Єдиний державний реєстр судових рішень
Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської областіСправа № 213/1224/13-к
Номер провадження 1-кп/213/4/14
В И Р О К
Іменем України
18 грудня 2014 року Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Кривому Розі
кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12012040740000099 у відношенні
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта середня, одруженого, працює ПАТ «ІнГЗК», водій, раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
- з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_9 ;
- з боку захисту: захисника ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_11 ;
за участю представника цивільного відповідача ОСОБА_12
ВСТАНОВИВ:
Органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачується у тому, що 10 грудня 2012 року в темну пору доби, приблизно о 17 годині 20 хвилин, він, керуючи технічно справним автомобілем «Форд Скорпио» (марка автомобіля зазначена відповідно до свідоцтва про реєстрацію, а.с.43,т.2) реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул.Нєдєліна з боку пр. Перемоги в напрямку вул. 50-років Жовтня в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу зі швидкістю не менш ніж 66,9 км\год, чим порушив вимоги п. 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
- 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.»;
- 12.9. Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».
У цей же час, попереду автомобіля «Форд Скорпио» на проїзну частину вул. Нєдєліна, в районі електричної опори №8, у невстановленому для цього місці, зліва направо по ходу руху автомобіля виїхав велосипед типу «Україна» під керуванням ОСОБА_13 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.
При виявленні небезпеки для руху, у вигляді велосипедиста ОСОБА_13 , який наближається до смуги руху автомобіля, водій ОСОБА_11 проявив неуважність до дорожньої обстановки, був непередбачливим, не зменшив швидкість руху аж до зупинки керованого ним автомобіля «Форд Скорпио», чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5, 2,3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
- «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху…не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- « 2.3 б). Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: ... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- « 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».
Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_11 продовжив рух у небезпечному напрямку і в районі електричної опори № 8 по вул. Нєдєліна в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу допустив наїзд керованого ним автомобіля «Форд Скорпио» на велосипедиста ОСОБА_13 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедиста ОСОБА_13 , було травмовано. Згідно висновку експерта № 359\16 від 15.02.2013 року потерпілий ОСОБА_13 отримав травми у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: перелому правої скроневої кістки, забою головного мозку 3 ст. Гострої субдуральної гематоми. Субарахноідального крововиливу. Садна голови з набряком м`яких тканин. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Знаходячись на стаціонарному лікуванні у КЗ « 17 міська лікарня» ІНФОРМАЦІЯ_2 Бурлаченко ОСОБА_14 від отриманих травм помер. Згідно висновку експерта № 27-Е від 25.02.2013 року смерть ОСОБА_13 наступила від закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток черепа, забою тканини мозку з крововиливом під його оболонки; правобічної субдуральної гематоми. У своєму перебігу ЧМТ ускладнилася розвитком тривалого коматозного стану, тетраплегією, парезом окорухового нерву справа, гіпостатичною пневмонією, трофічними порушеннями у вигляді пролежнів, які призвели до загальної інтоксикації організму, що і стало безпосередньою причиною смерті.
Згідно висновку експерта № 58\27-29 від 31.01.2013 року водій автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_11 мав технічну можливість попередити наїзд на велосипед. В діях водія ОСОБА_11 по керуванню автомобілем «Форд Скорпио», вбачається невідповідність вимогам п.12.3, 12.4, 12.9 б) ПДР України.
Між порушенням водієм ОСОБА_11 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України й наслідками, що наступили, - смертю потерпілого ОСОБА_13 , є прямий причинний зв`язок.
