РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
10 серпня 2018 року
м. Рівне
№817/1066/17
Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Дорошенко Н.О., судді Недашківської К.М. Жуковської Л.А. , за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 в режимі відеоконференцзв'язку,
відповідача: представник Сидоренко Р.В. в режимі відеоконференцзв'язку,
третьої особи відповідача: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Національного банку України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "ФОРТУНА -БАНК"
про визнання дії, бездіяльності протиправною,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 (далі - ОСОБА_1, позивач) в липні 2017 року звернувся до адміністративного суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ, відповідач) про визнання дії, бездіяльності протиправною. Також 11.08.2017 ОСОБА_1 подав до суду доповнення від 09.08.2017 до позовної заяви (а.с.18 т.1).
Ухвалами суду від 15.08.2017 відкрито провадження у справі та вирішено провести попереднє судове засідання 30.08.2017.
Ухвалою суду від 30.08.2017 проведення попереднього судового засідання відкладено на 13.09.2017.
Ухвалою суду від 13.09.2017 позовну заяву ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання дії, бездіяльності протиправною залишено без розгляду.
25.09.2017 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про відвід колегії суддів Комшелюк Т.О., Жуковської Л.А., Недашківської К.М.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2017 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалами Рівненського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 закінчено підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.12.2017; запропоновано позивачу вказати причини пропуску строків звернення до суду, надавши відповідні докази на їх підтвердження; звільнено позивача від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.
Ухвалою суду від 11.12.2017 на підставі ч.1 ст.128 КАС України розгляд справи відкладено на 15.01.2018.
20.12.2017 позивач подав до суду заяву про відвід головуючого судді Комшелюк Т.О.
Ухвалами суду від 20.12.2017 задоволено клопотання учасників справи про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
15.01.2018 ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій зазначив, що оскільки судовим рішенням передбачено стягнення з ПАТ "Фортуна-банк" на користь позивача грошових коштів у валюті, при введенні тимчасової адміністрації, а потім і ліквідації, то судове рішення не буде виконане в валюті боржником ПАТ "Фортуна-банк". Відповідач не проводив належне регулювання та банківський нагляд за ПАТ "Фортуна-банк". Зазначив, що терміни позовної давності до виконання судового рішення не застосовуються (а.с.174 т.1).
Ухвалою суду від 16.01.2018 призначено судове засідання у справі на 31.01.2018.
Ухвалою суду від 22.01.2018 питання щодо відводу суддів Комшелюк Т.О., Жуковської Л.А., Недашківської К.М. призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.01.2018.
Ухвалою суду від 23.01.2018 визнано заявлені ОСОБА_1 відводи колегії суддів від 25.09.2017 та головуючому судді від 20.12.2017 необґрунтованими. Провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід.
Ухвалою суду від 26.01.2018 у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 від 25.09.2017 про відвід колегії суддів у адміністративній справі № 817/1066/17 відмовлено. Задоволено заяву позивача ОСОБА_1 від 20.12.2017 про відвід головуючого судді Комшелюк Т.О.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2018 справу визначено до розгляду головуючому судді Дорошенко Н.О.
Ухвалою суду від 30.01.2018 провадження у справі поновлено.
В судовому засіданні 31.01.2018 позивач позов підтримав в повному обсязі. Суду пояснив, що між ним та ПАТ "Фортуна-банк" було укладено договір банківського вкладу в іноземній валюті, термін якого закінчився в 2014 році. У зв'язку з тим, що ПАТ "Фортуна-банк" не повернув коштів за договором банківського вкладу, позивач неодноразово звертався до Національного банку України щодо виплати депозиту. В січні 2017 року він дізнався, що ПАТ "Фортуна-банк" був виплачений депозит понад один мільйон доларів США одному з пов'язаних осіб банку, після чого НБУ ввів тимчасову адміністрацію. Позивач вважає, що НБУ порушив вимоги статті 7 Закону України "Про Національний банк України", обов'язки, встановлені в ст.82 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Окрім цього, позивач зазначив, що невиконання НБУ обов'язків, встановлених законом, призвело до невиконання ПАТ "Фортуна-банк" рішення суду про стягнення коштів на користь позивача. Також позивач вважає, що НБУ на порушення статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" допущено протиправну бездіяльність по відношенню до діяльності ПАТ "Фортуна-банк", оскільки такий банк слід було раніше віднести до категорії проблемних.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.
Відповідач позов не визнав. В судовому засіданні 31.01.2018 представник відповідача на обґрунтування заперечень проти позову надав пояснення з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.9-10 т.2). Зокрема, зазначив, що згідно зі статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку (стаття 63 Закону України "Про Національний банк України"). Зазначив, що до вичерпного переліку функцій Національного банку України, які визначені статтями 6, 7 Закону України "Про Національний банк України", не належить вирішення спорів, що виникають з договірних відносин між клієнтом і банком, та вчинення дій щодо виконання (спонукання до виконання) судових рішень. Посилаючись на статті 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження", відповідач зауважив, що саме виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і процедурою примусового виконання судових рішень, яке покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Також відповідач зазначив, що наведені обставини з посиланням на нормативне регулювання діяльності Національного банку України були доведені до позивача у відповідях на його звернення від 12.11.2014 та 26.01.2015 у межах компетенції НБУ.
Окрім цього, відповідач вважає, що звернення позивача до суду відбулося поза межами шестимісячного строку, установленого статтею 122 КАС України, а саме майже через 30 місяців від дня, коли позивач дізнався чи повинен був дізнатись про порушення своїх прав та інтересів (дата надання останньої відповіді НБУ на звернення позивача).
З огляду на наведене, відповідач просив в позові відмовити у повному обсязі.
В подальшому 28.02.2018 та 04.04.2018 позивач подавав заяви про відвід колегії суддів. Ухвалами суду від 15.03.2018 та 04.04.2018 заявлені відводи було визнано необґрунтованими. Провадження у справі зупинялося до вирішення питання про відвід відповідно до ч.4 ст.40 КАС України.
Ухвалами суду від 19.03.2018 та 05.04.2018 за результатами вирішення заяви про відвід в задоволенні заяв позивача про відвід колегії суддів було відмовлено.
Ухвалою суду від 13.04.2018 провадження у справі поновлено. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07.05.2018. В судовому засіданні 07.05.2018 задоволено клопотання позивача, оголошено перерву до 18.05.2018 для ознайомлення позивача з доказами, наданими відповідачем, та одержання правової допомоги.
Ухвалою суду від 18.05.2018 розгляд справи відкладено у зв'язку з неприбуттям в судове засідання позивача, представник якого подав клопотання про перенесення судового засідання з поважної причини.
Ухвалами суду від 11.06.2018 залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство "Фортуна-Банк" (далі - ПАТ "Фортуна-банк") та задоволено клопотання позивача про витребування від відповідача додаткових доказів.
Третя особа ПАТ "Фортуна-банк" 12.07.2018 подав відзив на позовну заяву (а.с.223-225 т.3), в якому не погодився з доводами, викладеними в позовній заяві, та зазначив, що Національним банком України вчинені всі необхідні заходи банківського нагляду та реагування. Вказав, що за результатами проведених заходів державного реагування та наданих АТ "Фортуна-банк" планів заходів та відповідей на застереження, рішенням Правління НБУ від 23.12.2016 № 521-рш/БТ віднесено ПАТ "Фортуна-банк" до категорії проблемних. На 180 днів запроваджено особливий період в банку. Постановою Правління НБУ від 21.02.2017 № 89-рш вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Фортуна-банк". З наведених у відзиві підстав ПАТ "Фортуна-банк" просив в позові відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з'ясувавши доводи, мотиви та аргументи учасників справи, викладені в заявах по суті справи, дослідивши надані сторонами та витребувані за клопотанням позивача докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.09.2014 у справі №565/1179/14-ц позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості, відсотків, пені та процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволено частково. Зокрема, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" на користь ОСОБА_1 3379,12 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 45550,53 грн. (а.с.175-181 т.1).
