ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«09» травня 2023 року
м. Харків
справа № 638/1046/14-ц
провадження № 22ц/818/874/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.
за участю секретаря Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі - ОСОБА_1 , яка є правонаступницею ОСОБА_2 та Приватного підприємства«Харчік»), ОСОБА_2 , представниця відповідачів Миронова С. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року в складі судді Аркатової К.В.
в с т а н о в и в:
У січні 2014 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства«Харчік» про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом та пені, вимоги за яким у подальшому збільшив.
Позовна заява мотивована тим, що 05 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком«УкрСиббанк»та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11114550000, за умовами якого банк надав позичальниці кредит в сумі 40000,00 доларів США, а вона зобов`язалася повернути наданий кредит в повному обсязі не пізніше 05 лютого 2018 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,3 % річних. У подальшому сторони уклали додаткові угоди, якими перенесли строки виконання зобов`язання та змінили схему погашення кредиту.
Вказав, що з метою забезпечення виконання вказаного зобов`язання 05 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № П-11114550000. Крім того, 05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов`язання укладено договір поруки № П1-11114550000 між банком та Приватним підприємством «Харчік». За умовами укладених договорів поруки відповідачі зобов`язалися відповідати у повному обсязі за виконання позичальницею усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору у солідарному порядку з нею.
Зазначив, що позичальниця своєчасно не виконала взяті на себе зобов`язання, а тому виникла заборгованість за кредитом та процентами, яка станом на 10 січня 2014 року склала 38678,76 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 29877,28 доларів США, за процентами - 7695,23 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 382,67 доларів США, що еквівалентно 3058,68 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 723,58 доларів США, що еквівалентно 5783,56 грн.
Вказав, що 06 грудня 2013 року направлено відповідачам вимоги про погашення простроченої заборгованості. Проте, відповідачами зобов`язання не виконане.
У заяві про збільшення позовних вимог банк зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Станом на день її смерті заборгованість зі сплати процентів збільшилась до 11399,46 доларів США.
Просив з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог стягнути з відповідачів суму боргу з повернення кредиту, процентів за користування кредитом, пені за договором про надання споживчого кредиту № 11114550000 від 05 лютого 2007 року в розмірі 41 276,74 доларів США та 8842,24 грн, з яких: 29 877,28 доларів США- заборгованість за кредитом; 11 399,46 доларів США- заборгованість за процентами; 3058,68 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 382,67 доларів США -пеня за прострочення сплати кредиту; 5783,56 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 723,58 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів; стягнути з відповідачів сплачений судовий збір у розмірі 3091,60 грн та 1551,23 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року у задоволенні позову Акціонерному товариству «УкрСиббанк» - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його вимоги, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, не надав належної оцінки доказам у справі та дійшов помилкового висновку, що ним пропущено строк пред`явлення вимог до спадкоємця, оскільки звернення до суду із заявою про заміну сторони правонаступником 29 лютого 2016 року слід розглядати як пред`явлення вимог до спадкоємця. Смерть позичальника після звернення кредитора до суду та заміна боржника його спадкоємцем не може призвести до припинення поруки, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя. Банк пред`явив свої вимоги про стягнення заборгованості під час чинності поруки. Обов`язок у поручителя з виконання зобов`язання настав до моменту смерті боржника, тому відсутні підстави вважати, що порука припинилась.
04 травня 2023 року до суду апеляційної скарги від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що рішення суду є правильним, тому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги банку. Посилався на обставини справи. Зазначив, що 21 квітня 2015 року він направив позивачу лист з повідомленням про відсутність його згоди відповідати за зобов`язаннями нового боржника за кредитним договором та про припинення договору поруки. Вказав, що стаття 1281 ЦК України застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Це стосується преклюзивних строків. Пред`явлення вимог може відбуватися як безпосередньо до спадкоємця, так і через нотаріуса. Позивач, знаючи про смерть спадкодавиці з квітня 2015 року, звернувся до суду з заявою про залучення його як правонаступника тільки у лютому 2016 року. Оскільки позивач у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, не звернувся до нього, як спадкоємця з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, він позбавлений права пред`являти вимогу. При цьому спирався на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 607/5675/18 та від 27 жовтня 2020 року у справі № 212/5525/16-ц. Щодо припинення поруки вважав, що порука припинилася, оскільки ОСОБА_2 не надав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником ні за договором іпотеки, ні за договором поруки. Навів правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17 та Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19). На підтвердження того, що спірна квартира не входить до складу спадщини надав копію договору міни від 21 жовтня 1993 року, копію свідоцтва про укладення шлюбу від 12 травня 1984 року, копію свідоцтва про розірвання шлюбу від 30 травня 1990 року та копію свідоцтва про одруження від 31 березня 2000 року.
В суді апеляційної інстанції представниця відповідачів заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні та підтримала доводи відзиву на апеляційну скаргу.
До суду апеляційної інстанції позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутністю. В заяві зазначив, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» необхідно задовольнити чстково, рішення суду скасувати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у задоволенні позову банку слід відмовити з підстав пропуску строку, встановленогостаттею 1281 ЦК України. Крім того, спадкоємець ОСОБА_1 є новим боржником за кредитним договором, якому поручителі ОСОБА_2 та Приватне підприємство «Харчік»не давали згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком«УкрСиббанк»та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту № 11114550000, за умовами якого банк надав позичальниці кредит (грошові кошти) в сумі 40000,00 доларів США, а вона зобов`язалася повернути наданий кредит в повному обсязі не пізніше 05 лютого 2018 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,3 % річних (а. с. 6-12 том 1).
30 січня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання кредиту від 05 лютого 2007 року щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації, за якою сторони домовились про перенесення строків виконання зобов`язань позичальника зі сплати процентів за договором наступним чином. Сплата процентів, нарахованих згідно умов договору за використання кредитних коштів в період з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року здійснюється позичальником в період з 01 листопада 2013 року по 10 листопада 2013 року згідно умов договору. Також сторони домовились про зміну кінцевого терміну повернення кредиту на 04 лютого 2022 року (а. с. 13 том 1).
Також 30 січня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання кредиту від 05 лютого 2007 року щодо зміни схеми погашення кредиту, за якою позичальниця зобов`язалась повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у розмірі 490,00 доларів США 10 числа кожного місяця (а. с. 14-15 том 1).
З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 05 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 , а також між банком та Приватним підприємством «Харчік» укладено договори поруки № П-11114550000 та № П1-11114550000, за якими вони зобов`язалися відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною. У зв`язку з укладенням 30 січня 2009 року додаткових угод до кредитного договору цього ж дня укладено додаткові угоди до договорів поруки, за умовами яких поручителі надали свою згоду на зміну основного зобов`язання, що забезпечується порукою (а. с. 16-21 том 1).
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 05 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , до якого в подальшому договором № 1 від 31 січня 2009 року внесено зміни (а. с. 22-25, 123-124 том 1).
11 грудня 2013 року банком на адреси ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Харчік» направлено вимоги про погашення заборгованості станом на 18 листопада 2013 року у розмірі 37270,50 доларів США, з яких 29877,28 доларів США кредитна заборгованість, в тому числі прострочена - 3696,37 доларів США, 7393,22 доларів США - заборгованість за процентами. Банк вимагав погасити прострочену заборгованість протягом 31 дня з дати одержання повідомлення. У випадку не усунення порушення на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банк вимагав виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 37270,50 доларів США (а. с. 46-50 том 1).
ОСОБА_2 своєчасно не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитом, у зв`язку з чим у неї станом на 10 січня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 38678,76 доларів США, з яких: 29 877,28 доларів США- заборгованість за кредитом; 7695,23 доларів США- заборгованість за процентами; 3058,68 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 382,67 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту; 5783,56 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 723,58 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів (а. с. 26-38 том 1).
Станом на 09 жовтня 2014 року заборгованість ОСОБА_2 склала 41 276,74 доларів США та 8842,24 грн, з яких: 29 877,28 доларів США- заборгованість за кредитом; 11 399,46 доларів США- заборгованість за процентами; 3058,68 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 382,67 доларів США -пеня за прострочення сплати кредиту; 5783,56 грн, що за курсом Національного банку України станом на 10 січня 2014 року становить 723,58 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів (а. с. 211-230 том 2).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а. с. 139 том 1).
14 жовтня 2014 року ОСОБА_2 подав до суду заяву, якою повідомив про смерть ОСОБА_2 (а. с. 137-138 том 1).
03 лютого 2015 року банк подав до суду клопотання щодо витребування відомостей зі спадкової справи щодо спадкоємців померлої ОСОБА_2 або щодо відмови від спадщини (а. с. 149 том 1).
21 квітня 2015 року ОСОБА_2 направив до банку листа, яким повідомив про смерть ОСОБА_2 та припинення поруки, на який банк надав відповідь від 30 квітня 2015 року щодо необхідності надання посвідченої копії свідоцтва про смерть (а. с. 165-167 том 1, а. с. 195 том 3).
20 травня 2015 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на частку в статутному фонді Приватного підприємства «Харчік» у розмірі 500,00 грн, що складає 100 % статутного фонду підприємства (а. с. 108 том 3).
Рішенням №1 від 22 червня 2015 року ОСОБА_1 прийняла на себе права засновника (власника) Приватного підприємства «Харчік» та стала його директором, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 109-110 том 3).
02 листопада 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення Приватного підприємства «Харчік» (а. с. 111 том 3).
З відповіді Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори від 19 січня 2016 року на запит суду вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 187/2015. Із заявою про прийняття спадщини звернулась дочка спадкодавиці ОСОБА_1 . Із заявами про відмову від прийняття спадщини звернулись чоловік спадкодавиці ОСОБА_2 , батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 . Вказана відповідь надійшла до суду 22 січня 2016 року (а. с. 221 том 1).
29 лютого 2016 року банк направив до суду першої інстанції заяву про залучення до участі у справі ОСОБА_5 як правонаступниці ОСОБА_2 (а. с. 225-226 том 1, а. с. 217-219 том 3).
У подальшому банк неодноразово звертався до суду із заявами про процесуальне правонаступництво та необхідність витребування доказів.
ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , що підтверджується листом Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори від 04 липня 2016 року на запит суду (а. с. 11 том 2).
Ухвалою суду у судовому засіданні 28 листопада 2016 року залучено ОСОБА_1 як відповідача, що підтверджується протоколом судового засідання (а. с. 36-37 том 2).
13 березня 2020 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , що складається з частки квартири АДРЕСА_2 , та зареєструвала за собою право власності на це майно (а. с. 139, 140 том 3).
Вартість цього нерухомого майна станом на 09 жовтня 2014 року становила 100760,00 грн, що підтверджується звітом про оцінку майна від 18 серпня 2021 року (а. с. 141-177 том 3).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року залучено до участі в справі ОСОБА_1 .
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
Статтею 525 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно достатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина першастатті 1049 ЦК Українивстановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другоюстатті 1056-1 ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першоюстатті 530 ЦК Українипередбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу(стаття 1050 ЦК України).
Статтею 549 ЦК Українивизначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статей 550,551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним характером і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання.
Відповідно достатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першоюстатті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Спадкування - перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.
За правиломстатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини.
Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 754/13738/13-ц (провадження № 61-3911св19) зазначено, що правовідносини, що виникли між кредитором (позичальником) та боржником (який помер) після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положеньстатті 1282 ЦК України(з урахуванням положеньстатті 1281 ЦК України).
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати зокрема такі обставини:
- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьоюстатті 1281 ЦК України;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначенихстаттею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першоїстатті 1282 ЦК України.
Відповідно до статті 1281 ЦК України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зроблено висновок, що сплив визначенихстаттею 1281 ЦК Українистроків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.
Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, Велика Палата Верховного Суду вважала, що строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282ЦК України.
Стаття 1281 Цивільного кодексу Українине встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц).
Водночас, якщо кредитор звернувся до позичальника з позовом про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на іпотеку, то у випадку смерті відповідача під час розгляду судової справи в суді, положеннястатті 1281 ЦК Українине застосовуються,а застосовуютьсязагальні процесуальнінорми,які передбачаютьпроцесуальне правонаступництво (висновки щодозастосування нормиправа уподібних правовідносинахвикладені упостановахВерховного Судувід 20лютого 2020року усправі №661/3379/15-ц,від 16вересня 2020року усправі №311/2172/13,від 11листопада 2020року усправі №468/2121/14-ц,від 30червня 2021року у справі № 754/13738/13-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 756/8801/17).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 14-48гс20) зазначила, що звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема, із заявами про процесуальне правонаступництво та (або) про заміну сторони виконавчого провадження потрібно розглядати як пред`явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядкустатті 1281 ЦК України (пункт 117). Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16-ц, від 27 липня 2022 року у справі № 274/7378/20.
Відмовляючи у задоволенні позову банку суд першої інстанції виходив з того, що ним пропущено строк пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, передбачений статтею 1281 ЦК України.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позов пред`явлено банком до позичальниці ОСОБА_2 ще за її життя. Дізнавшись про відкриття спадщини та про прийняття спадщини дочкою померлої ОСОБА_1 з відповіді нотаріальної контори від 19 січня 2016 року, банк у лютому 2016 року подав заяву про залучення ОСОБА_1 до участі у справі як правонаступниці ОСОБА_2 .
За таких умов, підстав для відмови у позові через пропуск банком строку, передбаченого статтею 1281 ЦК України, не вбачається.
Оскільки у ОСОБА_2 у зв`язку з неналежним виконанням кредитних зобов`язань утворилась заборгованість, вона підлягає стягненню з ОСОБА_1 , як її спадкоємиці, на користь банку.
При цьому, колегія суддів виходить з того, що вимоги банку про стягнення процентів за період після звернення до суду по день смерті ОСОБА_2 , про що він просив у заяві про збільшення позовних вимог, задоволенню не підлягають, оскільки звернення з позовом про стягнення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, що позбавляє кредитора права нарахування процентів за користування кредитом. Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі№ 444/9519/12.
Щодо розміру суми заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_2 , судова колегія виходить з наступного.
За правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
УЦК Українисеред положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.
Таким чином, спадкоємці померлого боржника є його правонаступниками, проте в частині виконання обов`язків такого позичальника їх відповідальність обмежується вартістю майна, одержаного у спадщину.
При доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першоїстатті 1282 ЦК України.
Обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Судувід 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, провадження№ 61-25487св18, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, провадження № 61-44960св18, від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, провадження № 61-27515св18, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, провадження № 61-37696св18, від 08 березня 2023 року у справі № 669/446/17, провадження № 61-8415св21.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку в статутному фонді Приватного підприємства «Харчік» у розмірі 500,00 грн та на право власності на частку квартири АДРЕСА_2 . Зі звіту про оцінку майна, наданого відповідачкою, вбачається, що вартість частки зазначеної квартири станом на 09 жовтня 2014 року склала 100760,00 грн (а. с. 135, 139, 141-177 том 3).
Інших відомостей щодо спадкового майна та його вартості матеріали справи не містять. Клопотань щодо проведення експертизи з визначення вартості майна учасники справи не заявляли.
Таким чином, загальна вартість спадкового майна становить 101260,00 грн. Оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, то саме в межах цієї суми ОСОБА_1 несе відповідальність за зобов`язаннями ОСОБА_2 , та вона підлягає стягненню з неї у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 11114550000. Інші вимоги банку до ОСОБА_1 , що перевищують зазначену суму, задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_2 судова колегія виходить з наступного.
За положеннями статей 553,554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення такого зобов`язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до частини першоїстатті 523 ЦК Українипорука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.
Згідно з частиною третьоюстатті 559 ЦК Українипорука припиняється в разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
Аналіз чинного законодавства свідчить, що боржник може бути замінений у зобов`язанні у таких випадках, зокрема, переведення боргу (стаття 520 ЦК України), під час спадкування (статті1216,1218 ЦК України), реорганізації юридичної особи (статті 106-108 ЦК України), у зв`язку з виділом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи і переходом їх до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), який нормативно не віднесений до форм реорганізації (частина першастатті 104 ЦК України), під час переходу прав на підприємство як єдиний майновий комплекс (стаття 191 ЦК України), у результаті набуття правонаступником прав та обов`язків правопопередника за договорами (наприклад, за частиною першою статті770, статтею814 ЦК України).
Згода поручителя, надана на підставі частини третьої статті 559 ЦК України, стосується його погодження відповідати виключно за нового боржника при переведенні боргу і не поширюється на інші випадки заміни боржника у зобов`язанні.
Необхідно враховувати, що переведення боргу на нового боржника завжди є вольовим актом, у такому випадку має місце цілеспрямована заміна боржника у договірному зобов`язанні за згодою сторін. Натомість смерть боржника у зобов`язанні є подією, що не залежить від волі сторін; у разі смерті боржника обов`язок з виконання зобов`язання (з врахуванням спеціального правила частини першоїстатті 1282 ЦК України) переходить до спадкоємців, причому це не тягне за собою зміну умов та обсягу відповідальності, оскільки до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю.
За правиломстатті 520 ЦК Україниборжник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положеньстатті 513 цього Кодексу(стаття 521 ЦК України).
Метою договору про переведення боргу є передання конкретного обов`язку попереднім боржником новому, тобто опосередкування відносин сингулярного (окремого) правонаступництва. При переведенні боргу до правонаступника переходить не уся сукупність майна або усіх обов`язків попереднього боржника, а лише чітко визначений борг за окремим зобов`язанням. Оскільки кредитору важливо знати про платоспроможність та ділові якості нового боржника, а закон здатен забезпечити його вплив на вибір останнього, правиломстатті 520 ЦК України встановлено, що переведення боргу здійснюється лише за згодою кредитора (якщо інше не передбачено законом).
Спадкування, навпаки, має на меті забезпечення переходу до спадкоємця усіх прав та обов`язків померлого учасника цивільних правовідносин, крім нерозривно пов`язаних з його особою, тому розглядається як універсальне (загальне) правонаступництво. Перехід прав та обов`язків до спадкоємця відбувається з метою заміни правопопередника правонаступником у максимально широкій сфері правовідносин, незалежно від складу спадщини та обізнаності з ним спадкоємця. З цього випливає, що позиція кредитора за зобов`язанням з приводу того, хто із спадкоємців має замінити померлого боржника, для закону є індиферентною.
Таким чином, переведення боргу є лише однією з можливих підстав заміни боржника, що породжує сингулярне правонаступництво. Наведене не дозволяє ототожнювати родове поняття заміни боржника в зобов`язанні з видовим поняттям переведення боргу.
Зважаючи на наведене, правило частини третьої статті 559ЦК України спрямоване на врегулювання лише сингулярного правонаступництва, яке виникає у зв`язку з договірним переведенням боргу, а тому заміна боржника у зобов`язанні його спадкоємцем не може бути підставою для припинення поруки у разі відсутності згоди поручителя на заміну боржника новим боржником за правилами частини третьоїстатті 559 ЦК України.
На відміну від правила частини третьоїстатті 559 ЦК України, за правилом частини першоїстатті 523 ЦК Українипорука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Ця правова норма може поширюватися на невичерпну кількість правовідносин, які виникають у зв`язку із заміною боржника в порядку як універсального, так і сингулярного правонаступництва.
Для з`ясування належного розуміння правиластатті 523 ЦК Українидля оцінки спірних правовідносин вирішальним є визначення співвідношення моменту настання обставин, з якими пов`язується припинення поруки за згаданими правилами частини першої статті 523, та моменту пред`явлення формалізованої вимоги кредитором до поручителя.
Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за кредитним договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку під час дії (чинності) поруки; при цьому смерть позичальника, що настала у подальшому - після звернення кредитора до суду з відповідним позовом, та наступна заміна у спірних правовідносинах особи боржника його спадкоємцями, не може призвести до припинення поруки ретроспективно у тому разі, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя.
Отже, у разі, якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, тому відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.
Зокрема, у справі, яка переглядається, на момент подання позову банк набув право пред`явлення вимоги до поручителя у зв`язку з невиконанням зобов`язання позичальником, оскільки порука не була припиненою, боржник у зобов`язанні не був замінений, адже смерть позичальника настала під час розгляду справи судом першої інстанції, після пред`явлення вимог як до боржника в основному зобов`язанні, так і до його поручителя.
