ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2019 року
Львів
№ 857/2982/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року (головуючого судді Дорошенко Н.О., судді Недашківської К.М., Жуковської Л.А.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Рівне о 10 год. 49 хв. повний текст рішення складено 20.08.2018 у справі №817/1066/17 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «ФОРТУНА-БАНК» про визнання дії, бездіяльності протиправною,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 10.07.2017 звернувся в суд з позовом до Національного банку України в якому просить визнати дії відповідача, бездіяльність відповідача протиправною.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. А саме вказує, що предметом позову є бездіяльність НБУ при виконанні судового рішення в справі №565/1179/14-ц. Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. НБУ не спонукав свого «підшефного» до виконання судового рішення, а можливо допомагав його невиконанню, в зв'язку з володінням банком державних мужів. Судове рішення у справі №565/1179/14-ц на сьогодні до сих пір не виконане. Після ознайомлення з матеріалами справи, отриманням правової допомоги подасть доповнення до апеляційної скарги. Рівненський окружний адміністративний суд протиправно, незаконно залучив до участі у справі Публічне акціонерне товариство «ФОРТУНА-БАНК».
Відповідач подавав відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року у справі № 817/1066/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «ФОРТУНА-БАНК» про визнання дії, бездіяльності протиправною - залишено без руху. Встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.
08.01.2018 на електронну адресу апеляційного суду ОСОБА_1 направив заяву про відвід судді Ільчишин Надія Василівна, оскільки «в ухвалі судді від 23.11.2018 року суддя протиправно зазначає: однак, у спірних правовідносинах позивач не є споживачем послуг, зокрема, й фінансових», що на його думку є не допуском до правосуддя.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ільчишин Надії Василівни визнано необґрунтованою та передано вирішення питання про відвід іншому складу апеляційного суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019 головуючого-судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Шинкар Т.І., Пліша М.А. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Ільчишин Н.В. в адміністративній справі № 817/1066/17 (апеляційне провадження № 857/2982/18).
ОСОБА_1 подав клопотання в якому просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки витрати на лікування становили більше отриманих виплат від Пенсійного фонду та додав відповідні докази.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2019 відкрито апеляційне провадження поновивши після перегляду клопотання про відвід судді.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 призначено справу №817/1066/17 до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 06 лютого 2019 року о 09:30 у залі судових засідань № 4 Восьмого апеляційного адміністративного суду (вул. Саксаганського, 13, м. Львів). Про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлено учасників справи.
Апеляційний суд направив повістку про виклик до суду на адресу вказану ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, однак конверт та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу за поштовим ідентифікатором №7900726094760, повістка на 06.02.2019 справа №857/2982/18 повернулося до суду підстава не вручення «по закінченні терміну збереження».
06.02.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд відклав розгляд справи, оскільки учасники справи не з'явилися на 20.02.2019 на 09 год. 30 хв.
Секретарем судового засідання направлено повістки про виклик позивачу ОСОБА_1 на адресу вказану у апеляційній скарзі, також з матеріалів справи встановлено його представника ОСОБА_3, якому також скеровано повістку про виклик, однак до апеляційного суду повернувся конверт та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу за поштовим ідентифікатором №7900726234139, повістка на 20.02.2019 справа №857/2982/18 підстава не вручення «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
14.02.2019 позивачу скеровано на електронну адресу, яка містилась в матеріалах справи повістку про виклик на 20.02.2019 на 09 год 30 хв. до апеляційного суду, однак відповідно до довідки секретаря судового засідання Федак С.Р. учасником справи відповідно до статті 129 КАС України щодо негайного підтвердження за допомогою електронної пошти про отримання тексту повістки не виконано та відповідного підтвердження на електронну адресу суду не надійшло.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністартивного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
А тому, оскільки судом викликалися сторони в судове засідання, однак з не залежним від суду причини не з'явилися, не повідомили суд про не можливість слухання справи, відповідно до частини 3 статті 296 КАС України, апеляційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі, за відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційна скарга такого клопотання не містила, а особи, які беруть участь у справі не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до приписів частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.09.2014 у справі №565/1179/14-ц позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості, відсотків, пені та процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволено частково. Зокрема, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_1 3379,12 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 45550,53 грн. (аркуші справи 175-181 том 1).
Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до інформації про виконавче провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень встановлено, що 13.01.2015 Подільським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження номер 45976225 на підставі виконавчого листа від 16.12.2014 № 565/1179/14-ц, виданого Кузнецовським міським судом Рівненської області, дата набрання рішенням чинності: 26.11.2014; резолютивна частина виконавчого документа: Стягнути з ПАТ «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_1 3370,57 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 50491,14 грн.; сума коштів, що підлягає стягненню за виконавчим документом: 50491,14 грн.; стан виконавчого провадження: відкрито (аркуші справи 182-184 том 1).
Суд встановив, що у зв'язку з неповерненням ПАТ «Фортуна-банк» коштів банківського вкладу ОСОБА_1, останній неодноразово звертався з заявами та скаргами до Національного банку України щодо бездіяльності НБУ.
Так, в заяві, скарзі від 26.12.2014 до Національного банку України ОСОБА_1, посилаючись на ст.ст. 75, 76 Закону України «Про Національний банк України», просив прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та зазначав, що при невиконанні законодавчо встановлених обов'язків НБУ він вважає бездіяльність регулятора протиправною та за захистом своїх інтересів звернеться до адміністративного суду з покладенням відповідальності на НБУ (аркуш справи 60 том 2).
Національний банк України за результатами розгляду скарги від 26.12.2014 листом від 26.01.2015 № 47-606/4676 повідомив ОСОБА_1 про нормативне врегулювання взаємовідносин між банком та клієнтом, роз'яснив підстави та порядок застосування до банків заходів впливу, а також зазначив, що звернення громадян відповідно до закону не є підставою для віднесення банку до категорії неплатоспроможних (аркуші справи 61-62 том 2).
Також ОСОБА_1 звертався до Національного банку України з заявою, скаргою від 26.06.2015, якою просив провести перевірку АТ «Фортуна-банк» щодо неповернення депозиту, вжити заходів впливу та віднести банк до категорії неплатоспроможних (аркуш справи 56 том 2).
Національний банк України за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 26.06.2015 листом від 20.07.2015 № 20-06008/50300 повідомив про порядок виконання судових рішень, а також роз'яснив підстави для прийняття Національним банком України рішення про проведення позапланової інспекційної перевірки банку, зазначивши, що звернення фізичних осіб не є підставою для проведення позапланової перевірки банку. Також НБУ зазначив, що інформація, викладена у зверненні, прийнята до уваги та буде використана Національним банком України під час здійснення банківського нагляду. У разі виявлення порушень до банку або до його керівників будуть застосовані відповідні адекватні заходи впливу (аркуші справи 57-58 том 2).
Окрім цього, ОСОБА_1 звертався до Національного банку України з заявою, скаргою від 06.04.2016, в якій вказував, що ПАТ «Фортуна-банк» не повернув з 24 квітня 2014 року депозитні кошти. Незважаючи на неодноразові звернення Національний банк України протиправно бездіє (аркуш справи 52 том 2).
Національний банк України листом від 20.04.2016 № 20-0004/34338 у зв'язку зі зверненням ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Фортуна-банк» про розгляд звернення по суті та надання відповід й пояснень щодо порушених питань (аркуш справи 53 том 2).
ПАТ «Фортуна-банк» 27.04.2016 листом за № 385/07 повідомив НБУ та позивача про те, що банк повністю розрахувався з ОСОБА_1 та виконав свої зобов'язання за договором шляхом сплати коштів 20.01.2015 в сумі 50491,14 грн. (платіжне доручення № 67/71 від 20.01.2015) на рахунок ВДВСУ в казначействі на підставі рішення суду від 30.09.2014 у справі № 565/1179/14-ц (аркуш справи 54 том 2).
Позивач в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив факт сплати ПАТ «Фортуна-банк» в межах виконавчого провадження вищевказаної суми коштів, однак вважає, що рішення суду в такий спосіб не виконане, позаяк заборгованість за депозитним договором була стягнута з ПАТ «Фортуна-банк» на користь позивача в іноземній валюті, а не в гривнях.