Відповідно до інформації про виконавче провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень встановлено, що 13.01.2015 Подільським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження номер 45976225 на підставі виконавчого листа від 16.12.2014 № 565/1179/14-ц, виданого Кузнецовським міським судом Рівненської області; дата набрання рішенням чинності: 26.11.2014; резолютивна частина виконавчого документа: Стягнути з ПАТ "Фортуна-банк" на користь ОСОБА_1 3370,57 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 50491,14 грн.; сума коштів, що підлягає стягненню за виконавчим документом: 50491,14 грн.; стан виконавчого провадження: відкрито (а.с.182-184 т.1).
Суд встановив, що у зв'язку з неповерненням ПАТ "Фортуна-банк" коштів банківського вкладу ОСОБА_1, останній неодноразово звертався з заявами та скаргами до Національного банку України щодо бездіяльності НБУ.
Так, в заяві, скарзі від 26.12.2014 до НБУ ОСОБА_1, посилаючись на ст.ст. 75, 76 Закону України "Про Національний банк України", просив прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та зазначав, що при невиконанні законодавчо встановлених обов'язків НБУ він вважає бездіяльність регулятора протиправною та за захистом своїх інтересів звернеться до адміністративного суду з покладенням відповідальності на НБУ (а.с.60 т.2).
Національний банк України за результатами розгляду скарги від 26.12.2014 листом від 26.01.2015 № 47-606/4676 повідомив ОСОБА_1 про нормативне врегулювання взаємовідносин між банком та клієнтом, роз'яснив підстави та порядок застосування до банків заходів впливу, а також зазначив, що звернення громадян відповідно до закону не є підставою для віднесення банку до категорії неплатоспроможних (а.с.61-62 т.2).
Також ОСОБА_1 звертався до Національного банку України з заявою, скаргою від 26.06.2015, якою просив провести перевірку АТ "Фортуна-банк" щодо неповернення депозиту, вжити заходів впливу та віднести банк до категорії неплатоспроможних (а.с.56 т.2).
Національний банк України за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 26.06.2015 листом від 20.07.2015 № 20-06008/50300 повідомив про порядок виконання судових рішень, а також роз'яснив підстави для прийняття Національним банком України рішення про проведення позапланової інспекційної перевірки банку, зазначивши, що звернення фізичних осіб не є підставою для проведення позапланової перевірки банку. Також НБУ зазначив, що інформація, викладена у зверненні, прийнята до уваги та буде використана Національним банком України під час здійснення банківського нагляду. У разі виявлення порушень до банку або до його керівників будуть застосовані відповідні адекватні заходи впливу (а.с.57-58 т.2).
Окрім цього, ОСОБА_1 звертався до Національного банку України з заявою, скаргою від 06.04.2016, в якій вказував, що ПАТ "Фортуна-банк" не повернув з 24 квітня 2014 року депозитні кошти. Незважаючи на неодноразові звернення Національний банк України протиправно бездіє (а.с.52 т.2).
Національний банк України листом від 20.04.2016 № 20-0004/34338 у зв'язку зі зверненням ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Фортуна-банк" про розгляд звернення по суті та надання відповіді й пояснень щодо порушених питань (а.с.53 т.2).
ПАТ "Фортуна-банк" 27.04.2016 листом за № 385/07 повідомив НБУ та позивача про те, що банк повністю розрахувався з ОСОБА_1 та виконав свої зобов'язання за договором шляхом сплати коштів 20.01.2015 в сумі 50491,14 грн. (платіжне доручення № 67/71 від 20.01.2015) на рахунок ВДВСУ в казначействі на підставі рішення суду від 30.09.2014 у справі № 565/1179/14-ц (а.с.54 т.2).
Позивач в судовому засіданні підтвердив факт сплати ПАТ "Фортуна-банк" в межах виконавчого провадження вищевказаної суми коштів, однак вважає, що рішення суду в такий спосіб не виконане, позаяк заборгованість за депозитним договором була стягнута з ПАТ "Фортуна-банк" на користь позивача в іноземній валюті, а не в гривнях.
Позивач наполягає, що саме внаслідок бездіяльності Національного банку України щодо здійснення заходів банківського контролю стало можливим невиконання ПАТ "Фортуна-банк" судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 валютних грошових коштів за договором банківського вкладу.
Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини справи в розрізі норм матеріального закону, суд враховує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 № 679-XIV зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 679-XIV) визначено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до статті 1 Закону № 679-XIV банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства;
банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
Згідно із статтею 55 Закону № 679-XIV головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.
Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.
Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність" № 2121-III від 07.12.2000, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2121-III).
Статтею 66 Закону № 2121-III передбачено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах, зокрема, адміністративне регулювання здійснюється щодо реєстрації банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків.
Відповідно до статті 67 Закону № 2121-III метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.
Національний банк України для цілей банківського нагляду має право отримувати від державних органів та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновників банку та осіб, що набувають або збільшують істотну участь у банку, їх ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуватимуться для формування статутного капіталу банку.
При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.
Згідно з частиною першої статті 73 Закону № 2121-ІІІ, у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: письмове застереження; скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку; укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо; зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; встановлення для банку підвищених економічних нормативів; підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами; заборона надавати бланкові кредити; накладення штрафів; тимчасова, до усунення порушення або скасування заходів впливу, передбачених цією статтею, заборона використання власником істотної участі в банку права голосу придбаних акцій (паїв); тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади; віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.
При цьому пунктами 2 та 6 частини першої статті 75 Закону № 2121-III передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв: банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк; систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов'язаними з банком особами.
Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.
Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
Проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
Ця норма не поширюється на операції щодо виконання зобов'язань у міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах і системах розрахунків та на операції з цінними паперами, що здійснюються згідно із законодавством.
Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.
Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.
Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Статтею 76 Закону № 2121-ІІІ встановлено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:
1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;
2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;
3) невиконання банком протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних;
5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;
6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.
Виходячи із вищенаведених норм, Національний банк України наділений повноваженнями здійснювати нагляд за банками, а в разі виявлення порушення ними вимог чинного законодавства - застосовувати до них заходи впливу, різновидами яких є віднесення банку до категорії проблемних, визнання банку неплатоспроможним та його ліквідація.
Віднесення банків до категорії проблемних або неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банків з підстав, визначених Законом № 2121-ІІІ, є заходами адміністративного впливу НБУ і, водночас, засобами реалізації функцій НБУ щодо банківського нагляду.
Застосування зазначених заходів впливу є правомірним лише у разі наявності для цього відповідних правових підстав, дотримання НБУ законодавчо визначеної процедури їх застосування, строків притягнення Банку до відповідальності та реалізації головної мети банківського нагляду - забезпечення стабільності банківської системи і захист інтересів вкладників і кредиторів відповідного Банку.
Підстави і порядок запровадження Національним банком особливого режиму контролю за діяльністю банків і філій іноземних банків, застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а саме: Закону про запобігання легалізації, Закону про банки в частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють діяльність банків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі -законодавство з питань фінансового моніторингу), або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, а також у разі застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі в банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи (далі - застосування іноземних санкцій), визначає Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затверджене постановою Правління Національного банку України 17.08.2012 № 346, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 р. за № 1590/21902 (далі - Положення № 346).
Відповідно до пункту 3.1. Положення № 346 Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки, банківського законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або в разі застосування іноземних санкцій, на підставі результатів (матеріалів):
інспекційних перевірок діяльності банків;
перевірок банків з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзна перевірка, безвиїзний нагляд з питань фінансового моніторингу);
безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків;
аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;
перевірок діяльності банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення аудиторських перевірок банків;
перевірок дотримання банками валютного законодавства;
контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності порушень, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України;
пропозицій куратора банку;
що містять інформацію, отриману від відповідних органів інших держав, міждержавних об'єднань або міжнародних організацій, органів державної влади України, та/або офіційно опубліковану (оприлюднену, у тому числі шляхом розміщення на їх офіційних веб-сайтах) ними інформацію про застосування іноземних санкцій.
Таким чином, суд зазначає, що законодавством визначено виключний перелік підстав для прийняття рішення про застосування заходів впливу, при цьому даний перелік не містить такої підстави як звернення фізичних осіб щодо невиконання банком зобов'язань.
До того ж згідно зі статтею 67 Закону № 2121-III Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.
