Ухвала
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 524/6549/15-ц
провадження № 61-21044сво18
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
суддів: Крата В. І., Луспеника Д. Д., Стрільчука В. А., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1;
представник позивача - ОСОБА_2;
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
представник відповідача - Бордюг СергійДмитрович;
третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області у складі судді Кривич Ж. О. від 13 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Панченка О. О., Прядкіної О. В.,від 15 березня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), третя особа - фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_4, про розірвання договору на обслуговування карткового рахунку, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він є держателем карти ПАТ КБ «ПриватБанк», на якій станом на 18 березня 2015 року знаходились належні йому грошові кошти у розмірі 101 769 грн 57 коп.
18 березня 2015 року вказана карта була заблокована відповідачем, що позбавило його можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами. Блокування банківської карти спричинило йому нервовий стрес та душевні страждання, у зв'язку з чим йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 25 тис. грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: розірвати договір на обслуговування карткового рахунку, укладеного між ним та ПАТ КБ «Приватбанк»; стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 101 500 грн, пеню у розмірі 1 936 620 грн, три процента річних у розмірі 5 306 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 47 707 грн 52 коп., а також на відшкодування моральної шкоди - 25 тис. грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 17 березня 2015 року ОСОБА_1 здійснив у магазині «Дитяча скарбничка» оплату товару на суму 100 тис. грн. Перерахування цих грошових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_4 було проведено позивачем з картки покупця через Р0S-термінал відповідача, розташованого у цьому магазині. 18 березня 2015 року ОСОБА_1 зажадав від продавця ФОП ОСОБА_4 повернення грошових коштів за товар на суму 100 тис. грн. Операція повернення коштів у цей же день була здійснена через Р0S-термінал ПАТ КБ «Приватбанк», встановлений у магазині «Дитяча скарбничка».
Встановивши у результаті перевірки, що повернення грошових коштів позивачу відбулося через Р0S-термінал відповідача з транзитного рахунку останнього, що не передбачено умовами укладених між сторонами договорів, ПАТ КБ «Приватбанк» призупинив дію картки позивача на час проведення службового розслідування службою безпеки банку.
18 березня 2015 року внаслідок здійснення операції з повернення позивачу, як покупцю, грошових коштів, ці кошти було повернуто за рахунок банківських коштів, а не третьої особи - ФОП ОСОБА_4, подальші дії відповідача по поверненню помилково перерахованих ним грошей були вчинені у відповідності до Умов і правил надання банківських послуг, оскільки правовідносини між сторонами носять договірний характер, а відшкодування такої шкоди не передбачено укладеним договором і чинним законодавством.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки повернення грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 відбулось із загальнобанківського транзитного рахунка, тоді як за умовами укладених між банком, позивачем та третьою особою договорів не передбачено обов'язок банку розрахуватись його власними коштами з клієнтами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що даний спір виник у зв'язку з помилковим переказом з рахунка неналежного платника, яким є сам банк, так як саме з його рахунку були списані кошти, а не з рахунку ФОП ОСОБА_4
Апеляційний суд виходив з відсутності підстав для застосування положень статті 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якої у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день, починаючи від дняпомилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором, оскільки у даному випадку сам банк є неналежним платником.
Згідно висновків апеляційного суду, банк діяв в межах чинного законодавства та умов договору, укладеного між ним та ОСОБА_1 Разом з цим, кошти, перераховані на рахунок останнього, були внесені помилково та належать банку, а тому не є власністю позивача.
Оскільки при розгляді справи не знайшли свого підтвердження факт протиправності дій банку, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням та вина останнього в її заподіянні, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа - ФОП ОСОБА_4, про розірвання договору на обслуговування карткового рахунку, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
26 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що блокування можливості використовувати платіжну картку та подальше безпідставне списання грошових коштів з рахунку через те, що на момент здійснення транзакцїї повернення 18 березня 2015 року у ФОП ОСОБА_4 була наявна заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» порушує права позивача, як власника, вільно користуватись і розпоряджатися належними йому коштами. Судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норм матеріального права, що регулюють порядок проведення банківських операцій з використанням платіжних карток, а саме положення статей 1066, 1068, 1069 ЦК України та статті 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Відповідно до статті 1069 ЦК України, у разі відсутності на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_4 достатніх коштів для здійснення операцій повернення, банк мав збільшити на відповідну суму його дебетовий рахунок, а не списувати ці кошти з рахунку позивача, як такі, що помилково перераховані. Суди не звернули уваги на положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», аналіз яких свідчить про те, що не можна вважати помилковим переказ, який здійснено з рахунку належного платника на рахунок належного отримувача, навіть за рахунок власних коштів банку. Судами не застосовано норми матеріального права, що регулюють помилкові перекази, а саме статті 32.3.1, 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену Постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, якою дозволено списувати помилково зараховані кошти не пізніше трьох банківський днів, а також обов'язок надсилання письмового повідомлення про помилковий переказ. Позивач посилається на необґрунтованість відмови у задоволенні його вимог про відшкодування моральної шкоди.
Доводів щодо неправильності або незаконності судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору банківського рахунку касаційна скарга не містить.
Рішення судів в частині відмови у задоволенні позову про розірвання договору обслуговування карткового рахунку позивачем не оскаржується, тому не переглядається колегією суддів у цій частині в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі, виходячи з наступного.
Установлено, що для правильного вирішення справи, яка переглядається, необхідно встановити, чи є Умови та Правила надання банківських послуг складовою частиною договору, оскільки вони не містять підпису позичальника. Тобто необхідно встановити, що саме ці Умови та Правила розумів позивач, підписуючи анкету-заяву про приєднання (картковий рахунок).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року справу № 342/180/17-ц (провадження № 61-28274св18) за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2017 року передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
Із змісту зазначеної ухвали вбачається, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, оскільки вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України, а також, що є необхідність у формуванні єдиної правозастосовної практики розгляду судами аналогічних спорів.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 342/180/17-ц (провадження № 61-28274св18).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про розірвання договору на обслуговування карткового рахунку, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 342/180/17-ц (провадження № 61-28274св18) за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Б. І. Гулько
Судді: В. І. Крат
Д.Д. Луспеник
В.А. Стрільчук
М.Є. Червинська
