Справа № 755/9215/15-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" листопада 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарями Дурноп»яновою О.О., Рудь Р.Г.,
Нестеровським Б.Ю.,Оверчук Т.І.
за участі
позивача ОСОБА_4
представників позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6
представників відповідача ОСОБА_7,ОСОБА_8
третьої особи ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_10 за участю третіх осіб ОСОБА_9, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігора Анатолійовича про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов»язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, про визнання права власності на земельну ділянку,
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_10 за участю ОСОБА_9 про визнання права власності на земельну ділянку. Свої вимоги мотивувала тим, що 26 жовтня 2007 року позивач та ОСОБА_9 уклали договір дарування земельної ділянки площею 0, 0611 га в АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_1).З 2007 року позивач щоденно користувалась земельною ділянкою для задоволення власних потреб. 13 серпня 2013 року позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом КМНО Літвінчуком І.А. вчинено нотаріальну дії, а саме здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_10. У зв»язку з наявністю свідоцтва про право власності на цю ділянку у ОСОБА_10, що має до майна власний інтерес(не визнає належності на праві власності майна позивачу), а тому лише судовим шляхом позивач може захистити права власності на зазначене майно. Відповідно до вимог п.п. 1,5 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. За змістом ч.2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу,зокрема, у зв»язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Просила визнати право власності на земельну ділянку.
Під час розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги- звернулася до суду з позовом до ОСОБА_10 за участю третіх осіб ОСОБА_9, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігора Анатолійовича про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов»язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, про визнання права власності на земельну ділянку.
Позивач підтримала позовні вимоги. Представництво інтересів здійснювали ОСОБА_5, ОСОБА_6
Представник позивача ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги. Дав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснив, що за змістом ст.ст.717,719,722 ЦК України не обов»язково проведення державної реєстрації права власності. Державна реєстрація правочина проведена.
Представниками позивача ОСОБА_6 позов підтримав. Пояснив, що у позивача право власності на земельну ділянку виникло з моменту передачі правоустановчих документів. У теперішній час незаконно зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за відповідачем. 26 жовтня 2007 року припинено право власності третьої особи ОСОБА_9 у зв»язку із укладанням договору дарування. Стаття 719 ЦК України не передбачає обов»язкову державну реєстрацію права власності. Договір дарування нотаріально посвідчений, тому право власності у позивача виникло з моменту посвідчення.
Відповідач ОСОБА_10 в судове засідання не з»явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. До суду надійшли письмові заперечення, в яких,зокрема, зазначено, що в мотивувальній частині постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 грудня 2013 року,яка набрала чинності з 11 вересня 2014 року вказано, що ОСОБА_4 не набула і не має права приватної власності на земельну ділянку, право власності набула відповідач. Ці обставини також встановлені рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 16 лютого 2015 року, яке набрало чинності 06 березня 2015 року. Позивач не здійснила державної реєстрації свого права на подароване нерухоме майно, що є обов»язковим (а.с.164-167, том 1). Представництво інтересів здійснювали ОСОБА_8, ОСОБА_7
Представник відповідача ОСОБА_8 не визнав позовні вимоги. Пояснив, що право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Позовач не провела реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, тому не є її власником. Право власності відповідача підтверджено судовими рішеннями, які набрали чинності. Так, 17 червня 2014 року рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_12, яка діє в інтересах ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року скасовано і ухвалено нове такого змісту. В задоволенні позову ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_10, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігоря Анатолійовича, треті особи: ОСОБА_9, реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним та скасування акта про передачу майна стягувачу в рахунок боргу та свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовлено. 16 лютого 2015 року рішенням Дніпровського районного суду м.Києва в задоволенні позовних вимог ОСОБА_13 до ОСОБА_9,ОСОБА_4, третя особа Приватний нотаріус Криворучко Віктор Петрович, третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_10 про визнання земельної ділянки об'єктом спільної сумісної власності, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки - відмовлено. В задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_13, третя особа ОСОБА_9, третя особа Приватний нотаріус Кріворучко Віктор Петрович про визнання права власності на земельну ділянку - відмовлено. В задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_10 до ОСОБА_13, ОСОБА_9,ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.
Представник відповідача ОСОБА_7 заперечував проти позовних вимог. Пояснив, що 01 серпня 2012 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції описана земельна ділянка, яка на прав власності належала третьої особі ОСОБА_9.17 липня 2013 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції складено акт про передачу майна стягувачу ОСОБА_10 в рахунок погашення боргу, оскільки торги не відбулися. Третя особа не оскаржувала дії державного виконавця. 02 квітня 2013 року позов ОСОБА_4 до відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції про виключення із акту опису майна земельної ділянки залишено без розгляду.
Третя особа ОСОБА_9 позов визнав. Пояснив, що під час складання акту опису й арешту земельної ділянки позивач письмово виклала заперечення. В 2007 році право власності за договором дарування переходило в момент дарування. 29 квітня 2013 року позивач зареєструвала право власності на земельну ділянку. Пізніше запис про реєстрацію був видалений як помилковий.
Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук І.А. в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі фактичні обставини.
26 жовтня 2007 року між позивачем та третьою особою ОСОБА_9 укладено договір дарування земельної ділянки загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П.,зареєстрованого в реєстрі за № 2943 (а.с.7,8, том 1).
Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник)передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні(обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно частини другої статті 719, частин першої та четвертої статті 722 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Положення щодо підстав набуття права власності на землю, вимог до форми цивільно-правової угоди та підстав припинення власності закріплені також у статтях 125,131,132,140 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ч.1 статті 125, статтею 131 Земельного кодексу України передбачені підстави набуття права власності на земельні ділянки, а саме громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
В статті 132 Земельного кодексу України викладені вимоги щодо змісту та форми цивільно-правових угод, а саме: угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.
Стаття 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є,зокрема, відчуження земельної ділянки за рішенням власника.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Статтею 182 ЦК України передбачена необхідність державної реєстрації прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості.
Судом встановлено, що позивачем державну реєстрацію права власності на земельну ділянку проведено не було.
Зі змісту письмової відповіді державної реєстраційної служби України вбачається, що позивачем 29 квітня 2013 року була подана заява про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку (кадастровий номер - НОМЕР_1) у місті Києві, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 1037919 та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищезазначений об»єкт нерухомості. 27 червня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно видалено запис про право власності та розділ з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку (кадастровий номер - НОМЕР_1) у місті Києві, як помилковий. Згідно з даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано 13 серпня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А. за іншою особою (а.с.190-192, том 1).
З урахуванням наведеного, факт відсутності реєстрації права власності на спірну земельну ділянку обмежує права позивача як власника щодо розпорядження майном.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Однак згідно акту опису й арешту майна від 01 серпня 2012 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції описана земельна ділянка загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_1 та зазначено, що вона належить ОСОБА_9 (а.с.193-196, том 1).
17 липня 2013 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме, земельної ділянки загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_1,що належить ОСОБА_9, у власність ОСОБА_10, оскільки прилюдні торги оголошені такими, що не відбулися (а.с.227, том 1)
Отже, право власності третьої особи ОСОБА_9 на земельну ділянку припинилося з моменту її відчуження, тому на час складання акту опису й арешту майна від 01 серпня 2012 року земельна ділянка йому не належала.
13 серпня 2013 року відповідачу ОСОБА_10 видано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А свідоцтво про право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_1), яке зареєстроване в реєстрі за № 7228(а.с.221, том 1).
Оскільки на час розгляду справи договір дарування земельної ділянки є чинним, то порушено право володіння та користування позивача.