Відповідно, звертаючись до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя, банк пред`явив вимоги про стягнення заборгованості під час чинності поруки, а тому відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позову до поручителя після смерті боржника та заміни його особи у зобов`язанні спадкоємцями.
Підстави для покладення обов`язку на поручителя з виконання зобов`язання позичальника виникли до моменту смерті боржника та заміни його спадкоємцями, а отже, і обов`язок у поручителя з виконання основного зобов`язання настав до моменту смерті боржника у кредитному зобов`язанні та виникнення обставин, передбачених, зокрема, правилом частини першоїстатті 523 ЦК України.
Особа, яка поручилася за іншу особу та гарантувала своїм майном обов`язкове виконання неї свого зобов`язання перед її кредитором, зобов`язана виконати свій субсидіарний обов`язок у разі, якщо таке право вимоги до неї виникло та було реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду за життя позичальника, який не виконав свого обов`язку.
У разі, якщо у поручителя виник обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором до смерті позичальника, то відсутні правові підстави стверджувати, що порука припинилася відповідно до правил частини першоїстатті 523 ЦК України, оскільки можливі умови припинення поруки настали після виникнення обов`язку з погашення заборгованості, а отже поручитель не може бути звільнений від відповідальності у зв`язку з подальшою смертю позичальника та відсутністю згоди поручителя відповідати за зобов`язаннями спадкоємця боржника.
Аналогічних висновків за подібних фактичних обставин дійшов Верховний Суд у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 922/1014/18, від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16-ц.
Матеріали справи свідчать про те, що з позовом банк звернувся у січні 2014 року, а позичальниця ОСОБА_2 померла у жовтні 2014 року. Поручитель ОСОБА_2 відповідно до умов договору поруки прострочив виконання взятого на себе зобов`язання відповідати за позичальницю у її боргових зобов`язаннях перед банком. У поручителя виник обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором позичальниці до моменту її смерті, а тому подальша смерть боржниці та відсутність згоди поручителя відповідати за борговими зобов`язаннями спадкоємців боржниці не можуть бути підставами для звільнення поручителя від обов`язку та відповідальності за взятими на себе зобов`язаннями за договором кредиту та договором поруки.
Разом з тим, за змістом частини четвертоїстатті 559 ЦК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).
У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертоїстатті 559 ЦК Українипорука припиняється в частиніпевних щомісячнихзобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Водночас, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), а також у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 361/6809/16-ц, провадження № 61-27015св18, від 08 грудня 2021року у справі № 523/6897/16-ц, провадження № 61-1252св20, від 27 травня 2021 року у справі № 756/3350/15-ц, провадження № 61-5132св19; від 26 лютого 2020 року у справі № 2-1154/10, провадження № 61-5519св19; від 08 квітня 2020 року у справі № 752/11356/17-ц, провадження № 61-13141св19.
Як встановлено судом, договором поруки від 05 лютого 2007 року не визначено строк, після настання якого порука припиняється, а тому в цьому випадку підлягають застосуванню положення частини четвертоїстатті 559 ЦК України.
ОСОБА_2 як позичальниця зобов`язалась перед банком повернути суму кредиту з процентами, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) 10 числа кожного місяця.
Отже, разом із установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань(внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.
Внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість.
Позов про стягнення заборгованості подано до суду 24 січня 2014 року. Відповідно, порука припинилась щодо всіх щомісячних платежів, строк сплати яких настав до 24 липня 2014 року.
Відтак, всі періодичні платежі за кредитним договором, строк сплати яких настав станом на 24 липня 2014 року і які не сплачені, знаходяться за межами шестимісячного строку, у зв`язку з чим до них, відповідно до зазначеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18),можуть бути застосовані положення частини четвертоїстатті 559 ЦК України.
