Єдиний державний реєстр судових рішень
У Х В А Л А
26 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Кривенди О.В., Самсіна І.Л.,розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 жовтня 2016 року у справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор Матіос Анатолій Васильович про визнання протиправною бездіяльності, наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
встановила:
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 жовтня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року й ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року про часткове задоволення позову.
Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, Міноборони подало заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах пункту 82, 83, 112 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, статей 213, 214 КАС, що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 8 липня, 30 листопада, 10 грудня 2015 року, 20, 22 січня, 4 лютого, дві від 15 березня, 12 квітня та 9 червня 2016 року (справи №№ К/800/29181/15, К/800/50392/15, К/800/51513/15, К/800/46953/15, К/9991/2360/12, К/800/4208/15, ).
Із посиланням на постанови Верховного Суду України від 13 березня 2012 року,
18 червня2013 року, 28 січня, 4 березня, 15 липня 214 року, 31 березня, 3, 24 листопада, 2, 8, 15 грудня 2015 року, 20 січня, 15 березня, 26 квітня, 25 травня 2016 року, які, на думку заявника, підтверджують невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, просить переглянути справу з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
У рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, та у двох рішеннях від 15 березня 2016 року, наданих для порівняння, йдеться про застосування одних й тих самих норм законодавства, які регулюють відносини, пов'язані з порядком проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, зокрема, переміщення військовослужбовців по службі. Зі змісту цих рішень випливає, що в основі того чи того правозастосування лежать відмінні між собою фактичні обставини (різна доказова база), які зумовили відповідне трактування і застосування зазначених норм права й ухвалення судових рішень, які за юридичним значенням не можна визнати неоднаковими.
Викладене дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 квітня та 9 червня 2016 року. Проте ці рішення не можуть братися до уваги, оскільки у зазначених справах суд касаційної інстанції не ухвалив остаточного рішення, а з огляду на неповноту фактичних обставин справи скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За правилами пункту 2 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.
Зі змісту заяви, тексту оскарженого рішення та доданих до заяви інших судових рішень висновується, що суд касаційної інстанції не інтерпретував названих у заяві норм процесуального закону, а відповідно до їх положень в кожному конкретно індивідуальному випадку з'ясовував обґрунтованість доводів касаційних скарг і необхідність відкриття касаційного провадження. Зокрема, в ситуації з оскарженим рішенням доводи касаційної скарги заявника цей суд визнав необґрунтованими і недостатніми для перевірки матеріалів справи, а у правовій ситуації, на яку робиться посилання, - навпаки достатніми для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Посилання на постанови Верховного Суду України від 13 березня 2012 року, 15 липня 2014 року, 31 березня 2015 року, 25 травня 2016 року є неприйнятним, оскільки аналіз оскаржуваного судового рішення та постанов, які додані на обґрунтування заяви, не підтверджують невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у наданій постанові висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, позаяк спірні правовідносини у кожному конкретному випадку склалися за різного нормативно-правового регулювання.
Посилання на постанови Верховного Суду України від 18 червня 2013 року, 28 січня, 4 березня 2014 року, 3, 24 листопада, 2, 8, 15 грудня 2015 року, 20 січня,
15 березня, 25 квітня 2016 року також не можуть бути підставами перегляду, оскільки вони не містять правового висновку щодо застосування норм матеріального права, про правильність застосування яких йдеться у заяві. Посилаючись на порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, Верховний Суд України постановлені судові рішення скасував, а справи направив на новий розгляд до суду першої та касаційної інстанцій.
Такі обставини унеможливлюють прийняття рішення про відкриття провадження у справі і дають підстави вважати заяву необґрунтованою.
З огляду на вкладене, керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,
ухвалила:
Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1, військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор Матіос Анатолій Васильович про визнання протиправною бездіяльності, наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 жовтня 2016 року.
Суддя-доповідач М.І. Гриців
Судді: О.В. Кривенда
І.Л. Самсін
