 06.06.2014 р. на суму 15 332,74 грн.;
- Видаткова накладна №1126 від 12.06.2014 р. на суму 20 646,94 грн.;
- Видаткова накладна №1716 від 18.06.2014 р. на суму 38 197,01 грн.;
- Видаткова накладна №1853 від 19.06.2014 р. на суму 110 239,06 грн.;
- Видаткова накладна №1854 від 19.06.2014 р. на суму 15,90 грн.;
- Видаткова накладна №2495 від 25.06.2014 р. на суму 6 694,73 грн.;
- Видаткова накладна №82 від 02.07.2014 р. на суму 22 673,71 грн.;
- Видаткова накладна №98 від 02.07.2014 р. 28,32 грн.;
- Видаткова накладна №158 від 03.07.2014 р. на суму 20 313,72 грн.;
- Видаткова накладна №598 від 08.07.2014 р. на суму 41 708,53 грн.
Відповідно до п. 2.3 Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються з від строченням на 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором. Проте відповідач зобов'язання за договором не виконав, за отриманий по накладним товар відповідач розрахувався частково в розмірі 17504,48 грн. У зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 426667,70 грн.
Господарський суд Харківської області, надаючи правову оцінку заявленим вимогам позивача та фактичним обставинам справи, виходив з наступного.
На підставі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно зі статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.509 ЦК України).
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Факт отримання відповідачем товару за договором поставки №382 від 10.06.2010р. не спростовано. Доказів погашення боргу відповідачем матеріали справи не містять, такі докази відповідач суду не надав.
За таких підстав господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 426667,70 грн.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
З приводу стягнених з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 3000,02 грн. та інфляційних втрат в сумі 16603,93 грн., то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у відповідності до норм чинного законодавства було стягнуто 3% річних, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст.625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3000,02 грн. та інфляційних в розмірі 16603,93 грн. з огляду на встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Отже, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, перевіривши нарахування вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3000,02 грн. та інфляційних втарт в розмірі 16603,93 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнута з відповідача пеня в сумі 24349,62 грн., виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вже зазначалося вище, в силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строку оплати за поставлений товар, пе редбаченого п. 2.3 даного договору, покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу до моменту повного виконання покупцем свого зо бов'язання по оплаті.
Таким чином, перевіривши розрахунок розміру пені, заявленої до стягнення суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що суд правомірно стягнув з відповідача пеню в сумі 24349,62 грн.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст.193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач, як в суду першої, так і апеляційної інстанцій, не надав доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 426677,70 грн., колегія суддв погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості за поставлений товар.
Щодо посилання апелянта на відсутність доказів отримання товару по видатковій накладній №2436 від 29.05.2014р., то ці твердження спростовуються матеріалами справи, а саме: видатковою накладною №2436 від 29.05.2014р., підписаною Дьяченко М.П. за дорученням №1426 (а.с.16, а.с.23). Доручення №1426 видано Дьяченко М.П. на отримання від ТОВ «Бад-Алтай» цінностей, у томі числі, за товарною накладною №2436 та №2437 від 29.05.2014р. (а.с.23). Саме факт зазначення у видатковій накладній № 2437 Дьяченко М.П. довіреності №1587, не спростовує факту отримання нею товару за видатковою накладною №2437. Посилаючись на зазначену невідповідність в номері довіреності, апелянт не спростував того факту, що видаткова накладна №2437 підписана саме Дьяченко М.П., підпис якої скріплений печаткою підприємства відповідача - Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" (а.с.22).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2014 року по справі №922/4519/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2014 року по справі №922/4519/14 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 10.03.15 р.
Голочуюсий суддя Горбачова Л.П.
Суддя Істоміна О.А.
Суддя Тарасова І.В.
