ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №805/4260/16-а

адміністративне провадження №К/9901/16082/18, K/9901/16082/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін адміністративну справу № 805/4260/16-а

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання незаконними наказів, стягнення заробітної плати, стягнення моральної шкоди провадження по якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_2 та Головного управління Національної поліції в Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Міронової Г.М., суддів: Василенко Л.А., Васильєвої І.А.) від 11 грудня 2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 08 листопада 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, з урахуванням заяви про зміну та уточнення позовних вимог від 14 грудня 2016 року, в якому просив:

1.1. Визнати дії ГУ НП в Донецькій області щодо звільнення позивача з роботи безпідставними та незаконними.

1.2. Визнати незаконними накази ГУ НП в Донецькій області №310 від 14 вересня 2016 року та №1453 від 14 вересня 2016 року.

1.3. Стягнути заробітну плату за період з 15 вересня 2016 року по 14 грудня 2016 року за час вимушеного прогулу у розмірі 27 192,17 гривень.

1.4. Стягнути моральну шкоду у сумі 50 000 гривень.

1.5. Стягнути витрати на надання правової допомоги у сумі 1623,00 гривень.

1.6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботи та в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

1.7. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області кошти в сумі 78 815,17 грн. направити до ГУ НП в Донецькій області із цільовим направленням для виплати позивачу на виконання рішення.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається:

- на незгоду із звільненням зі служби в поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, оскільки, на думку позивача у відповідача не було відповідних підстав;

- вказує на те, що з 23 липня 2016 року по 24 вересня 2016 року він знаходився на лікуванні та у день звільнення був на лікарняному;

- судом (у рамках кримінального провадження) не доведено його вини у вчиненні злочину, в якому підозрюють позивача;

- зазначає, що на цей час не прийнято Дисциплінарний статут Національної поліції України;

- посилається на те, що відносно нього не було застосовано протягом року дисциплінарних стягнень, він не ознайомлювався з висновками службової перевірки;

- зазначає, що його не відстороняли від займаної посади на час проведення службової перевірки та не ознайомлювали з відповідними наказами;

- вказує, що у зв'язку із звільненням він поніс душевні страждання.

3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. 14 грудня 2016 року Донецький окружний адміністративний суд вирішив:

4.1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання незаконними наказів, стягнення заробітної плати, стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

5. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- спірні накази прийняті у відповідності до наведених приписів законодавства;

- встановлені у висновку службового розслідування обставини давали підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни;

- видана позивачу 14 вересня 2016 року Комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мар'їнського району» (Курахівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини) довідка, яка підписана сімейним лікарем, не спростовує правомірність звільнення позивача 14 вересня 2016 року після його прибуття до місця проходження служби;

- проведений аналіз чинного законодавства надав суду підстави дійти висновку, що позовні вимоги про визнання дій незаконними, визнання незаконними наказів, стягнення заробітної плати та стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню;

- суд обґрунтував, що не підлягають задоволенню клопотання (вимоги) щодо стягнення витрат на надання правової допомоги, допущення рішення до негайного виконання та щодо зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області кошти в сумі 78 815,17 грн. направити до ГУ НП в Донецькій області із цільовим направленням для виплати позивачу на виконання рішення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 11 грудня 2017 року Донецький апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

5.2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 805/4260/16-а - скасувати.

5.3. Прийняти нову постанову, якою:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 1453 від 14 вересня 2016 року «Про виконання п.1 наказу ГУНП в Донецькій області від 17.08.2016 № 1285» щодо звільнення зі служби в Національній поліції України старшого інспектора Мар'їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_2.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 14 вересня 2016 року № 310 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_2 старшого інспектора Мар'їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції.

Поновити ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора Мар'їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 15 вересня 2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15.09.2016 року по 11.12.2017 року у розмірі 91381 (дев'яносто одна тисяча триста вісімдесят одна грн.) 68 коп. з відрахуванням з цієї суми обов'язкових податків і зборів.

Відповідно до ст. 256 КАС України допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 5857 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят сім грн.) 80 коп. з відрахуванням з цієї суми обов'язкових податків і зборів.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 1623 грн. (одна тисяча шістсот двадцять три).

