УХВАЛА
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 638/1046/14-ц
провадження № 61-8726св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 та Приватного підприємства «ОСОБА_3»; ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Пилипчук Н. П., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та процесуальних ухвал
24 січня 2014 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «ОСОБА_3» (далі - ПП «ОСОБА_3», підприємство) про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом та пені.
Позовна заява мотивована тим, що 05 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11114550000, за умовами якого банк надав позичальниці кредит в сумі 40 000 доларів США, а остання зобов`язалась повернути наданий кредит в повному обсязі не пізніше 05 лютого 2018 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,3 % річних.
У подальшому сторони уклали додаткові угоди, якими перенесли строки виконання зобов`язання та змінили схему погашення кредиту.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальниці за вказаним договором кредиту 05 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № П-11114550000.
Крім цього, 05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов`язання укладено договір поруки № П1-11114550000 між банком та ПП «ОСОБА_3».
За умовами укладених договорів поруки ОСОБА_2 та ПП «ОСОБА_3» зобов`язалися відповідати у повному обсязі за виконання позичальницею усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору, у солідарному порядку з нею.
У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту виникла заборгованість за кредитом та процентами, яка станом на 10 січня 2014 року склала 38 678,76 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 29 877,28 доларів США; за процентами - 7 695,23 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 382,67 доларів США, що еквівалентно 3 058,68 грн; пеня за прострочення сплати процентів - 723,58 доларів США, що еквівалентно 5 783,56 грн.
06 грудня 2013 року відповідачам направлено вимоги про погашення простроченої заборгованості.
Проте, відповідачами зобов`язання не виконано.
Посилаючись на викладені обставини та уточнивши у подальшому позов, позивач просив суд стягнути з відповідачів суму боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11114550000 від 05 лютого 2007 року в розмірі 41 276,74 доларів США та 8 842,24 грн, з яких: 29 877,28 доларів США - заборгованість за кредитом; 11 399,46 доларів США - заборгованість за процентами; 3 058,68 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 382,67 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту; 5 783,56 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 723,58 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2014 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2016 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 , як правонаступника відповідачки ОСОБА_2 .
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 02 листопада 2015 року внесено запис № 14801110009003657 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи «Приватне підприємство «ОСОБА_3».
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 , як правонаступника відповідача ПП «ОСОБА_3».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк довідався про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте до ОСОБА_1 , як до спадкоємця позичальниці, вимог не пред`явив, тому у задоволенні позову слід відмовити з підстав пропуску строку, встановленого статтею 1281 Цивільного кодексу України.
При цьому суд зазначив, що спадкоємець ОСОБА_1 є новим боржником за кредитним договором, якому поручителі ОСОБА_2 та ПП «ОСОБА_3» не давали згоду на забезпечення основного зобов`язання.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , яка є правонаступницею ОСОБА_2 та ПП « ОСОБА_3 », на користь АТ «УкрСиббанк» 101 260 грн заборгованості за кредитним договором № 11114550000 від 05 лютого 2007 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» 32 032, 91 доларів США заборгованості за кредитним договором № 11114550000 від 05 лютого 2007 року, що складається з: 29 877,28 доларів США - заборгованості за кредитом; 1 555,13 доларів США - заборгованості за відсотками за користування кредитом з 24 липня 2013 року по 24 січня 2014 року; 206,32 доларів США - заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення кредиту з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року; 394,18 доларів США - заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов пред`явлено банком до позичальниці ОСОБА_2 ще за її життя, а, дізнавшись про відкриття спадщини та про прийняття спадщини спадкоємицею ОСОБА_1 з відповіді нотаріальної контори від 19 січня 2016 року, банк у лютому 2016 року подав заяву про залучення її до участі у справі як правонаступниці ОСОБА_2 .
Тому відсутні підстави для відмови у позові через пропуск банком строку, передбаченого статтею 1281 Цивільного кодексу України.
Оскільки у ОСОБА_2 у зв`язку з неналежним виконанням кредитних зобов`язань утворилась заборгованість, вона підлягає стягненню з ОСОБА_1 , як її спадкоємиці, на користь банку.
Вирішуючи позовні вимоги банку щодо стягнення заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив з того, що відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, тому ОСОБА_1 несе відповідальність за зобов`язаннями ОСОБА_2 у межах суми 101 260 грн (100 760 грн (успадковане майно) + 500 грн (частка в статутному фонді ПП «ОСОБА_3»)).