Позивач вказував, що саме внаслідок бездіяльності Національного банку України щодо здійснення заходів банківського контролю стало можливим невиконання ПАТ «Фортуна-банк» судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 валютних грошових коштів за договором банківського вкладу.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 679-XIV) визначено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до статті 1 Закону № 679-XIV банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства; банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
Згідно частини 4 статті 4 Закону № 679-XIV Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
Згідно із статтею 55 Закону № 679-XIV головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.
Статтею 63 Закону № 679-XIV встановлено, що Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку.
Згідно статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III від 07.12.2000, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2121-III) банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 55 Закону №2121-III відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.
Статтею 66 Закону №2121-III передбачено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах, зокрема, адміністративне регулювання здійснюється щодо реєстрації банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків.
Відповідно до статті 67 Закону № 2121-III метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.
Національний банк України для цілей банківського нагляду має право отримувати від державних органів та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновників банку та осіб, що набувають або збільшують істотну участь у банку, їх ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуватимуться для формування статутного капіталу банку.
При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.
Згідно із частиною першої статті 73 Закону № 2121-ІІІ, у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: письмове застереження; скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку; укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо; зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; встановлення для банку підвищених економічних нормативів; підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами; заборона надавати бланкові кредити; накладення штрафів; тимчасова, до усунення порушення або скасування заходів впливу, передбачених цією статтею, заборона використання власником істотної участі в банку права голосу придбаних акцій (паїв); тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади; віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.
При цьому пунктами 2 та 6 частини першої статті 75 Закону № 2121-III передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв: банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк; систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов'язаними з банком особами.
Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.
Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
Проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
Ця норма не поширюється на операції щодо виконання зобов'язань у міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах і системах розрахунків та на операції з цінними паперами, що здійснюються згідно із законодавством.
Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.
Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.
Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Статтею 76 Закону № 2121-ІІІ встановлено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:
1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;
2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;
3) невиконання банком протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних;
5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;
6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.
Виходячи із вищенаведених норм, Національний банк України наділений повноваженнями здійснювати нагляд за банками, а в разі виявлення порушення ними вимог чинного законодавства - застосовувати до них заходи впливу, різновидами яких є віднесення банку до категорії проблемних, визнання банку неплатоспроможним та його ліквідація.
Віднесення банків до категорії проблемних або неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банків з підстав, визначених Законом № 2121-ІІІ, є заходами адміністративного впливу Національного банку України і, водночас, засобами реалізації функцій Національного банку України щодо банківського нагляду.
Застосування зазначених заходів впливу є правомірним лише у разі наявності для цього відповідних правових підстав, дотримання Національним банком України законодавчо визначеної процедури їх застосування, строків притягнення Банку до відповідальності та реалізації головної мети банківського нагляду - забезпечення стабільності банківської системи і захист інтересів вкладників і кредиторів відповідного Банку.
Підстави і порядок запровадження Національним банком України особливого режиму контролю за діяльністю банків і філій іноземних банків, застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а саме: Закону про запобігання легалізації, Закону про банки в частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють діяльність банків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі -законодавство з питань фінансового моніторингу), або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, а також у разі застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі в банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи (далі - застосування іноземних санкцій), визначає Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затверджене постановою Правління Національного банку України 17.08.2012 № 346, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 р. за № 1590/21902 (далі - Положення № 346).
Відповідно до пункту 3.1. Положення № 346 Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки, банківського законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або в разі застосування іноземних санкцій, на підставі результатів (матеріалів): інспекційних перевірок діяльності банків; перевірок банків з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзна перевірка, безвиїзний нагляд з питань фінансового моніторингу); безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків; аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо; перевірок діяльності банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення аудиторських перевірок банків; перевірок дотримання банками валютного законодавства; контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності порушень, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України; пропозицій куратора банку; що містять інформацію, отриману від відповідних органів інших держав, міждержавних об'єднань або міжнародних організацій, органів державної влади України, та/або офіційно опубліковану (оприлюднену, у тому числі шляхом розміщення на їх офіційних веб-сайтах) ними інформацію про застосування іноземних санкцій.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що законодавством визначено виключний перелік підстав для прийняття рішення про застосування заходів впливу, при цьому даний перелік не містить такої підстави як звернення фізичних осіб щодо невиконання банком зобов'язань.
До того ж згідно зі статтею 67 Закону № 2121-III Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.
Як передбачено статтею 71 Закону № 2121-III, а також Положенням про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 № 276 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), інспекційні перевірки банків можуть бути планові та позапланові. Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік.
Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обґрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою.
Виходячи з викладених норм, ні Законом № 2121-III, ні Положенням про планування та порядок проведення інспекційних перевірок не передбачено проведення Національним банком України інспекційних перевірок за зверненням фізичних осіб стосовно невиконання банком зобов'язань.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на виконання повноважень банківського нагляду були здійснені перевірки ПАТ «Фортуна-банк», зокрема: планова інспекційна перевірка за період діяльності з 01.08.2010 по 01.06.2013, звіт про інспектування від 30.10.2013 № 42-111/20141/БТ; перевірка за період діяльності з 26.03.2014 до 26.05.2014 з питань виконання договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з Національним банком України, довідка від 16.06.2014 № 42-011/30481/БТ; діагностичне обстеження ПАТ «Фортуна-банк» станом на 01.01.2016; планова інспекційна перевірка за період діяльності з 01.06.2013 до 01.01.2016, звіт від 16.06.2016 № 21-0005/47833/БТ.
В ході проведених заходів державного реагування були виявлені порушення вимог нормативно-правових актів в діяльності ПАТ «Фортуна-банк». У зв'язку з не усуненням порушень рішенням Правління НБУ від 23.12.2016 № 521-рш/БТ віднесено ПАТ «Фортуна-банк» до категорії проблемних. На 180 днів запроваджено особливий період в банку.
Рішенням Правління Національного банку України від 26.01.2017 № 55-рш/БТ АТ «Фортуна-банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Постановою Правління Національного банку України від 21.02.2017 № 89-рш вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Фортуна-банк».
Суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком порядку.
Отже з 26.01.2017 Національний банк України не здійснює банківський нагляд за ПАТ «Фортуна-банк». Оскільки за змістом позовних вимог позивачем оскаржується поведінка Національного банку України в частині неналежного здійснення банківського нагляду за ПАТ «Фортуна-банк», відтак перебіг строку звернення до адміністративного суду почався саме з 26.01.2017. Позивач звернувся до суду з даним позовом 10.07.2017, а тому строк звернення до суду ним не пропущено.
Колегія суддів вважає, що момент звернення ОСОБА_1 до Національного банку України щодо прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, між позивачем та ПАТ «Фортуна-банк» вже існували не договірні відносини, де позивач є вкладником чи кредитором, а правовідносини, які регулюються Законом України «Про виконавче провадження», а як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Встановлені судом фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що здійснені Національного банку України заходи регулювання банківської діяльності ПАТ «Фортуна-банк» були адекватними виявленим порушенням, відповідали вимогам закону, а відтак доводи позивача про протиправність поведінки (дії, бездіяльності) Національного банку України не можуть бути визнані обґрунтованими.
Посилання скаржника на те, що предметом позову є бездіяльність Національного банку України при виконанні судового рішення в справі №565/1179/14-ц є необґрунтованим, оскільки виконання судового рішення здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», що визначено вищенаведеними нормативними актами та до вичерпного переліку функцій, повноважень Національного банку України, які визначені Законом України «Про Національний банк України» не належить вирішення спорів, що виникають з договірних відносин між клієнтом і банком та вчинення дій щодо виконання судових рішень.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилався щодо «протиправного, незаконного залучення третьої особи ПАТ «Фортуни-банк»», однак колегія суддів вважає, що оскільки позивачем оскаржуються дії бездіяльність Національного банку України, щодо дій ПАТ «Фортуна банк», такі дії згідно статті 49 КАС України Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 є правомірними.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доводи скаржника, що «НБУ не спонукав свого «підшефного» до виконання судового рішення, а можливо допомагав його невиконанню, в зв'язку з володінням банком державних мужів» є безпідставними та не встановлені колегією суддів з матеріалів справи, а позивачем не доведені будь якими належними допустимими доказами.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що встановлені в ході судового розгляду справи обставини не дають підстав для висновку, що внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності Національного банку України порушено права та законні інтереси ОСОБА_1, а відтак відсутні підстави для їх судового захисту, а тому судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року у справі №817/1066/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 25.02.2019