Таким чином, належна до стягнення з поручителя ОСОБА_2 сума заборгованості складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29877,28 доларів США, заборгованості за відсотками з 24 липня 2013 року по 24 січня 2014 року у розмірі 1555,13доларів США (а. с. 227-228 том 2 розрахунок)
(з 24 липня по 31 липня 2013 року: 224,16/21*8 = 85,36; 48,46/20*8 = 19,36;
з 01 серпня 2013 року по 10 січня 2014 року: 96,07+20,77+0,07+7,16+222,74+46,21+95,46+21,89+0,07+2,52+221,31+53,17+94,85+23,93+0,07+2,66+219,86+56,78+94,23+24,33+0,07+5,59+218,39+55,79+26,43+93,60+0,07+2,94+216,91+62,48+26,78+92,96+0,07+3,08
з 10 січня по 24 січня 2014 року: 215,40/21*15 = 153,9; 65,39/20*14 = 46,2
усього 2414,13 сплачені 500,00 116,00 121,00 122,00 = 1555,13),
заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення кредиту з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року у розмірі 1649,14 грн, що станом на 10 січня 2014 року еквівалентно 206,32 доларів США (а.с. 36-37 том 1 розрахунок)
(з 24 липня по 10 серпня 2013 року: 283,51 грн/30*18 = 170,11 грн;
з 11 серпня 2013 року по 10 січня 2014 року: 19,98+268,88+265,77+289,83+325,16+309,41 = 1479,03 грн),
та заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року у розмірі 3150,72 грн, що станом на 10 січня 2014 року еквівалентно 394,18 доларів США (а.с. 36-37 том 1 розрахунок)
(з 24 липня 2013 року по 10 серпня 2013 року: 553,99/30*18 = 332,39 грн;
з 11 серпня 2013 року по 10 січня 2014 року: 39,57+530,97+273,92+196,95+52,67+560,87+59,55+312,05+234,75+557,03 = 2818,33 грн).
Неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позову банку.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову Акціонерного товариства «УкрСиббанк» та стягнення на його користь у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 11114550000 з ОСОБА_1 - 101260,00 грн та з ОСОБА_2 - 32032, 91 доларів США, що складається з 29877,28 доларів США заборгованості за кредитом, 1555,13 доларів США - заборгованості за відсотками за користування кредитом з 24 липня 2013 року по 24 січня 2014 року, а також 1649,14 грн, що станом на 10 січня 2014 року еквівалентно 206,32 доларів США - заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення кредиту з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року; 3150,72 грн, що станом на 10 січня 2014 року еквівалентно 394,18 доларів США - заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року.
Посилання ОСОБА_2 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу з приводу того, що порука припинена судова колегія відхиляє, оскільки у поручителя виник обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором позичальниці до моменту її смерті, а тому подальша смерть боржниці та відсутність згоди поручителя відповідати за борговими зобов`язаннями спадкоємців боржниці не можуть бути підставами для звільнення поручителя від обов`язку та відповідальності за взятими на себе зобов`язаннями за договором кредиту та договором поруки.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги банку задоволено частково, на 75,58 % від заявлених, то з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 3509,05 грн (4642,83*75,58%) та за подання апеляційної скарги у розмірі 5263,58 грн (6964,25*75,58%), а всього 8772,63 грн, по 4386,32 грн з кожного.
Керуючись ст. ст. 367, 368,п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , яка є правонаступницею ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Харчік», ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом та пені задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , яка є правонаступницею ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Харчік» на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» 101260,00 грн заборгованості за кредитним договором № 11114550000 від 05 лютого 2007 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» 32032, 91 доларів США заборгованості за кредитним договором № 11114550000 від 05 лютого 2007 року, що складається з 29877,28 доларів США заборгованості за кредитом, 1555,13 доларів США - заборгованості за відсотками за користування кредитом з 24 липня 2013 року по 24 січня 2014 року, 206,32 доларів США - заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення кредиту з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року; 394,18 доларів США - заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом з 24 липня 2013 року по 10 січня 2014 року.
В іншій частині в задоволенні позову Акціонерному товариству «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , яка є правонаступницею ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Харчік», ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом та пені відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ,яка єправонаступницею ОСОБА_2 та Приватного підприємства«Харчік», ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» 8772,63 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги по 4386,32 грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 09 травня 2023 року.
