АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа
№ 552/499/17 Номер провадження 22-ц/786/1199/17
Головуючийу 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2017 року
м. Полтава
Колегія
суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого : судді: Кривчун Т.О.
Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
секретар: Філоненко О.В.
за участю: представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3
позивача – ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3
на ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 06 березня 2017 року
за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову
по справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства "ЖЕО № 2", Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями КП "ЖЕО №2", покладення обов'язку розприватизації квартири АДРЕСА_1, покладення обов'язку зареєструвати в даній квартирі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Київського районного суду м. Полтава від 06 березня 2017 року заяву ОСОБА_4 задоволено.
Накладено арешт із забороною відчуження відносно майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 в. м. Полтаві загальною площею 45 кв.м, що належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 24.01.201 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, серія та номер ВТР №147471-147472, р.№208, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с.9).
Ухвалою Київського районного суду м. Полтава від 24 березня 2017 року в задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства "ЖЕО №2", Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями КП "ЖЕО №2", покладення обов'язку розприватизації квартири АДРЕСА_1, покладення обов'язку зареєструвати в даній квартирі, які накладені ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06.03.2017 року, відмовлено (а.с.35).
З вказаною ухвалою суду від 06.03.2017 року не погодився представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06.03.2017 року шляхом накладення арешту із забороною розпоряджатися відносно майна, а саме: квартири АДРЕСА_3, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис щодо заборони розпорядження відносно майна, а саме: квартири АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_2
В обгрунтування доводів скарги зазначає, що задовольняючи заяву про забезпечення позову судом в порушення вимог ст.151 ЦПК України не було враховано, що в позовній заяві статус ОСОБА_2 визначений, як третя особа. При цьому в заяві про забезпечення позову заявниця вказує, що ОСОБА_2 є відповідачем, проте питання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як співвідповідача було вирішено вже після постановлення оскаржуваної ухвали, а саме 24.03.2017 року.
Також, вважає, що ОСОБА_4 було пред’явлено позов немайнового характеру, що унеможливлює, на думку апелянта, забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.
Вказує на те, що в оскаржуваній ухвалі суду не міститься будь-яких доводів щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду та взагалі необґрунтовано відповідність виду забезпечення позову, який просить накласти особа, котра звернулась з відповідною заявою, позовним вимогам.
З урахуванням наведеного зазначає, що накладення арешту на належне ОСОБА_2 майно обмежує останнього у здійсненні його права власності, та вказує, що підстави для обмеження такого права відсутні, доводи заяви про забезпечення позову вважає надуманими, а висновок суду про їх обґрунтованість – передчасним.
У судовому засіданні ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.
Позивач апеляційну скаргу не визнала та прохала її відхилити, а ухвалу місцевого суду залишити без змін.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, у січні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до місцевого суду з вказаним позовом до КП "ЖЕО №2", Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста ВК Полтавської міської ради, Управління реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб ВК Полтавської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 в якому прохала: стягнути з КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради 300000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди на її (ОСОБА_4В.) користь у зв’язку з видачею ОСОБА_5 недійсних довідок про склад сім’ї і займаних приміщень № 1/559 і 1/643 від 2013 року, на підставі яких була проведена незаконна приватизація квартири №51 в місті Полтава по вул. Пушкіна, 145, а вона була позбавлена права користування даною квартирою; зобов’язати Управління майном комунальної власності міста ВК Полтавської міської ради та Полтавську міську раду розприватизувати квартиру № 51 в місті Полтаві по вул. Пушкіна, 145; зобов’язати Управління реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб ВК Полтавської міської ради зареєструвати ОСОБА_4 в квартирі №51 в місті Полтаві по вул. Пушкіна, 145; вирішити питання судових витрат (а.с.1-5).
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до місцевого суду з заявою про забезпечення позову, яку обгрунтовувала тим, що за наявності недобросовісної поведінки відповідачів по проведенню незаконної приватизації квартири, де вона проживала, намагання третьої особи – власника даної квартири, ОСОБА_2, будь-яким чином перешкодити її праву на користування спірним житловим приміщенням, зареєструватися в ньому та, як наслідок, зробити неможливим виконання рішення суду, наявні підстави для забезпечення даного позову.
З урахуванням наведеного прохала вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчуження відносно майна – квартири АДРЕСА_2 в. м. Полтаві загальною площею 45 кв.м., що належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 24.01.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, серія ВТР № 147471-147472, р. № 208, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6
У подальшому, як зазначено вище, 06.03.2017 року місцевим судом було постановлена оскаржувана ухвала.
При винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки одним з предметів позовних вимог є право на реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі, то невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, а тому заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі.
Такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам та не ґрунтується на законі, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.1,2 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Пунктом 1 ч.1 даної статті встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Частиною третьою ст.152 ЦПК України установлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За приписом ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.
У відповідності до п.3 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
За змістом п.4 даної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Пунктом 7 вказаної постанови передбачено, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що єдиною позовною вимогою, заявленою ОСОБА_4, яка стосується ОСОБА_2, є зобов’язання Управління реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб ВК Полтавської міської ради зареєструвати її в квартирі № 51 в місті Полтаві по вул. Пушкіна, 145, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Дана позовна вимога є немайновою, оскільки не містить матеріального характеру.
Окрім того, відповідно до пред’явленого ОСОБА_4 позову, останньою визначено наступний суб’єктний склад: позивач – ОСОБА_4, відповідачі - КП "ЖЕО № 2", Полтавська міська рада, Управління майном комунальної власності міста ВК Полтавської міської ради, Управління реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб ВК Полтавської міської ради, третя особа - ОСОБА_2
Проте, за змістом п.1 ч.1 ст.152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать виключно відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки позовні вимоги до ОСОБА_2 є немайнового характеру, та на момент подання заяви про забезпечення позову і винесення оскаржуваної ухвали, ОСОБА_2 не набув процесуального статусу відповідача (співвідповідача), то застосування в цьому випадку заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачеві, не відповідає вимогам закону.
Також, оскаржувана ухвала фактично не містить мотивів, із яких суддя дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, не проаналізовано балансу прав та інтересів сторін, а відтак, не відповідає вимогам ст.210 ЦПК України.
Окрім того, враховуючи, що єдиною позовною вимогою ОСОБА_4, яка стосується ОСОБА_2, є зобов’язання Управління реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб ВК Полтавської міської ради зареєструвати її в квартирі № 51 в місті Полтаві по вул. Пушкіна, 145, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, то накладення арешту із заборони відчуження майна – спірної квартири, не відповідає принципу співмірності.
На думку колегії суддів, при подачі заяви про забезпечення позову ОСОБА_4 не було доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому вирішуючи питання про забезпечення позову та беручи до уваги інтереси як позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, колегія судів приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Проте, відповідно до ч.3 ст.153 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу, однак у матеріалах справи не міститься відомостей про внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запису щодо заборони відчуження спірної квартири, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги щодо виключення з Єдиного реєстру заборон запису щодо заборони розпорядження відносно належної ОСОБА_2 квартири.
Згідно п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити або скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.ст.315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, - задовольнити частково
Ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 06 березня 2017 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ ОСОБА_1
СУДДІ : /підпис/ ОСОБА_7
/підпис/ ОСОБА_8
ЗГІДНО:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області ОСОБА_1
