ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа
№ 524/6549/15-ц Номер провадження 22-ц/814/2632/19
Головуючийу 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2019 року
м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів : Бутенко С.Б., Обідіної О.І.
За участю секретаря судового засідання: Зеленської О.І.
Представника позивача Маслової О ОСОБА_1 С ОСОБА_1 , представника відповідача: Озірської В.С.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2016 року, ухвалене без участі сторін під головуванням судді Кривич Ж.О., -
В С Т А Н О В И В:
короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:
06 серпня 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», у якому порушував питання про розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди.
Підстави позову вмотивовував тим, що він є держателем карти № НОМЕР_1 ПАТ КБ «ПриватБанк», на якій станом на 18 березня 2015 року знаходилися належні йому грошові кошти в сумі 101769 гривень 57 копійок.
18 березня 2015 року його карта була заблокована відповідачем, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами.
Також вказує на те, що раптове блокування банківської картки спричинило йому нервовий стрес, оскільки він є добросовісним споживачем, не допускав порушень користування карткою та інших банківських операцій.
Грошові кошти в сумі 100000 гривень для нього є досить значною сумою, які він досить довго накопичував та мав намір використати у своїй підприємницькій діяльності. Завдану внаслідок цього моральну шкоду позивач оцінює у 25000 гривень.
У позові позивач також просить розірвати договір на обслуговування карткового рахунку, укладеного між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнути з Банку грошові кошти у розмірі 101 500 гривень, пеню у розмірі 1936620 гривень, три процента річних у розмірі 5306 гривень, суму інфляційних втрат у розмірі 47707 гривень 52 копійки, та моральну шкоду.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди– відмовлено.
короткий зміст вимог апеляційної скарги :
З даним рішенням не погодився позивач ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :
Вказує на те, що суд при вирішенні спірних правовідносин не застосував норми права, які регулюють проведення банківських операцій з використанням платіжних карток.
Вважає, що у разі відсутності на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_3 достатніх коштів для здійснення операції повернення, відповідач мав збільшити на 100000 гривень його дебетовий рахунок, а не списувати з нього дані кошти.
Звертає увагу і на те, що у Банка було відсутнє його розпорядження, як клієнта, щодо зарахування йому власних коштів ПАТ КБ «ПриватБанк», а клієнт ОСОБА_3 надав розпорядження Банку перерахувати отримані ним кошти з його рахунку саме на рахунок позивача.
Вказує на те, що не можна вважати помилковим переказ, який здійснено з рахунку належного платника на рахунок належного отримувача, навіть за рахунок власних коштів Банку.
Інструкція про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою правління НБУ від 21 січня 2004 року №22, дозволяє списання помилково зарахованих коштів не пізніше трьох банківських днів, а також обов`язкове надсилання письмового повідомлення про помилковий переказ.
Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам в частині відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2017 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 грудня 2016 року відмовлено.
Подальшому, постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року ухвала апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2017 року скасована, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:
В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» прохали рішення місцевого суду залишити без змін. ( а. с. 12-16 т. 2)
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
Судом встановлено, що 17 березня 2015 року позивач ОСОБА_2 здійснив у магазині «Дитяча скарбничка» оплату товару на суму 100000 грн. 00 коп. Перерахування цих грошових коштів на рахунок ОСОБА_3 було проведено позивачем ОСОБА_2 з картки покупця № НОМЕР_1 через POS термінал відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», розташований у цьому магазині.
18 березня 2015 року ОСОБА_2 висловив бажання від продавця ОСОБА_3 повернення грошових коштів за товар на суму 100000 грн. 00 коп. Операція повернення коштів у цей же день була здійснена через POSтермінал ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», встановлений у магазині «Дитяча скарбничка».
Відповідав, встановивши у результаті перевірки, що станом на 18 березня 2015 року на рахунку № НОМЕР_1 третьої особи ОСОБА_3 був від`ємний баланс і що повернення грошових коштів позивачу відбулося через POSтермінал відповідача з транзитного рахунку останнього, що не передбачено умовами укладених між сторонами договорів, ПАТ КБ «ПриватБанк» призупинив дію картки позивача на час проведення службового розслідування службою безпеки банку.
25 червня 2015 року грошові кошти в сумі 95795 грн. 55 коп. списані ПАТ КБ «ПриватБанк» з рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , як помилково перераховані.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що внаслідок здійснення операції з повернення позивачу ОСОБА_2 , як покупцю, грошових коштів, ці кошти було повернуто за рахунок банківських коштів, а не третьої особи ОСОБА_3 , подальші дії відповідача по поверненню помилково перерахованих ним грошей були вчинені у відповідності до Умов і правил надання банківських послуг, оскільки правовідносини між сторонами носять договірний характер, а відшкодування такої шкоди не передбачено укладеним договором і чинним законодавством.
Доводи , за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:
Спірні правовідносини врегульовуються нормами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Цивільного кодексу України.
Відповідно до норм статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Згідно статей 32.3.1, 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов`язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу.
Одночасно банк-порушник зобов`язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення.
У разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов`язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
Наведені положення закону дають підстави для висновку, що не можна вважати помилковим переказ, який здійснено з рахунку належного платника на рахунок належного отримувача, навіть за рахунок власних коштів Банку.
Звідси висновки суду щодо помилково перерахованих коштів є неправомірним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Нормами ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом статті 1068 ЦК України, банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до статті 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів.
