Справа №: 755/9215/15-ц
Провадження №: 2/755/901/18
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" серпня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Гончарука В.П.
за участі секретаря Краснової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігора Анатолійовича треті особи: ОСОБА_4, Управління державної реєстраціїї ГТУЮ в м.Києві про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку,
учасники справи:
представники позивача : ОСОБА_5, ОСОБА_6
представники відповідача: ОСОБА_7, ОСОБА_8
третя особа : ОСОБА_4
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігора Анатолійовича треті особи: ОСОБА_4, Управління державної реєстраціїї ГТУЮ в м.Києві про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку. З урахуванням уточненої позовної заяви просить суд визнати свідоцтво про право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3), видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А. 13 серпня 2013 року ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за № 7228, недійсним.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука І.А. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3).
Визнати право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3) за ОСОБА_1.
Стягнути з відповідачів судові витрати.
Свої вимоги мотивувала тим, що 26 жовтня 2007 року позивач та ОСОБА_4 уклали договір дарування земельної ділянки площею 0, 0611 га в м. Києві по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3).З 2007 року позивач щоденно користувалась земельною ділянкою для задоволення власних потреб. 13 серпня 2013 року позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом КМНО Літвінчуком І.А. вчинено нотаріальну дії, а саме здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2. У зв»язку з наявністю свідоцтва про право власності на цю ділянку у ОСОБА_2, що має до майна власний інтерес(не визнає належності на праві власності майна позивачу), а тому лише судовим шляхом позивач може захистити права власності на зазначене майно.
Відтак позивач вважає, що договір дарування земельної ділянки є чинний, утім в наслідок дій відповідача ОСОБА_2 має місце порушення права власності ОСОБА_1 в частині розпорядження земельною ділянкою. Зазначеною перешкодою є свідоцтво про право власності на земельну ділянку видане на ім'я ОСОБА_2, яке необхідно визнати недійсним.
В свою чергу видане свідоцтво про право власності на земельну ділянку, як правовстановлюючий документ стало підставою для проведення державної реєстрації права власності земельної ділянки на ім'я ОСОБА_2
Крім того, відповідач ОСОБА_2 не визнає право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 0611 га в м. Києві по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3) . За таких обставин позивач вважає за потрібне пред'явити вимогу до відповідачів про визнання права власності на дану земельну ділянку.
Представники позивача підтримали позовні вимоги. Дали пояснення, аналогічні викладеним у позові та в уточненій позовній заяві. Додатково пояснили, що за змістом ст.ст.717,719,722 ЦК України не обов'язково проведення державної реєстрації права власності. Державна реєстрація правочина проведена. Крім того, пояснили, що у позивача право власності на земельну ділянку виникло з моменту передачі правоустановчих документів. У теперішній час незаконно зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за відповідачем. 26 жовтня 2007 року припинено право власності третьої особи ОСОБА_4 у зв»язку із укладанням договору дарування. Стаття 719 ЦК України не передбачає обов»язкову державну реєстрацію права власності. Договір дарування нотаріально посвідчений, тому право власності у позивача виникло з моменту посвідчення.
Представник відповідача ОСОБА_8 не визнав позовні вимоги та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на уточнену позовну заяву. Пояснив, що право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Позовач не провела реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, тому не є її власником. Право власності відповідача підтверджено судовими рішеннями, які набрали чинності. Так, 17 червня 2014 року рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_9, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року скасовано і ухвалено нове такого змісту. В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігоря Анатолійовича, треті особи: ОСОБА_4, реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним та скасування акта про передачу майна стягувачу в рахунок боргу та свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовлено. 16 лютого 2015 року рішенням Дніпровського районного суду м.Києва в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_4,ОСОБА_1, третя особа Приватний нотаріус Криворучко Віктор Петрович, третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки об'єктом спільної сумісної власності, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки - відмовлено. В задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_10, третя особа ОСОБА_4, третя особа Приватний нотаріус Кріворучко Віктор Петрович про визнання права власності на земельну ділянку - відмовлено. В задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_10, ОСОБА_4,ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.
Представник відповідача ОСОБА_7 не визнав позовні вимоги та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на уточнену позовну заяву. Пояснив, що 01 серпня 2012 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції описана земельна ділянка, яка на прав власності належала третьої особі ОСОБА_4.17 липня 2013 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції складено акт про передачу майна стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу, оскільки торги не відбулися. Третя особа не оскаржувала дії державного виконавця. 02 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції про виключення із акту опису майна земельної ділянки залишено без розгляду.
Відповідач Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук Ігор Анатолійович в судове засідання не з'явився про день та час розгляду справи був повідомлен6ий належним чином. Причини неявки до суду не повідомив.
Третя особа ОСОБА_4 позов визнав. Пояснив, що під час складання акту опису й арешту земельної ділянки позивач письмово виклала заперечення. В 2007 році право власності за договором дарування переходило в момент дарування. 29 квітня 2013 року позивач зареєструвала право власності на земельну ділянку. Пізніше запис про реєстрацію був видалений як помилковий.
Представник третьої особи Управління державної реєстраціїї ГТУЮ в м. Києві в судове засідання не з'явився про день та час розгляду справи був повідомлен6ий належним чином. Причини неявки до суду не повідомив.
Ухвалю Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року було відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігора Анатолійовича про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов»язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, про визнання права власності на земельну ділянку задоволено частково.
Визнано свідоцтво про право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3), видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А. 13 серпня 2013 року ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за № 7228, недійсним.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука І.А. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове наступного змісту. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігора Анатолійовича про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов»язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого сулу України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2016 року та рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року та додаткове рішення цього суду від 18 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 26.09.2017 року, цивільну справу № 755/9215/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігора Анатолійовича про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов»язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, про визнання права власності на земельну ділянку визначено судді Гончаруку В.П.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В судовому засіданні встановлено, що 26 жовтня 2007 року між позивачем та третьою особою ОСОБА_4 укладено договір дарування земельної ділянки загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П.,зареєстрованого в реєстрі за № 2943 (а.с.7,8, том 1).
Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник)передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні(обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно частини другої статті 719, частин першої та четвертої статті 722 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Положення щодо підстав набуття права власності на землю, вимог до форми цивільно-правової угоди та підстав припинення власності закріплені також у статтях 125,131,132,140 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ч.1 статті 125, статтею 131 Земельного кодексу України передбачені підстави набуття права власності на земельні ділянки, а саме громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
В статті 132 Земельного кодексу України викладені вимоги щодо змісту та форми цивільно-правових угод, а саме: угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.
Стаття 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є,зокрема, відчуження земельної ділянки за рішенням власника.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Статтею 182 ЦК України передбачена необхідність державної реєстрації прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості.
Судом встановлено, що позивачем державну реєстрацію права власності на земельну ділянку проведено не було.
Зі змісту письмової відповіді державної реєстраційної служби України вбачається, що позивачем 29 квітня 2013 року була подана заява про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку (кадастровий номер - НОМЕР_3) у місті Києві, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 1037919 та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищезазначений об»єкт нерухомості. 27 червня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно видалено запис про право власності та розділ з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку (кадастровий номер - НОМЕР_3) у місті Києві, як помилковий. Згідно з даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано 13 серпня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А. за іншою особою (а.с.190-192, том 1).
З урахуванням наведеного, факт відсутності реєстрації права власності на спірну земельну ділянку обмежує права позивача як власника щодо розпорядження майном.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07.04.2010 року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, відповідно до якого ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_4 за 124 000 доларів США вказану квартиру, в частині 1/2 визнано недійсним, та визнано за ОСОБА_10 право власності на 1/2 частину вказаної квартири, оскільки остання була придбана ОСОБА_4 під час шлюбу з ОСОБА_10 та відчужена без її згоди.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22.12.2011 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуто завдані збитки в розмірі 1 297628,00 грн., моральну шкоду у розмірі 1700,00 грн. та 1837,00 грн. у відшкодування судових витрат.
В процесі виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22.12.2011 року Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської Ради (Київська міська державна адміністрація) за № 07-387/16145 від 14.06.2012 року повідомило старшого державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Панченка І.І. про те, що згідно з даними автоматизованої системи ПК «Кадастр» за ОСОБА_4 на підставі документів, що посвідчують право власності на землю зареєстрована земельна ділянка площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3). ( а.с.232 том 1) .
Однак згідно акту опису й арешту майна від 01 серпня 2012 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції описана земельна ділянка загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3 та зазначено, що вона належить ОСОБА_4 (а.с.193-196, том 1).
17 липня 2013 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме, земельної ділянки загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3,що належить ОСОБА_4, у власність ОСОБА_2, оскільки прилюдні торги оголошені такими, що не відбулися (а.с.227, том 1)
Отже, право власності третьої особи ОСОБА_4 на земельну ділянку припинилося з моменту її відчуження, тому на час складання акту опису й арешту майна від 01 серпня 2012 року земельна ділянка йому не належала.