Вирішуючи позовні вимоги банку щодо стягнення заборгованості, яка підлягає стягненню з поручителя ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив з того, що, звертаючись до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя, банк пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за життя ОСОБА_2 під час чинності поруки, тому відсутні правові підстави для повної відмови у задоволенні позову до поручителя після смерті боржника.
Разом із цим, апеляційний суд зазначив, що позов про стягнення заборгованості подано до суду 24 січня 2014 року, тому на підставі частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припинилась щодо всіх періодичних платежів за кредитним договором, строк сплати яких настав станом на 24 липня 2013 року і які не сплачені.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
08 червня 2023 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
11 липня 2023 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від АТ «УкрСиббанк» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить суд залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
07 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 05 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту № 11114550000, за умовами якого банк надав позичальниці кредит (грошові кошти) в сумі 40 000 доларів США, а остання зобов`язалася повернути наданий кредит в повному обсязі не пізніше 05 лютого 2018 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,3 % річних.
30 січня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання кредиту від 05 лютого 2007 року щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації, за якою сторони домовились про перенесення строків виконання зобов`язань позичальника зі сплати процентів за договором наступним чином: сплата процентів, нарахованих згідно умов договору за використання кредитних коштів в період з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року здійснюється позичальником в період з 01 листопада 2013 року по 10 листопада 2013 року згідно умов договору. Також сторони домовились про зміну кінцевого терміну повернення кредиту на 04 лютого 2022 року.
Також 30 січня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання кредиту від 05 лютого 2007 року щодо зміни схеми погашення кредиту, за якою позичальниця зобов`язалась повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у розмірі 490 доларів США 10 числа кожного місяця.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 05 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 , а також між банком та ПП «ОСОБА_3» укладено договори поруки № П-11114550000 та № П1-11114550000 відповідно, за умовами яких останні зобов`язалися відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною. У зв`язку з укладенням 30 січня 2009 року додаткових угод до кредитного договору цього ж дня укладено додаткові угоди до договорів поруки, за умовами яких поручителі надали свою згоду на зміну основного зобов`язання, що забезпечується порукою.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 05 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , до якого в подальшому договором № 1 від 31 січня 2009 року внесено зміни.
11 грудня 2013 року банком на адреси ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ПП «ОСОБА_3» направлено вимоги про погашення заборгованості станом на 18 листопада 2013 року у розмірі 37 270,50 доларів США, з яких 29 877,28 доларів США - кредитна заборгованість, в тому числі прострочена - 3 696,37 доларів США, 7 393,22 доларів США - заборгованість за процентами. Банк вимагав погасити прострочену заборгованість протягом 31 дня з дати одержання повідомлення. У випадку не усунення порушення на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банк вимагав виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 37 270,50 доларів США.
ОСОБА_2 своєчасно не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитом, у зв`язку з чим у неї станом на 10 січня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 38 678,76 доларів США, з яких: 29 877,28 доларів США - заборгованість за кредитом; 7 695,23 доларів США - заборгованість за процентами; 3 058,68 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 382,67 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту; 5 783,56 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 723,58 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів.
Станом на 09 жовтня 2014 року заборгованість ОСОБА_2 и склала 41 276,74 доларів США та 8 842,24 грн, з яких: 29 877,28 доларів США -заборгованість за кредитом; 11 399,46 доларів США - заборгованість за процентами; 3 058,68 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 382,67 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту; 5 783,56 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 723,58 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 а померла.
14 жовтня 2014 року ОСОБА_2 подав до суду заяву, якою повідомив про смерть ОСОБА_2 и.
03 лютого 2015 року банк подав до суду клопотання щодо витребування відомостей зі спадкової справи щодо спадкоємців померлої ОСОБА_2 або щодо відмови від спадщини.
21 квітня 2015 року ОСОБА_2 направив до банку листа, яким повідомив про смерть ОСОБА_2 та припинення поруки, на який банк надав відповідь від 30 квітня 2015 року щодо необхідності надання посвідченої копії свідоцтва про смерть.
20 травня 2015 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на частку в статутному фонді ПП « ОСОБА_3 » у розмірі 500 грн, що складає 100 % статутного фонду підприємства.
Рішенням №1 від 22 червня 2015 року ОСОБА_1 прийняла на себе права засновника (власника) ПП «ОСОБА_3» та стала його директором, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
02 листопада 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення ПП «ОСОБА_3».