В решті позовних вимог щодо моральної шкоди відмовити.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції не дав належну оцінку обставинам справи, неправильно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив неправильне рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. 09 січня 2018 року ОСОБА_2. (касатор 1) подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі касатор 1 просить:

8.1. Змінити постанову суду апеляційної інстанції від 11 грудня 2017 року по справі № 805/4260/16-а в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 гривень із відповідача.

9. 05 лютого 2018 року Головне управління Національної поліції в Донецькій області (касатор 2) подав касаційну скаргу.

10. У касаційній скарзі касатор 2 просить:

10.1. Скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання незаконними наказів, стягнення заробітної плати, стягнення моральної шкоди.

10.2. Залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання незаконними наказів, стягнення заробітної плати, стягнення моральної шкоди.

10.3. 26 лютого 2018 року відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 на судове рішення у справі 805/4260/16-а залишити без задоволення.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Донецькій області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

12.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2. в період з 15.08.1998 року по 29.06.2002 року проходив навчання курсантом у вищому навчальному закладі Донецький інститут внутрішніх справ, в період з 20.12.2002 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах ОВС, в період з 07.11.2015 року по 14.09.2016 року проходив службу в Національній поліції, що підтверджується записами в трудовій книжці та довідками ГУ НП в Донецькій області.

13. За час проходження служби позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувався та заохочень не мав, про що зазначено в довідці від 06 вересня 2016 року.

14. Наказом ГУНП в Донецькій області від 19.07.2016 р. № 1114 на виконання вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут ОВС України), п. 2.2.2 розділу ІІ, п. 4.4.1 розділу IV Інструкції № 230, відповідно до п. 9 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23 грудня 2015 року № 901-VIII, призначено службове розслідування за фактом відкриття першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Донецької області кримінального провадження від 16.06.2016 р. № 42016050000000526 за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України відносно старшого інспектора Мар'їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_2

15. 17 серпня 2016 року інспектором УКЗ ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції Жук Р.В. за результатами службового розслідування за фактом відкриття прокуратурою Донецької області кримінального провадження та повідомлення про підозру старшому інспектору Мар'їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області майору поліції ОСОБА_2 складено висновок службового розслідування. Зазначений висновок службового розслідування затверджений начальником ГУ НП в Донецькій області 17 серпня 2016 року.

16. У висновку службового розслідування зазначено, що 19.07.2016 року до Мар'їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області надійшов рапорт старшого інспектора БДПС ГУ НП в Донецькій області капітана поліції Латарцева М.В. про те, що під час патрулювання був зупинений трактор з причепом під керуванням ОСОБА_5, який перевозив металобрухт невідомого походження без дозвільних документів та належить ОСОБА_6. Цей факт 19.07.2016 року був зареєстрований у журналі ЄО за №2791. Первинний збір матеріалів за цим фактом було доручено ОСОБА_2.

17. Перебуваючи у приміщенні адміністративної будівлі Мар'їнського відділення поліції ОСОБА_2. під час розмови з ОСОБА_6 повідомив, що для вирішення питання щодо повернення транспортного засобу, потрібно 5000,00 грн. і надав останньому номер свого мобільного телефону та одну годину для збору грошових коштів, але через деякий час зменшив суму неправомірної вигоди до 3000,00 грн.

Приблизно 17 год. 40 хв. біля адміністративної будівлі Мар'їнського відділення поліції працівниками СБ України в Донецькій області та УВБ в Донецькій області ДВБ Національної поліції України було затримано ОСОБА_2 за вимагання та отримання неправомірної вигоди у сумі 3000,00 грн. від ОСОБА_6.

Цього ж дня позивача було затримано працівниками УВБ в Донецькій області ДВБ Національної поліції України в порядку ст.208 Кримінального процесуального кодексу України. 20.07.2016 року по кримінальному провадженню №42016050000000526 позивачу було повідомлено про підозру у скоєнні ним злочину, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України.

