Єдиний державний реєстр судових рішень
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №289/1259/16-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч. 1 ст. 358 КК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2022 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015060280000388 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2021 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1020 грн.
- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1190 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1190 грн.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_6 від призначеного кримінального покарання, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 1 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Документальні речові докази ухвалено залишити в матеріалах кримінального провадження.
в с т а н о в и л а:
Як встановив суд, у квітні 2010 року ОСОБА_6 , достовірно знаючи про те, що повноваження профспілкового комітету працівників ПАТ «Радомишльське АТП 11848», що знаходиться по вул. Русанівська, 23 в м. Радомишль Житомирської області, закінчилися, з метою отримання повноважень члена профспілкового комітету та гарантій, визначених ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", шляхом вмовлянь та використовуючи авторитет і факт довготривалих спільних робочих стосунків на вказаному підприємстві, підбурив ОСОБА_8 (кримінальне провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України вже розглянуто Радомишльським районним судом), підробити протокол звітно-виборчих зборів №1 профспілкового комітету працівників ПАТ «Радомишльське АТП 11848», хоча таких зборів насправді проведено не було. 29.04.2010 ОСОБА_8 , не являючись членом профспілкового комітету, погодившись на вмовляння ОСОБА_6 підробити документ, власноручно написала на аркуші паперу текст протоколу №1 звітно-виборчих зборів профкомітету ПАТ «Радомишльське АТП 11848» від 29.04.2010, в якому виклала завідомо неправдиві відомості про те, що на зборах були присутніми чотири члени профкомітету, під час їх проведення здійснено переобрання членів профспілкового комітету та обрано головою профспілкового комітету ОСОБА_6 .
Вказаний протокол ОСОБА_8 за проханням ОСОБА_6 власноручно підписала, підробивши таким чином офіційний документ, який видається організацією та надає право користуватися повноваженнями голови профспілкового комітету, з метою його використання іншою особою.
В подальшому обвинувачений ОСОБА_6 отримавши за невстановлених слідством обставин друкований витяг з протоколу №1 звітно-виборчих зборів профспілкового комітету, який відрізнявся від протоколу за змістом, надав його ОСОБА_8 , вмовивши останню підписати його та таким чином підробити документ, а остання завірила вказаний витяг власним підписом, підробивши таким чином офіційний документ, який видається організацією та надає право користуватися повноваженнями голови профспілкового комітету та члена обласного комітету профспілки, з метою його використання іншою особою, та надала його ОСОБА_6 , який в свою чергу його власноручно підписав. Підроблений протокол, після його виготовлення, а також витяг з протоколу, ОСОБА_6 безоплатно отримав від ОСОБА_8 для подальшого використання підроблених документів у власних цілях, набувши таким чином гарантії, визначені ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
В подальшому, 05 травня 2015 року, ОСОБА_6 , оскаржуючи наказ №42/к голови правління ПАТ «Радомишльське АТП 11848» ОСОБА_9 «Про звільнення механіків за скороченням чисельності і штатів працівників» від 04 листопада 2014 року, при подачі апеляційної скарги на рішення Радомишльського районного суду від 21 квітня 2015 року по справі №289/2237/14-й, через Радомишльський районний суд Житомирської області до Апеляційного суду Житомирської області, долучив до апеляційної скарги вищезазначені завідомо підроблені документи протокол та витяг з протоколу звітно-виборчих зборів №1 профспілкового комітету працівників ПАТ «Радомишльське АТП 11848», в яких викладено недостовірну інформацію, використавши таким чином завідомо підроблені документи.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду щодо нього скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати його.
Вважає, що вирок суду є незаконним у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
ОСОБА_6 зазначає, що він не вчиняв інкримінованих йому кримінальних правопорушень. При ухвалені обвинувального вироку щодо нього суд необґрунтовано прийшов до висновку про наявність достатніх, належних доказів для визнання його винуватим.
Вказує, що суд не взяв до уваги його показання про те, що він ніяких вказівок не давав та не підбурював ОСОБА_8 до підроблення протоколу зборів профспілкової організації підприємства за 2010 рік. На профспілкових зборах де були присутні четверо членів профкому його було обрано головою профкому підприємства. Протокол зборів вела ОСОБА_8 , потім вона склала та направила протокол зборів до обкому профспілок. Також, зазначає, що він як голова профкому до 2014 року виступав на усіх зборах підприємства та підписував усі необхідні документи.
Стверджує, що при ухваленні вироку судом не було надано належної оцінки і показанням свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що вона не була членом профспілки підприємства. Вона заперечила той факт, що він її підбурював та умовляв підробити текст протоколу звітно-виборчих зборів профспілкового комітету підприємства.
Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,. ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 спростували обвинувачення та вказали, що він був головою профспілки.
Зазначає, що суд при винесенні вироку не мав права зазначати показання на досудовому розслідуванні свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , оскільки суд їх в судовому засіданні не допитував.
Крім того, зазначає, що суд не взяв до уваги та не надав оцінки дослідженим під час судового слідства письмовим доказам, а саме: тексту колективного договору за 2012-2017 роки з додатками документів, протоколам загальних зборів працівників АТП за 2012-2014 роки, посадовим та тарифним ставкам підприємства, які від імені трудового колективну підписано ним як головою профспілки, випискам з протоколів загальних зборів трудового колективу за 2012 -2014 роки, в яких зазначено про те, що від імені трудового колективну протокол загальних зборів підписано ним як головою профкому, витягу із протоколу №1 від 13 січня 2014 року загальних зборів трудового колективну підприємства, відповідно до якого профспілковий комітет існував на підприємстві до 2014 року.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у підбуренні до підроблення документа, який видається організацією та надає права з метою використання його іншою особою, які кваліфіковані за ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України та у підробленні документа, який видається організацією та надає права з метою використання його іншою особою, які кваліфіковані за ч. 1 ст. 358 КК України обґрунтувавши це належним чином у вироку з посиланням на докази та надавши їм відповідну оцінку.
Згідно до тексту протоколу № 1 звітно-виборчих зборів профкомітету ПАТ «Радомишльське АТП 11848» від 29.04.2010, на зборах були присутніми чотири члени профкомітету, під час їх проведення здійснено переобрання членів профспілкового комітету та обрано головою профспілкового комітету ОСОБА_6 . Вказаний протокол підписано секретарем ОСОБА_8 (т.2 а.с. 208)
Згідно витягу з протоколу № 1 звітно-виборчих зборів профспілкового комітету профкомітету ПАТ «Радомишльське АТП 11848» від 29.04.2010 під час їх проведення здійснено переобрання членів профспілкового комітету та обрано головою профспілкового комітету ОСОБА_6 , а також вирішено інші питання, які не узгоджуються з самим протоколом зборів: вибрано делегата на обласну звітно-виборну конференцію та обрано члена обкому профспілки, цей витяг підписано ОСОБА_6 , як головою зборів, а також секретарем ОСОБА_8 (т.2 а.с. 208)
Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_6 , хоча і не визнав своєї вини, пояснивши, що збори відбулися і на них були присутні чотири особи: ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , Осадчий, фактично підтвердив, що у протоколі зазначено недостовірну інформацію оскільки ОСОБА_8 не була присутня на зборах, не являлася членом профспілки та не була секретарем зборів, а виготовила протокол за його проханням з його слів. Розбіжності протоколу та витягу, який він підписав як голова зборів, в суді апеляційної інстанції пояснив неуважністю.
Свідок ОСОБА_8 , в суді пояснила, що працювала у ПАТ «Радомишльске АТП 11848» з 1986 по 2015 року диспетчером та інспектором відділу кадрів, у профспілці працювала скарбником.
У 2009 році вона вийшла із профспілки тому, що вона вже була не діючою. У профспілці залишилось близько 8-10 осіб, до того часу всі обов`язки покладались на неї, а після 2009 року вона вела протоколи за проханням ОСОБА_6 . Профспілкові кошти зберігались у банку, збори профспілки відбувались дуже рідко.
