Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/1224/22 Справа № 213/1224/13-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012040740000099 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, на час вчинення кримінального правопорушення працював ПАТ ІнГЗК водієм, на час розгляду кримінального провадження - не працює, є інвалідом 3-ї групи, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2022 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік. На підставі ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_8 : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили - не обирався.
Цивільний позов, заявлений потерпілим про відшкодування шкоди, - задоволено частково та стягнуто з обвинуваченого на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 68246,90 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн.
Вирішено питання щодо накладених арештів, речових доказів та щодо розподілу процесуальних витрат.
Як встановлено судом, ОСОБА_8 , 10 грудня 2012 року в темну пору доби, приблизно о 17 годині 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Форд Скорпио» (марка автомобіля зазначена відповідно до свідоцтва про реєстрацію, а.с.43,т.2) реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. Нєдєліна з боку пр. Перемоги в напрямку вул. 50-років Жовтня в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу зі швидкістю не менше ніж 63,0 км\год, чим порушив вимоги п. 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України.
У цей же час, попереду автомобіля «Форд Скорпио» на проїзну частину вул. Нєдєліна, в районі електричної опори №8, у невстановленому для цього місці, зліва направо по ходу руху автомобіля виїхав велосипед типу «Україна» під керуванням ОСОБА_10 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.
При виявленні небезпеки для руху, у вигляді велосипедиста ОСОБА_10 , який наближається до смуги руху автомобіля, водій ОСОБА_8 проявив неуважність до дорожньої обстановки, був непередбачливим, не зменшив швидкість руху аж до зупинки керованого ним автомобіля «Форд Скорпио», чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5, 2,3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України/
Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_8 продовжив рух у небезпечному напрямку і в районі електричної опори № 8 по вул. Нєдєліна в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу допустив наїзд керованого ним автомобіля «Форд Скорпио» на велосипедиста ОСОБА_10 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедиста ОСОБА_10 , було травмовано. Згідно висновку експерта № 359\16 від 15.02.2013 року потерпілий ОСОБА_10 отримав травми у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: перелому правої скроневої кістки, забою головного мозку 3 ст. Гострої субдуральної гематоми. Субарахноідального крововиливу. Садна голови з набряком м`яких тканин. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Знаходячись на стаціонарному лікуванні у КЗ «17 міська лікарня» ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 від отриманих травм помер. Згідно висновку експерта № 27-Е від 25.02.2013 року смерть ОСОБА_10 наступила від закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток черепа, забою тканини мозку з крововиливом під його оболонки; правобічної субдуральної гематоми. У своєму перебігу ЧМТ ускладнилася розвитком тривалого коматозного стану, тетраплегією, парезом окорухового нерву справа, гіпостатичною пневмонією, трофічними порушеннями у вигляді пролежнів, які призвели до загальної інтоксикації організму, що і стало безпосередньою причиною смерті.
Згідно висновку експерта №2738-16 від 25.07.2016р., у заданій дорожній обстановці водій автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти технічному характеру настання ДТП наїзду на велосипедиста ОСОБА_10 . У заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером заданої дорожньо-транспортної пригоди наїздом на велосипедиста ОСОБА_10 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Прокурор всвоїй апеляційнійскарзі просить вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2022 року щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України в частині призначеного йому покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити обвинуваченому реальне відбуття покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортним засобом.
В іншій частині вирок суду прокурор просить залишити без змін.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор посилається на те, що призначене судом першої інстанції покарання через свою м`якість не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого та тяжкості вчиненого злочину, а також, не враховано наслідки, які настали у вигляді смерті людини та не вжиття заходів щодо відшкодування збитків, не дивлячись на тривалий розгляд справи.
Обвинувачений всвоїй апеляційнійскарзі просить вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2022 року щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України скасувати та виправдати його, мотивуючи такі вимоги тим, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, в своїй апеляційній скарзі обвинувачений вказує на те, що при розгляді справи в даному складі суду, стороною обвинувачення був наданий ще менший об`єм доказів, чим при попередньому розгляді, під головуванням судді ОСОБА_11 , клопотань про проведення слідчих експериментів, призначення нових автотехнічних судових експертних не надходило. Нових технічних параметрів обставин ДТП в даному розгляді справи не встановлено.
В свою чергу, апеляційним судом після останнього апеляційного розгляду було зазначено, що останній слідчий експеримент не був максимально наближений до обставин ДТП, слідчим експеримент був проведений без дозволу суду, залучений тільки свідок ОСОБА_12 , не були залучені свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Були порушені вимоги ст. 240 КПК України, діючі методики проведення експериментів в темний час доби, на що захисник ОСОБА_7 03 лютого 2022 року докладно вказав надаючи методичний посібник рекомендований ГСУ МВС України для працівників правоохоронних органів. При новому розгляді вказівок суду апеляційної інстанції місцевий суд не врахував.
Обвинувачений вказує на те, що судом неналежно було прийнято до уваги покази очевидців ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , також покази самого ОСОБА_8 , що нічим не спростовані, щодо відстані від а/м до місця на велосипедиста в момент виїзду останнього на проїзну частину, знаходилась в межах 30-32 м (що менш як зупиночний шлях а/м при швидкості 60 км/год. - 40,6 - 42,2м). Обвинувачений зазначає, що покази свідка ОСОБА_15 від 06 квітня 2021 року, відносно зазначеного віддалення керованого автомобіля до місця наїзду (30 м.) суд в своєму вироку взагалі не навів.
На думку ОСОБА_8 , значний шлях сліду гальмування а/м «Форд-Скорпіо» до наїзду, покази свідків про положення ТЗ відносно місця контактування, свідчать про своєчасність гальмування обвинуваченим, а зазначена величина віддаленості про відсутність у водія технічної можливості виконати п. 12.3 ПДР, вже в момент виїзду велосипедиста на проїзну частину, а відтак і відсутності вини ОСОБА_8 та безпідставного ухвалення обвинувального вироку.
Відносно останнього слідчого експерименту обвинувачений зазначає, що винесена 25 лютого 2016 року в попередньому розгляді ухвала суду визначала строк виконання до 31 березня 2016 року, але в цей день слідчий не направив кримінальне провадження до суду, призначене на цей день судове засідання зірване, після закінчення строку виконання проведення додаткового слідчого експерименту, ігноруючи п. 2.1 ст. 87 КПК України, слідчий призначив його на 04 квітня 2016 року, при цьому порушив ст. 21 КПК України залучивши тільки одного свідка ОСОБА_12 . Також, при проведенні цього експерименту, експерту-автотехніку ДНДІСЕ була пряма вказівка в ухвалі суду на застосування недостовірних «вихідних даних», і він природньо прийшов до висновку, який не відповідав обставинам ДТП. Інші дані, на які посилався суд в вироку, що ніби-то доводять винуватість водія ОСОБА_8 в скоєнні наїзду на велосипедиста насправді цього не доводять.
Вибірково аналізуючи у своєму вироку результати слідчого експерименту від 04 квітня 2016 року, що отримали статус вихідних даних на «додаткову АТЕ», суд першої інстанції порушив вимоги ст. 374 КПКУ тому, що не навів мотивів визнання їх такої «якості» та належності як доказу.
Висновок АТЕ ДНДІСЕ №919-14 від 16 травня 2014 року, про який у вироку суд першої інстанції навіть не згадав, вказує на «...відсутність у водія автомобіля «Форд-Скорпіо» ОСОБА_8 невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР, які могли б з технічної точки зору знаходититись в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.»
Всупереч п. 10 ст. 101 КПК України, при наявності декількох експертиз, суд у вироку не мотивував свою незгоду з висновком зазначеного дослідження, тобто, на думку обвинуваченого, вибірково вибирав докази винуватості ОСОБА_8 .
Також, обвинувачений в своїй скарзі звертає увагу на те, що суд першої інстанції у вироку встановив черговість порушення, які вчинював кожний учасник ДТП, врахував фізичний стан велосипедиста перед наїздом автомобіля, але безпідставно визнав обстановку що створив ОСОБА_10 , як небезпечну, а не ту що мала місце аварійну.
Проаналізувавши висновок суду, про те що обвинувачений не вжив негайно заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, ОСОБА_8 зазначає, що суд не ставив експертам-автотехнікам питання величину запізнення (сек.) дій водія ОСОБА_8 ; у виконанні вимог п. 12.3 ПДР, у своєму висновку не відзначив порушення вимог п. 2.3 (б) ПДР, що є не логічним у даному обвинувальному вироку.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній. Проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого прокурор заперечував.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу свого підзахисного, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечував, посилався на її безпідставність та необґрунтованість.
Обвинувачений в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав, наполягав на її задоволенні, проти задоволення скарги прокурора заперечував.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку та пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційний скарг обвинуваченого та прокурора, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно переглянути справу і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 374 КПК України визначено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Вимоги вищевказаних норм закону судом першої інстанції не були виконані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 319 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 319 та ст. 320 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 319, ст. 320 КПК України, суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання таких вимог: сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді; суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.
