ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року справа №805/4260/16-а
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., секретаря судового засідання Сізонова Є.С., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 р. у справі № 805/4260/16-а (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання незаконними наказів, стягнення заробітної плати, стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про, з урахуванням заяви про зміну та уточнення позовних вимог від 14.12.2016: - визнання дій ГУ НП в Донецькій області щодо звільнення позивача з роботи безпідставними та незаконними; - визнання незаконними наказів ГУ НП в Донецькій області №310 від 14.09.2016 та №1453 від 14.09.2016; стягнення заробітної плати за період з 15.09.2016 по 14.12.2016 за час вимушеного прогулу у розмірі 27 192,17 грн; стягнення моральної шкоди у сумі 50 000 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року відмовлено повністю в задоволенні адміністративного позову.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Судом скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 805/4260/16-а. Прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 1453 від 14 вересня 2016 року Про виконання п.1 наказу ГУНП в Донецькій області від 17.08.2016 № 1285 щодо звільнення зі служби в Національній поліції України старшого інспектора Мар`їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 14 вересня 2016 року № 310 о/с По особовому складу в частині звільнення зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 старшого інспектора Мар`їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Мар`їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 15 вересня 2016 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15.09.2016 року по 11.12.2017 у розмірі 91381,68 грн з відрахуванням з цієї суми обов`язкових податків і зборів.
Постановою Верховного суду від 12 березня 2019 року скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 805/4260/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання незаконними наказів, стягнення заробітної плати, стягнення моральної шкоди. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 805/4260/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання незаконними наказів, стягнення заробітної плати, стягнення моральної шкоди залишено в силі.
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив:
- прийняти заяву про розгляд справи за нововиявленими обставинами із уточненнями, відкрити провадження як заяві яка підсудна Донецькому окружному адміністративний суду м. Слов`янська, Донецької області та розглянути по суті;
- перегляд судового рішення від 14.12.2016 року щодо вимог заяви від 20 листопада 2020 року відкритого провадження ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року лише в частині вимог про перегляд судового рішення за виключними обставинами залишити без розгляду;
- в силу ст. 5 ч. 1 п. 13 Закону України Про судовий збір звільнити від сплати судового збору;
- витребувати з відповідача Головного Управління НП в Донецькій області розташованого за адресою: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахимова, 86, оригінали матеріалів службового розслідування у повному обсязі які передували висновку від 19.08.2016 відносно нього ОСОБА_1 ;
- викликати на допит інспектора УКЗ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 , який проводив службове розслідування, а також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та інших осіб, які мають відношення до цього службового розслідування;
- витребувати із Мар`їнського суду Донецької області інформації про стадію розгляду судової справи № 237/300/ 17 за його ( ОСОБА_1 ) підозрою;
- відповідним рішенням по справі №805/4260/16-а визнати його доводи та представлені письмові докази підставами щодо перегляду судового рішення від 14.12.2016 за нововиявленими обставинами допустимими, належними та достатніми для перегляду справи так як саме висновок службового розслідування від 17.08.2016 в частині п. 2 За особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, вказівки ГУНП в Донецькій області № 4824/05/12-2016 щодо дотримання поліцейськими дисципліни і законності, викоренення та попередження надзвичайних подій за їх участю та корупційних діянь серед особового складу, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію, що виразилося у недотриманні обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством, використанні своїх службових повноважень, пов`язаних з можливим одержанням неправомірної вигоди, скоєнні вчинку, який підриває авторитет Національної поліції і є несумісним з подальшим проходженням служби, старшого інспектора Мар`їнського відділення поліції Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в Національній поліції України по виходу з лікарняного - Як винесений упереджено та із неповнотою та фальсифікацією службового розслідування, із порушенням діючого законодавства та Конституції України, яка проявилася у твердженні посадової особи стосовно нього та відображає думку про те, що він винуватий у скоєні злочину, тоді як його вина у скоєні злочину не була попередньо доведена відповідно до закону та вказане твердження посадової особи передумовлюють оцінку фактів компетентним судовим органом та не убезпечують його як обвинувачену особу від порушень його права на справедливий суд цим упередженим твердженнями закладеними у сфальсифіцированих матеріалах службового розслідування, а також стало підставою для видання наказів про його звільнення із роботи, тобто саме висновок службового розслідування став підставою для винесення наказу про його: звільнення, за встановленим практикою ЄСПЛ принципом плодів отруйного дерева;
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 1114 від 19.07.2016 про призначення службового розслідування відносно ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 1453 від 14 вересня 2016 року Про виконання п.1 наказу ГУНП в Донецькій області від 17.08.2016 № 1285 щодо звільнення зі служби в Національній поліції України старшого інспектора Марійського відділення поліції Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 14 вересня 2016 року № 310 о/с По особовому складу в частині звільнення зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 старшого інспектора Мар`їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Мар`їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 14 вересня 2016 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із відрахуванням з цієї суми обов`язкових податків і зборів;
- стягнути с Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги (акт виконаних робіт на підтвердження витрат буде надано суду).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 від 20 листопада 2020 року в частині перегляду судового рішення за виключними обставинами.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишено постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року в силі.
Відмовляючи в задоволені заяви суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи по суті позовних вимог позивачу були відомі або могли бути відомі обставини, на які він посилається як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Отже, заявником не наведено істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи.
Позивач, не погодившись з цією ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву. Апелянт зазначає, що підставою для видання наказів про звільнення із роботи є висновки службового розслідування, які ґрунтуються на упереджених твердженнях закладених у сфальсифікованих матеріалах службового розслідування та які не були представлені у порядку ст. 77 КАС України відповідачем по справі та не були відомі позивачу та суду.
Позивач наявністю істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі йому та суду вважає те, що він вперше отримав доступ до матеріалів службового розслідування 05.07.2019 у приміщенні ГУНП у м. Маріуполь на підставі адвокатського запиту, та при ознайомленні із матеріалами службового розслідування які передували висновку службового розслідування виявив наявність фальсифікованих документів.
Апелянт зазначає, що ЄРДР від 16.06.2016 року не пов`язує позивача із подією, яка відбулася 19.07.2016, і на підставі якої було призначено і проведено службове розслідування.
У наказі про призначення службового розслідування від 19.07.2016 № 1114 вказано, що начебто відносно позивача внесена інформація до ЄРДР № 42016050000000526 від 16.06.2016 у за ч.3 ст. 368 КК України. У матеріалах службового розслідування є в наявності копія Витягу із ЄРДР, роздрукований 20.07.2016, що надійшов до ГУНП лише 26.07.2016 із прокуратури, де прізвище позивача відсутнє. Тобто, відносно позивача не було відкрите кримінальне провадження, зазначене у Наказі № 1114 на 19.07.2016. Крім того, фабула витягу ЄРДР № 42016050000000526 від 16.06.2016 за ч. 3 ст. 368 КК України не містить інформації, що громадянин ОСОБА_5 взагалі звертався із заявою до правоохоронних органів про те, що начебто позивач вимагав і отримував неправомірну вигоду від нього.
Істотним є факт того, що серед вказаних осіб неіснує жодної причетності позивача- майора поліції, а також громадянина Корнієнко з подією 19.07.2016, на підставі якої відбулася процедура проведення службового розслідування.
Матеріали дисциплінарного провадження містять сфальсифіковані від імені позивача підписи у вказівках ГУНП за № 4824/05/12-2016; у поясненнях від 22.07.2016; та у відомостях про ознайомлення з Наказами ГУНП та відсутність посадових інструкцій позивача взагалі на той час які б обумовлювали організаційно-розпорядчі функції - це обов`язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності.
Відсутність на усіх документах службового розслідування його підписів, а на деяких документах як вказано вище, службового розслідування підписи підроблені.
Апелянт вважає, що враховуючи те що він та суд не були ознайомлені із матеріалами службового розслідування у повному обсязі із яких вбачається, що підписи у відомостях про ознайомлення із вимогами до працівників поліції антикорупційного законодавства зроблені не позивачем, у висновку зазначається що інформацію про начебто скоєння позивачем кримінального правопорушення надійшла із Мар`їнського ВП, але матеріали не містять у якому вигляді, яким документом надійшла ця інформація, відсутня посадова інструкція з якою позивач не був ознайомлений взагалі, інформація щодо початку, відомості про скоєння злочину не внесені до Єдиного державного реєстру, наказ про призначення службового розслідування був складений значно раніше ніж повідомлення про підозру, тоді як висновок службового розслідування вказує про винність висловлюванням «за фактом відкриття кримінального провадження та повідомлення про підозру ОСОБА_1 », тоді як згідно із витягом із Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 16.06.2016 року кримінальне провадження відкрите відносно «усіх працівників правоохоронних органів Донецької області», що вказує про відсутність зв`язку між подіями 16.06.2016 року та 19.07.2016 року, згідно довідки та наказу станом на 16.06.2016 року, тобто із 07.06.2016 року по 08.07.2016 року ( наказ 134о/с від 01.06.2016 року) знаходився у відпустці, та при ознайомлені із матеріалами кримінального провадження вбачається що в них відсутні докази того що позивач приймав участь у зборі матеріалів щодо інших повідомлень у чергову частину поліції, які послугували внесення відомостей в ЄРДР та проведення відносно позивача негласних слідчих (розшукових) дій, службове розслідування у порушення Інструкції 230 проводилося неповно, не об`єктивно, упереджено не були опитані особи відносно яких начебто скоював корупційні дії, а замість цього долучені протоколи їх допитів із невідкритих матеріалів досудового слідства, повідомлення про підозру, ухвала про обрання запобіжного заходу, витяг із ЄРДР при цьому відсутня постанова слідчого про дозвіл на використання матеріалів досудового слідства до його завершення, службове розслідування проводилося не комісією до якої входив би молодий співробітник Жук, а фактично комісія створена не була так як відсутній документ який вказував би на членів - посадових осіб що здійснюють контроль за проведенням службового розслідування, й таким чином Жук - посадова особа узяв на себе функцію суду що позивач винен у скоєні дисциплінарного проступку, а якого саме не вказано але фактично затвердив що позивач скоїв кримінальне правопорушення й цей висновок затвердив начальник управління національної поліції.
Наведені у висновку складеному за результатами зазначеного службового розслідування обставини містять ознаки кримінального правопорушення, а не дисциплінарного.
Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно з пунктом 1 частини 1, частини 2 статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини 2статті 361 КАС Українипідставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.
Згідно з частиною 4статті 361 КАС Українине є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Тобто, не вважаються нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, зокрема обставини, на які посилається заявник в своїй заяві, не можуть визнаватися нововиявленими.
Згідно з частиною 6 статті 361 КАС України, при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно достатті 362 КАС Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Статтею 364 КАС Українипередбачено вимоги до форми та змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту 5 частини 2статті 364 КАС Україниу заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що під обставинами, які зазначаються у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, слід розуміти конкретні юридичні факти, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи.
Суд зазначає, що не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після встановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.
Також, не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Колегія суддів зазначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
З наведеної норми вбачається, що нововиявленими слід вважати обставини, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи, не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.
Тобто, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на момент вирішення справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі,наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов`язковою.
Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, які мають бути належним чином засвідчені.
При застосуванні наведених положень важливо не порушувати балансу між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом юридичної визначеності, який є складовою верховенства права. Принцип юридичної визначеності вимагає, серед іншого, що якщо суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинне ставитися під сумнів. Юридична визначеність передбачає повагу до принципу остаточності судових рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового рішення у справі. Відхилення від цього принципу можна виправдати лише наявністю обставин суттєвого і непереборного характеру. Європейський суд з прав людини допускає можливість судового перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, але лише у межах, що не порушують принципу юридичної визначеності.
Позиція Верховного Суду щодо розуміння пункту 1 частини другої статті 361 КАС України є усталеною та висловлювалась неодноразово, зокрема, вона викладена і в постановах Верховного Суду від 08 липня 2021 року (справа №420/3638/20), від 20 травня 2021 року (справа №260/60/19).
Відповідно до висновків Верховного Суду нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Верховний Суд зазначив, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 820/1400/17 зазначав, що інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Матеріали справи свідчать, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається: на незгоду із звільненням зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, оскільки, на думку позивача у відповідача не було відповідних підстав; вказує на те, що з 23 липня 2016 року по 24 вересня 2016 року він знаходився на лікуванні та у день звільнення був на лікарняному; судом (у рамках кримінального провадження) не доведено його вини у вчиненні злочину, в якому підозрюють позивача; зазначає, що на цей час не прийнято Дисциплінарний статут Національної поліції України; посилається на те, що відносно нього не було застосовано протягом року дисциплінарних стягнень, він не ознайомлювався з висновками службової перевірки; зазначає, що його не відстороняли від займаної посади на час проведення службової перевірки та не ознайомлювали з відповідними наказами; вказує, що у зв`язку із звільненням він поніс душевні страждання.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що спірні накази в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення прийняті відповідачем без наявних для того достатніх підстав вини позивача, вказавши на відсутність необхідних доказів, зібраних у встановленому законом порядку, які б підтверджували факт порушення службової дисципліни. Крім того, матеріали справи не містять підтвердження того, що позивача було належним чином та своєчасно повідомлено про хід проведення службового розслідування за повідомленням про порушення, начебто виявлених у відношенні нього, призначення такого розслідування, ознайомлення позивача з висновками службового розслідування та прийнятим рішення за його результатами. З матеріалів справи вбачається, що позивач 14.09.2016 року, у день звільнення, прибув до місця проходження служби, проте відповідач останнього з висновками службового розслідування та наказами про звільнення не ознайомив. Колегія суддів зазначила, що вищезазначене свідчить, що відповідачем фактично не було дотримано встановлену процедуру проведення службового розслідування, не забезпечено дотримання прав позивача,не здійснено повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, які стали підставою для призначення розслідування. Вищевказані порушення порядку проведення службового розслідування, позбавили позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Таким чином, відповідачем під час судового розгляду справи судом першої інстанціїта апеляційного перегляду не надано жодного доказу щодо наявності підстав для звільнення позивача з займаної посади.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції, що приписами Дисциплінарного статуту та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України не передбачено обов`язкове ознайомлення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, з висновком службового розслідування. При цьому, п.6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України передбачені права особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, стосовно якої проводиться службове розслідування, зокрема, за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. Таким чином, не ознайомлення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, з висновком службового розслідування - не перешкоджає застосуванню дисциплінарного стягнення до такої особи.
