open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 524/6549/15-ц
Моніторити
Постанова /27.04.2021/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /27.01.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /28.12.2019/ Касаційний цивільний суд Постанова /11.11.2019/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /20.09.2019/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /17.09.2019/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /05.09.2019/ Касаційний цивільний суд Постанова /05.09.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /27.03.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /26.06.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /06.06.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /06.11.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /24.04.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /15.03.2017/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /15.03.2017/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /25.01.2017/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /20.01.2017/ Апеляційний суд Полтавської області Рішення /13.12.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /09.12.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /30.11.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /11.05.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /11.05.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /06.04.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /29.02.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /30.09.2015/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /07.09.2015/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /31.08.2015/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /07.08.2015/ Автозаводський районний суд м.Кременчука
emblem
Справа № 524/6549/15-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /27.04.2021/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /27.01.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /28.12.2019/ Касаційний цивільний суд Постанова /11.11.2019/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /20.09.2019/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /17.09.2019/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /05.09.2019/ Касаційний цивільний суд Постанова /05.09.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /27.03.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /26.06.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /06.06.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /06.11.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /24.04.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /15.03.2017/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /15.03.2017/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /25.01.2017/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /20.01.2017/ Апеляційний суд Полтавської області Рішення /13.12.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /09.12.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /30.11.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /11.05.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /11.05.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /06.04.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /29.02.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /30.09.2015/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /07.09.2015/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /31.08.2015/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /07.08.2015/ Автозаводський районний суд м.Кременчука

Ухвала

26 червня 2018 року

м. Київ

справа №524/6549/15-ц

провадження №61-21044св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник відповідача - Бордюг СергійДмитрович,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2016 року у складі судді Кривич Ж. О. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2017 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Панченка О. О., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк), в якому просив: розірвати договір на обслуговування карткового рахунку, укладеного між ним і ПАТ КБ «Приватбанк», стягнути з останнього грошові кошти в розмірі 101 500 грн, пеню у розмірі 1 936 620 грн, 3% річних у розмірі 5 306 грн, суму інфляційних втрат - 47 707,52 грн та моральну шкоду у розмірі 25000 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач є держателем карти ПАТ КБ «Приватбанк», на якій, станом на 18 березня 2015 року знаходились належні йому грошові кошти в сумі 101 769,57 грн.

18 березня 2015 року вказана карта була заблокована відповідачем, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами. Блокування банківської карти спричинило позивачу нервовий стрес та душевні страждання, у зв'язку з чим йому заподіяно моральну шкоду, яку оцінює в 25 000 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 17 березня 2015 року

ОСОБА_1 здійснив у магазині «Дитяча скарбничка» оплату товару на суму 100 000 грн. Перерахування цих грошових коштів на рахунок ОСОБА_4 було проведено позивачем з картки покупця через Р0S-термінал відповідача ПАТ КБ «Приватбанк», розташований у цьому магазині. 18 березня 2015 року ОСОБА_1 зажадав від продавця ОСОБА_4 повернення грошових коштів за товар на суму 100 000 грн. Операція повернення коштів у цей же день була здійснена через Р0S-термінал ПАТ КБ «Приватбанк», встановлений у магазині «Дитяча скарбничка».

Встановивши у результаті перевірки, що повернення грошових коштів позивачу відбулося через Р0S-термінал відповідача з транзитного рахунку останнього, що не передбачено умовами укладених між сторонами договорів, ПАТ КБ «Приватбанк» призупинив дію картки позивача на час проведення службового розслідування службою безпеки банку.

18 березня 2015 року внаслідок здійснення операції з повернення позивачу, як покупцю, грошових коштів, ці кошти було повернуто за рахунок банківських коштів, а не третьої особи ОСОБА_4, подальші дії відповідача по поверненню помилково перерахованих ним грошей були вчинені у відповідності до Умов і правил надання банківських послуг, оскільки правовідносини між сторонами носять договірний характер, а відшкодування такої шкоди не передбачено укладеним договором і чинним законодавством.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки повернення грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 відбулось із загальнобанківського транзитного рахунка, тоді як за умовами укладених між банком, позивачем та третьою особою договорів не передбачено обов'язок банку розрахуватись його власними коштами з клієнтами.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що даний спір виник у зв'язку з помилковим переказом з рахунка неналежного платника, яким є сам банк, так як саме з його рахунку були списані кошти, а не з рахунку ФОП ОСОБА_4

Апеляційний суд виходив з відсутності підстав для застосування положень статті 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якої у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день,починаючи від дняпомилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором, оскільки у даному випадку сам банк є неналежним платником.

Згідно висновків апеляційного суду, банк діяв в межах чинного законодавства та умов договору, укладеного між ним та ОСОБА_1 Разом з цим, кошти, перераховані на рахунок останнього, були внесені помилково та належать банку, а тому не є власністю позивача.

Оскільки при розгляді справи не знайшли свого підтвердження факт протиправності дій банку, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням та вина останнього в її заподіянні, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов - стягнути з відповідача на його користь належні йому кошти в сумі 101 500 грн, пеню у розмірі 1 936 620 грн, 3% річних в сумі 5 306, суму інфляційних втрат у розмірі 47 707,52 грн та моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що блокування можливості використовувати платіжну картку та подальше безпідставне списання грошових коштів з рахунку через те, що на момент здійснення транзакцїї повернення 18 березня 2015 року у ФОП ОСОБА_4 була наявна заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» порушує права позивача, як власника вільно користуватись і розпоряджатися належними йому коштами.

Судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норм матеріального права, що регулюють порядок проведення банківських операцій з використанням платіжних карток, а саме положення статей 1066, 1068, 1069 ЦК України та статті 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до статті 1069 ЦК України, у разі відсутності на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_4 достатніх коштів для здійснення операцій повернення, банк мав збільшити на відповідну суму його дебетовий рахунок, а не списувати ці кошти з рахунку позивача, як такі, що помилково перераховані.

Суди не звернули уваги на положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», аналіз яких свідчить про те, що не можна вважати помилковим переказ, який здійснено з рахунку належного платника на рахунок належного отримувача, навіть за рахунок власних коштів банку.

Судами не застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що регулюють помилкові перекази, а саме статті 32.3.1, 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затверджену Постановою правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, якою дозволено списати помилково зараховані кошти не пізніше трьох банківський днів, а також обов'язок надсилання письмового повідомлення про помилковий переказ є безпідставними виходячи з наступного.

Позивач посилається на необґрунтованість відмови у задоволенні його вимог про відшкодування моральної шкоди.

Доводів щодо неправильності або незаконності судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору банківського рахунку касаційна скарга не містить.

Рішення судів в частині відмови у задоволенні позову про розірвання договору обслуговування карткового рахунку позивачем не оскаржується, тому не переглядається колегією суддів у цій частині в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості.

Інші учасники судового процесу не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Розглядаючи справу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного цивільного суду оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/3242/15-ц (касаційне провадження № 61-3147св18).

Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 524/3242/15-ц, викликана наступним.

У справі, яка переглядається суди встановили, що 21 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір на обслуговування карткового рахунку, на виконання якого позивачу була видана картка для виплат № 4731217110346812.

Згідно анкети-заяви ФОП ОСОБА_4 від 26 червня 2012 року, між ПАТ КБ «Приватбанк» та третьою особою було укладено договір банківського обслуговування на послугу «Еквайринг». З підписанням такої заяви ОСОБА_4 погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», тарифами банку, які разом з цією заявою та інструкцією «Порядок проведення операцій з використанням платіжних карт» складають договір банківського обслуговування на послугу «Еквайринг».

Відповідно до поданої заяви, банківський термінал відповідачем було встановлено у магазині «Дитяча скарбничка» за адресою: м. Кременчук, проспект 50 років Жовтня, буд. №54, а відповідальною особою по роботі з Р0S-терміналом визначено третю особу - ОСОБА_4

17 березня 2015 року ОСОБА_1 здійснив у магазині «Дитяча скарбничка» оплату товару на суму 100 000 грн. Перерахування цих грошових коштів на рахунок ОСОБА_4 було проведено позивачем з картки покупця через POS-термінал відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», розташований у цьому магазині.

18 березня 2015 року ОСОБА_1 зажадав від продавця ОСОБА_4 повернення грошових коштів за товар на суму 100 000 грн. Операція повернення коштів у цей же день була здійснена через POS-термінал ПАТ КБ «ПриватБанк», встановлений у магазині «Дитяча скарбничка».

Встановивши у результаті перевірки, що станом на 18 березня 2015 року на рахунку НОМЕР_1 третьої особи ОСОБА_4 було недостатньо коштів та що повернення грошових коштів позивачу відбулося через POS-термінал відповідача з транзитного рахунку, що не передбачено умовами укладених між сторонами договорів, ПАТ КБ «ПриватБанк» призупинив дію картки позивача на час проведення службового розслідування службою безпеки банку.

25 червня 2015 року грошові кошти в сумі 100 000 грн списані ПАТ КБ «ПриватБанк» з рахунку ОСОБА_1

Відповідно до частини 2 статті 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Встановивши, що 18 березня 2015 року внаслідок операції з повернення покупцю ОСОБА_1 коштів йому були повернуті кошти за рахунок банківських коштів, а не коштів з рахунку продавця - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що дії банку щодо повернення помилково перерахованих коштів було вчинено відповідно до Умов і правил надання банківських послуг.

Суди першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з банку грошових коштів виходив з того, що повернення грошових коштів на рахунок позивача було здійснено із загального банківського транзитного рахунка по розрахунках Еквайрингу згідно стандартної процедури розрахунків, а умовами укладених між сторонами договорів не передбачено обов'язок розрахунку власними коштами банку, тому банк правомірно здійснив списання належних йому коштів, що передбачено Умовами і правилами банківських послуг.

На переконання колегії суддів Другої судової палати доводи, наведені в касаційній скарзі, є обґрунтованими та судами попередніх інстанцій не враховано наступного.

Статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно статей 32.3.1, 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу.

Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення.

У разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що не можна вважати помилковим переказ, який здійснено з рахунку належного платника на рахунок належного отримувача, навіть за рахунок власних коштів Банку.

У даному випадку платник і отримувач за переказом були належними, списання з рахунку позивача здійснено банком через три місяці та без відповідного письмового повідомлення, у зв'язку із чим висновки судів першої та апеляційної інстанції про правомірність списання помилково зарахованих коштів не узгоджуються з наведеними вище нормами матеріального права.

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до статті 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів.

Таким чином, на підставі наведених норм, здійснюючи 18 березня 2015 року операцію з повернення попередньо сплачених грошових коштів через Р0S-термінал ПАТ «КБ «Приватбанк», розташований в магазині «Дитяча скарбничка», відповідач мав виконати розпорядження позивача як клієнта, списати грошові кошти з рахунку ФОП ОСОБА_4 і зарахувати їх на картковий рахунок позивача.

Кошти на рахунок позивача перераховані 18 березня 2015 року з рахунку ФОП ОСОБА_4, відповідні транзакції щодо зарахування і повернення коштів між контрагентами ФОП ОСОБА_4 та позивачем підтверджуються наявними у справі виписками з рахунку (т. 1 а.с.127-128).

Доказів на підтвердження перерахування коштів з рахунку банку матеріали справи не містять.

Наявність у ФОП ОСОБА_4 заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» на момент здійснення транзакції з повернення позивачу коштів 18 березня 2015 року, та доводи банку про помилковість сплаченої за ФОП ОСОБА_4 в рахунок повернення цих коштів суми, не може вважатися законною підставою для блокування карткового рахунку позивача та списання повернутих коштів, як помилково перерахованих.

Після здійснення операції повернення позивачу з рахунку ФОП ОСОБА_4 грошових коштів, подальше оформлення даних транзакцій та взаєморозрахунки за них перейшли в площину господарських відносин ФОП ОСОБА_4 з ПАТ КБ «ПриватБанк» і позивач, як клієнт банку не має нести відповідальність за дії цих суб'єктів.

За правилами частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 524/3242/15-ц (провадження №61-3147св18) за аналогічних обставин, предмета спору та змісту позовних вимог зробив висновок про те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові в частині стягнення з банку грошових коштів з огляду на те, що повернення грошових коштів на рахунок позивача було здійснено із загального банківського транзитного рахунка по розрахунках Еквайрингу згідно стандартної процедури розрахунків, а умовами укладених між сторонами договорів не передбачено обов'язок розрахунку власними коштами банку, тому обґрунтовано здійснив списання належних банку коштів, що передбачено Умовами і правилами банківських послуг. Згідно висновків судів у цій справі позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до ФОП ОСОБА_4 про повернення грошових коштів, перерахованих за товар, від придбання якого у подальшому позивач відмовився.

У цій справі Верховний суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що 18 березня 2015 року внаслідок операції з повернення покупцю (позивачу) коштів йому були повернуті кошти за рахунок банківських коштів, а не коштів з рахунку продавця - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 Тому дії банку щодо повернення помилково перерахованих коштів було вчинено відповідно до Умов і правил надання банківських послуг.

Колегія суддів вважає, що існують підстави для відступлення від указаного висновку, оскільки не можна вважати помилковим переказ, який здійснено з рахунку належного платника на рахунок належного отримувача, навіть за рахунок власних коштів банку. Після проведення операції повернення позивачу з рахунку ФОП ОСОБА_4 грошових коштів, подальше оформлення даних транзакцій та взаєморозрахунки за них стосуються господарських відносин ФОП ОСОБА_4 з ПАТ КБ «ПриватБанк» і позивач, як клієнт банку не повинен нести відповідальність за дії цих суб'єктів.

З урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах викликає необхідність формування єдиної правозастосовної практики, що підлягає вирішенню об'єднаною Палатою Касаційного цивільного суду.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У зв'язку з наведеним, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

З урахуванням викладеного та керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

Передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 524/6549/15-ц (касаційне провадження № 61-21044св18) за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_4, про розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 75003849
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку