Справа № 289/1259/16-к
Номер провадження 1-кп/289/74/18
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.10.2018 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12015060280000388 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2010 року ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що повноваження профспілкового комітету працівниківПАТ «Радомишльське АТП 11848», що знаходиться по вул. Русанівська,23в м.Радомишль Житомирськоїобласті,закінчилися,з метоюотримання повноваженьчлена профспілковогокомітету тагарантій,визначених ст.252КЗпП Українита ст.41Закону України"Пропрофесійні спілки,їх правата гарантіїдіяльності",шляхом вмовляньта використовуючиавторитет іфакт довготривалихспільних робочихстосунків навказаному підприємстві,підбурив ОСОБА_6 ,кримінальне провадженняза обвинуваченнямякої увчиненні злочину,передбаченого ч.1ст.358КК України,розглянуто Радомишльськимрайонним судомЖитомирської області,підробити протокол звітно-виборчих зборів № 1 профспілкового комітету працівників ПАТ «Радомишльське АТП 11848», хоча таких зборів насправді проведено не було. 29.04.2010 ОСОБА_6 , не являючись членом профспілкового комітету, погодившись на вмовляння ОСОБА_4 підробити документ, власноручно написала на аркуші паперу текст протоколу № 1 звітно-виборчих зборів профкомітету ПАТ «Радомишльське АТП 11848» від 29.04.2010, в якому виклала завідомо неправдиві відомості проте, що на зборах були присутніми чотиричлени профкомітету,під часїх проведенняздійснено переобраннячленів профспілковогокомітету таобрано головоюпрофспілкового комітету ОСОБА_4 ..Вказаний протокол ОСОБА_6 за проханням ОСОБА_4 власноручно підписала,підробивши такимчином офіційнийдокумент,який видаєтьсяорганізацією танадає правокористуватися повноваженнямиголови профспілкового комітету, з метою його використання іншою особою. В подальшому обвинувачений ОСОБА_4 , отримавши за невстановлених слідством обставин друкований витяг з протоколу № 1 звітно-виборчих зборів профспілкового комітету, який відрізнявся від протоколу за змістом, надав його ОСОБА_6 , вмовивши останню підписати його та таким чином підробити документ, а остання завірила вказаний витяг власним підписом, підробивши таким чином офіційний документ, який видається організацією та надає право користуватися повноваженнями голови профспілкового комітету та члена обласного комітету профспілки, з метою його використання іншою особою, та надала його ОСОБА_4 , який в свою чергу його власноручно підписав.
Підроблений протокол, після його виготовлення, а також витяг з протоколу, ОСОБА_4 безоплатно отримав від ОСОБА_6 для подальшого використання підроблених документів у власних цілях, набувши такимчином гарантії,визначені ст.252КЗпП Українита ст.41Закону України"Пропрофесійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав і пояснив суду, що він працював на АТП 11848ще з1984року,був членомпрофспілкового комітету,в подальшомув 1990році бувобраний головоюпрофспілкового комітетупідприємства,в квітні2010року його було обрано на посаду голови профспілкового комітету АТП 11848 на зборах профспілкового підприємства, на яких були присутні 4 особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Обвинувачений зазначив, що ОСОБА_6 не була присутня на зборах, так як на той час вона не була членом профспілки, однак, вона виготовила протокол зборів за його ж ( ОСОБА_4 ) проханням. При цьому обвинувачений наголошує на тому, що він не підбурював і не вмовляв ОСОБА_6 виготовляти протокол зборів. Зазначив, що в 2014 році він посперечався з роботодавцем та через конфлікт його було звільнено з посади механіка без згоди профспілкової організації. Всі свідки з боку обвинувачення, в тому числі ОСОБА_6 , говорять в суді не правду, так як вони являються залежними особами від голови правління. Також посилається на те, що до його звільнення ні в керівників підприємства, ні в працівників не виникали питання щодо виконання ОСОБА_4 обов`язків голови профкому, хоча він підписував всі документи як голова профкому, в тому числі під час укладання колективного договору в 2012 році.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, його вина підтверджується зібраними по справі та досліджених в судовому засіданні доказами.
Так, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомив, що він працював на АТП 11848 ще з 1990 року і був членом профспілки з дня працевлаштування і до серпня 2013 року. Пояснив, що профспілка не працювала з 2005 року, існувала лише формально, не виконуючи ніяких функцій. В 2010 році ніякі збори членів профспілки не проводилися, його як члена профспілки ніхто не повідомляв про проведення цих зборів, ОСОБА_4 головою профспілки не обирали. Пояснив, що членами профспілки на АТП 11848 на той час були ОСОБА_8 , ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , голову не обирали, а ОСОБА_10 не працює на підприємстві вже років з 15.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_6 , яка з1986року працювала на посаді диспетчера по випуску автотранспорту, а з 2003 інженером відділу кадрів, на засіданні профкому в квітні 2010 року вона присутня не була, так як не являлася членом профкому, а протокол написала за проханням ОСОБА_4 і з його слів (взялася допомогти йому, бо він ніколи не писав протоколи), та за його проханням підписала. Зазначила, що в момент написання протоколу вона не вважала, що вчиняє неправомірні дії, ОСОБА_4 пояснив їй, що протокол необхідно направити в обласну організацію профспілки. Витяг з протоколу №1 вона не складала, хто його склав свідку ОСОБА_6 не відомо. З членів профспілки підприємства вона вийшла ще в 2009 році у зв'язку із бездіяльністю організації. Станом на 2010 рік на підприємстві було вісім членів профспілки: ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_7 . ОСОБА_17 - колишній працівник підприємства, він був звільнений ще десь в 2005 році і з того часу автоматично виключений із спілки профкому підприємства. ОСОБА_6 також пояснила, що в 2012-2013 роках вона писала протоколи загальних зборів трудового колективу і від трудового колективу зазначала ОСОБА_4 як голову профкому, так як в 2010 році він був записаний в протоколі як голова профкому.
Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в судовому засіданні кожен окремо пояснив, що працює на АТП 11848 тривалий час, профспілка на підприємстві фактично не діяла, про те, що вони являлися членами профспілки не знали, ніяких заяв про вхід чи вихід із членів профспілки не писали, на жодних зборах профспілки присутніми не були, за обрання ОСОБА_4 головою профспілки ніколи не голосували.
Показаннями свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які пояснили суду, що профспілка на підприємстві перестала існувати ще десь в 2007-2008 роках, на профспілкових зборах в квітні 2010 року вони присутніми не були, і ОСОБА_22 головою профспілки вони не обирали.
Показання всіх допитаних свідків є допустимим та належним джерелом доказів, оскільки отримані від сторонніх, незацікавлених у певному вирішенні справи осіб, за відповідною процедурою згідно вимогКПК України, всі свідки спростовують факт присутності на профспілкових зборах у квітні 2010 року та обрання головою профкому ОСОБА_4 ..
Твердження ОСОБА_4 про те, що вказані свідки являються залежними від роботодавця особами, а тому надали неправдиві свідчення, не обґрунтовані і нічим підтверджені (свідок ОСОБА_6 на даний час є пенсіонером і проживає в іншій місцевості в Волинській області, свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_21 також на даний час на АТП 11848 не працюють).
ОСОБА_23 , будучи допитаним27.07.2015 в ході досудового слідства як свідок і показання якого були оголошені в судовому засіданні, зазначив, що він працював в ПАТ Радомишльське АТП-11848 з 1972 року, зазначив, що раніше профспілковий комітет очолював ОСОБА_4 , при цьому вказав, що йому не відомо, чи являється він сам членом профспілки, чим займається профспілка свідку не відомо, на зборах він участі не приймав, останні 15 років взагалі ніякі збори не проводились, на даний час профспілка фактично не працює, хто є головою профспілки йому не відомо.
