Справа № 461/7657/16-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/507/18 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2020 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційногосуду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретарів судових засідань ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, працюючого директором ТзОВ «Беркут ЛТД», керівника ГО «Інститут підтримання розвитку Косівщини», зареєстрованого за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с.Річка та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
за ч.3 ст.369 КК України
з апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 31 березня 2017 року,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 31 березня 2017 року ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України.
Призначено ОСОБА_10 покарання за ч.3 ст. 369 КК України у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_10 постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
Зараховано ОСОБА_10 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 26.09.2016 року по 10.10.2016 року на підставі ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 до вступу вироку в законну силу залишено у вигляді особистого зобов`язання.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком суду ОСОБА_10 на початку вересня 2016 року та в подальшому 23 та 26 вересня 2016 року, посягаючи на суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках апарату управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, перебуваючи у приміщенні службового кабінету за адресою: м.Львів, вул.Винниченка, 18, де здійснює діяльність керуючий справами Львівської обласної ради ОСОБА_12 , який обіймає посаду керуючого справами Львівської обласної ради, якому присвоєно 6 ранг посадової особи місцевого самоврядування, що відноситься до 3 категорії класифікації посад, умисно, протиправно, в своїх інтересах та в інтересах невстановлених третіх осіб, особисто висловлював пропозицію та здійснював обіцянки ОСОБА_12 , як керуючому справами Львівської обласної ради, надати неправомірну вигоду в розмірі 50000,00 гривень за сприяння у винесенні на розгляд сесії Львівської обласної ради, яка була призначена на 27.09.2016 року, звернень до Прем`єр-міністра України та Голови Верховної Ради України про надання Львівській області спеціального економічного статусу та передачі повноважень встановлення тарифів на комунальні послуги місцевим органам самоврядування.
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_11 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_10 просить вищевказаний вирок скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КК України, а також просить повторно дослідити докази та призначити почеркознавчу експертизу.
В обґрунтування покликається на те, що вищенаведений вирок є незаконним з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотних порушень вимог кримінального-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону. Щодо неповноти судового розгляду, то такий полягає у тому, що під час судового розгляду залишено недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема судом відхилено клопотання про повторний виклик в судове засідання для перехресного допиту свідка ОСОБА_12 , а також призначення судової криміналістичної почеркознавчої експертизи. Щодо істотних порушень вимог кримінального-процесуального закону, то на думку апелянта судом першої інстанції грубо порушено положення ст.ст. 65, 84, 87,89, 91 КПК України, і саме ці порушення перешкоджали йому ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Стосовно невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, то на думку апелянта в матеріалах справи не міститься жодного належного та допустимого доказу вчинення ним даного кримінального правопорушення. Також, обвинувачений ОСОБА_10 вважає, що судом першої інстанції не застосовано закону, який підлягав застосування, зокрема ст. 2 КК України, а також ч.1 ст. 11 КК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 просить вищевказаний вирок скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КК України, а також просить повторно дослідити докази та призначити почеркознавчу експертизу.
В обґрунтування покликається на те, що вищенаведений вирок є незаконним з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотних порушень вимог кримінального-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону. Щодо неповноти судового розгляду, то такий полягає у тому, що під час судового розгляду залишено недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема судом відхилено клопотання про повторний виклик в судове засідання для перехресного допиту свідка ОСОБА_12 , а також призначення судової криміналістичної почеркознавчої експертизи. Щодо істотних порушень вимог кримінального-процесуального закону, то на думку апелянта судом першої інстанції грубо порушено положення ст.ст. 65, 84, 87,89, 91 КПК України, і саме ці порушення перешкоджали йому ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Стосовно невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, то на думку апелянта в матеріалах справи не міститься жодного належного та допустимого доказу вчинення ним даного кримінального правопорушення. Звертає увагу, що під час відкриття матеріалів кримінального провадження прокурор не надав доступу до усіх матеріалів, зокрема не було надано доступ до ухвал судді Апеляційного суду Львівської області про дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій відео контролю особи, а також на прослуховування телефонних розмов, а тому вважає, що протоколи таких негласних слідчих дій є недопустимим доказами і суд не мав права допускати відомості, що містяться в них, як докази. Також, захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 вважає, що судом першої інстанції не застосовано закону, який підлягав застосування, зокрема ст. 2 КК України, а також ч.1 ст. 11 КК України.
Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_10 та в його інтересах адвоката ОСОБА_11 на підтримання поданих апеляційних скарг, виступ прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 із обґрунтуванням законності та вмотивованості оскаржуваного вироку, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій доказами винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, доведена повністю.
Так, будучи допитаним місцевим судом, ОСОБА_10 визнав, що він, як керівник ГО «Інститут підтримання розвитку Косівщини» у вересні 2016 р. зустрічався з керуючим справами Львівської обласної ради ОСОБА_12 за місцем роботи останнього з приводу можливого розгляду на сесії Львівської обласної ради проектів звернень до Прем`єр-міністра України та Голови Верховної Ради України щодо тарифів на електроенергію, газ, а також надання Львівській області статусу вільної економічної зони. Даний факт у поданих апеляційних скаргах не заперечується, водночас обвинувачений спростовує наявність у нього наміру чи домовленості надати ОСОБА_12 грошові кошти за підтримку вказаних рішень депутатським корпусом.
Водночас свідок ОСОБА_12 як в суді першої, так і апеляційної інстанцій дав показання, якими підтвердив обставини неодноразового звернення до нього впродовж вересня 2016 р. ОСОБА_10 , який просив підтримати проекти розроблених ним рішень сесії обласної ради, при цьому, запевняв, що в разі надання сприяння у внесенні запропонованих проектів рішень на розгляд сесії, передасть йому винагороду у сумі 50 тис. грн. Як вказав свідок, зазначені кошти ОСОБА_10 планував передати після голосування депутатів, оскільки такі мали надійти з м. Києва. Однак свідок, розуміючи протиправний характер дій обвинуваченого, пов`язаних із пропозиціями отримання неправомірної вигоди, звернувся до правоохоронних органів.
Згідно заяви ОСОБА_12 від 23 вересня 2016 р. останній звернувся до Прокуратури Львівської області, в якій вказав, що ОСОБА_10 пропонує йому неправомірну винагороду за розгляд депутатами Львівської обласної ради проектів розроблених звернень по тарифах і вільної економічної зони, а також надав свою згоду на співпрацю з правоохоронними органами для викриття протиправної діяльності ОСОБА_10 (т.1 а.с.92).
В рамках розслідування даного кримінального провадження було проведено ряд негласних слідчих (розшукових) дій, результати яких оформлено відповідними протоколами, якими достовірно підтверджуються показання свідка ОСОБА_12 .
Зокрема, відповідно до протоколу №5/3-10690 н/т від 12 жовтня 2016 р. про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж зафіксовано телефонні розмови ОСОБА_12 з ОСОБА_10 за 26 вересня 2016 р., які стосуються змісту проектів звернень, узгодження часу зустрічі та забезпечення «гарантій» ОСОБА_10 (т.1 а.с.161-181).
Також протоколом №5/3-9977 н/т від 24 вересня 2016 р. про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж підтверджується, що під час телефонної розмови ОСОБА_10 з ОСОБА_12 стосовно узгодження змісту проектів звернень щодо створення вільної економічної зони ОСОБА_10 з приводу передачі обіцяної неправомірної вигоди повідомив, що виконає свої попередні обіцянки (т.1 а.с.134-145).
Згідно протоколу від 27 вересня 2016 р. №5/3-10060 н/т, яким зафіксовано результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, під час розмови між ОСОБА_10 і ОСОБА_12 26 вересня 2016 р., тобто в день затримання обвинуваченого, співрозмовники обговорювали зміст проектів звернень до Прем`єр-міністра та Голови Верховної Ради України щодо вільної економічної зони і тарифів на комунальні послуги, за винесення на розгляд сесії яких ОСОБА_10 пропонував ОСОБА_12 неправомірну вигоду, забезпечення ОСОБА_10 гарантій, які за змістом розмови дають підстави вважати, що мова йшла про гарантії надання ОСОБА_10 неправомірної вигоди за вказані дії.