Здійснюючи 18 березня 2015 року операцію з повернення попередньо сплачених грошових коштів через Р0S-термінал ПАТ «КБ «Приватбанк», розташованого у магазині «Дитяча скарбничка», відповідач мав виконати розпорядження позивача, як клієнта, списати грошові кошти з рахунку ОСОБА_3 та зарахувати їх на картковий рахунок позивача ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що кошти на рахунок позивача перераховані 18 березня 2015 року з рахунку ФОП ОСОБА_3 , відповідні транзакції щодо зарахування і повернення коштів між контрагентами ФОП ОСОБА_3 та позивачем підтверджуються наявними у справі виписками з рахунку (т. 1, а. с.127-128).
Докази на підтвердження перерахування коштів з рахунку банку матеріали справи не містять.
З цих підстав суд приходить до висновку, що та обставина, що у ФОП ОСОБА_3 була наявна заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» на момент здійснення транзакції з повернення ОСОБА_2 коштів, а також доводи Банку про помилковість сплаченої за ФОП ОСОБА_3 суми, у рахунок повернення цих коштів, не може вважатися законною підставою для блокування карткового рахунку позивача та списання повернутих йому коштів, як помилково перерахованих.
Позивач ОСОБА_2 , як клієнт банку, не має нести відповідальність за дії суб`єктів інших правовідносин, а саме: правовідносин, що склалися між ФОП ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк».
З огляду на це, висновки місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковими.
Згідно п. 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов`язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.
Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону.
Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
Згідно п. 30.2 2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов`язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.
З урахуванням викладеного, оскільки матеріалами справи підтверджується неправомірність дій Банку відносно позивача, які виявилися у незаконному та необґрунтованому списанні з його рахунку коштів в сумі 95 795 гривень 55 копійок, відповідач має повернути позивачу вказану суму, а також сплатити пеню у вигляді 0, 1 % за кожен день , але не більше 10% цієї суми, що становить 9579 гривень 50 копійок.
Позивачем також заявлено вимоги про розірвання договору обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1 , укладеного між ним та Кременчуцькою філією ПАТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, зокрема відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору
При розірванні договору за позовом сторони на підставі ст. 651 ЦК України суд повинен встановити істотне порушення цього договору іншою стороною, при цьому позивач повинен довести, що таке істотне порушення завдало йому шкоди, внаслідок чого він значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору.
При визначенні розміру шкоди слід керуватись ст. 22 ЦК України, і такою шкодою можуть бути реальні збитки або неотриманий дохід. Окрім цього треба враховувати чи дійсно сторона могла отримати те, що передбачено договором, чи здійснені були зобов`язання покладені на іншу сторону.
Апеляційний суд вважає доведеними позивачем істотність порушення Банку умов договору, з огляду на розмір матеріальних збитків. Позовні вимоги щодо розірвання договору обслуговування карткового рахунку підлягають до задоволення.
Суд звертає увагу, що у даній справі предметом спору є відшкодування позивачу ОСОБА_2 збитків, завданих внаслідок неправомірного списання з його рахунку коштів.
Дані правовідносини витікають із зобов`язальних та до них застосовуються положення ст.625 Цивільного кодексу, а тому позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції та 3% річних є обґрунтованими.
Обраховуючи суму 3 % річних за період вказаний позивачем після уточнення позовних вимог (а. с. 208 Т-1), апеляційний суд виходить з встановленого розміру списаних відповідачем коштів, що становить 95795 гривень 55 копійок. За результатами обрахунку в межах позовних вимог дана вартісна величина становить 5007 гривень 61 копійку. (239,48 грн. х 21 місяць простроченої виплати).
Також з відповідача на користь ОСОБА_2 слід стягнути інфляційні втрати в сумі – 13296 гривень 35 копійок, обраховані за період з 18 травня 2015 року по 13 грудня 2016 року за формулою: індекс інфляції – добуток щомісячних індексів інфляцій за відповідний період; збитки від інфляції = сума боргу х індекс інфляції /100% - сума боргу.
Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що спірні правовідносини сторін склалися на підставі договору про надання послуг з обслуговування карткового рахунку.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.
Тобто законодавець вказує на випадки компенсації моральної шкоди: визначені умовами договору або випливають із положень законодавства.
Умовами договору, укладеного між сторонами не визначено обов`язку АТ КБ «ПриватБанк» щодо відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити за їх безпідставністю.
мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:
Відповідно до вимог ч.1, 5, 6 ст. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування норм матеріального права та невірної оцінки доказів наявних в матеріалах справи знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду .
Так, дійсно, при розгляді справи місцевий суд помилково зробив висновки щодо законності дій відповідача відносно списання грошових коштів та відсутності підставі для розірвання договору на обслуговування банківського рахунку.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди є необґрунтованими.
Детальне мотивування щодо застосування норм матеріального права та оцінки доказів зазначено вище.
чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
Внаслідок неправомірного списання коштів з рахунку позивача ОСОБА_2 , майнові права позивача були порушені.
висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Відповідно до п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2016 року, з ухваленням нового, про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи висновок суду про скасування судового рішення та часткове задоволення позовних вимог, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід відшкодувати за рахунок відповідача в частині, пропорційній задоволеним позовним вимогам.
Та, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 на загальну суму 123678 гривень 06 копійок. Один відсоток від даної суми становить 1236 гривень 78 копійок. З урахуванням цього судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції складає 1855 гривень 17 копійок (1236,78х150%).
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2016 року –скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 неправомірно списані кошти з рахунку в сумі 95 795 гривень 55 копійок, інфляційні втрати в сумі 13296 гривень 35 копійок , 3% річних в сумі 5007 гривень 61 копійки, пені в розмірі 9579 гривень 50 копійок.
Договір на обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» - розірвати.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на корить держави судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 1855 гривень 17 копійок.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя : П.С. Абрамов
Судді : С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна
