Єдиний державний реєстр судових рішень
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 213/1224/13-к Суддя 1 інстанції ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/774/203/К/17 Суддя-доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 23 березня 2017 року апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 з доповненнями та апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні №12012040740000099 на вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2017 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта повна загальна середня, одружений, не працює, інвалід 3 групи, раніше не судимий, за ст. 286 ч. 2 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, якого визнано винним та призначено покарання за ст.28 6ч.2 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном на 2 роки.
На підставі ст. 76 ч.1 п.2 КК України зобов`язано засудженого ОСОБА_6 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. Роз,яснити, що до утворення органу пробації, ці обов,язки покладаються на кримінально-виконавчу інспекцію у відповідності до Постанов КМУ від 18.05.2016р. №343 та №348.
Запобіжний захід залишено особисте зобов`язання до набрання вироком законної сили.
Речовий доказ: автомобіль «Форд Скорпио» реєстраційний номер НОМЕР_1 залишено ОСОБА_6 за належністю.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 68246,9 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн.
Витрати на залучення експерта в сумі 13919,60грн. стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_8
обвинувачений ОСОБА_6
захисник ОСОБА_9
потерпілий ОСОБА_7
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції повністю та ухвалити виправдувальний вирок .
В доповненні до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 січня 2017 року і в частині часткового задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 січня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України з призначенням покарання у вигляді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортним засобом. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки. На підставі п.1,2 ч.1ст.76 КК України на засудженого покласти обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2017 року ОСОБА_6 був визнаний винним та засуджений за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за наступних обставин.
Обвинувачений ОСОБА_6 10 грудня 2012 року в темну пору доби, приблизно о 17 годині 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Форд Скорпио» (марка автомобіля зазначена відповідно до свідоцтва про реєстрацію, а.с.43,т.2) реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул.Нєдєліна з боку пр. Перемоги в напрямку вул. 50-років Жовтня в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу зі швидкістю не менше ніж 63,0 км\год, чим порушив вимоги п. 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
- 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.»;
- 12.9. Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».
У цей же час, попереду автомобіля «Форд Скорпио» на проїзну частину вул. Нєдєліна, в районі електричної опори №8, у невстановленому для цього місці, зліва направо по ходу руху автомобіля виїхав велосипед типу «Україна» під керуванням ОСОБА_10 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.
При виявленні небезпеки для руху, у вигляді велосипедиста ОСОБА_10 , який наближається до смуги руху автомобіля, водій ОСОБА_6 проявив неуважність до дорожньої обстановки, був непередбачливим, не зменшив швидкість руху аж до зупинки керованого ним автомобіля «Форд Скорпио», чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5, 2,3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
- «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху…не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- «2.3 б). Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: ... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- «12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».
Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_6 продовжив рух у небезпечному напрямку і в районі електричної опори № 8 по вул. Нєдєліна в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу допустив наїзд керованого ним автомобіля «Форд Скорпио» на велосипедиста ОСОБА_10 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедиста ОСОБА_10 , було травмовано. Згідно висновку експерта № 359\16 від 15.02.2013 року потерпілий ОСОБА_10 отримав травми у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: перелому правої скроневої кістки, забою головного мозку 3 ст. Гострої субдуральної гематоми. Субарахноідального крововиливу. Садна голови з набряком м`яких тканин. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Знаходячись на стаціонарному лікуванні у КЗ «17 міська лікарня» ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 від отриманих травм помер. Згідно висновку експерта № 27-Е від 25.02.2013 року смерть ОСОБА_10 наступила від закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток черепа, забою тканини мозку з крововиливом під його оболонки; правобічної субдуральної гематоми. У своєму перебігу ЧМТ ускладнилася розвитком тривалого коматозного стану, тетраплегією, парезом окорухового нерву справа, гіпостатичною пневмонією, трофічними порушеннями у вигляді пролежнів, які призвели до загальної інтоксикації організму, що і стало безпосередньою причиною смерті.
Згідно висновку експерта №2738-16 від 25.07.2016р., у заданій дорожній обстановці водій автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти технічному характеру настання ДТП наїзду на велосипедиста ОСОБА_10 . У заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв,язку з технічним характером заданої дорожньо-транспортної пригоди наїздом на велосипедиста ОСОБА_10 .
В діях велосипедиста ОСОБА_10 вбачається невідповідність до вимог п.10.1 ПДР України, яка з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв,язку з технічним характером ДТП наїздом автомобіля «Форд Скорпио» на велосипедиста.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, безпідставне, бездоказове визнання судом його винуватості в ДТП. Заначає, що відповідно до ухвали суду, по клопотанню прокурора від 13.05.2015р., по даному провадженню призначений повторний слідчий експеримент 24.12.2015р., ухвалу суду досудовим слідством було виконано частково - слідчий експеримент виконано не з усіма зазначеними судом особами. 25.02.2016р., тобто через 9 місяців, прокурор знову заявив клопотання про доручення органу досудового розслідування проведення слідчих дій, а саме повторного слідчого експерименту. Була винесена відповідна ухвала суду, встановлений строк виконання до 31.03.2016р. 31.03.2016р. слідчий ОСОБА_11 не направив кримінальне провадження до суду, призначене на цей день судове засідання було зірване, після закінчення строку виконання проведення додаткового слідчого експерименту: ігноруючи ст. 87 КПК України призначив його на 04.04.2016р.; порушив ст. 21 КПК України залучивши тільки одного свідка ОСОБА_12 . При проведенні експерименту свідку ОСОБА_12 не ставилось питання про відповідність погодних умов слідчого експерименту, тім що були на момент ДТП, ; слідчий експеримент, при якому визначалась дальність видимості об`єкта- велосипедиста на лівому краю проїзної частини, був проведений на даному участку дороги, але при, кращому освітленні даної дороги тобто не в умовах максимально приближених до обставин ДТП, результати експерименту не можна оцінювати як достовірні; при визначенні видимості велосипедиста, учасники експерименту були освідомлені про перешкоду, тому що бачили велосипедиста біля лівого бордюру, від якого а/м «Форд -Скорпіо», під керуванням слідчого, від`їздив назад від місця наїзду. Дана обставина протирічить механізму наїзду автомобіля на велосипедиста ОСОБА_10 ; в протоколі не зазначено, яка видимість об`єкта- велосипедиста при експерименті встановлювалась- «силуетна» чи «конкретна» і саме яку частину деталі велосипеда чи тіла відмітили поняті при відтворенні обставин пригоди.
Із протоколу слідчого експерименту слідує, що посекундну «роздвижку» транспортних засобів - учасників ДТП, шляхом розрахунків робив спеціаліст- автотехнік, але постанови слідчого, чи ухвали суду на проведення такого дослідження в справі не має. В даному випадку необхідно було залучити експерта-автотехніка і попередити його по ст. 384, 385 КК України, за дачу завідомо неправдивих розрахунків. Розрахунки спеціаліста автотехніка в матеріалах відсутні, учасникам експерименту вони не оголошувались, їх не можливо перевірити. Довжина сліду гальмування а/м 22,8м., викликала сумнів у суду, для чого і доручалось залучення свідка ОСОБА_13 . Оскільки даний свідок не був присутнім, то любі розрахунки по швидкості та віддаленості а/м від місця наїзду, не повинні б були проведеними, так як вели до хибних висновків. Проведення слідчого експерименту в даному випадку сталося з істотним порушенням КПК України, що являється підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції; місце наїзду, визначене при слідчому експерименті значно відрізняється від схеми до протоколу огляду місця події, що призвело до збільшення шляху та часу пересування велосипедиста по проїзній частині.
Вказівка суду про встановлення положення автомобіля «Форд- Скорпіо» відносно місця наїзду, в момент виїзду велосипедиста на проїзну частину (момент виникнення небезпеки для руху), досудовим слідством злісно не виконувалось Таким чином, слідчий експеримент не був максимально приближений до умов обставин ДТП. Слідчим ОСОБА_11 експеримент був проведений без дозволу суду, не були залучені свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , були порушені вимоги ст. 240 КПК України, діючі методики проведення експериментів в темний час доби, рекомендованих для слідчих. Результати вважає необхідно визнати неналежними доказами про що заявляв клопотання у суді
Також обвинувачений зазначає, що на його клопотання суд 1-ї інстанції ніяк не відреагував, навпаки постановою від 11.05.2016р. призначив додаткову АТЕ, тобто не виходячи в нарадчу кімнату визнав вихідні дані від 04.04.2016р. як достовірний доказ.
Оскільки експерту -автотехніку ДНДІСЕ була пряма вказівка суду на застосування таких недостовірних та нефактичних «вихідних даних», він прийшов до висновку, який не відповідав обставинам ДТП. Інші дані, на які посилався суд в вироку, що ніби-то доводять винуватість водія ОСОБА_6 в скоєнні наїзду , на самому ділі такого не доводять .
Вибірково аналізуючи у своєму вироку результати слідчого експерименту від 04.04.2016р. (що отримали статус вихідних даних на «додаткову АТЕ»), суд першої інстанції порушив вимоги п.2 ст. 374 КК України тому що не навів мотивів визнання їх належності як доказу.
Посилаючись на ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПКУкраїни вказує на те , що Висновок АТЕ ДНДІСЕ 2С919-14 від 16.05.2014р. (по вар. №1) вказує на «...відсутність у водія автомобіля «Форд-Скорпіо» ОСОБА_6 невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР, які могли б з технічної точки зору знаходитися в причинному зв`язку з даною дорож-ньо-транспортною пригодою.»
Крім того обвинувачений у апеляційній скарзі вказує на те , що суд першої інстанції не встановив черговості порушень, які вчинював кожний водій- учасник ДТП, не визначив хто з них створив аварійну обстановку. Проаналізувавши досліджені по справі докази в своїй сукупності, вказує на те, що він своєчасно, екстрено загальмував на займаній смузі, при дозволеній п. 12.4 ПДР швидкості руху а/м «Форд Скорпіо», в умовах фактичної видимості, не мав технічної можливості виконати п. 12.3 ПДР України, тобто, вказує на те , що в його діях не має складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
В доповнення до апеляційної скарги обвинувачений посилається на те, що він не заперечує, що потерпілому ОСОБА_10 його автомобілем були нанесені тілесні ушкодження, від яких він згодом помер. Але шкода ушкодженням здоров`я була заподіяна саме потерпілому ОСОБА_10 , а не ОСОБА_7 , який відповідно до ст.1200 ЦК України не підпадає до цього кола осіб,ст. 1206 ЦКУкраїни передбачає відшкодування витрат на лікування потерпілого лише закладові охорони здоров`я, яким ОСОБА_7 не є. Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника Тому Позивач має право на отримання відшкодування на уже фактично понесені (не у майбутньому) витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника. Позивачем не надано підтвердження понесених відповідних витрат до моменту винесення вироку суду. Щодо відшкодування моральної шкоди, то ніяких доказів, реальності цих страждань позивачем не надано
Прокурор не оскаржуючи висновок суду першої інстанції про визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, але важає, що вирок суду першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_6 є незаконним і підлягає скасуванню згідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, зважаючи на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що привело до порушення правил призначення покарання, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, вважається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Частиною 2 ст.76 КК України законодавець передбачає покладення на засудженого додаткових обов`язків.
Отже, обов`язки визначені в ч. 1 ст. 76 КК України є обов`язковими при звільнені від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Судом, при призначені покарання ОСОБА_6 з випробуванням в силу ст.75 КК України зазначені вимоги закону не враховані, на засудженого покладено один обов`язок, передбачений п.2 ч1 ст.76 КК України.
В судовому засіданні при апеляційному розгляді:
Обвинувачений ОСОБА_6 просив задовільнити його апеляційну скаргу та доповнення до неї на підставах зазначених в скаргах. Проти апеляційної скарги прокурора заперечував.
Захисник ОСОБА_9 підтримав апеляційну скаргу та дововнення до неї обвинуваченого, заперечував проти апеляційної скарги прокурора.
прокурор просив апеляційну скаргу прокурора задовольнити в повному обсязі, вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, апеляційну скаргу та доповнення до неї обвинуваченого ОСОБА_6 просив залишити без задоволення.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження просив вирок суду залишити без змін . Проти апеляційної скарги прокурора не заперечував.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах та доповненні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та доповнення до неї обвинуваченого ОСОБА_6 , та апеляційна скарга прокурора підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до положень ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та протоколами до неї, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема у разі, якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону, а також міжнародно-правового акту судом першої інстанції не були виконані належним чином.
Відповідно до вимог ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженню підлягають доказуванню:подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, всупереч вимогам пункту 1 частини 1 статті 91 КПК України судом поверхово досліджені обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , а обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи не встановлені.
Так, об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 286 ККУкраїни, включає три обов`язкові ознаки:а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху);б) суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень або смерті);в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.
Для правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність у таких випадках особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із учасників ДТП
На таку особливість у правозастосуванні орієнтує і Пленум Верховного Суду України упостанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
На думку колегії суддів , суд першої інстанції не дослідив всіх доказів по справі , не допитав всіх свідків, не встановив характер та черговість порушень, які вчинив кожен із учасників руху, не звернув увагу на протокол проведення слідчого експерименту від 04 04 2016 року, де вихідні дані були взяті зі слідчого експерименту від 11 08 2015 року , крім того ухвала суду не була виконана у призначений строк та неповно, без участі вказаних у ухвалі свідків на що обґрунтовано звертає увагу обвинувачений у апеляційній скарзі .
Судом не проаналізовано та не звернуто увагу на те , що потерпілий ОСОБА_10 виїхав на велосипеді типу «Україна» на головну дорогу, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння,що свідчить про неповноцінну здатність ОСОБА_15 на момент ДТП сприймати дорожню обстановку, наявність перешкод на дорозі та швидко реагувати на їх виникнення, що потерпілим також порушено Правила безпеки дорожнього руху України, які є в причинному зв`язку з наслідками .
Тобто, оцінка кожного доказу судом повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, та з точки зору належності, допустимості, достовірності, а за сукупністю зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом при розгляді кримінального провадження та постановленні вироку було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, в тому числі і право обвинуваченого на захист, в зв`язку з чим, відповідно до вимог п.3 ч.1ст.409 КПК України, вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів .
При новому судовому розгляді суду першої інстанції необхідно усунути зазначені порушення закону, дослідити обставини, зазначені в цій ухвалі, перевірити позицію обвинуваченого, щодо дійсних обставин події, дати належну оцінку доказам з урахуванням позиції сторін з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності та достатності, з зазначенням мотивів, з яких суд приймає до уваги одні докази та відкидає інші, і в залежності від установлених обставин, ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином умотивоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407,409, 419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_6 та апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2017 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України - скасуватита призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 - не обирався.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Апеляційного суду
Дніпропетровської області
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