З відповіді Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори від 19 січня 2016 року на запит суду вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 187/2015. Із заявою про прийняття спадщини звернулась дочка спадкодавиці - ОСОБА_1 . Із заявами про відмову від прийняття спадщини звернулись чоловік спадкодавиці ОСОБА_2 , батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_6 . Вказана відповідь надійшла до суду 22 січня 2016 року.
29 лютого 2016 року банк направив до суду першої інстанції заяву про залучення до участі у справі ОСОБА_7 як правонаступниці ОСОБА_2 .
У подальшому банк неодноразово звертався до суду із заявами про процесуальне правонаступництво та необхідність витребування доказів.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2016 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 , як правонаступника відповідачки ОСОБА_2 .
13 березня 2020 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , що складається з частки квартири АДРЕСА_2 , та зареєструвала за собою право власності на це майно.
Вартість цього нерухомого майна станом на 09 жовтня 2014 року становила 100 760 грн, що підтверджується звітом про оцінку майна від 18 серпня 2021 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року залучено до участі в справі ОСОБА_1 , як правонаступника відповідача ПП «ОСОБА_3» у цій справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.
Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За положеннями статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення такого зобов`язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
При цьому згідно з частиною першою статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.
Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з не залежних від нього, зокрема у результаті його смерті.
У цій справі постало питання щодо застосування приписів частини першої статті 523 ЦК України у спірних правовідносинах, оскільки АТ «УкрСиббанк» з вказаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ПП «ОСОБА_3» звернулося 24 січня 2014 року, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2014 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Поручитель ОСОБА_2 відмовляється відповідати за борговими зобов`язаннями спадкоємців боржника.
У постанові від 14 березня 2018 року у справі № 524/3203/16-ц (провадження № 61-544св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що «оскільки ПАТ «Державний ощадний банк України» реалізувало своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись до суду з позовом у травні 2016 року, в період дії договору іпотеки, коли зобов`язання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалося, та до того, як позичальник - ОСОБА_8 помер ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), то банк має право на звернення стягнення на предмет іпотеки і іпотека не є припиненою».
У постанові від 17 червня 2020 року у справі № 629/4053/15-ц (провадження
№ 61-37851св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що «враховуючи, що КС «Лозівський взаємний кредит» звернулася у вересні 2010 року до суду з позовом до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ТОВ ВКФ «СІРІУС-А» про стягнення заборгованості за кредитним договором і рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 травня 2011 року, тобто до смерті ОСОБА_9 , вказані позовні вимоги було задоволено, то смерть боржника у 2014 році не свідчить про припинення зобов`язання поручителя».
У постанові від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16-ц (провадження
№ 61-187св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок що «для з`ясування належного розуміння правила статті 523 ЦК України для оцінки спірних правовідносин вирішальним є визначення співвідношення моменту настання обставин, з якими пов`язується припинення поруки за згаданими правилами частини першої статті 523, та моменту пред`явлення формалізованої вимоги кредитором до поручителя. У таких висновках Верховний Суд керується тим, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за кредитним договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку під час дії (чинності) поруки; при цьому смерть позичальника, що настала у подальшому - після звернення кредитора до суду з відповідним позовом, та наступна заміна у спірних правовідносинах особи боржника його спадкоємцями, не може призвести до припинення поруки ретроспективно у тому разі, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя. Отже, у разі, якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, тому відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування».
У зазначеній постанові Верховний Суд також вказав, що «враховуючи, що вимогу до поручителя банк пред`явив 25 травня 2016 року, з позовом звернувся до суду 12 липня 2016 року, а помер позичальник ІНФОРМАЦІЯ_4 , поручитель відповідно до умов договору поруки прострочив виконання взятого на себе зобов`язання відповідати за позичальника у його боргових зобов`язаннях перед банком. У поручителя виник обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором позичальника до моменту його смерті, а тому подальша смерть боржника та відсутність згоди поручителя відповідати за борговими зобов`язаннями спадкоємців боржника не можуть бути підставами для звільнення поручителя від обов`язку та відповідальності за взятими на себе зобов`язаннями за договором кредиту та договором поруки. Отже, на переконання Верховного Суду, правильним є висновок, що у разі, якщо у поручителя виник обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором до смерті позичальника, то відсутні правові підстави стверджувати, що порука припинилася відповідно до правил частини першої статті 523 ЦК України, оскільки можливі умови припинення поруки настали після виникнення обов`язку з погашення заборгованості, а отже поручитель не може бути звільнений від відповідальності у зв`язку з подальшою смертю позичальника та відсутністю згоди поручителя відповідати за зобов`язаннями спадкоємця боржника».
