АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 17» квітня 2018 року
м. Харків
справа № 638/1046/14-ц
провадження № 22ц/790/2490/18
Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Бровченка І.О., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Баранкової В.В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_1, Приватне підприємство «Харчік»
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року в складі судді Омельченко К.О.,
в с т а н о в и в:
У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Приватного підприємства «Харчік» про стягнення суми заборгованості.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права.
Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що значна територіальна віддаленість позбавляла позивача можливості особисто приймати участь у судовому засіданні, про що він повідомляв суд заявами та просив розглянути справу за відсутністю банка, а також наголошував про необхідність листування за адресою: АДРЕСА_1; що 28 жовтня 2015 року судом першої інстанції постановлену ухвалу, якою визнано явку позивача обов'язковою, проте в чому полягала необхідність участі у розгляді справи позивача особисто не зазначено, додаткових доказів або пояснень судом не витребувано; що 26 вересня 2017 року позивачем повторно направлено заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначено про підтримання позовних вимог; що чинним процесуальним законодавством не віднесено справи даної категорії до таких, в яких участь у розгляді справи позивача є обов'язковим; що на адресу суду першої інстанції неодноразово направлялися заяви про розгляд справи за відсутності позивача; остання заява отримана судом 02 жовтня 2017 року.
11 квітня 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому він погоджується з ухвалою суду, а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» необхідно задовольнити, ухвалу суду - скасувати.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач вдруге не з'явився до суду з поважних причин, і його не з'явлення перешкоджає розгляду справи.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи у січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Приватного підприємства «Харчік» про стягнення суми заборгованості.
Із клопотань банку від 18 квітня 2014 року, 26 червня 2014 року, 04 вересня 2014 року, 03 лютого 2015 року, 16 липня 2015 року, 06 жовтня 2015 року, 06 жовтня 2016 року, 02 жовтня 2017 року вбачається, що банк просив розглянути справу за відсутності представника банка у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні, (а. с. 70, 101, 110, 149, 186, 195 т.1, а. с. 21, 73 т.2).
Ухвалами Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2014 року та 28 жовтня 2015 року визнано обов'язкову участь представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» при розгляді даної справи.
Із матеріалів справи вбачається, що представник Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» виконав ухвали суду про обов'язкову участь у розгляді справи та його представник був присутній в судових засіданнях, призначених на 23 листопада 2015 року, 18 травня 2016 року, 10 серпня 2016 року, 28 листопада 2016 року та 22 грудня 2016 року, однак, по суті розгляд справи не був розпочатий.
В подальшому справа ще декілька разів призначалася до розгляду. Останні призначення були на 22 листопада 2017 року та 29 січня 2018 року, про що банк був належним чином повідомлений.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 3 статті 223 ЦПК України (стаття 169 ЦПК України в редакції 2004 року) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 5 статті 223 ЦПК України (стаття 169 ЦПК України в редакції 2004 року) у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Із змісту пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України вбачається, що суд залишає заяву без розгляду за наявності таких умов у сукупності: позивача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи; він повторно не з'явився в судове засідання; від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи банк неодноразово завчасно повідомляв про неможливість прибуття в судове засідання у зв'язку зі значною територіальною віддаленістю банка.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі умови залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов, (в нашому випадку, наявність клопотань про розгляд справи за відсутності представника позивача), не дає права суду залишати позов без розгляду, навіть враховуючи ухвали про обов'язкову участь позивача, які банк до речі виконав. Протягом двох років представник банка з'являвся в судові засідання, однак розгляд справи так і не було розпочато. Позовну заяву подано до суду у січні 2014 року, провадження у справі відкрито 28 лютого 2014 року, однак до теперішнього часу її по суті не розглянуто, що є порушенням принципу розумності строків розгляду справи судом.
У зв'язку з чим судова колегія звертає увагу суду на те, що згідно статті 210 ЦПК України (стаття 175 ЦПК України в редакції 2004 року) суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Аналізуючи наведене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді І.О. Бровченко
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 20 квітня 2018 року
