Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/841/16 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Горяйнова А.М., Епель О.В.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у судовому засіданні у місті Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (повний текст виготовлено 24 жовтня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України) про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказів та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, заявником подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, позивач доводить те, що він здав свій речовий атестат та вважає, що такі доводи є ново виявленою обставиною у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що у квітні 2016 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України) про:
- стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 кошти, які належали позивачу до виплати, відповідно до законодавства, але не були виплачені, особливо індексацію за період з 18 березня 2014 року по дату подання цього позову;
-зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 видати позивачу речове забезпечення за весь період служби з березня 2014 року по травень 2016 року, яке, відповідно до норм та правових актів, мало бути видано позивачу, але не видавалось;
-стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду у розмірі 25 000 грн або визначеному судом, але не менше грошового забезпечення, яке б отримував позивач, перебуваючи на посаді у Козелецькому РВК в період з 24 листопада 2014 року по 12 січня 2015 року та з 26 жовтня 2015 року по 16 листопада 2015 року, з 29 квітня 2016 року по 05 травня 2016 року період переміщення до іншої військової частини;
-стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України) моральної шкоди у розмірі 25 000 грн або визначеному судом, але не менше грошового забезпечення, яке б отримував позивач, перебуваючи на посаді у Козелецькому РВК в період з 24 листопада 2014 року по 12 січня 2015 року та з 26 жовтня 2015 року по 16 листопада 2015 року, з 29 квітня 2016 року по 05 травня 2016 року період переміщення до іншої військової частини;
-стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України) 280,00 грн як компенсацію за переміщення за власні кошти, клопотання про виплату яких подано 18 листопада 2015 року, які по сьогодні не виплачені, а на клопотання відповіді не надано;
-стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України) 57,00 грн як компенсацію за переміщення за власні кошти із військової частини пп НОМЕР_2 05 травня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-визнання незаконною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо: ненадання відповідей на рапорт позивача від 24 листопада 2014 року; ненарахування позивачу індексації за період з 18 березня 2014 року по дату подання цього позову; невидачі позивачу належного речового забезпечення за період з 18 березня 2014 року по дату подання цього позову; нерозгляду питання про подання документів на присвоєння позивачу первинного офіцерського звання; нерозгляду рапорту позивача від 29.04.2016 та недоведення результатів його розгляду;
-визнання незаконною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України) щодо: ненадання відповіді на клопотання про виплату від 18 листопада 2015 року; нерозгляду питання про подання документів на присвоєння позивачу первинного офіцерського звання; нерозгляду рапорту від 29.04.2016 та недоведення результатів його розгляду; нездійснення нагляду і контролю за підпорядкованими особами щодо прийняття рішень (наказів, розпоряджень) про переміщення позивача всупереч законодавству;
-визнати незаконним припис військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29 квітня 2016 року про вибуття позивача до військової частини пп НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби;
-визнання незаконним наказ Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 16-РС від 25 квітня 2016 року в частині переміщення позивача до іншого місця служби;
-визнання незаконною телеграму військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 № 2/246-к від 28 квітня 2016 року в частині переміщення позивача до іншого місця служби;
-поновлення позивача на військовій службі у Збройних Силах України на посаді відповідального виконавця мобілізаційного відділення Козелецького районного військового комісаріату Чернігівської області з 06 травня 2016 року та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України) матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, які позивач недоотримав внаслідок незаконного звільнення та переміщення на дату поновлення.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутний військ Збройних Сил України) щодо не надання ОСОБА_1 відповіді на його клопотання від 18 листопада 2015 року про виплату грошової компенсації, пов`язаної із переміщенням ОСОБА_1 до іншої військової частини;
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутний військ Збройних Сил України) щодо не розгляду питання про подання документів на присвоєння ОСОБА_1 первинного офіцерського звання. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України) щодо нерозгляду рапорту позивача від 29 квітня 2016 року та недоведення ОСОБА_1 результатів його розгляду;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Так, ОСОБА_1 просить про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з огляду на те, що позивач вважає ново виявленою ту обставину, на яку посилався в обґрунтування збільшених позовних вимог та надавав докази, що цю обставину підтверджують.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній станом на дату подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами), підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Так, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Зокрема, у п. 4 і 5 ч. 2 ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній станом на дату подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) встановлено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи, а також обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
У загальному, доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та апеляційної скарги зводяться до того, що позивач здав речовий атестат. Доводи та докази відповідача про те, що речовий атестат позивачем не здано, стали відомі останньому зі змісту судових рішень у адміністративній справі №825/1058/16.
Колегія суддів звертає увагу на те, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду за нововиявленими обставинами не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Аналіз доводів заявника у сукупності мотивувальною частиною судового рішення про перегляд якого просить заявник, дає підстави для висновку про те, що подання такої заяви спрямоване, фактично, на спростування обставин, якими керувався суд.
Таким чином, обставини, зазначені позивачем не можуть вважатись нововиявленими, оскільки ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Не відносяться до поняття нововияленої обставини новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову.
Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року.
Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
П О С Т АН О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 05.02.2018
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді А.М. Горяйнов,
О.В. Епель