Дії обвинуваченого ОСОБА_11 органом досудового розслідування кваліфіковано за ст.286 ч.2 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України не визнав, також не визнав цивільний позов потерпілого, та суду пояснив, що 10.12.2012 року приблизно о 17год.20 хвил. він керував автомобілем «Форд Скорпио», який належить йому на праві приватної власності, при цьому рухався зі швидкістю приблизно 60 км\год по проїзній частині вул. Нєдєліна за сторони пр. Перемоги в напрямку вул. 50-річчя Жовтня в Інгулецькому районі міста Кривого Рогу. В салоні автомобілю не було пасажирів чи вантажу. Метрів за 200 до ДТП, на перехресті, він пропустив жінку з дитиною. Їхав з ввімкненим ближнім світлом фар. Раптово, приблизно в 35 метрах перед собою, він побачив велосипедиста, який перетинав проїзну частину зліва направо під кутом до напрямку його руху. Він одразу, буквально через секунду, як побачив велосипедиста, застосував екстрене гальмування, але зіткнення відбулось. Він побачив велосипедиста буквально за 3-4 секунди до зіткнення, застосував гальмування за 20-25м. Його автомобіль контактував правою передньою частиною (фарою) з заднім колесом велосипеду. Автомобіль зупинився після зіткнення, він вийшов, викликав «швидку допомогу», міліцію. Потерпілий лежав на дорозі приблизно в 4-5м від правого заднього колеса автомобіля. Коли приїхала «швидка» потерпілий сказав, що почувається добре, сам пішов до машини. На момент ДТП був темний час доби, проїзна частина в місці ДТП не освітлювалась, ліхтарі на електричних опорах не горіли, ніяких опадів в той час не було. Очевидцями ДТП були свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Потім приїхали працівники міліції, слідчий ОСОБА_17 , який став робити заміри, складати протокол. Вважає, що гальмівний шлях був визначений неправильно, оскільки на його думку, гальмівний шлях різних коліс не може сильно відрізняться, в нього ж гальмівний шлях правого переднього колеса визначений -22,5м, а лівого переднього колеса 14,4м.
Крім того, він категорично не згоден з даними, які були отримані при проведенні першого слідчого експерименту, оскільки його не залучили, як учасника, а він діяв, як статист, та не мав можливості вносити зауваження. Перший слідчий експеримент проводився при умовах, які не відповідали дійсній події ДТП. Так він проводився не на місці ДТП, а в іншому місці, біля великого супермаркету, внаслідок чого освітлення та видимість були кращими; з іншими транспортними засобами (новим автомобілем та велосипедом спортивним з катафотами), статист-велосипедист одягом та антропологічними даними не відповідав потерпілому. Понятим, не пояснювалась робота секундоміра. Місце наїзду, встановлене при першому слідчому експерименті, значно відрізняється від місця, вказаного в схемі до протоколу огляду місця ДТП, що призвело до значного збільшення шляху та часу пересування велосипедиста, не на його користь. Крім того видимість визначалася слідчим з грубим порушенням методики, що робить цю інформацію недостовірною. При другому слідчому експерименті, який проводився за ухвалою суду, відповіді на всі питання, поставлені судом, не були отримані, місце розташування автомобіля не відповідало протоколу огляду та первісній схемі ДТП, гальмівний шлях чомусь збільшився. Крім того, слідчий, так і не визначив видимість, посилаючись на формальні підстави, хоч сам слідчий декілька разів сідав в автомобіль, але на відстані велосипеда зовсім не було видно. Вважає, що досудове розслідування проведено однобічно та не об`єктивно, з грубими порушеннями КПК та методик, є багато суперечностей, які не усунуто в ході судового розгляду. Вважає, що його вину у скоєнні кримінального правопорушення не доведено, а тому він просить його виправдати. Просить взяти до уваги, що потерпілий сам порушив ПДР, знаходився у стані алкогольного сп`яніння, а тому цивільний позов він також не визнає.
Представник цивільного відповідача ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» ОСОБА_12 цивільний позов не визнала, оскільки вважає, що вина обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення не доведена. Крім того, обвинувачений ОСОБА_11 запізно звернувся до страхової компанії, з відповідною заявою, а тому страхова компанія в даному випадку шкоду не відшкодовує.
На підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_11 стороною обвинувачення надані наступні докази:
Пояснення потерпілого ОСОБА_8 , який суду пояснив, що він є сином померлого ОСОБА_13 , 1949 року народження. 10.12.2012 року після 17.00 год. йому повідомили, що його батько - ОСОБА_18 попав у ДТП, та його забрала «швидка». Разом з матір`ю- ОСОБА_19 вони поїхали до лікарні, де дізналися, що батько у важкому стані, не приходить до свідомості. Потім його направили до 2-ї міської лікарні, де він був прооперований, знаходився в реанімації, та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. На лікування батька було витрачено дуже багато коштів. Вони запропонували обвинуваченому ОСОБА_20 надавати кошти на лікування згідно призначення лікарів. Клубенко надав допомогу на лише на суму 2000грн. Документи, (оригінали рецептів та чеків), які підтверджують витрати суду надано.
В зв`язку з тим, що на лікування батька та на його поховання були витрачені великі кошти, ним поданий цивільний позов відповідно до ст.128 КПК України до страхової компанії та обвинуваченого. Він просить стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-авто» на відшкодування витрат на придбання ліків -54019,14 грн., на відшкодування витрат на поховання 846,75грн. та 6255 грн., на відшкодування витрат на поминання 6991,90 грн., а всього 68112,79 грн. Крім того загибеллю батька йому заподіяно моральної шкоди, пов`язаної із втратою близької людини, яку він просить стягнути зі страхової компанії в сумі 5000грн., та з обвинуваченого ОСОБА_11 - в сумі 145 000 грн. Просить його цивільний позов задовольнити.
Пояснення свідка ОСОБА_19 , дружини померлого ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні повністю підтвердила пояснення свого сина - потерпілого ОСОБА_8 , додала, що чоловіку зробили 2 операції, до свідомості він не приходив, перебував у комі 72дні.
Поясненя свідка ОСОБА_21 , який суду пояснив, що 10.12.2012 року приблизно о 17.00 год. він рухався по пішохідній доріжці вул. Нєдєліна з боку проспекту Перемоги в напрямку вул. 50-річчя Жовтня в м.Кривому Розі. Йому необхідно було перейти на другий бік вулиці. По протоптаній доріжці він підійшов до краю проїзної частини. Попереду стояв чоловік похилого віку, який тримаючи рукою велосипед, очікував доки проїдуть автомобілі по дорозі. Після того, як проїхало декілька автомобілів, чоловік, знаходячись на краю узбіччя, сів на велосипед та почав перетинати проїзну частину дороги, при цьому по характеру його руху, він зрозумів, що той перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки він їхав «змійкою», нерівно, та повільно. Велосипедист був у русі приблизно 4-5 секунд.
В цей же час по проїзній частині дороги вул. Нєдєліна зі сторони проспекту Перемоги рухався автомобіль «Форд Скорпио» сірого кольору зі швидкістю приблизно 50-60 км/год. Велосипедист виїхав на дорогу, коли відстань до автомобіля, що рухався, була приблизно 30-35 метрів. Водій автомобіля застосував екстрене гальмування, оскільки він почув «писк» гальмів, та відбулося зіткнення, після чого автомобіль майже зупинився. Автомобіль контактував своєю передньою частиною (фарою) з заднім колесом велосипеду. Від удару велосипедист упав на капот автомобіля, перекотився і впав на землю, а велосипед відлетів у сторону. Водій автомобіля «Форд» одразу ж зупинився і вийшов до постраждалого. Від велосипедиста був сильний запах алкоголю. На момент ДТП був темний час доби, проїзна частина дороги не освітлювалась ліхтарями з електроопор, ніяких опадів не було. Зауважив, що на досудовому слідстві ніяких питань щодо оглядовості, видимості, та відстані автомобіля від місця виїзду велосипедиста йому ніхто не задавав.
Поясненнями свідка ОСОБА_22 , який суду дав пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_21 , при цьому також підтвердив, що ліхтарі в місці ДТП не горіли. Що все відбулося на відстані приблизно 40 м від нього, та що велосипедист виїхав на проїзну частину, коли до автомобіля «Форд Скорпіо» було 35-40м.
Поясненнями свідка ОСОБА_23 , який суду пояснив, що він брав участь при огляді місця ДТП в якості понятого. Було темно, ліхтарі не горіли. Гальмівний шлях вимірювали по зовнішньому сліду, під колесами ніхто не міряв, тому він вважає, що гальмівний шлях виміряний неправильно, про що він казав працівникам міліції. Щоб складали схему він не бачив. Він підписував пусті бланки, задавав питання, чому так, та йому відповіли, що все буде відображено.
Поясненнями свідка ОСОБА_24 , який суду пояснив, що приблизно в грудні 2012 року його зупинили працівники міліції на вул.Нєдєліна, та він був присутній в якості понятого при огляді місця ДТП. Складався протокол, проводидися заміри, дорога була не освітлена, світили ліхтариками. Гальмівний шлях переривався, проходив під автомобілем, вимірювався по зовнішній стороні колеса. З його боку зауважень не було, тому він підписав протокол.
Поясненнями свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що він працює слідчим КМУ. 10.12.2012 року він виїжджав на місце ДТП. Було запрошено понятих. Був темний час доби, опадів не було, ліхтарі на місці ДТП не горіли, було темно. Він проводив заміри гальмівного шляху автомобіля, місце зіткнення зазначив сам ОСОБА_20 . Прив`язка була до електроопори №8. Потім він склав протокол огляду місця ДТП. Зауважень не було, всі присутні протокол підписали.
Поясненнями свідка ОСОБА_25 , яка суду пояснила, що вона знайома потерпілого ОСОБА_8 22.01.2013 року приймала участь у проведенні слідчого експерименту в якості понятої. Слідчий з їх правами та обов`язками, як понятих, ознайомлював. Був запрошений чоловік-статист, схожий на потерпілого, з велосипедом. Вона зайняла пасажирське місце рядом з обвинуваченим. Велосипед встановили на відстані 200м. На відстані приблизно 95м було видно силует велосипедиста. Також вимірювався час руху велосипедиста секундоміром. Все, що зазначено в протоколі підтверджує. Обвинувачений висловлював незгоду.
Свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що в грудні 2012 року в нього теж було ДТП, та вони зі слідчим ОСОБА_27 проводили слідчі дії. Тоді ж його попросили прийняти участь в якості понятого при проведенні слідчого експерименту 22.01.2013 року біля супермаркету «Парус». Там був статист на велосипеді. Слідчий секундоміром виміряв його рух. З водієм вимірювали дальність видимості. Вони сиділи в автомобілі та від`їжджали від велосипедиста. Складались протоколи, він їх підписував, але в їх зміст не вникав. Також зазначив, що сказати точно про дальність видимості він не може, оскільки в нього поганий зір, а він був без окулярів.
Допитаний в якості свідка слідчий КМУ ОСОБА_28 суду пояснив, що в його провадженні знаходилась справа за обвинуваченням ОСОБА_11 за ст.286ч.2 КК України. Він проводив слідчий експеримент 22.01.2013 року за участю свідків ОСОБА_15 і Горлюка, в присутності понятих. Спеціаліста не залучали. Підтвердив, що слідчий експеримент проводився не на місці зіткнення, а за 200 метрів вище місця ДТП, неподалік супермаркету, оскільки там були схожі умови, не горіло 2ліхтаря. На його думку освітлення супермаркету на видимість та оглядовість не впливало. При проведенні слідчого експерименту використовувся автомобіль « ДЕО Ланос», а не «Форд Скорпио», та був інший велосипед. Автомобіль «Форд Скорпио» не використовували, оскільки він визнаний речовим доказом, а велосипед був пошкоджений. На слідчому експерименті все відбувалося за показами свідків. При визначенні видимості статист-велосипедист стояв на узбіччі, а поняті знаходилися в автомобілі, який віддалявся від велосипедиста. Таким чином була визначена видимість- 96м. Статистомвелосипедистом був ОСОБА_8 - потерпілий у справі, він за параметрами схожий на потерпілого ОСОБА_13 , виставлялась швидкість певна у велосипеда, дійсно велосипед був з катафотами, час руху вимірявся секундоміром правильно. Момент виникнення небезпеки не встановлювали. Всі дії зафіксовано в протоколі слідчого експерименту. Ніхто зауважень не висловлював, в тому числі і свідки.