Аналогічних правових висновків за подібних фактичних обставин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 922/1014/18, зазначивши наступне: «…20.1. Укладаючи договір поруки, поручитель приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником, у тому числі й ті, що виникають внаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним поручителем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов`язок поручителя з несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором. 20.2. Аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника за цим зобов`язанням (за кредитним договором) з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим зобов`язанням (договором) не є підставою для припинення поруки, якщо кредитор реалізував своє право на отримання коштів за договором кредиту шляхом звернення до суду з позовною заявою до поручителя до моменту припинення юридичної особи - боржника. 21. Потрібно зазначити, що скаржником не спростовано обставину реалізації кредитором, ще до смерті боржника за кредитним договором ( ОСОБА_12 ), права на отримання коштів за договором кредиту шляхом звернення до суду з позовною заявою до поручителя (ТОВ «Євро-сервіс+»). 22. Наведене спростовує довід касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статті 523 ЦК України».
Близькі за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/1163/15 від 19 червня 2018 року.
У постанові від 15 серпня 2023 року у справі № 210/3330/20 (провадження
№ 61-3973св22) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що «за обставин цієї справи наявність чи відсутність згоди поручителя відповідати за нового боржника значення не має, оскільки за життя попереднього боржника ОСОБА_13 , за виконання яким свого обов'язку перед банком поручалась ОСОБА_14 , кредитор реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду, який був задоволений - достроково у повному обсязі стягнуто кредитну заборгованість із позичальника та поручителя)».
Разом із цим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) зроблено висновок: «…9.10. При цьому спільну підставу для припинення поруки та застави (іпотеки) законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України, відповідно до якої порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. 9.11. Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті. 9.12. У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України). 9.13. За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна. 9.14. Слід наголосити, що зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем). 9.15. У разі отримання такої згоди правовідносини поруки/іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. 9.16. У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими».
Таким чином, у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено загальний висновок про те, що у разі недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими.
Водночас у вищевказаних постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 904/1163/15, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/1014/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 524/3203/16-ц (провадження № 61-544св18), від 17 червня 2020 року у справі № 629/4053/15-ц (провадження № 61-37851св18), від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16-ц (провадження № 61-187св19), від 15 серпня 2023 року у справі № 210/3330/20 (провадження № 61-3973св22) зроблено правовий висновок про те, що у разі, якщо кредитор за життя позичальника шляхом подання позову до суду реалізував своє право вимоги до поручителя до настання умов, за яких порука припиняється, тому відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.
Разом із цим у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) при касаційному перегляді справи за аналогічних фактичних обставин будь-яких висновків з вирішення цього питання не викладено, справа розглянута без надання оцінки факту звернення кредитора до суду з відповідним позовом за життя позичальника та за відсутності згоди поручителя відповідати за борговими зобов`язаннями спадкоємців боржника.
При цьому питання щодо можливості відступу від правових висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, Велика Палата Верховного Судуне досліджувала.
Відсутні висновки щодо застосування норми матеріального права (частини першої статті 523 ЦК України) у подібних правовідносинах і в інших постановах Великої Палати Верховного Суду.
Тому без відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) (шляхом конкретизації), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду позбавлений можливості ухвалити остаточне рішення у цій справі.
Конкретизація висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є формою відступлення від нього, про що свідчить практика Великої Палати Верховного Суду (див. пункт 62 постанови від 16 березня
2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), пункт 42 постанови від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження
№ 14-98цс20)).
Європейський суд з прав людини зауважив, що судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THEUNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (частина четверта статті 403 ЦПК України).
У зв`язку із наведеним Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від
від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22), шляхом його конкретизації та вказати, що:
- для з`ясування належного розуміння правила статті 523 ЦК України для оцінки спірних правовідносин вирішальним є визначення співвідношення моменту настання обставин, з якими пов`язується припинення поруки за правилами частини першої статті 523, та моменту пред`явлення формалізованої вимоги кредитором до поручителя;
- смерть позичальника, що настала після звернення кредитора до суду з відповідним позовом, та наступна заміна у спірних правовідносинах особи боржника його спадкоємцями, не може призвести до припинення поруки ретроспективно у тому разі, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя;
- у разі, якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, тому відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу № 638/1046/14-ц за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «ОСОБА_3» про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом та пені, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов
