П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2020 р.
м.Одеса
Справа № 420/2976/19
Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В.
П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Шевчук О.А.,
за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,
апелянта /позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Павлова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року про закриття провадження у справі за позовом кандидата юридичних наук, доцента, доцента кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія» ОСОБА_1 до Ректора Національного університету «Одеська юридична академія» Загороднього Віктора Євстафійовича, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Ректора Національного університету «Одеська юридична академія» Загороднього В.Є. про визнання протиправною бездіяльності щодо ігнорування письмових заяв від 02 жовтня 2018 року та від 07 грудня 2018 року про переведення з 0,5 штатних ставки доцента кафедри кримінального права на одну ставку штатну цієї ж посади з 17 вересня 2018 року у зв`язку із закінченням докторантури; зобов`язання Ректора Національного університету «Одеська юридична академія» ОСОБА_2 видати наказ про переведення ОСОБА_1 з 0,5 штатних ставки доцента кафедри кримінального права на одну (повну) ставку штатну цієї ж посади на умовах раніше встановленого строку трудового договору з 17 вересня 2018 року у зв`язку із закінченням докторантури.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження у адміністративній справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України закрито провадження у справі у зв`язку з тим, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Так, апелянт зазначає, що суб`єктивний склад спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем прямо вказує на те, що розглядувана справа підсудна адміністративному суду. Адже НУ «ОЮА» - юридична особа публічного права. Ректор НУ «ОЮА» - суб`єкт владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень засновника та трудового колективу Університету, що прямо слідує із чинного законодавства України та локальної нормотворчості НУ «ОЮА». Судом першої інстанції не враховано, що ректор НУ «ОЮА» - це виборча посада, чинне законодавство передбачає досить складну багатоступінчату процедуру виборів ректора, а це наочно підтверджує факт того, що ректор здійснює свої публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень засновника трудового колективу, а тому підпадає під категорію суб`єкта владних повноважень. Отже, апелянт вважає, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, не врахував належним чином суб`єктивний склад та характер спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, в результаті чого ним було неправильно застосовано норми матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Павлов В.О.- представник відповідача зазначив, що судом першої інстанції прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апелянта є безпідставними, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
21 лютого 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якої вона заперечувала проти доводів відзиву на апеляційну скаргу та вказала на те, що часткова приналежність спору до сфери трудового права не змінює його публічно-правову природу, адже науково-педагогічний працівник і ректор у спірних правовідносинах перебувають у відносинах підпорядкування, тобто не є Рівноправними суб`єктами. З боку відповідача - ректора НУ «ОЮА» Загороднього В.Є. має місце явно виражене зловживання дискреційними повноваженнями у сфері управлінської діяльності, яку він здійснює на виконання делегованих повноважень з боку засновника НУ «ОЮА», тобто держави в особі МОН України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї апелянта/позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Павлова В.О., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Закриваючи провадження по справі суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених трудових прав ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з п. 1.5 Статуту Національного університету «Одеська юридична академія» Університет - багатогалузевий вищий навчальний заклад, що проводить інноваційну освітню діяльність, за різними ступенями вищої освіти…(Т. 1 а.с. 37-52)
Водночас, публічно-правовими відносинами є ті відносини, що пов`язані з виконанням державою чи територіальними громадами своїх публічних функцій, зокрема, щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина; відносини, в яких домінує публічно-правовий інтерес; відносини, урегульовані нормами публічного права.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані лише на захист її трудових (цивільних) прав, оскільки позивач просила суд визнати протиправною бездіяльність ректора Національного університету «Одеська юридична академія» Загороднього В.Є. щодо не включення ОСОБА_1 у Наказ по особовому складу працівників Національного університету «Одеська юридична академія» «Про переведення» №3181-5 від 17 жовтня 2018 року; не переведення ОСОБА_1 з 17 вересня 2018 року з 0,5 штатних ставки доцента кафедри кримінального права на одну ставку штатну цієї ж посади на умовах раніше встановленого строку трудового договору (по 31 серпня 2019 року) у зв`язку із закінченням докторантури.
Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАСУ встановлено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба у державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Колегія суддів наголошує, що ОСОБА_1 займала посаду доцента кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія». Дана трудова діяльність позивача не відноситься до публічної служби та позивач не являється державним службовцем.
У підготовчому судому засіданні суду першої інстанції позивач підтвердила, що присягу державного службовця не складала, рангу державного службовця не має.
Наразі, позовні вимоги ОСОБА_1 , пов`язані виключно з трудовими (цивільними) правовідносинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані поновленням порушеного права особи на працю, то такі спори відносяться до захисту цивільних (трудових) прав, незалежно від участі у справі суб`єктів владних повноважень як відповідачів.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених трудових прав ОСОБА_1 та підлягають розгляду в поряду ЦПК України.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «...» поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язковість суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом», у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року, постанові Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року та ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № К/800/68333/14, постанові Верховного Суду України від 28 квітня 2015 року.
Таким чином, даний спір підлягає розгляду в поряду ЦПК України.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І .П.Косцова
Суддя О .А.Шевчук
Повне судове рішення складено 25 лютого 2020 року