ОСОБА_6 , у 2010 році попросив її написати протокол звітно-перевиборних зборів та вона його написала і підписала, на зборах присутньою не була, вважає, що ці збори не проводилися.
Витяг з протоколу не виготовляла він вже був готовий, вона його лише підписала та відправила в обком профсоюзу в одному екземплярі.
Свідок ОСОБА_14 , в суді першої інстанції повідомив, що у серпні 2013 року вийшов з профспілкового комітету працівників ПАТ «Радомишльске АТП 11848», ОСОБА_6 не був на той час головою та зборами не обирався.
З профспілки ОСОБА_14 вибув в 2013 році, збори на той час не проводились, ніхто нікого не обирав, станом на 2013 рік було лише три члени профспілки - ОСОБА_14 , ОСОБА_6 та ОСОБА_18 , але з протоколом профспілки його не знайомили, діяльності профспілки останній також не бачив.
Свідок ОСОБА_10 , в суді першої інстанції повідомив, що працює водієм автобуса ПАТ «Радомишльске АТП 11848» з 1991 року, знає ОСОБА_6 з 1990-х років, він працював механіком, був членом профспілкового комітету, а ОСОБА_6 був головою профспілки.
Збори на підприємстві проводились без його участі, за ОСОБА_6 не голосував та заяви на ім`я ОСОБА_6 не писав, ні при вступі ні при виході із профспілки.
Свідок ОСОБА_11 , в суді першої інстанції пояснив, що працює в ПАТ «Радомишльске АТП 11848» з 1984 року водієм автобуса, знає ОСОБА_6 з 1980-х років, був членом профспілкового комітету до 1991 року, а ОСОБА_6 був головою профспілки.
У 2010 році він не пам`ятає чи були збори, з протоколом від 29.09.2010 року не знайомився.
Проаналізувавши зазначенідокази судпершої інстанціїдійшов дообґрунтованого тапереконливого висновку,що ОСОБА_6 підбурив шляхом вмовляння ОСОБА_8 до підробки офіційного документу протоколу №1 звітно-виборчих зборів профкомітету ПАТ «Радомишльське АТП 11848» від 29.04.2010, в якому вона виклала завідомо неправдиві відомості про те, що на зборах були присутніми чотири члени профкомітету, під час їх проведення здійснено переобрання членів профспілкового комітету та обрано головою профспілкового комітету ОСОБА_6 та власноручно його підписала.
Також погоджуєтьсяколегія суддіві звисновком судупершої інстанції,що ОСОБА_6 отримавши за невстановлених слідством обставин друкований витяг з протоколу №1 звітно-виборчих зборів профспілкового комітету, який відрізнявся від протоколу за змістом, надав його ОСОБА_8 , вмовивши останню підписати його та таким чином підробити документ, а остання завірила вказаний витяг власним підписом, підробивши таким чином офіційний документ, який видається організацією та надає право користуватися повноваженнями голови профспілкового комітету та члена обласного комітету профспілки, з метою його використання іншою особою, та надала його ОСОБА_6 , який в свою чергу його власноручно підписав.
Вказаний протокол ОСОБА_8 за проханням ОСОБА_6 власноручно підписала, підробивши таким чином офіційний документ, який видається організацією та надає право користуватися повноваженнями голови профспілкового комітету, з метою його використання іншою особою.
Будь-яких сумнівів щодо належності та допустимості доказів, які суд поклав в обґрунтування вироку колегія суддів не вбачає.
Показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,. ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не спростовують висновків суду про що вказує апелянт, оскільки вказані свідки показань підтверджуючих версію обвинуваченого про проведення звітно-виборчих зборів профкомітету ПАТ «Радомишльське АТП 11848» 29.04.2010, на яких здійснено переобрання членів профспілкового комітету, обрано його головою профспілкового комітету, а також делегатом на з`їзд та членом обкому профспілки не підтвердили. Повідомлені ними дані про те, що ОСОБА_6 був головою профспілки до 2010 року обвинуваченням не заперечується.