Крім цього, до справи в якості речових доказів долучено проекти звернень, з яких слідує, що перед Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України порушується питання про надання Львівській області статусу вільної економічної зони «Галичина», а також розроблено положення про депутатську групу «Міжфракційне депутатське об`єднання «Сила Галичини» (т.1 а.с.201-206). Протоколом від 12 жовтня 2016 р. №5/3-10692 н/т про здійснення відеоконтролю особи ОСОБА_10 підтверджується, що останній ручкою на друкованих аркушах паперу формату А4 проектах звернень особисто виконав відмітки ручкою (т.1 а.с.158, 159).
Сукупність вказаних доказів, які є належними і допустимими, достатня для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому дій. Такі є чіткими, взаємоузгоджуваними і не містять суперечностей, які б давали підстави сумніватися у вчиненні ОСОБА_10 злочину, який вірно кваліфіковано за ч.3 ст.369 КК України.
Що стосується зауважень сторони захисту про безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання про проведення почеркознавчої експертизи для встановлення авторства рукописного тексту «1,2; 50000 грн.» на аркуші паперу, що є речовим доказом у справі (т.1 а.с.240, 241), то ухвалою апеляційного суду від 29 січня 2019 р. було задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 і його захисника ОСОБА_11 про призначення такої експертизи (т.2 а.с.183). Згідно висновку судового експерта №885 від 14 травня 2019 р. короткі рукописні записи «1, 2 50000 грн.» виконані не ОСОБА_10 , а іншою особою (т.2 а.с.198-201). На переконання сторони захисту, з наведеного слідує, що факт пропонування ОСОБА_10 коштів ОСОБА_12 не підтверджено, а тому, підстав притягати його до кримінальної відповідальності немає. Однак, такі твердження слід вважати необґрунтованими, адже відповідно до ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів, крім висновку експерта, є показання, речові докази і документи. Допитаний судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_12 дав категоричні показання про те, що вказану записку (т.1 а.с.200) із зазначенням суми коштів, яка йому пропонується за включення для розгляду на сесії Львівської обласної ради питання про вільну економічну зону «Галичина», йому передав особисто ОСОБА_10 , а він, у свою чергу, надав цей аркуш у розпорядження правоохоронних органів. Підстав сумніватися у правдивості показань свідка в апеляційного суду немає, оскільки він попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, і такі його показання повністю узгоджуються з іншими доказами, здобутими у справі. Так, згідно з протоколом від 12 жовтня 2016 р. №5/3-10692 н/т про результати проведення відеоконтролю особи ОСОБА_10 зафіксовано передачу останнім ОСОБА_12 невеликого листка паперу з рукописними написами (т.1 а.с.158, 159). Отже, попри висновок експерта, сукупністю інших наведених доказів, а саме показаннями свідка, матеріалами проведення негласних слідчих (розшукових) дій доведено пропонування ОСОБА_10 неправомірної вигоди ОСОБА_12 .
Також не знаходять свого підтвердження доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 про те, що стороні захисту не відкривалися матеріали негласних слідчих (розшукових) дій. Так, згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, який під розписку вручено обвинуваченому ОСОБА_10 і його адвокату ОСОБА_13 , кримінальне провадження містить матеріали клопотання слідчого про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та реалізації цих заходів (т.1 а.с.5-8). Жодних застережень учасників кримінального провадження щодо нерозкриття їм матеріалів досудового слідства не робилося. За таких обставин підстав вважати доводи захисника обґрунтованими немає.
В ході апеляційного розгляду не виявлено порушень процесуального законодавства, які могли б бути підставою для скасування чи зміни вироку суду. А тому, такий вирок підлягає залишенню в силі.
Колегія суддів погоджується з покаранням, призначеним ОСОБА_10 місцевим судом, адже таке відповідає меті його застосування виправлення і перевиховання обвинуваченого. З урахуванням того, що вчинений злочин відноситься до корупційних, покарання власне у виді позбавлення волі є необхідним для здійснення позитивного виправного впливу на обвинуваченого. З урахуванням даних про особу ОСОБА_10 , які вірно враховані судом першої інстанції у відповідності до ст.65 КК України, суд правильно визначив міру покарання ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.3 ст.369 КК України.
Беручи до уваги наведене та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 31 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