13 серпня 2013 року відповідачу ОСОБА_2 видано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А свідоцтво про право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3), яке зареєстроване в реєстрі за № 7228(а.с.221, том 1).
Оскільки на час розгляду справи договір дарування земельної ділянки є чинним, то порушено право володіння та користування позивача.
Так, в рішенні колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігоря Анатолійовича, треті особи: ОСОБА_4, реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним та скасування акта про передачу майна стягувачу в рахунок боргу та свідоцтва про право власності на нерухоме майно зазначено, що підстави набуття позивачкою права власності на спірну земельну ділянку не є предметом даного позову, заявляючи свої вимоги вона вважала цей факт встановленим, а обставинами щодо державної реєстрації прав власності, які були предметом розгляду у адміністративних судах, позивач мотивувала безпідставність набуття права власності на спірну земельну ділянку саме за ОСОБА_2 Колегія суддів прийшла до висновку про необгрунтованість пред»явленого позову у зв»язку із невірно обраним позивачкою способом захисту свого порушеного права(а.с.74-79,том 1).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_4,ОСОБА_1,третя особа приватний нотаріус Криворучко Віктор Петрович,третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки об»є\ктом спільної сумісної власності,визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на ? частину земельної ділянки відмовлено. По зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_10, третя особа ОСОБА_4, третя особа Приватний нотаріус Кріворучко Віктор Петрович про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено та вказано, що законодавство, якими обгрунтовує свої позовні вимоги, позивач зазначила: ст.ст.640, 657 ЦК України, ст.ст.13, 41 Конституції України. Позивач по зустрічному позову ОСОБА_1 не обгрунтовує свої вимоги (визнання права власності на спірну земельну ділянку) наявністю ще одного власника на дане майно ОСОБА_2, не пред'являє до неї позовних вимог(а.с.86-90, том 1).
З огляду на положення ст.140 Земельного Кодекса України, яким підставою припинення права власності на земельну ділянку зазначено її відчуження, суд не приймає до уваги укладений 23 грудня 2008 року третьою особою ОСОБА_4 договір про користування електричною енергією за адресою спірної земельної ділянки як доказ належності йому спірної ділянки (а.с.177, том 1).
Тому позовні вимоги про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3), видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А. 13 серпня 2013 року ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за № 7228, недійсним підлягають задоволенню.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13 серпня 2013 року,індексний номер 7870435 проведено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу),індексний номер 4937206 від 13 серпня 2013 року (а.с.231, том1).
Позивач просила про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов»язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3)
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Виходячи із встановлених обставин, вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука І.А. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3) підлягає задоволенню.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, а саме Договору дарування від 26.10.2007 року земельної ділянки по АДРЕСА_1 (територія СТ «КЕВРЗ») з кадастровим номером НОМЕР_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського МНО Криворучко В. П., зареєстрованого в Реєстрі за №2943.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2018 року залишено без змін.
Щодо зявленої позовної вимоги позивача про визнання право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3) за ОСОБА_1, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даної вимоги, оскльки позивач не позбавлений права після набрання даним рішенням законої сили зареєструватти право власності на спірну земельну ділянку в порядку встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігора Анатолійовича треті особи: ОСОБА_4, Управління державної реєстраціїї ГТУЮ в м.Києві про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку -підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст.18, ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст.125, 131, 132, 140 Земельного кодексу України(в редакції від 20 червня 2007 року), ст.ст. 182, 316,317, 319, 334, 346, ч.1 ст.717,ч.2ст.719,ч.ч.1,4ст.722ЦКУкраїни,ст.ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 223, 263, 265, 268, 273, 354, 355ЦПК України суд, -
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігора Анатолійовича треті особи: ОСОБА_4, Управління державної реєстраціїї ГТУЮ в м.Києві про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку задовольнити частково.
Визнати свідоцтво про право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3), видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А. 13 серпня 2013 року ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за № 7228, недійсним.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука І.А. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_3).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення буде складено 13 серпня 2018 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач -ОСОБА_1, адреса проживання: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1, тел. НОМЕР_4 ;
Відповідачі : ОСОБА_2 адреса проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2;
Приватний нотаріус КМНО Літвінчук І.А., адреса знаходження: АДРЕСА_3 тел. НОМЕР_5
Треті особи: ОСОБА_4, адреса проживання: АДРЕСА_4;
Управління державної реєстраціїї ГТУЮ в м.Києві, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15
Суддя :
