УХВАЛА
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 289/1259/16-к
провадження № 51-1569 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року щодо нього,
встановив:
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 3 вказаної статті.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);
2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК);
3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Тому, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, суть наведених доводів в касаційній скарзі засудженого зводиться до не погодження з оцінкою доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі хоча і покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, проте не конкретизує яких саме порушень допустилися суди, розглядаючи кримінальне провадження щодо нього, та не обґрунтовує у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом оскаржуваних рішень, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 374, 404, 409, 412 - 413, 419 цього Кодексу в їх взаємозв`язку.
Також засудженим не вказано, які конкретно доводи його апеляційної скарги у порушення ст. 419 цього Кодексу належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, суд апеляційної інстанції та на які з них не надав відповіді.
Крім того, як убачається з вступної та мотивувальної частини касаційної скарги, ОСОБА_4 не погоджується з вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2021 року та ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року (копії яких долучає до касаційної скарги), проте у прохальній частині касаційної скарги висловлює думку про скасування вироку Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 жовтня 2018 року, чим допускає суперечність. Така неоднозначна позиція ОСОБА_4 в свою чергу позбавляє суд касаційної інстанції можливості встановити дійсний предмет касаційного розгляду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Відповідно до ст. 436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Як убачається з прохальної частини касаційної скарги, ОСОБА_4 просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції скасувати і ухвалити новий вирок, яким його виправдати. Отже, висловлене у касаційній скарзі прохання про його виправдання не відповідає вимогам ст. 436 КПК, з огляду на те, які рішення може приймати суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Згідно з ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року щодо нього, залишити без руху та надати йому десятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання копії ухвали.
У разі не усунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