Також у вказаному висновку зазначено, що опитаний ОСОБА_2. надав пояснення, за якими 19.07.2016 року він знаходився на своєму робочому місці в кабінеті №4 Мар'їнського відділення поліції. Приблизно о 12 год. 30 хв. він отримав матеріал журналу єдиного обліку №2791 від 19.07.2016 року за фактом незаконного перевезення металобрухту та почав проводити опитування власника металобрухту у кабінеті №4.

На питання власника металобрухту ОСОБА_2. дав йому свій номер телефону та пояснив, що у випадку, якщо слідчий не побачить ознак кримінального правопорушення, можна буде зв'язавшись з ним, і зібрати свій вантаж та техніку. Враховуючі тривалість перебування в адміністративній будівлі він вивів власника металу на вулицю, після чого вернувся в свій кабінет та почав опитувати власника трактора.

Під час опитування власника трактора йому на телефон подзвонив власник металобрухту і попросив його вийти на вулицю. Зазначено, що після спілкування з власником металобрухту він сів в автомобіль Daewoo Sens, який належить його батьку. Однак, несподівано для нього власник металобрухту сів на пасажирське сидіння автомобіля. ОСОБА_2. здивувався від такого вчинку і зажадав покинути автомобіль, вийшов першим, потім за ним вийшов власник металобрухту. Він зачинив двері і сказав, що зараз виведе власника трактора. Повернувшись до кабінету, він закінчив опитування власника трактора і вивів його на вулицю. В цей час до нього підбігли озброєні люди, стягнули його руки наручниками, повалили на землю, забрали власні речі, які були при ньому, підвели до автомобіля і відчинили дверцята без його згоди. Слідчий без присутності понятих почав проводити огляд автомобіля і дістав з автомобіля пачку грошей, розложив їх на сидінні. Після чого підійшли поняті.

18. У висновку зазначено, що опитаний інспектор Мар'їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області лейтенант поліції ОСОБА_10 надав пояснення, за якими 19.07.2016 року він знаходився в приміщенні Мар'їнського відділення поліції та здійснював пропускний режим. Приблизно о 13 год. 30 хв. до відділенні поліції працівники БДПС доставили ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яких він записав до книги обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Мар'їнського відділення поліції.

Через деякий час вказаних чоловіків з адміністративної будівлі вивів майор поліції ОСОБА_2. і більше вже не повертався. Опитаний начальник сектора Мар'їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області підполковник поліції ОСОБА_11 надав пояснення, за якими 19.07.2016р. він заступив на чергування відповідальним від керівництва Мар'їнського відділення поліції.

Приблизно о 13 год. 30 хв. до Мар'їнського відділення поліції доставили двох чоловіків, які без дозвільних документів перевозили металобрухт невідомого походження. Він доручив позивачу зібрати матеріал та опитати людей. Пізніше прибув куратор з УВБ ОСОБА_9, який взяв матеріал журналу єдиного обліку, збором якого займався ОСОБА_2.. Коли вони вийшли на вулицю, він побачив позивача в наручниках. ОСОБА_9 пояснив, що провадяться слідчі дії за фактом отримання неправомірної вигоди. При особистому огляді ОСОБА_2 нічого виявлено не було. Після чого працівники СБ України почали проводити обшук в автомобілі Daewoo Sens, яким користувався позивач, але ОСОБА_11 до автомобіля не підпустили.

19. Крім того, у висновку службового розслідування від 17 серпня 2016 року зазначено, що під час розслідування кримінального провадження №42016050000000526 за ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України слідчим прокуратури були допитані в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5. ОСОБА_6 пояснив, що у відділенні поліції до нього підійшов ОСОБА_2. і запросив його до себе у кабінет для розмови. В кабінеті ОСОБА_2. сказав йому, що відсутні дозвільні документи на металобрухт і за це передбачена відповідальність, при цьому натякнув, що це питання можно вирішити.

На питання ОСОБА_6 як вирішити дану проблему, ОСОБА_2. поцікавився скільки у нього є грошових коштів. Він відповів, що в нього в наявності є три тисячі гривень, після чого позивач жестом руки показав, що вирішення питання коштує п'ять тисяч та йому необхідно порадитись, з ким саме, йому не відомо. Після чого позивач зайшов знову до кабінету і сказав щоб він їхав за трьома тисячами і встановив часовий проміжок часу в одну годину, при цьому дав йому номер мобільного телефону, на який він повинен був подзвонити і передати вказану суму грошей.

Приблизно через одну годину, він під'їхав до відділення поліції і подзвонив на номер, який йому дав ОСОБА_2. Вийшовши з будівлі, ОСОБА_2. запросив його присісти у автомобіль Daewoo Sens. В присутності позивача він перерахував кошти, після чого ОСОБА_2. сказав щоб він поклав гроші між передніми сидіннями автомобіля, що він і зробив. Після чого вони зайшли в кабінет, де ОСОБА_2. повернув йому документи на транспортний засіб ОСОБА_5. Як тільки вони вийшли на вулицю із адміністративної будівлі відділення поліції, позивача було затримано співробітниками СБ України. Зазначено, що допитаний ОСОБА_5 надав аналогічні пояснення.

До суду надано витяг з книги обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Мар'їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області (розпочата 10.07.2016 року), за яким ОСОБА_6 та ОСОБА_5 доставлені 19.07.2016 року о 13 год. 30 хв., залишили ОВС о 15 год. 30 хв., доставлено (запрошено) - позивачем.

17 серпня 2016 року ГУНП в Донецькій області прийнято наказ №1285 «Про порушення службової дисципліни працівниками Мар'їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області та покарання винних», пунктом першим якого вирішено за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вказівки ГУ НП в Донецькій області №4824/05/12-2016 щодо дотримання поліцейськими дисципліни і законності, викоренення та попередження надзвичайних подій за їх участю та корупційних діянь серед особового складу, пунктів 1 та 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилося у недотриманні обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством, використанні своїх службових повноважень, пов'язаних з можливим одержанням неправомірної вигоди, скоєнні вчинку, який підриває авторитет Національної поліції і є несумісним з подальшим проходженням служби, старшого інспектора Мар'їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_2 звільнити зі служби в Національній поліції по виходу з лікарняного.

20. 14 вересня 2016 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області прийнято наказ № 1453 «Про виконання п.1 наказу ГУНП в Донецькій області від 17.08.2016 № 1285», пунктом 1 якого, за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вказівки ГУ НП в Донецькій області №4824/05/12-2016 щодо дотримання поліцейськими дисципліни і законності, викоренення та попередження надзвичайних подій за їх участю та корупційних діянь серед особового складу, пунктів 1 та 2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", що виразилося у недотриманні обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством, використанні своїх службових повноважень, пов'язаних з можливим одержанням неправомірної вигоди, скоєнні вчинку, який підриває авторитет Національної поліції і є несумісним з подальшим проходженням служби, старшого інспектора Мар'їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_2 звільнити зі служби в Національній поліції України.

21. 14 вересня 2016 року ГУНП в Донецькій області видано наказ № 310 о/с «По особовому складу», яким відповідно до розділу VII Закону № 580-VIII звільнено зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_2 старшого інспектора Мар'їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції з 14.09.2016 року.

Згідно з копією листка звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність № 001592 виданого ДУ "ТМО МВС України по Донецькій області", позивач з 29.08.2016 р. по 13.09.2016 р. був звільнений від виконання службових обов'язків.

22. За змістом стройової записки особового складу сектору Мар'їнського ВП Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області за 14.09.2016 р. відсутні відомості щодо перебування позивача на лікарняному у цей день.

23. З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав трудову книжку та корінці припису 14.09.2016 р.

24. 07 вересня 2016 року позивач звернувся до начальника ВГУ НП України в Донецькій області з рапортом щодо проведення службової перевірки для перегляду наказу про звільнення.

25. Головне управління Національної поліції в Донецькій області листом від 29.09.2016 р. № 8776/05/1202016 повідомило позивача про відсутність підстав для скасування наказу або внесення змін до наказу про звільнення.

26. 04 жовтня 2016 року позивач звернувся з заявами щодо поновлення на роботі, повідомивши незалежну профспілку ГП "ММТП" про звільнення.

27. Головне управління Національної поліції в Донецькій області листом від 26.10.2016 р. № Л-581/02/12-2016 надало позивачеві відповідь про відсутність підстав для скасування наказу або внесення змін до наказу про звільнення.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

28. Конституція України від 28 червня 1996 року

28.1. Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

28.2. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28.3. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

28.4. Частиною 5 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

28.5. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

29. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV

29.1. Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

29.2. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

29.3. Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

29.4. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

29.5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

30. Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII

30.1. Відповідно до статті 3 Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

30.2. Відповідно до пунктів 1 та 2 ч.1 ст.18 Закону встановлено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

30.3. Частиною другою ст.19 Закону передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

30.4. Пунктом 6 ч.1 ст.77 Закону передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

30.5. Відповідно до п.4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

30.6. Пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію"» встановлено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

31. Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV

31.1. Статтею першою Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

31.2. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

31.3. Статтею другою Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

31.4. Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

31.5. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

31.6. Пунктом 8 ст.12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: звільнення з органів внутрішніх справ.

32. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена Наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230

32.1. Відповідно до п.2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013р. № 230, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013р. за № 541/23073, встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

33. Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001р. №455 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001р. за №1005/6196

33.1. Пунктами 1.1 та 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001р. №455 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001р. за №1005/6196, встановлено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

33.2. Згідно з п.2.22, п.1.9 та п.2.18 вказаної Інструкції встановлено, що тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров'я.

33.3. У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до пункту 1.9 розділу 1 цієї Інструкції.

33.4. Листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.

33.5. Довідка довільної форми, засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу, видається у разі тимчасової непрацездатності громадян, які шукають роботу, і безробітних, враховуючи період їх професійної підготовки та перепідготовки.

34. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4

34.1. У п. 101 Постанови Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

35. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»

35.1. Пленум Верховного Суду України у п. 16 Постанови роз'яснив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст. 56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

36. Рішення Конституційного Суду України від 03.10.2001 року № 12-рп/2001 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» та статті 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік»

36.1. У рішенні від 03.10.2001 N 12-рп/2001 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою) Конституційний Суду дійшов висновку, що Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів (статті 56, 62).

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.

38. Оскільки в період спірних правовідносин Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» не набрав чинності, відповідач при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зобов'язаний був керуватися саме приписами Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

39. З урахуванням викладеного, Суд вважає, що реалізація дисциплінарного стягнення у спірний період у вигляді звільнення з органів національної поліції повинна проводитися відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

40. Встановлені судом першої інстанції обставини щодо висновку службового розслідування дають підстави для висновку, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни були наявні.

41. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

42. Суд зазначає, що за приписами Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України відсторонення від виконання службових обов'язків не є умовою для накладення до особи дисциплінарних стягнень.

43. Приписами Дисциплінарного статуту та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України не передбачено обов'язкове ознайомлення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, з висновком службового розслідування.

При цьому, п.6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України передбачені права особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, стосовно якої проводиться службове розслідування, зокрема, за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Таким чином, не ознайомлення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, з висновком службового розслідування - не перешкоджає застосуванню дисциплінарного стягнення до такої особи.

44. Суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскільки 14.09.2016 року позивач прибув до місця проходження служби, відповідач правомірно прийняв спірні накази та звільнив позивача з додержанням приписів ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, у чому вона полягає, не доведено причинних зв'язків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог у цій частині.

46. Відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди та в чому вона полягає не спростовано також доводами касаційної скарги позивача, в якій відсутнє жодне посилання на стан здоров'я позивача, інформації щодо того чи зазнавав він вимушених змін у життєвих стосунках тощо.

VI. ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВЕРХОВНОГО СУДУ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

47. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення суду першої інстанції і погоджується з його висновками у справі.

48. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

50. Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

51. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни якого відсутні.

52. З огляду на викладене, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року має бути скасованою, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року - залишена в силі.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - задовольнити повністю.

3. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 805/4260/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання незаконними наказів, стягнення заробітної плати, стягнення моральної шкоди - скасувати.

4. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 805/4260/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання незаконними наказів, стягнення заробітної плати, стягнення моральної шкоди - залишити в силі.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич