Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
(розбіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Мартєва С. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Шевцової Н. В.
09 жовтня 2024 року
м. Київ
Справа № 638/1046/14
Провадження № 14-12цс24
у справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Харчік» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Бурлаки І. В., Пилипчук Н. П., Яцини В. Б.
Відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Позичальниця ОСОБА_1 05 лютого 2007 року отримала від Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», Банк), кредит в сумі 40 000,00 доларів США, який зобов`язалася повернути в повному обсязі не пізніше 05 лютого 2018 року зі сплатою 12,3 відсотка річних.
2. В цей же день її чоловік ОСОБА_1 та Приватне підприємство «Харчік» (далі - ПП «Харчік»), засновником (власником) якого була позичальниця, поручилися за виконання останньою кредитного зобов`язання у повному обсязі. Договір поруки визначав солідарну відповідальність перед кредитором.
3. Сторони змінювали строки та умови виконання основного зобов`язання, відстрочили повернення кредиту до 04 лютого 2022 року та змінили схему його погашення, за якою позичальниця зобов`язалась повертати кредит щомісячними ануїтетними платежами по 490,00 доларів США 10 числа кожного місяця. Поручителі надали свою згоду на зміну основного зобов`язання, що забезпечується порукою.
4. 11 грудня 2013 року Банк направив позичальниці та поручителям вимогу про погашення 37 270,50 доларів США заборгованості, а в січні 2014 року пред`явив до них позов про стягнення заборгованості.
5. 09 жовтня 2014 року під час розгляду справи місцевим судом позичальниця померла. Про цю обставину поручитель письмово повідомив суд та Банк, зауваживши при цьому про свою незгоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.
6. Спадщину після смерті ОСОБА_1 прийняла її донька ОСОБА_2 .
7. Банк не пред`являв безпосередньо до спадкоємиці позичальниці вимогу про сплату боргу, проте після смерті позичальниці подав до суду заяву про залучення її (спадкоємиці) до участі в цій справі.
8. На підставі цієї заяви суд першої інстанції залучив до участі у справі спадкоємицю позичальниці як її правонаступницю та відмовив у задоволенні позову через пропуск Банком шестимісячного строку для заявлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, що передбачений частиною другою статті 1281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
9. Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду та задовольнив позов Банку частково, дійшовши висновків про те, що строк заявлення вимог до спадкоємців кредитором не пропущений, відтак відповідальність спадкоємиці за зобов`язаннями позичальниці обмежена відповідно до приписів статті 1282 ЦК України вартістю успадкованого майна, а поручителі мають відповідати за боргами позичальниці повною мірою в обсягах, передбачених договорами поруки, оскільки кредитор заявив вимоги до поручителів і до позичальниці до її смерті, що зумовлює чинність поруки.
10. З касаційною скаргою на постанову апеляційного суду звернувся поручитель ОСОБА_1.
11. Зазначив, що Банк пред`явив до нього позов до настання строку виконання основного зобов`язання позичальниці, що, на його думку, свідчить про те, що кредитор не звернувся до нього як поручителя з вимогою у встановленому законом порядку. Крім цього, зауважив, що спадкоємиця позичальниці є новим боржником, а він не давав згоди на забезпечення виконання нею зобов`язання.
12. Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилалася на необхідність конкретизації (уточнення) висновків щодо застосування частини першої статті 523 ЦК України, сформованих у раніше ухваленій Великою Палатою Верховного Суду постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22), згідно з якими: в разі неотримання кредитором згоди поручителя / іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) порука / іпотека визнаються припиненими на підставі частини першої статті 523 ЦК України. Необхідність уточнення цих висновків колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мотивувала обставинами цієї справи, в якій кредитор пред`явив вимогу до позичальниці та поручителів за життя позичальниці. Також звернула увагу на практику Касаційного цивільного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, згідно з якою: якщо кредитор за життя позичальника шляхом подання позову до суду реалізував своє право вимоги до поручителя до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника в порядку спадкування.