Також щодо посилання позивача на те, що судом не доведено його вини у скоєнні злочину в якому підозрюють позивача, суди зазначили, що позивача звільнено не з підстав скоєння злочину або притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (п.10 ч.1ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»), а у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни.
Як вбачається з заяви про нововиявлені обставини позивач наявністю істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі йому та суду вважає те, що він вперше отримав доступ до матеріалів службового розслідування 05.07.2019 у приміщенні ГУНП у м. Маріуполь на підставі адвокатського запиту, та при ознайомленні із матеріалами службового розслідування які передували висновку службового розслідування виявив наявність фальсифікованих документів. Також наведені у висновку складеному за результатами зазначеного службового розслідування обставини містять ознаки кримінального правопорушення, а не дисциплінарного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами під час розгляду справи досліджувались матеріали службового розслідування. Заперечень щодо викладених в матеріалах службового розслідування обставин та наявність фальсифікацій на які наразі посилається позивач, суду він не надавав.
Суд зазначає, що підпунктом 6.3.5 п. 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування: за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.
Отже, до звернення з позовною заявою, а також під час розгляду справи в суді, заявник не був побавлений можливості ознайомитися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що позивач та його представник під час розгляду справи в судах усіх інстанції мали право звернутись у тому числі до суду з заявами про ознайомлення суду та сторін з оригіналами службового розслідування. Разом з цим, вказаних дій не вчинив.
Отже, на час розгляду справи по суті позовних вимог ОСОБА_1 були відомі або могли бути відомі обставини, на які він посилається як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Також, суд зазначає, що вказані позивачем у заяві обставини (відсутність повідомлення про хід проведення службового розслідування, призначення такого розслідування тощо) досліджувались судами та їм надавалась оцінка. Посилання позивача як на підставу його звільнення на недоведеність скоєння ним кримінального правопорушення, як вже зазанчалось, також досліджувалось судами, які дійшли до висновку, що позивача звільнено не з підстав скоєння злочину або притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (п.10 ч.1ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»), а у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни.
При цьому, суд зауважує, що позивач фактично просить здійснити переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
Отже, заявником не наведено істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи.
Відтак, наведена позивачем обставина не відповідає критерію істотності для визнання її нововиявленою за правилами пункту 1 частини 2 статті 361 КАС України.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість заявника наявними доказами та змістом належних норм права, оцінивши долучені до справи документи за правиламист. 90 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність у матеріалах справи фактичних даних, які б засвідчували існування у спірних правовідносинах визначенихст. 361 КАС Українипідстав.
Отже, обставини, на які послався позивач, не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини 2 статті 361 КАС України, а метою подання цієї заяви, фактично стало усунення допущеного, як на думку заявника, порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні рішення, що суперечить правовому змісту запровадженого КАС України інституту перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Однак, такі помилки суду першої інстанції, якщо вони мали місце та призвели до ухвалення незаконного рішення, мають усуватися шляхом апеляційного та касаційного перегляду справи. У цій справі позивач скористалось як правом на апеляційне, так і на касаційне оскарження означеного судового рішення. Проте, у поданих ним скаргах не зазначало про допущення такого процесуального порушення судом першої інстанції.
З огляду на зазначене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки на час розгляду справи по суті позовних вимог позивачу були відомі або могли бути відомі обставини, на які він посилається як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Оскільки суди дійшли до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про розгляду справи по суті, витребування доказів, проведення експертизи та виклику свідків.
За приписами частини 1статті 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванняухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями308,310,315,316,321,322,325,327,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 р. у справі № 805/4260/16-а - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 р. у справі № 805/4260/16-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 лютого 2023 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді Т.Г. Гаврищук
А.В. Гайдар
