АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц /796/ 15661 /2015 Головуючий у І інстанції Арапіна Н.Є.
Доповідач Котула Л.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Котули Л.Г.
Суддів: Волошиної В.М. , Слюсар Т.А.
За участю секретаря Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року за клопотанням представників ОСОБА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_5 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа, ОСОБА_7 про визнання права власності на земельну ділянку,
у с т а н о в и л а:
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року у задоволені заяви представників позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 про забезпечення позову відмовлено.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати та вжити заходи забезпечення позову, оскільки судом порушені вимоги матеріального та процесуального права.
Відповідач належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду у судове засідання не з'явилася, але направила телеграму про відкладення розгляду справи, оскільки вона перебуває за межами Київської області .
Однак, колегія суддів вважала, що клопотання ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, оскільки 20 листопада 2015 року вона отримала судову повістку і мала можливість при бажанні вжити необхідні заходи та з'явитися в судове засідання.
Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, викладених у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відмовляючи у задоволені клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд виходив з того, що надані позивачем докази не свідчать про те, що відповідачем вчиняються будь-які дії щодо відчуження спірної земельної ділянки, а тому не вбачав реальної загрози невиконання чи утруднення можливого виконання рішення суду.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У відповідності до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем, вимогами.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 постанови №9 від 22.12.2006 року " Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6, третя особа, ОСОБА_7 про визнання права власності на земельну ділянку (з поліпшеннями).
У позовній заяві позивач просила визнати за нею право власності на земельну ділянку ділянку площею 0, 0611 га у межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 с/т. "Київський ЕВРЗ" у Дніпровському районі м. Києва, кадастровий номер НОМЕР_2, оскільки з 2007 року вона є єдиним власником земельної ділянки площею 0, 0611 га , що підтверджується договором дарування земельної ділянки від 26.10.2007.
Однак, з'ясувалося , що 13 серпня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчук І.А. здійснено незаконну державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_6, чим порушено відповідачем її право володіння, користування та розпорядження даною земельною ділянкою.
Як вбачається зі змісту договору дарування земельної ділянки від 26.10.2007 , ОСОБА_7 подарував дружині ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0611 га у межах згідно з планом розташовану на АДРЕСА_1 с/т Київський ЕВРЗ у Дніпровському районі м. Києва, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення садівництва.
До позовної заяви представник позивача додав копію договору дарування земельної ділянки від 26.10.2007 року та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію 13.08.2013 права власності спірної земельної ділянки за ОСОБА_6
У клопотанні позивач посилалася на те , що представник відповідача ОСОБА_9 та незнайомі особи двічі намагалися проникнути на територію належної їй земельної ділянки, у зв'язку з чим зазначене правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили зазначені обставини та пояснили, що вони здійснювали відеозапис подій , які мали місце 10 серпня 2015 року та 16 вересня 2015 року .
Крім того, позивач посилалася на те, що відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження спірної земельної ділянки на користь інших осіб, передати її в заставу третім особам, що значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та привести до нових судових спорів .
Однак, суд на зазначені вимоги закону, обставини справи та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України не звернув увагу, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а клопотання представників позивача про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково, в частині заборони ОСОБА_6 відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки такий спосіб захисту відповідає позовним вимогам.
Клопотання про заборону відчужувати спірну земельну ділянку іншим особам, не підлягає задоволенню, оскільки такі дії може вчиняти лише власник земельної ділянки, а представники сторони діють від імені особи , яку представляють.
Не підлягає задоволенню клопотання щодо вжиття такого виду забезпечення позову, як заборона ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та їх представникам наближатися ближче , ніж за 100 м до спірної земельної ділянки , оскільки такий вид забезпечення позову не свідчить про те , що невжиття його може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. До того ж суд не може забороняти особам , які не є стороною у справі вчиняти чи не вчиняти будь-які дії .
Керуючись ст. 303,304,307,312,315 ЦПК України , колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року скасувати, клопотання про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_6 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серія та номер НОМЕР_3, виданий 01.02.1996 Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) відчужувати земельну ділянку площею 0, 0611 га у межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 с/т "Київський ЕВРЗ" у Дніпровському районі м. Києва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