Захисник заперечував щодо долучення та врахування в якості доказу протоколу допиту свідка ОСОБА_23 з посиланням на ту обставину, що суд має допитати свідків безпосередньо під час судового засідання.
Прокурор просив взяти до уваги зазначений доказ, так як саме ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_23 був присутнім на зборах і міг би підтвердити факт обрання ОСОБА_7 головою профспілки, однак, на час розгляду справи вказаний свідок помер, що не заперечується обвинуваченим ОСОБА_4 ..
Згідност. 9 Конституції Українита ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права. Суд неодноразово наголошував, що всі докази, зазвичай, повинні бути досліджені в присутності підсудного з метою забезпечення змагальності сторін. Однак, використання як доказів показань, отриманих на стадії досудового слідства, само по собі не суперечить пунктам 1 і 3 ст. 6 Конвенції за умови, якщо при цьому були забезпечені права захисту. Як правило, ці права вимагають, щоб підсудний мав адекватну і належну можливість оспорити показання свідків і допитати їх або в момент, коли свідок давав показання, або на пізнішій стадії провадження (п. 51 рішення від 23.04.1997 у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів», заяви №№ 21363/93, 21364/93, 21427/93 і 22056/93).
Суд також звернув увагу, що ст. 6 Конвенції не гарантує підсудному необмежене право на забезпечення доставки свідків у суд. Саме національні суди компетентні вирішувати, чи є необхідним або бажаним заслухати свідка (п. 89 рішення від 07.07.1989 у справі «Брікмон проти Бельгії», заява № 10857/84). Однак, докази, отримані від свідка за умов, у яких права захисту не можуть бути забезпечені в обсязі, що вимагається Конвенцією, повинні досліджуватися з особливою ретельністю (п. 76 зазначеного рішення у справі «Дорсон проти Нідерландів»).
Разом з цим засудження заявників на підставі даних під час досудового слідства показань свідка, який загинув до початку судового розгляду справи, Судом не було визнаним таким, що порушило право на справедливий суд, оскільки показання вказаного свідка підтверджувалися іншими доказами у справі, що і проаналізував національний суд (п. 52 рішення від 07.08.1996 у справі «Ферантеллі і Сантанджело проти Італії», заява № 19874/92).
Враховуючи практику Європейського Суду, суд не вбачає підстав вважати протокол допиту свідка ОСОБА_23 , який помер до розгляду справи в суді, недопустимим доказом.
За клопотанням сторони захисту у якості свідка був допитаний ОСОБА_17 , який в судовому засіданні повідомив, що працював на підприємстві з 1971 року, в 2003 році був звільнений з роботи, з 2006 року перебуває на пенсії. Зазначив, що в 2005 році він був присутній на зборах профкомітету, на яких головою було обрано ОСОБА_4 .. Вказав, що в 2010 році він також був присутній на зборах профкомітету, також були присутні ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , протокол писала ОСОБА_6 .. На запитання прокурора, які розглядалися питання на зборах зазначив наступні: питання надання матеріальної допомоги працівникам підприємства, обслуговування пасажирів, постачання води та інші питання, пов`язані із покращенням умов праці на підприємстві.
Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_17 , так як вони суперечать показам як обвинуваченого ОСОБА_4 щодо відсутності ОСОБА_6 на зборах профспілки, так і показам інших свідків щодо їх участі в квітні 2010 року на зборах профспілки. Суд звертає увагу також на ту обставину, що свідок ОСОБА_17 не назвав в порядку денного питання обрання ОСОБА_4 головою профспілки підприємства.
Судом досліджувалися надані учасниками кримінального провадження докази.
Протокол № 1 звітно-виборних зборів профспілкової організації ПАТ «Радомишльське АТП-11848» від 29.04.2010, підписаний секретарем ОСОБА_6 та копія витягу із протоколу №1 звітно-виборних зборів профспілкової організації ПАТ «Радомишльське АТП-11848» від 29.04.2010, підписано головою профспілкових зборів ОСОБА_4 та секретарем ОСОБА_6 (т.2 а.с.201,202).
Захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про визнання вказаних письмових доказів недопустимими з тієї підстави, що отримані ці документи були по іншому кримінальному провадженню № 12015060280000302 по обвинуваченню ОСОБА_6 і відсутні будь-які відомості щодо дотримання порядку долучення вказаних доказів до кримінального провадження за № 12015060280000388 про обвинувачення ОСОБА_4 ..
За змістом ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Як вбачається із ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів від 15.07.2015, слідчим суддею Радомишльського районного суду Житомирської області було надано тимчасовий доступ до документів Житомирської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства, при цьому дозволено проведення виїмки оригіналу протоколу № 1 звітно-виборчих зборів профспілкової організації ПАТ «Радомишльське АТП-11848» від 29.04.2010, для приєднання його до матеріалів кримінального провадження № 12015060280000302 (т.2 а.с.203).
На підставі вказаної ухвали слідчого судді від 15.07.2015, згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22.07.2015 та опису речей і документів від 22.07.2015, було вилучено протокол звітно-виборчих зборів профспілкової організації ПАТ «Радомишльське АТП-11848» від 29.04.2010 на 1 аркуші (т.2 а.с.204,205).
Враховуючи, що проведення виїмки протоколу № 1 звітно-виборчих зборів профспілкової організації ПАТ «Радомишльське АТП-11848» від 29.04.2010 було дозволено в рамках кримінального провадження № 12015060280000302, яке не має ніякого відношення до кримінального провадження № 12015060280000388, суд визнає недопустимими доказами: ухвалу слідчого судді Радомишльського районного суду Житомирської області про тимчасовий доступ до речей і документів від 15.07.2015, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.07.2015, опису речей і документів від 22.07.2015 та протокол звітно-виборчих зборів профспілкової організації ПАТ «Радомишльське АТП-11848» від 29.04.2010.
Посилання сторониобвинувачення якна доказна ухвалуРадомишльського районногосуду Житомирськоїобласті від03.08.2015про звільнення ОСОБА_6 від кримінальноївідповідальності (т.2а.с.206-207)є безпідставним,оскільки зазначенаухвала постановленау межахіншої кримінальноїсправи іне можебути визнананалежним тадопустимим доказому данійсправі.
Судом досліджувався рапорт заступника начальника СВ Радомишльського РВ УМВСУ в Житомирській області ОСОБА_24 від 24.07.2015, із змісту якого вбачається, що в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12015060280000302, внесеного до ЄРДР 03.06.2015 за ч. 1 ст. 358 КК України було встановлено, що ОСОБА_4 05.05.2015 при подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області долучив завідомо підроблені документи протокол та витяг з протоколу звітно-виборних зборів профспілкової організації ПАТ «Радомишльське АТП-11848» від 29.04.2010, в яких викладено недостовірну інформацію, використавши таким чином завідомо підроблені документи, за таких обставин в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України (т.2 а.с.208).
На підставі вказаного рапорту, самостійного виявлення слідчим кримінального правопорушення, в т.ч. під час досудового розслідування, 24.07.2015 внесено відомості до ЄРДР відносно ОСОБА_4 з правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12015060280000388, дослідженим в судовому засіданні (т.2 а.с.209-210).
В судовому засіданні досліджувалося наявне в матеріалах справи повідомлення Апеляційного суду Житомирської області на запит заступника начальника СВ Радомишльського РВ ОСОБА_24 , в якому зазначено, що ОСОБА_4 була подана апеляційна скарга на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області, та додатки до апеляційної скарги: довідка № 21 про відсутність запиту Радомишльського районного суду Житомирської області про надання інформації стосовно первинної профспілкової організації ПАТ «Радомишльське АТП-11848»; копія протоколу № 1 звітно-виборчих зборів профспілкової організації ПАТ «Радомишльське АТП-11848» від 29.04.2010, в якому викладені відомості про те, що на обліку первинної організації перебуває 8 членів профспілки, на зборах було присутні 4 члени профспілки, порядок денний складався з 3 питань: звіт голови правління про роботу профкому за звітний період, переобрання членів профспілкового комітету та обрання головою профспілкового комітету ОСОБА_4 .. По другому питанню проголосували за вибори профспілкового комітету у кількості двох осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_23 .. По третьому питанню вибрали головою профкому ОСОБА_4 .. Протокол підписано секретарем ОСОБА_6 ; копія витягу із протоколу № 1 звітно-виборних зборів профспілкової організації ПАТ «Радомишльське АТП-11848» від 29.04.2010 містить в порядку денному вже не три питання, а п`ять, доповнено питаннями: вибори делегата на V обласну звітно-виборчу профспілкову конференцію та вибори члена обкому профспілки. Витяг з протоколу підписано головою профспілкових зборів ОСОБА_4 та секретарем ОСОБА_6 ; баланс на 31.12.2013, підписаний головою первинної профорганізації ОСОБА_7 ; інформація нарахування та надходження профспілкових внесків Радомишль АТП-11848, головний бухгалтер підпис ОСОБА_25 , голова профкому підпис ОСОБА_4 ; дві копії анкети члена обкому Житомирської організації профспілки працівників автотранспорту від 20.05.2010 та анкети делегата V звітно-виборної конференції Житомирської організації профспілки працівників автотранспорту від 20.05.2010 (т.1 а.с.206-213).
Зазначені документи суд не може вважати належними і допустимими доказами, так як, згідно вимого чинного процесуального законодавства, сторони кримінального провадження зобов`язані надати суду оригінал документу.
Наявні в матеріалах справи копія колективного договору на 2012-2017 роки, витяги з протоколів загальних зборів трудового колективу ПАТ Радомишльське АТП-11848 від 06.03.2012, та інші надані копії документів містять погодження від імені трудового колективу головою профкому ОСОБА_4 до 02.12.2013, а з січня 2014 року від імені трудового колективу ставив підпис заступник по технічним питанням ОСОБА_26 (т.1 а.с.75-134), однак, не підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у вказаному кримінальному провадженні.
Доводи ОСОБА_4 та його захисника про те, що після 2010 року з ОСОБА_4 укладалися певніпроцесуальні документияк з головою профспілкового комітету судом не приймаються до уваги, оскільки іншим особам не було відомо про факт можливої підробки протоколу № 1 звітно-виборних зборів профспілкової організації від 29.04.2010, та, відповідно, вони вважали ОСОБА_4 головою профкому.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд враховує, що за клопотанням сторони захисту у якості свідків був допитаний ОСОБА_17 , покази якого зводяться до того, що він був присутнім на зборах профспілкової організації, однак, питання обрання головою профспілки ОСОБА_4 на цих зборах не вирішувалося.
Згідност. 9 Конституції Українита ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у справі «Жогло проти України» (п. 38) зазначив, що усі докази зазвичай мають бути представлені у відкритому слуханні справи в присутності обвинуваченого для забезпечення можливості надати аргументи іншій стороні. Існують винятки з цього правила, але вони не повинні порушувати права захисту. Як загальне правило, пункти 1 та 3 статті 6 вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечити, а також ставити запитання свідкові обвинувачення, - або під час давання показань, або на пізнішому етапі (див. «Люді проти Швейцарії» (Ludi v. Switzerland), рішення від 15.06.1992). Обвинувачення не повинно ґрунтуватись виключно чи вирішальною мірою на тих показаннях, які сторона захисту не могла оскаржити (див., mutatis mutandis, «Дурсон проти Нідерландів» (Doorson v. theNetherlands), рішення від 26.03.1996).
Згідноп. 4 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно дост. 94 КПК України,суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Кожна сторона кримінального провадження має права та обов`язки для збору тих чи інших доказів.
У відповідності до ч.ч. 1, 3ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, своє рішення суд вправі обґрунтовувати виключно тими доказами, які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду.
Згідно з вимогамист. 91 КПКУкраїни, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Показами свідків спростовуються твердження обвинуваченогота його захисника про те, що ОСОБА_4 був обраний на посаду голови профспілкового комітету АТП 11848 на законних підставах, а протокол № 1 звітно-виборних зборів профспілкової організації від 29.04.2010 не являється підробленим.
Твердження обвинуваченого щодо неправдивості показань свідків з боку обвинувачення є його власною довільною оцінкою, яка не містить ґрунтовних зауважень до показань, за яких їх можна було б поставити під сумнів. Під час судового розгляду, сторона захисту жодним доказом не спростувала покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , які вона вважає не правдивими, хоча під час судових засідань їм така можливість надавалась, за таких обставин відповідні заперечення сторони захисту судом відхиляються.
Таким чином, сукупність наведених доказів показань свідків, які суд визнав достовірними, належними та допустимими, повністю підтверджує, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мало місце, вину останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4ст.27ч.1ст.358та ч.1ст.358 КК України, та спростовує його твердження щодо невинуватості у їх вчиненні, які суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності за скоєне.
Надаючи оцінкудостатності зазначенихдоказів длядоведення винуватості ОСОБА_4 ,суд виходитьз того,що оригіналпротоколу №1звітно-виборних зборів профспілкової організації від 29.04.2010 визнаний судом недопустимим доказом, і за таких обставин, єдиними доказами, які вказують на причетність ОСОБА_4 до інкримінованих йому злочинів, є покази всіх допитаних в судовому засіданні свідків, протокол допиту свідка ОСОБА_23 ..
Інші надані сторонами кримінального провадження в якості доказів документи (т.2 а.с.218-225) не мають значення для кримінального провадження.
Оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_4 у підбуренні до підроблення документа, який видається організацією та надає права з метою використання його іншою особою, які суд кваліфікує за ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, та у підробленні документа, який видається організацією та надає права з метою використання його іншою особою і такі його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 358 КК України.
У відповідностіз вимогамист.50,65КК України,суд призначаєпокарання вмежах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Під час розгляду справи обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, обставини, за яких вони були вчинені, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має середньо-спеціальну освіту, одружений, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання і вважає призначити мінімальне за своїм видом покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу та за сукупністю злочинів призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Відповідно до вимоги ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Як видно з матеріалів справи злочини ОСОБА_4 були вчинені в 2010 році.
Злочин, передбачений ч. 1ст.358КК України, є злочином невеликої тяжкості, з дня вчинення засудженим ОСОБА_4 (ч. 1 ст.358КК України) на момент постановлення вироку судом закінчився встановлений п. 2 ч. 1ст. 49 КК України трирічнийстрок давності.
Згідно положень ч. 3ст. 288 КПК України,суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, у тому числі у зв`язку із закінченням строків давності, передбаченихст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Приписами ч. 3 ст.285КПК України передбачено обов`язкове роз`яснення обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Відповідно до ч. 5ст. 74 КК України,особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбаченихст.49 цього Кодексу.
Системний аналіз цих норм закону свідчить про те, що ч. 5ст. 74 КК Українизастосовується тоді, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності якщо особа заперечує проти закриття кримінального провадження за цією нереабілітуючою її підставою. У такому випадку суд, за наявності для цього підстав, визнає особу винною, ухвалює обвинувальний вирок, яким призначає винній особі покарання та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК Українизвільняє її від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Під час судового розгляду на виконання вимог ч. 3ст. 285 КПК України, суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 про наявність підстав для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, однак, останній заперечував проти закриття кримінального провадження, посилаючись на те, що він має намір звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі після розгляду кримінальної справи по суті.
Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлено. Документальні речові докази необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст .358 КК України у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 гривень;
-за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.
У відповідності до вимог ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 вважати засудженим до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного кримінального покарання, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 1 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Документальні речові докази залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя /підпис/ ОСОБА_1
Згідно з оригіналом
Суддя ОСОБА_1
"___" __________ 20 __
(дата засвідчення копії)