13. Тому в цій справі Великій Палаті Верховного Суду необхідно було надати відповідь на таке ключове питання: чи припиняється порука у разі смерті позичальника, що настала після пред`явлення кредитором позову до позичальника та поручителів про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням, забезпеченим цією порукою?
14. Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу задовольнила частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року скасувала. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 березня 2023 року змінила шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Вирішила питання про розподіл судових витрат.
15. Зазначила про відсутність підстав для конкретизації (уточнення) раніше сформованих нею в постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) висновків щодо застосування приписів частини першої статті 523 ЦК України через незастосування нею такої норми в цій справі (що переглядалася).
16. Дійшла висновку, що в цій справі припинення зобов`язань за договором поруки відбулося на підставі частини першої статті 559 ЦК України (порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання), оскільки кредитор не пред`явив вимоги до спадкоємців боржника у строк, визначений частиною другою статті 1281 цього Кодексу, у зв`язку із чим втратив право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим.
17. За результатами касаційного перегляду справи Велика Палата Верховного Суду сформувала такі правові висновки:
Кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: (1) безпосередньо спадкоємцю; (2) опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульську установу).
Сплив строків, визначених статтею 1281 ЦК України, має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права.
Аналіз положень частини першої статті 559 ЦК України, частин другої, четвертої статті 1281 ЦК України свідчить про те, що в разі пропуску кредитором строків пред'явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням - порукою, яке не може існувати окремо від основного зобов`язання.
ІІ. ЗМІСТ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
18. З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 559, 1281 ЦК України у подібних правовідносинах погодитися не можна з огляду на таке.
Щодо необхідності пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємця
19. Автори окремої думки переконані, що при вирішенні цивільної справи суд має насамперед визначити вид спірних правовідносин, обрати норму права, що їх регулює, та правильно її застосувати.
20. Універсальним критерієм у визначенні виду правовідносин та обранні норм права, які підлягають застосуванню при стягненні боргу зі спадкоємця позичальника, є момент пред`явлення вимоги (позову) до боржника.
21. Якщо кредитор пред`явив позов до самого позичальника, правовідносини у справі (на час пред`явлення позову) визначаються нормами зобов`язального права.
22. У випадку, якщо під час розгляду справи або під час відкритого виконавчого провадження боржник помер, то правонаступництво відповідача (боржника у виконавчому провадженні) здійснюється на підставі статті 55 (442) ЦПК України.
23. Відповідно до статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
24. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (частина перша статті 442 ЦПК України).
25. Таким чином, позовна вимога про повернення боргу, яка була пред`явлена за життя позичальника, в силу частини другої статті 55 ЦПК України є обов`язковою і для його правонаступника у справі (відкритому виконавчому провадженні), а отже додаткове попереднє пред`явлення вимоги до спадкоємця померлого позичальника не є необхідним та не ґрунтується на процесуальному законі.
26. Спадкоємець позичальника, який успадкував майнові права і обов`язки, у такому випадку відповідає за боргами правопопередника у межах, визначених частиною першою статті 1282 ЦК України.
27. У випадку ж, якщо вимога про повернення боргу не була заявлена за життя позичальника, правовідносини між сторонами (на час пред`явлення позову) регулюються нормами спадкового права.
28. Статті 1216, 1217 ЦК України визначають, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України) є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.
29. У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).
30. У разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Цей висновок узгоджується зі сталою судовою практикою, сформованою, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі
№ 6-18цс13 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22).
31. Відповідно до статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
32. Тлумачення наведених правових норм свідчить про те, що вони спрямовані, з одного боку, на добросовісне виконання спадкоємцями боргових зобов`язань, які перейшли до них у зв`язку зі спадкуванням, а з іншого - на захист інтересів спадкоємців, які за обізнаності про наявність у спадкодавця боргових зобов`язань та необхідність відповідати за ними (у разі прийняття спадщини), вправі відмовитися від спадкування.
