ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" липня 2019 р. Справа№ 911/2430/14
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Грека Б.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання: Романова Ю.М. за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 04.07.2019
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК»
на
ухвалу Господарського суду Київської області від 13.03.2019 (суддя Бацуца В.М.)
у справі
№911/2430/14
за клопотанням
ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Фоменка Андрія Віталійовича
про
затвердження реєстру вимог кредиторів
у справі
№911/2430/14
за заявою
Фізичної особи - підприємця Ситнюка Віктора Михайловича
про
банкрутство
за участю представників сторін:
від заявника:
не з`явилися;
від ТОВ «Веко»:
Сухомлин О.М.
від скаржника:
Землянська Ю.О.
ліквідатор
Фоменко А.В.
ВСТАНОВИВ
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2019 у справі №911/2430/14 відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Фоменка А.В. про затвердження реєстру вимог кредиторів (уточненого) та зобов`язано ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Фоменка Андрія Віталійовича внести зміни до реєстру грошових вимог кредиторів боржника - ФОП Ситнюка В.М. в частині забезпечених вимог кредитора - Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" у розмірі 2 222 416,31 грн шляхом їх зменшення на суму 66 072,20 грн. до вимог у розмірі 2 156 337,11 грн. (як таких, що не забезпечені заявою майна боржника) та змінити черговість їх задоволення (погашення) з першої черги на третю чергу і надати суду уточнений реєстр грошових вимог кредиторів з урахуванням викладеного у даній ухвалі суду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 13.03.2019 у справі №911/2430/14 скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019, для розгляду справи №911/2430/14 визначено колегію суддів: Грека Б.М. (головуючий), Отрюха Б.В., Остапенка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2019 відкрито апеляційне провадження.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції не звернуто уваги, що відомості реєстру вимог кредиторів щодо переліку кредиторів, розміру зобов`язань боржника, визнаних ухвалою господарського суду про затвердження реєстру вимог кредиторів та про визначення черговості їх задоволення, не можуть бути змінені під час провадження у справі інакше, як у спосіб, визначений Законом і виключно на підставі судових рішень за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку, за нововиявленими обставинами або у разі правонаступництва.
01.07.2019 від представника Ситнюка Віктора Михайловича надійшов відзив, в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною, обставини щодо запрошення чи не запрошення ПАТ «МТБ БАНК» на збори кредиторів не мають значення для питання за результатом розгляду якого ухвалене оскаржуване рішення.
Одним із складових елементів права на справедливий розгляд згідно зі статтею 6 конвенції, є право бути присутнім на розгляду своєї справи (рішення суду у справах «Тьерс та інші проти Сан-маріно», «Романов проти Росії», «Бадер та інші проти Швеції». Вказане право може бути дотримано, зокрема, шляхом належного повідомлення сторонам про розгляд справи судом.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 13.03.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2014, крім іншого, порушено провадження у справі № 911/2430/14 про банкрутство Фізичної особи - підприємця Ситнюка Віктора Михайловича та вирішено ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст. 19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; накласти арешт на майно Фізичної особи - підприємця Ситнюка Віктора Михайловича за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення господарським судом Київської області справи № 911/2430/14 про банкрутство Ситнюка Віктора Михайловича, текст якого додається, тощо.
31.07.2014 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення господарським судом Київської області справи № 911/2430/14 про банкрутство Фізичної особи - підприємця Ситнюка Віктора Михайловича.
Постановою господарського суду Київської області від 14.08.2014 р. у справі № 911/2430/14 за заявою Фізичної особи - підприємця Ситнюка Віктора Михайловича про банкрутство вирішено, визнати банкрутом Фізичну особу-підприємця Ситнюка Віктора Михайловича; відкрити ліквідаційну процедуру; призначити ліквідатором банкрута Горбача І. С.; підприємницьку діяльність банкрута завершити; строк виконання усіх грошових зобов`язань вважати таким, що настав 14.08.2014 р.; припинити нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов`язаннями фізичної особи - підприємця, крім зобов`язань, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; припинити стягнення з фізичної особи - підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, та за вимогами, не пов`язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про визнання боржника, - ФОП Ситнюка Віктора Михайловича банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається; тощо.
15.08.2014 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника - Фізичної особи - підприємця Ситнюка Віктора Михайловича банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2014 з урахуванням виправлення від 12.03.2015 р. вирішено внести виправлення в ухвалу господарського суду Київської області від 13.11.2014 у справі № 911/2430/14; пункт перший резолютивної частини ухвали читати як: „Визнати грошові вимоги до банкрута Фізичної особи - підприємця Ситнюка Віктора Михайловича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в сумі 4 678 416, 31 грн та затвердити реєстр вимог кредиторів Фізичної особи - підприємця Ситнюка Віктора Михайловича у наступному складі:
- ПАТ „МАРФІН БАНК" у розмірі 2 223 634, 31 грн, з яких 2 222 416, 31 грн та 1 218, 00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів;
- ТОВ „ВЕКО" у розмірі 2 090 345, 00 грн, з яких: 2 089 127, 00 грн - третя черга та 1 218, 00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів;
- ОСОБА_3 у розмірі 364 437, 00 грн, з яких 363 219, 00 грн - третя черга та 1 218, 00 грн - друга черга задоволення вимог кредиторів".
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2015 вирішено внести виправлення в ухвалу господарського суду Київської області від 12.03.2015 у справі № 911/2430/14; пункт перший резолютивної частини ухвали читати як: „Визнати грошові вимоги до банкрута Фізичної особи - підприємця Ситнюка Віктора Михайловича в сумі 4 678 416, 31 грн та затвердити реєстр вимог кредиторів Фізичної особи - підприємця Ситнюка Віктора Михайловича у наступному складі:
- ПАТ „МАРФІН БАНК" у розмірі 2 223 634, 31 грн, з яких 2 222 416, 31 грн та 1 218,00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів;
- ТОВ „ВЕКО" у розмірі 2 090 345, 00 грн, з яких: 2 089 127, 00 грн - третя черга та 1 218, 00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів;
- ОСОБА_3 у розмірі 364 437, 00 грн, з яких 363 219, 00 грн - третя черга та 1 218, 00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів".
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2015 р. вирішено, крім іншого, повноваження арбітражного керуючого Горбача Ігоря Сергійовича, як ліквідатора у даній справі припинити; призначити ліквідатором ФОП Ситнюка В. М. арбітражного керуючого Фоменка Андрія Віталійовича (свідоцтво № 1555 від 09.08.2013; адреса: АДРЕСА_1 ); тощо.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2015 р. вирішено, крім іншого, надати згоду на продаж майна ФОП Ситнюка В. М. , що є предметом забезпечення вимог кредитора ПАТ „Марфін Банк", а саме земельної ділянки загальної площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка знаходиться за адресою Лишнянська сільська рада, Макарівський район, Київська обл., в порядку, передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тощо.
25.10.2016 р. відбувся другий повторний аукціон з продажу земельної ділянки площею 2, 000 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , для ведення індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Лишнянська сільська рада, переможцем якого визначено фізичну особу ОСОБА_4 , яким придбано вищезазначену земельну ділянку за ціною - 80 079, 20 грн, за результатами якого складено та підписано протокол № 1 від 25.10.2016 р. проведення другого повторного аукціону.
31.10.2016 р. за результатами аукціону фізичною особою ОСОБА_4 було перераховано кредитору - ПАТ „Марфін Банк" грошові кошти у розмірі 67 163, 20 грн від продажу заставного майна, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 31.10.2016 р., наявним у матеріалах справи.
04.11.2016 р. між ФОП Ситнюком В.М. та ОСОБА_4 було підписано акт про передання права власності на куплене нерухоме майно - земельну ділянку площею 2, 000 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , для ведення індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Лишнянська сільська рада.
Відмовляючи в задоволенні клопотання ліквідатора, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, виходив з наступного.
Згідно з ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього ж закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:
розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;
розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;
дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.
Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва. Частиною 4 ст. 42 цього ж закону передбачено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує.
Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.
Статтею 92 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що господарський суд розглядає вимоги, заявлені кредиторами або боржником, у строки, передбачені частиною восьмою статті 91 цього Закону. За наслідками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів.
До задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на спеціальний банківський рахунок, відшкодовуються витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство фізичної особи і виконанням постанови господарського суду про визнання фізичної особи банкрутом. Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов`язаннями, забезпеченими заставою майна фізичної особи; вимоги громадян, перед якими фізична особа несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані у цьому Фонді у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вимоги щодо стягнення аліментів; розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); у третю чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги. За недостатності коштів для задоволення у повному обсязі всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їхніх вимог.
Частиною третьою Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначено, після завершення розрахунків з кредиторами фізична особа, визнана банкрутом, звільняється від подальшого виконання грошових вимог кредиторів, що були заявлені після визнання фізичної особи банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом третім частини третьої цієї статті.
Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого частиною восьмою статті 91 цього Закону, задовольняються в останню чергу.
Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання фізичної особи банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання фізичної особи банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство фізичної особи відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Ч. 4, 5 ст. 92 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначено, звільнення фізичної особи від зобов`язань, передбачених абзацами першим і другим частини третьої цієї статті, не допускається у разі, якщо судовим рішенням, що набрав законної сили, боржник притягнутий до кримінальної або адміністративної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з банкрутством, умисне або фіктивне банкрутство, якщо такі правопорушення вчинені у справі про банкрутство. Господарський суд за вмотивованим клопотанням будь-кого з учасників у справі про банкрутство, арбітражного керуючого або за власною ініціативою може не допустити звільнення фізичної особи від зобов`язань, якщо боржник:
ухилявся від виконання зобов`язань щодо погашення боргів;
вчинив дії щодо приховування майна;
не надавав необхідну інформацію або надавав недостовірну інформацію господарському суду, який розглядає справу про банкрутство.
Про заборону звільнення фізичної особи від зобов`язань у зв`язку з закриттям провадження у справі про банкрутство господарський суд виносить ухвалу, яка підлягає негайному виконанню (ч.6 ст. 92 закону про банкрутство).
Протягом п`яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про банкрутство за його заявою (ч. 7 ст. 92 закону про банкрутство).
За вмотивованим клопотанням кредитора (кредиторів) передбачені абзацами першим і другим частини третьої цієї статті правила щодо звільнення боржника від зобов`язань не застосовуються, якщо фізична особа протягом зазначеного періоду повторно буде визнана банкрутом.
Протягом трьох років після визнання фізичної особи банкрутом ця особа не може бути зареєстрована як фізична особа, придбавати майно або грошові кошти у кредит, укладати договір поруки, передавати майно у заставу.
Правила, передбачені частиною восьмою цієї статті, не застосовуються до фізичної особи, якщо у процедурі банкрутства боржник повністю сплатив усі борги.
Отже, як було зазначено вище, у відповідності до положень ч. 2 ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів не допускається, а здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.
Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не пов`язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов`язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає, що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 або 6 черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі про банкрутство отримував кредит чи надав фінансову поруку і вона не припинилася, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит.
Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не пов`язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов`язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає, що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі про банкрутство отримував кредит чи надав фінансову поруку і вона не припинилася, або погашається (припиняється), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит.
Отже, враховуючи вищевказані положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу і враховуючи вищевказані правові позиції Верховного Суду у зазначених справах суд вважає, що за наслідками продажу та реалізації предмета застави - майна боржника - фізичної особи, що забезпечувало вимоги кредиторів (забезпечених кредиторів), у процедурі банкрутства фізичної особи, якщо реалізаційна вартість предмету застави буде відмінною від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою (різниця між вартістю предмету застави згідно з договором та дійсною вартістю предмету застави, за якою він був реалізований), переходять до 3 черги вимог кредиторів, якщо боржник - фізична особа у справі про банкрутство отримував кредит чи надав фінансову поруку і вони не припинились, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит.
Отже, враховуючи вищевикладене та на підставі вищевказаних норм, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що за наслідками продажу та реалізації майна боржника - ФОП Ситнюка В.М. , а саме земельної ділянки площею 2,000 га, що була предметом застави на забезпечення вимог кредитора - ПАТ „Марфін Банк" у загальному розмірі 2 223 634, 31 грн (згідно з реєстром - перша черга), та погашення вимог кредитора - ПАТ „Марфін Банк" з такого продажу на суму 66 072, 20 грн, вимоги останнього на загальну суму 2 156 337,11 грн, які не забезпечені заставою (різниця між вартістю предмету застави згідно з договором та дійсною вартістю предмету застави, за якою він був реалізований), переходять до третьої черги вимог кредиторів, тобто змінили свою черговість погашення з першої черги вимог кредиторів, як забезпечених вимог, на третю чергу чергу, як незабезпечених вимог - інших вимог.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів не допускається, а здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва, то у суду відповідно відсутні правові підстави для внесення змін до реєстру вимог кредиторів боржника - ФОП Ситнюка В.М., затвердженого ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2014 у даній справі, а тому суд дійшов вірного висновку про залишення клопотання ліквідатора боржника про затвердження реєстру вимог кредиторів (уточненого) без задоволення.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судового рішеня під час апеляційного провадження.
Відповідно статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції є такою, що вимогам закону відповідає
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було дотримано.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.03.2019 у справі №911/2430/14 залишити без змін.
Матеріали справи №911/2430/14 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.М. Грек
Судді Б.В. Отрюх
О.М. Остапенко
повний текст виготовлено 10.07.2019