Як передбачено статтею 71 Закону № 2121-III, а також Положенням про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 № 276 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), інспекційні перевірки банків можуть бути планові та позапланові. Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік.
Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обґрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою.
Виходячи з викладених норм, ні Законом № 2121-III, ні Положенням про планування та порядок проведення інспекційних перевірок не передбачено проведення НБУ інспекційних перевірок за зверненням фізичних осіб стосовно невиконання банком зобов'язань.
В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем на виконання повноважень банківського нагляду були здійснені перевірки ПАТ "Фортуна-банк", зокрема: планова інспекційна перевірка за період діяльності з 01.08.2010 по 01.06.2013, звіт про інспектування від 30.10.2013 № 42-111/20141/БТ; перевірка за період діяльності з 26.03.2014 до 26.05.2014 з питань виконання договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з Національним банком України, довідка від 16.06.2014 № 42-011/30481/БТ; діагностичне обстеження ПАТ "Фортуна-банк" станом на 01.01.2016; планова інспекційна перевірка за період діяльності з 01.06.2013 до 01.01.2016, звіт від 16.06.2016 № 21-0005/47833/БТ.
В ході проведених заходів державного реагування були виявлені порушення вимог нормативно-правових актів в діяльності ПАТ "Фортуна-банк". У зв'язку з не усуненням порушень рішенням Правління НБУ від 23.12.2016 № 521-рш/БТ віднесено ПАТ "Фортуна-банк" до категорії проблемних. На 180 днів запроваджено особливий період в банку.
Рішенням Правління НБУ від 26.01.2017 № 55-рш/БТ АТ "Фортуна-банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Постановою Правління НБУ від 21.02.2017 № 89-рш вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Фортуна-банк".
Суд зауважує, що відповідно до ч.3 ст.76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком порядку.
Отже з 26.01.2017 Національний банк України не здійснює банківський нагляд за ПАТ "Фортуна-банк". Оскільки за змістом позовних вимог позивачем оскаржується поведінка НБУ в частині неналежного здійснення банківського нагляду за ПАТ "Фортуна-банк", відтак перебіг строку звернення до адміністративного суду почався саме з 26.01.2017. Позивач звернувся до суду з даним позовом 10.07.2017, а тому строк звернення до суду ним не пропущено.
Оскільки спірні правовідносини сторін у справі безпосередньо пов'язані з невиконанням ПАТ "Фортуна-банк" договірних зобов'язань перед позивачем за договором банківського вкладу, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
Статтею 55 Закону № 2121-III передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
При цьому, до функцій Національного банку України, які передбачені статтями 6, 7 Закону України "Про Національний банк України", не входить вирішення спорів, що виникають з договірних відносин між банком та клієнтом.
Окрім цього, суд зазначає, що на момент звернення позивача до НБУ щодо прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, між позивачем та ПАТ "Фортуна-банк" вже існували не договірні відносини, де позивач є вкладником чи кредитором, а правовідносини, які регулюються Законом України "Про виконавче провадження", а тому застосування до даних правовідносин вимог ст.ст. 75, 76 Закону №2121-ІІІ не можливо.
Суд зазначає, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Встановлені судом фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що здійснені НБУ заходи регулювання банківської діяльності ПАТ "Фортуна-банк" були адекватними виявленим порушенням, відповідали вимогам закону, а відтак доводи позивача про протиправність поведінки (дії, бездіяльності) Національного банку України не можуть бути визнані обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Встановлені в ході судового розгляду справи обставини не дають підстав для висновку, що внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності Національного банку України порушено права та законні інтереси ОСОБА_1, а відтак відсутні підстави для їх судового захисту. З огляду на вищевикладене, в задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
ОСОБА _1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в позові до Національного банку України (01601 м. Київ, вул. Інститутська,9, код ЄДРПОУ 00032106), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "ФОРТУНА -БАНК" (04070 м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-В, код ЄДРПОУ 26254732) про визнання дії, бездіяльності протиправною, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.08.2018.
Головуючий cуддя Дорошенко Н.О.
Судді Недашківська К.М.
Жуковська Л.А.