33. Отже, ключовим є момент пред`явлення кредитором вимоги про виконання зобов`язання. Якщо кредитор пред`явив відповідну вимогу за життя боржника, тобто момент виконання зобов`язання наступив до його смерті, то, успадковуючи належне йому майно, спадкоємець (на власний розсуд) вступає у наявні зобов`язальні правовідносини, де майнова вимога, яка може бути задоволена, зокрема, майном (чи його частиною), що входить до спадкової маси, вже пред`явлена.
34. У такому випадку непред`явлення кредитором додаткової формалізованої вимоги до спадкоємця (майнова відповідальність якого виникає з майна, що перейшло до нього від боржника, та обмежена його вартістю) не впливає на його право задовольнити свої вимоги цим майном.
35. Наведене обумовлено змістом статті 1218 ЦК України, згідно з якою до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
36. Отже, спадкоємець боржника, може бути залучений до участі у справі за позовом кредитора про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито до моменту смерті боржника, та відповідати за зобов`язаннями цього боржника в межах успадкованого майна без пред`явлення додаткових вимог.
37. Формуючи такі висновки, виходимо з того, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту та тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм [див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс2), постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18)].
38. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту [див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)].
39. За принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)].
Щодо зобов`язання за договором поруки після смерті позичальника
40. Вважаємо, що порядок виконання зобов`язання за договором поруки після смерті позичальника також визначається моментом пред`явлення вимоги.
41. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
42. Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
43. Згідно зі статтею 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
44. Стаття 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачала, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
45. У наведених нормах права чітко простежується акцесорний характер поруки, який виявляється в неможливості існування поруки окремо від основного зобов`язання. Вимоги до поручителя можуть бути пред`явлені лише у випадку чинності основного зобов`язання та (якщо в договорі не передбачено інше) лише в тому обсязі, що й до основного боржника.
46. У постанові від 04 липня 2023 року у справі № 14-44цс22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:
зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та / або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем).
У разі отримання такої згоди правовідносини поруки / іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та / або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими.
47. Водночас у цьому випадку також необхідно враховувати момент пред`явлення кредитором вимоги до поручителя.
48. За частинами першою, другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
49. За загальним правилом моментом виникнення обов`язку з виконання зобов`язання поручителем є пред`явлення до нього кредитором відповідної вимоги.
50. Якщо кредитор пред`явив вимогу до поручителя до моменту смерті боржника, то в поручителя, який відповідає перед кредитором як солідарний боржник, вже виник обов`язок з виконання основного зобов`язання.
51. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
52. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
53. Відповідно до статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.
54. Отже, ЦК України не містить положень про припинення поруки у зв`язку зі смертю позичальника, коли в поручителя виник обов`язок з виконання зобов`язання - кредитор пред`явив до нього вимогу.
55. З моменту пред`явлення кредитором вимоги поручитель є солідарним боржником, може виконати забезпечене порукою зобов`язання, отримати права кредитора у зобов`язанні та добиватися виконання позичальником обов`язків, за належне здійснення яких він поручився.
56. За усталеною діловою практикою боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, афілійованості, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником, як правило, спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника.
57. Тому у разі смерті позичальника / боржника після пред`явлення кредитором вимоги і виконання поручителем зобов`язання останній може покладатися на відновлення свого майнового стану тими засобами, на яких він ґрунтував свій вибір щодо укладення договору поруки, оцінюючи ризики набуття зобов`язань за таким правочином.
58. Протилежний підхід, за якого смерть позичальника безумовно призводить до припинення поруки (крім випадку, коли це передбачено договором поруки), нівелюватиме призначення цього виду забезпечення виконання зобов`язання.
59. Враховуючи наведене, також варто звернути увагу на те, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» статтю 593 ЦК України доповнено частиною четвертою такого змісту: «Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та / або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.
60. Тобто законодавець висловив тенденцію до уточнення підстав припинення застави / іпотеки в разі ліквідації юридичної особи в залежності від того, чи встиг заставодержатель реалізувати своє право на пред`явлення вимоги до іпотекодавця до ліквідації боржника.
61. Незастосування такого ж підходу до зобов`язань, забезпечених порукою, яка, як і іпотека (майнова порука), має забезпечувальний характер, у правовідносинах, у яких боржниками є фізичні особи, із визначеними статтею 3 ЦК України засадами розумності, добросовісності, справедливості явно не узгоджується.
62. Отже, смерть позичальника, що настала після звернення кредитора до суду з відповідним позовом, та наступна заміна у спірних правовідносинах особи боржника його спадкоємцями не може призвести до припинення поруки ретроспективно у тому разі, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя.
63. У разі якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.
Щодо відступу від висновків Верховного Суду
64. В постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) Велика Палата Верховного Суду сформулювала загальний висновок про те, що у разі неотримання кредитором згоди поручителя забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) порука визнається припиненою.
65. При цьому вона не оцінювала наявності чи відсутності підстав для припинення поруки з урахуванням обставини, коли кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду).
66. Тому Великій Палаті Верховного Суду слід було відступити від загальних раніше сформованих нею правових висновків щодо застосування частини першої статті 523 ЦК України в постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) про те, що у разі неотримання кредитором згоди поручителя забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) порука визнається припиненою, шляхом конкретизації, зазначивши таке:
- для правильного застосування частини першої статті 523 ЦК України вирішальним є визначення співвідношення моменту настання обставин, з якими пов`язується припинення поруки за правилами цієї статті, та моменту пред`явлення формалізованої вимоги кредитором до поручителя;
- смерть позичальника, що настала після звернення кредитора до суду з відповідним позовом, та наступна заміна у спірних правовідносинах особи боржника його спадкоємцями, не може призвести до припинення поруки ретроспективно у тому разі, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя;
- у разі якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.
Щодо суті спору
67. У цій справі суди встановили, що в грудні 2013 року Банк як кредитор звернувся з письмовою вимогою про сплату заборгованості, а у січні 2014 року - пред`явив позов до позичальниці та поручителів, тобто реалізував своє право вимоги.
68. Позичальниця померла у жовтні 2014 року. З моменту пред`явлення кредитором формалізованої вимоги минуло більш як пів року.
69. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (абзац перший частини першої статті 530 ЦК України).
70. За пунктами 2.2, 2.3 договорів поруки від 05 лютого 2007 року
№ П-11114550000 та № П1-11114550000 у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими до виконання поручителем
на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом). Поручитель зобов`язаний виконати свої зобов`язання за договором на користь кредитора в термін, визначений пунктом 2.2 договору шляхом переказу / перерахування коштів у сумі заборгованості боржника за основним договором на рахунки, вказані кредитором.
71. Відповідні вимоги, датовані 06 грудням 2013 року, Банк надіслав поручителям 11 грудня 2013 року.
72. Таким чином, за життя позичальниці у поручителів виник обов`язок зі сплати заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з невиконанням позичальницею умов якого вони відповідають як солідарні боржники.
73. За таких обставин поручителі у зв`язку зі смертю позичальниці не втрачають статусу солідарних боржників, що базується на зобов`язанні, яке, в свою чергу, припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
74. Суди попередніх інстанцій не встановили, а скаржник не послався на те, що укладені між Банком та поручителями договори поруки містять положення про припинення зобов`язання за цими договорами у зв`язку зі смертю позичальниці. Таких положень також не містить чинне законодавство.
75. Отже, відсутні підстави вважати, що у спірних правовідносинах припинилися зобов`язання як спадкоємиці, яка вступила у вже виниклі зобов`язальні правовідносини, так і поручителів, обов`язок зі сплати заборгованості в яких виник до моменту смерті позичальниці та не припинився у зв`язку із цією обставиною.
76. Також варто зауважити, що відмова кредитора забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником має ґрунтуватися на оцінці можливості виконання зобов`язання цим боржником. Натомість дії поручителя ОСОБА_1 , який ще до прийняття спадщини спадкоємцем позичальника повідомив про відсутність наміру забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником, свідчать про бажання уникнути будь-яких зобов`язань за укладеним з кредитором договором поруки.
77. Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність підстав для відмови у позові за пропуском Банком строку пред`явлення вимоги до спадкоємиці, встановленого статтею 1281 ЦК України.
78. Цей висновок суду апеляційної інстанції вважаємо правильним з огляду на таке.
79. Відповідно до статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті позичальниці, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
80. Отже, підставоюдля застосування положень частини четвертої статті 1281 ЦК України, яка передбачає позбавлення кредитора спадкодавця права вимоги до спадкоємців, є недотримання визначених у частинах другій і третій цієї статті строків пред`явлення вимог до спадкоємців, що прийняли спадщину.
81. При цьому особливого значення набуває визначення початкового моменту, з якого має обчислюватися передбачений приписами частини другої статті 1281 ЦК України присічний (шестимісячний) строк на пред`явлення своїх вимог кредитором до спадкоємців боржника.
82. Виходячи зі змісту частини другої статті 1281 ЦК України обов`язковими умовами для початку обчислення шестимісячного строку, у межах якого кредитор може реалізувати своє суб`єктивне право та пред`явити вимоги, є:
- обізнаність кредитора про факт відкриття спадщини (отримання кредитором повідомлення від спадкоємців боржника; кредитор в інший спосіб дізнався або міг дізнатися про цей факт);
- обізнаність кредитора про спадкоємців, які прийняли спадщину (отримання кредитором повідомлення від таких осіб; відповідь нотаріуса на запит суду про коло спадкоємців, які прийняли спадщину; ознайомлення з документами про право на спадщину тощо).
83. Іншими словами, за змістом вказаних у другій та третій частинах статті 1281 ЦК України правил варто зробити висновок, що кредитор може фактично звернутися до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, лише у тому випадку, коли йому відомо коло таких осіб.
84. Так, у цій справі суди встановили:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позичальниця ОСОБА_1 ;
- 14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 повідомив суд про смерть ОСОБА_1 та надав копію свідоцтва про її смерть;
- 03 лютого 2015 року Банку стало відомо про відкриття спадщини під час ознайомлення з матеріалами справи його представницею, у зв`язку із чим остання того ж дня подала до суду клопотання про витребування з нотаріальної контори відомостей зі спадкової справи щодо спадкоємців померлої ОСОБА_1 ;
- 21 квітня 2015 року ОСОБА_1 на адресу Банку направив лист, яким повідомив про свою незгоду відповідати за зобов`язаннями нового боржника за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 11114550000 та про припинення договору поруки від 05 лютого 2007 року № П-11114550000, у відповідь на який Банк попросив надати завірену копію свідоцтва про смерть позичальниці;
- 22 січня 2016 року на запит суду надійшла відповідь із Шостої харківської міської державної нотаріальної контори від 19 січня 2016 року про те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 заведена спадкова справа № 187/2015. Заяву про прийняття спадщини 26 березня 2015 року подала дочка померлої - ОСОБА_2 . Батьки померлої ОСОБА_1 - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відмовилися від прийняття спадщини відповідними заявами від 14 лютого 2015 року та 28 лютого 2015 року. ОСОБА_1 - чоловік померлої ОСОБА_1 відмовився від прийняття спадщини, склавши відповідну заяву 26 березня 2015 року;
- 29 лютого 2016 року Банк звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ;
- Дзержинський районний суд міста Харкова ухвалами від 28 листопада 2016 року та від 25 серпня 2021 року залучив до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступницю ОСОБА_1 і ПП « Харчік ».
85. Разом з тим на момент відкриття спадщини Банк вже пред`явив позовні вимоги до одного із спадкоємців першої черги померлої боржниці - її чоловіка ОСОБА_1 , звернувшись до суду 24 січня 2014 року з позовом про стягнення з нього як поручителя заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
86. Водночас, звертаючись 21 квітня 2015 року до Банку з листом, в якому висловлював свою незгоду відповідати за зобов`язаннями нового боржника, ОСОБА_1 не повідомив кредитора не лише про прийняття 26 березня 2015 року спадщини померлої ОСОБА_1 її донькою ОСОБА_2 , але й про відмову від прийняття цієї спадщини ним самим та батьками померлої ОСОБА_1 - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
87. Також слід звернути увагу на те, що клопотання про витребування з нотаріальної контори відомостей зі спадкової справи щодо спадкоємців померлої ОСОБА_1 . представник Банку Волік О. М. подала до суду того ж дня, коли їй стало відомо про відкриття спадщини.
88. З огляду ж на те, що Банк не володів даними про особу спадкоємиці, яка прийняла спадщину, строк обчислення шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України для пред`явлення кредитором своїх вимог до спадкоємців, у спірних правовідносинах має розпочинатися з дня, коли Банку стало відомо про таку особу, - з дня ознайомлення з відповіддю Шостої харківської міської державної нотаріальної контори про спадкоємців померлої ОСОБА_1 , яка надійшла до суду 22 січня 2016 року.
89. Виходячи з наведеного та враховуючи, що із заявою про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника Банк звернувся до суду 29 лютого 2016 року, тобто через один місяць і сім днів від дня надходження до суду відповіді нотаріальної контори, з якої і стало відомо про особу спадкоємиці померлої ОСОБА_1 , вважаємо правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що Банк не пропустив встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України строку пред`явлення вимог до спадкоємців боржника.
ІІІ. ВИСНОВКИ
90. У цій справі апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, ухвалив законне та справедливе судове рішення, тому у Великої Палати Верховного Суду не було підстав для його скасування.
91. Великій Палаті Верховного Суду належало відповісти на сформульоване колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду питання, з урахуванням обставин цієї справи, на яких остання обґрунтовано закцентувала увагу.
92. За результатами касаційного перегляду справи слід було сформувати такі правові висновки щодо застосування частини першої статті 523 ЦК України у подібних правовідносинах:
92.1. ЦК України не містить положень про припинення поруки у зв`язку зі смертю позичальника, коли в поручителя виник обов`язок з виконання зобов`язання - кредитор пред`явив до нього вимогу.
92.2. З моменту пред`явлення кредитором вимоги поручитель є солідарним боржником, може виконати забезпечене порукою зобов`язання, отримати права кредитора у зобов`язанні та добиватися виконання позичальником обов`язків, за належне здійснення яких він поручився.
92.3. У разі смерті позичальника / боржника після пред`явлення кредитором вимоги і виконання поручителем зобов`язання останній може покладатися на відновлення свого майнового стану тими засобами, на яких він ґрунтував свій вибір щодо укладення договору поруки, оцінюючи ризики набуття зобов`язань за таким правочином.
92.4. Протилежний підхід, за якого смерть позичальника безумовно призводить до припинення поруки (крім випадку, коли це передбачено договором поруки), нівелюватиме призначення цього виду забезпечення виконання зобов`язання та із засадами розумності, добросовісності і справедливості не узгоджується.
92.5. Отже, для правильного застосування частини першої статті 523 ЦК України вирішальним є визначення співвідношення моменту настання обставин, з якими пов`язується припинення поруки за правилами цієї статті, та моменту пред`явлення формалізованої вимоги кредитором до поручителя.
92.6. Смерть позичальника, що настала після звернення кредитора до суду з відповідним позовом, та наступна заміна у спірних правовідносинах особи боржника його спадкоємцями не може призвести до припинення поруки ретроспективно у тому разі, якщо мало місце своєчасне пред`явлення вимоги до поручителя.
92.7. У разі якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, то відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.
Судді С. Ю. Мартєв В. В. Король О. В. Кривенда Н. В. Шевцова