Натомість свідок ОСОБА_8 , яка зазначена у протоколі як секретар зборів, а також свідок ОСОБА_14 про якого обвинувачений вказує як на присутнього на зборах ці обставини категорично заперечили.
Не спростовують правильність висновків суду і доводи обвинуваченого про підписання ним як головою профкому до 2014 року усіх необхідних документів, виступу на зборах підприємства, оскільки це може лише свідчити про необізнаність трудового колективу та керівництва про його протиправні дії по фальсифікації протоколу звітно виборних зборів, що відкрилося лише при наданні ним цих підроблених офіційних документів до суду при оскарженні свого звільнення та проведення службової перевірки на підприємстві.
На переконання колегії суддів вказані докази в своїй сукупності підтверджують правильність висновків суду та спростовують доводи апеляційної скарги обвинуваченого про його непричетність до вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України.
Свідки обвинувачення ОСОБА_17 (член профкому), ОСОБА_9 (директор ПАТ «Радомишльське АТП 11848), які були допитані на досудовому розслідуванні та померли у 2018 році, судом першої інстанції не допитувалися, суд показаннями ОСОБА_17 , які він надавав слідчому свої висновки у вироку не обґрунтовував, а тому доводи обвинуваченого про порушення судом принципу безпосередності та обґрунтування вироку недопустимим та неналежним доказом є безпідставними.
Разом з тим, суд у вироку послався як на доказ, що підтверджує вину обвинуваченого на протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 27 травня 2015 року та додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 20 серпня 2015 року, що суперечить вимогам ст. 86, 87, 95 КПК України.
Статті 86, 87 КПК України регламентують, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухвалення судового рішення.
Відповідно до положень ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Безпосередність дослідження показань, речей і документів означає, що суд має особисто дослідити доказивислухати обвинувачених, потерпілих, свідків, оглянути речові докази, оголосити протоколи слідчих дій, інші документи, тощо.
Верховний судУкраїни усправі №5-249кс15від 21січня 2016року зауважив, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо.
Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст.94 КПК і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Згідно з ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Враховуючи, що суд обґрунтував свої висновки на показаннях свідка ОСОБА_9 наданих слідчому, які він безпосередньо не сприймав під час судового засідання та які не були отримані у порядку, передбаченомустаттею 225цього Кодексу на що є заборона в національному законодавстві, апеляційний суд вважає, що вони повинні бути виключенні як доказ з вироку суду першої інстанції.
Натомість така зміна судового рішення на переконання колегії суддів не впливає на висновки суду, правильність та відповідність яких фактичним обставинам провадження підтверджується сукупністю інших доказів зазначених у вироку.
Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 03.08.2015 року ухвалою Радомишльського районного суду ОСОБА_8 було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно неї закрито. (т. 2 а.п. 206-207)
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що суду першої інстанції, враховуючи вимоги ст. 337 КПК України, у формулюванні обвинувачення визнаного доведеним слід було чітко вказати про закриття провадження щодо ОСОБА_8 з нереабілітуючої підстави, оскільки суд зазначив її прізвище при викладенні способу вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 , однак суд лише вказав що кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглянуто Радомишльським районним судом, що на думку колегії суддів є неправильним.
Тому апеляційний суд вважає за необхідне виправити цю помилку шляхом внесення у вирок відповідних змін.
За таких обставин, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, вирок суду підлягає зміні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування вироку суду апеляційний суд не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.376,404,405,407 КПК України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 - змінити.
Вважати правильним у мотивувальній частині вироку у формулюванні обвинувачення вказаного судом доведеним, що ОСОБА_6 підбурив ОСОБА_8 відносно якої кримінальне провадження за ч. 1 ст. 358 КК України закрито Радомишльським районним судом Житомирської області у зв`язку із закінченням строків давності виключивши посилання про те, що кримінальне провадження щодо неї розглянуто судом.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ протокол допиту від 27 травня 2015 року та додаткового допиту від 20 серпня 2015 року свідка ОСОБА_9 .
В решті вирок залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