У випадку, передбаченому цією частиною, докази, що були дослідженні під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень.
Якщо під час судового засідання суддю замінює запасний суддя, судовий розгляд продовжується. Судовий розгляд у такому разі закінчує суд у новому складі.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, після скасування ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року вироку Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2017 року відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2017 року кримінальну справу щодо ОСОБА_8 було розподілено на головуючого суддю ОСОБА_16 .
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2020 року в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 було замінено головуючого суддю ОСОБА_16 на суддю ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що в судді ОСОБА_16 занічився термін повноважень.
Відповідно до ухвали Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2020 року матеріали кримінального провадження №12012040740000099 відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК України були прийняті суддею ОСОБА_1 до свого провадження.
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2020 року було визначено стадію розгляду кримінального провадження, зокрема, даною ухвалою було постановлено проводити розгляд справи за стадії першого судового засідання.
Однак, відповідно до вище проаналізованих положень ст. ст. 319, 320 КПК України такої процесуальної дії, як проведення розгляду кримінального провадження за стадії судового розгляду з першого судового засідання, нормами КПК України не передбачено. Тобто, в даному випадку суд першої інстанції порушив норми кримінального процесуального законодавства України, оскільки після прийняття кримінального провадження №12012040740000099 відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК України, суд повинен був починати розгляд справи з підготовчого судового засідання, із призначенням в подальшому справи до судового розгляду і визначенням його порядку, а саме порядку допиту учасників кримінального провадження, свідків та дослідження письмових доказів у відповідності до Глави 27, Розділу IV Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому, відповідно до ст. 23 КПК України, передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. ст. 84 - 86 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 333 КПК України, у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.
Так, викладаючи мотивувальну частину вироку, суд першої інстанції на підтвердження доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України послався на протокол проведення слідчого експерименту від 04 квітня 2016 року, за участю свідка ОСОБА_17 , обвинуваченого та його захисника, потерпілого та його представника, спеціаліста, в присутності понятих. Водночас, проведення даного слідчого експерименту було призначено ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 лютого 2016 року, під час судового провадження під головуванням іншого судді, що свідчить про порушення судом першої інстанції принципу безпосереднього розгляду кримінального провадження, встановленого ст. 23 КПК України.
Тобто, після скасування попередніх вироків в даному кримінальному провадженні та призначення нового розгляду, а також, після закінчення повноважень судді ОСОБА_16 , приймаючи справу до свого провадження, суддя ОСОБА_1 повинен був починати розгляд кримінального провадження, у відповідності до Глави 27, Розділу IV Кримінального процесуального кодексу України, з підготовчого судового засідання, досліджувати письмові докази, які були здобуті органом досудового розслідування в ході слідства, допитувати свідків, за наявності - усувати розбіжності в їх показах, та у випадку виникнення суперечностей призначати додаткові слідчі дії, в тому числі і слідчі експерименти за участі обвинуваченого, свідків, потерпілого та спеціалістів, а за їх наслідком, у разі необхідності, - додаткові судові експертизи. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не мав права приймати до уваги докази, які не були здобуті ним особисто безпосередньо в ході судового провадження.
З вищевказаних підстав, колегія суддів приходить і до висновку про те, що такі письмові докази, як протокол слідчого експерименту від 11 серпня 2015 року за участю свідка ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_15 , а також обвинуваченого, його захисника, потерпілого та його представника, спеціаліста, в присутності понятих, протокол слідчого експерименту від 24 грудня 2015 року за участю обвинуваченого, його захисника, потерпілого та його представника, спеціаліста, в присутності понятих та висновок експерта №2738-16 від 25 липня 2016 року, також, покладені в основу обвинувального вироку місцевим судом безпідставно, оскільки не були здобуті ним безпосередньо в ході даного судового розгляду.
Поміж іншого, викладаючи мотивувальну частину вироку, суд першої інстанції допустив істотні порушення норм кримінального процесуального закону України, зокрема, відобразив у судовому рішенні зміст показів свідка ОСОБА_15 , які повністю протирічать показам, які свідок дав в ході судового засідання під час безпосереднього допиту судом.
Так, відповідно до журналу судового засідання від 06 квітня 2021 року (а.с. 141-145, т.8) свідок ОСОБА_15 , будучи повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, показав суду, що пам`ятає лише про те, що була аварія в ході якої автомобіль збив велосипедиста. Дату та час ДТП свідок не пам`ятає, механізму при якому сталась аварія та його послідовності свідок не пам`ятає щоб бачив, відстані від автомобіля до велосипедиста до моменту зіткнення свідок не пам`ятає, як і не пам`ятає сторони руху, на якій було здійснено наїзд на велосипедиста. Також, свідок зазначив, що не пам`ятає здійснював велосипедист переїзд дороги чи ні, хто викликав швидку свідок не пам`ятає, до самого місця аварії свідок не підходив, стояв в стороні та чекав, щоб надати покази співробітникам поліції.
В цей же час, відповідно до вироку суду, покази свідка викладені зовсім по іншому і суд першої інстанції зазначає, що ОСОБА_15 показав суду, що був свідком того, як машина збила велосипедиста. ДТП відбулось прямо перед його очима. До ДТП він і велосипедист йшли по одній стороні дороги, він йшов і велосипедист обігнав його. Потім він стояв перед дорогою, пропускаючи авто, щоб перейти дорогу і побачив ДТП. Стверджує, що неодноразово тривалий час добровільно і без примусу вказував всі відомі йому деталі ДТП на кожному слідчому експерименті, де розказував і показував лише те, свідком чого був і ці показання підтверджував своїми особистими підписами у всіх протоколах, які оглянув у суді і повністю їх підтверджує, також зазначає, що всі його показання на слідчих експериментах є правдивими, доповнити їх, спростувати або уточнити не бажає. Таким чином, судом було викладено в мотивувальній частині вироку та прийнято до уваги при встановленні вини ОСОБА_8 покази свідка ОСОБА_15 , які не відповідають та прямо протирічять тим даним, які свідок надав суду безпосередньо під час допиту.
Щодо інших письмових доказів, які були покладені судом першої інстанції в основу обвинувального вироку, а саме: рапорт слідчого СВ Інгулецького РВ про виявлення кримінального правопорушення від 10 грудня 2012 року; протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10 грудня 2012 року та схеми до нього; довідка КЗ Криворізька міська лікарня №17 ДОР від 10 грудня 2012 року; довідка КЗ Криворізька міська клінічна лікарня №2 ДОР від 11 грудня 2012 року; висновк медичного огляду від 10 грудня 2012 року, яким підтверджено відсутність ознак сп`яніння у ОСОБА_8 ; технічний паспортом на автомобіль, та водійським посвідченням ОСОБА_8 ; страховий полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 12 жовтня 2012 року ОСОБА_8 на автомобіль Форд Скорпио ПАТ УСК Гарант-Авто; матеріали історії хвороби потерпілого ОСОБА_10 ; висновок судово-медичної експертизи №359/16 від 15 лютого 2013 року; висновок судово-медичної експертизи №27-Е від 25 лютого 2013 року; свідоцтво про смерть ОСОБА_10 ; то колегія суддів приходить до висновку, про те, що їх аналізу в розумінні сукупності, узгодженості та взаємозв`язку між собою, суд в мотивувальній частині рішення не навів, не зазначив, які саме обставини кримінального провадження встановлюють дані докази та чим підтверджують вину ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину. Тобто, суд фактично обмежився тим, що перерахував наявність таких доказів в даному кримінальному провадженні, залишивши їх без належної правової оцінки.
За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Однак, в даному випадку, колегія суддів позбавлена можливості усунути вище вказані порушення, оскільки покладені в основу обвинувального вироку письмові докази були використані судом першої інстанції із порушеннями норм КПК України, у зв`язку із чим, повторне їх дослідження у відповідності до ч. 3 ст. 404 КПК України буде суперечити нормам кримінального процесуального законодавства України.
Тож, з огляду на викладене та підсумовуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що в порушення вимог ст. ст. 410, 411 КПК України суд першої інстанції провів неповний судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, ухвалив рішення, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, тобто, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ґрунтуються на доказах, які не були здобуті ним безпосередньо в ході судового провадження, а були отримані на підставі ухвал суду в попередніх судових провадженнях, вироки за результатом розглядів яких скасовані судом апеляційної інстанції, а також, на показах свідків, викладених в судовому рішенні, які не відповідають показам фактично наданим в судовому засіданні.
Відповідно до вимог пунктів ст. ст. 412, 415 КПК України допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону є безумовною підставою для скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Щодо доводів апеляційних скарг обвинуваченого та прокурора, то вони підлягають перевірці судом першої інстанції під час нового розгляду.
А тому, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги прокурора Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури, обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2022 року відносно ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 286 КК України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