Так, в рішенні колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2014 року за позовом ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_10, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігоря Анатолійовича, треті особи: ОСОБА_9, реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним та скасування акта про передачу майна стягувачу в рахунок боргу та свідоцтва про право власності на нерухоме майно зазначено, що підстави набуття позивачкою права власності на спірну земельну ділянку не є предметом даного позову, заявляючи свої вимоги вона вважала цей факт встановленим, а обставинами щодо державної реєстрації прав власності, які були предметом розгляду у адміністративних судах, позивач мотивувала безпідставність набуття права власності на спірну земельну ділянку саме за ОСОБА_10 Колегія суддів прийшла до висновку про необгрунтованість пред»явленого позову у зв»язку із невірно обраним позивачкою способом захисту свого порушеного права(а.с.74-79,том 1).
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 16 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_13 до ОСОБА_9,ОСОБА_4,третя особа приватний нотаріус Криворучко Віктор Петрович,третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_10 про визнання земельної ділянки об»є\ктом спільної сумісної власності,визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на ? частину земельної ділянки відмовлено. По зустрічному позову ОСОБА_4 до ОСОБА_13, третя особа ОСОБА_9, третя особа Приватний нотаріус Кріворучко Віктор Петрович про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено та вказано, що законодавство, якими обгрунтовує свої позовні вимоги, позивач зазначила: ст.ст.640, 657 ЦК України, ст.ст.13, 41 Конституції України. Позивач по зустрічному позову ОСОБА_4 не обгрунтовує свої вимоги (визнання права власності на спірну земельну ділянку) наявністю ще одного власника на дане майно ОСОБА_10, не пред'являє до неї позовних вимог(а.с.86-90, том 1).
З огляду на положення ст.140 Земельного Кодекса України, яким підставою припинення права власності на земельну ділянку зазначено її відчуження, суд не приймає до уваги укладений 23 грудня 2008 року третьою особою ОСОБА_9 договір про користування електричною енергією за адресою спірної земельної ділянки як доказ належності йому спірної ділянки (а.с.177, том 1).
Тому позовні вимоги про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_1), видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А. 13 серпня 2013 року ОСОБА_10 та зареєстроване в реєстрі за № 7228, недійсним підлягають задоволенню.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13 серпня 2013 року,індексний номер 7870435 проведено реєстрацію права власності ОСОБА_10 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу),індексний номер 4937206 від 13 серпня 2013 року (а.с.231, том1).
Позивач просила про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов»язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_1)
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Виходячи із встановлених обставин, вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука І.А. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_1) підлягає задоволенню.
Позовні вимоги щодо зобов»язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку не підлягають задоволення у зв»язку з недоведеністю порушення прав.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_10 за участю третіх осіб ОСОБА_9, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігора Анатолійовича про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов»язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити частково. Визнати свідоцтво про право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_1), видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А. 13 серпня 2013 року ОСОБА_10 та зареєстроване в реєстрі за № 7228, недійсним. Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука І.А. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_1). В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір"(в редакції до 01 вересня 2014 року) при подачі позовної заяви немайнового характеру до суду оплачується ставка судового збору 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Місячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2014 року становить 1218 грн. 00 коп. Тому за подачу позову немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.
Згідно п.12 цієї постанови у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
З урахуванням задоволених вимог підлягає стягненню з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Керуючись ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст.18, ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст.125,131,132,140 Земельного кодексу України(в редакції від 20 червня 2007 року), ст.ст. 182, 316,317, 319, 334, 346, ч.1 ст.717, ч.2 ст.719,ч.ч.1,4 ст.722 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 60, 79, 88, 197, 212, 223 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_10 за участю третіх осіб ОСОБА_9, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігора Анатолійовича про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов»язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити частково.
Визнати свідоцтво про право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_1), видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А. 13 серпня 2013 року ОСОБА_10 та зареєстроване в реєстрі за № 7228, недійсним.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука І.А. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на земельну ділянку загальною площею 0, 0611 га, яка розташована по АДРЕСА_1(кадастровий номер - НОМЕР_1).
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлений 09 листопада 2015 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н. Є. Арапіна