Крім того, в судовому засіданні були досліджені документи, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження:
- протокол огляду місця події та схема до нього від 10.12.2012 року, в якому зазначено, що місце ДТП розташовано на проїжджій частині вул.Нєдєліна у м.Кривому Розі, зазначено параметри дороги, зазначене місце зіткнення, місце розташування автомобіля, пошкодження автомобіля, а також зазначено, що був темний час доби, не освітлений, без опадів, дорожне покриття сухе, чисте, сліди гальмування коліс: переднього правого -22,8м, переднього лівого-14,1 м, заднього правого 8.2, заднього лівого 5,3, та фото таблиця /а.с.3-16, т.2/;
- довідка КЗ «Криворізька міська лікарня №17»ДОР від 10.12.2014 року, відповідно до якої до приймального відділення звернувся ОСОБА_13 , 1949 року, з приводу ДТП, діагноз: забій, садна м`яких тканин правої половини обличчя, вушної раковини, забій правого плеча, садна лівої кісті, струс головного мозку, кров та сеча на алкоголь позитивна, госпіталізовано до травматологічного відділення /а.с.27,т.2/;
- довідка КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» ДОР від 11.12.2012 року, з якої вбачається, що ОСОБА_13 ,1949 року народження. знаходиться на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 11.12.2012 року з діагнозом: ЗЧМТ.Стиснення головного мозку правосторонньою субдуральною гематомою.Забій головного мозку. Перелом кісток склепіння черепу справа з перходом на основу./а.с.28,т.2/;
- висновок медичного огляду від 10.12.2012 року, яким підтверджено відсутність ознак спьяніння у ОСОБА_11 /а.с.44.т2/;
- долученими речовими доказами автомобілем «Форд Скорпио» реєстраційний номер НОМЕР_1 /а.с.36.т2/;
- технічний паспорт на автомобіль, та водійське посвідчення ОСОБА_11 /а.с.43,т2/;
- страховий поліс обв`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 12.10.2012 року ОСОБА_11 на автомобіль «Форд Скорпио» ПАТ «УСК «Гарант-Авто» /а.с.45, т.2/;
- протокол проведення слідчого-експерименту від 22.01.2013 року за участю свідка ОСОБА_21 , за участю понятих, в ході якого свідок зазначив, що дорожні умови відповідають дійсним частково. Зазначив місце руху автомобіля, місце зіткнення на відстані 3 м перед опорою №8, та 1,3 м від правого краю проїзної частини. Зазначив місце виїзду велосипедиста, на відстані 12,8м від опори від лівого краю проїзної частини,по ходу руху автомобілю, шлях руху 12,5м. Визначався приблизний час руху велосипедиста. Видимість вимірялася на відстані за 200 м до місця наїзду (тобто в іншому місці), оскільки в цьому місці не горіло 2 ліхтаря, та встановлена видимість проїзної частини вулиці та велосипедиста -96м/ а.с.86-90,т.2/;
- протокол проведення слідчого-експерименту від 22.01.2013 року за участю свідка ОСОБА_22 , за участю понятих, в ході якого свідок зазначив, що дорожні умови відповідають, точно він не пам`ятає, чи було світло. Використовувався автомобіль «Деу Ланос». Свідок зазначив місце руху автомобіля, місце зіткнення на відстані 3 м перед опорою №8, та 1,3м від правого краю проїзної частини. Зазначив місце виїзду велосипедиста , на відстані 12,8м від опори від лівого краю проїзної частини,по ходу руху автомобілю, шлях руху 12,5м. Приблизний час руху велосипедиста за показами Горлюка 7 сек. Видимість вимірялася в іншому місці на відстані за 200м до місця наїзду. Встановлена видимість проїзної частини вулиці та велосипедиста 96 м; схемою ДТП
/а.с.86-90,т.2/;
- матеріали історії хвороби потерпілого ОСОБА_13 /а.с.115-142.т.2 /;
- висновок судово-медичної експертизи № 359/16 від 15.02.2013 року, у підсумках якої зазначено, що у ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маються тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: перелом правої скроневої та тім`яної кісток, забій головного мозку 3ст. Гостра субдуральна гематома. Субарахноідальний крововилив. Садно голови з набряком м`яких тканин. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. П.2.1.1. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6. Давність виявлених ушкоджень може відповідати 10.12.2012року /а.с.153-155, т.2/;
- висновок судово-медичної експертизи №27-Е від 25.02.2013 року, з якого вбачається, що клінічно у ОСОБА_13 встановлено: забій м`яких тканин, садна правої тім`яної області, правої щоки, правої вушної раковини. Перелом кісток склепіння та основи черепа справа(описана лінія перелому, яка проходить вертикально, від правої тім`яної кістки - на основу черепа). Забій мозку, крововилив під оболонки його. Здавлення мозку правобічною субдуральною гематомою (близько 180см), з приводу чого було проведено операційне втручання. Також виявлені садна лівої кисті.
Ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, з ушкодженям м`яких тканин голови та обличчя справа, перелому правої тім`яної та вискової кісток, забою тканини мозку та крововиливом під оболонки його, на трупі мають ознаки небезпеки для життя і тому належить до тяжких тілесних ушкоджень (підстава: п 2.1.3. б) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995р.). Садно лівої кисті за своїм характером має ознаки легких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_13 наступила від закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток черепа, забою тканини мозку з крововиливом під оболонки його; правобічної субдуральної гематоми. У своєму перебігу ЧМТ ускладнилася розвитком тривалого коматозного стану, тетраплегією, парезом окорухового нерву справа, гіпостатичною пневмонією, трофічними порушеннями у вигляді пролежнів, які призвели до загальної інтоксикації організму, що і стало, безпосередньо, причиною смерті. ./а.с.179-182,т.2/;
- свідоцтво про смерть ОСОБА_13 , що підтверджує факт його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.183. т2/;
- висновок судової автотехнічної експертизи №58/27-29 від 31.01.2013 року, в якому зазначено, що слідством задана дальність видимості велосипеда в місці його виїзду на проїзну частину дороги при включеному ближньому світу фар автомобіля «Форд Скорпио» - 96,0 м. Віддалення автомобіля «Форд Скорпио», від місця наїзду на велосипед при встановленому слідством часі тривалої небезпеки для руху, складає 124,3... 130,1м, мінімальна швидкість руху автомобіля «Форд Скорпио» до моменту початку гальмування, котра визначилась по сліду гальмування переднього правого колеса автомобіля, складає 66,9...69,9 км/год. Клубенко не мав можливості бачити момент виїзду велосипеда на проїзну частину дороги. Зупиночний шлях автомобіля «Форд Скорпио», в умовах місця події при його мінімальної швидкості руху, котра визначилась по сліду гальмування переднього правого колеса, складає близько 53,4-54,7м. Тому вибрана водієм ОСОБА_11 швидкість руху автомобіля, відповідала швидкості руху за умовами видимості дороги. Тому виходить, що водій автомобіля «Форд Скорпіо» ОСОБА_11 , мав технічну можливість попередити наїзд на велосипед. В діях водія ОСОБА_11 по керуванню автомобілем «Форд Скорпіо», вбачається невідповідність вимогам п. 12.3, 12.4, 12.9 б) ПДР України, невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР України з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з ДТП.
В діях велосипедиста ОСОБА_18 , оскільки він перед початком руху не переконався в безпеці виконуваного маневру, що привело до даної дорожньо-транспортної події, вбачається не відповідність вимог п. 10.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даним ДТП /а.с.162-165, т.2/;
Допитаний в судовому засіданні експерт автотехнік ОСОБА_29 суду пояснив, що автотехнічну експертизу він проводив за постановою слідчого від 28.01.2013 року, за тими вихідними даними, які були зазначені в постанові. Матеріали кримінального провадження, схеми, фотоматеріали йому не надавали, та він їх не вивчав. Робив висновок тільки на підставі вихідних даних, які були зазначені в постанові слідчого /а.с.162- 165, т.2/;
- висновок додаткової судової автотехнічної експертизи №2683-14 від 30.09.2014 року, яку було проведено за 2-ма варіантами сторони обвинувачення (потерпілого та прокурора), у висновках якої визначено, що швидкість автомобіля «Форд- Скорпио» становила не менше 67,4-70,4 км/год або, за умови заданої фабулою питання величини сліду гальмування автомобіля «Форд-Скорпио», становить не менше Va - 67,3 - 70,3 км/год.; водій ОСОБА_11 мав технічну можливість запобігти технічному характеру настання дорожньо-транспортної пригоди - наїзду на велосипедиста ОСОБА_18 ; в діях водія ОСОБА_11 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.4., 12.9. (б) ПДР України, які, з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером заданої дорожньо-транспортною пригоди - наїздом на велосипедиста ОСОБА_13 ; з технічної точки зору в діях ОСОБА_11 невідповідностей вимог п.12.2 ПДР України, не вбачається, а вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3. ПДР України, які, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером заданої дорожньо-транспортною пригоди - наїздом на велосипедиста ОСОБА_18 /а.с.2-38,т.5/.
При цьому експерт зазначив, що відповідно до ст. 102 ч.3 КПК України, що дає право експерту на ініціативу у виявленні фактів, що мають значення по справі, з приводу яких йому не були поставлені питання, оскільки ДТП мало місце в темну пору доби при гальмуванні автомобіля «Форд-Скорпио», то відповідно до методичних рекомендацій, при визначенні видимості у напрямку руху і видимості велосипедиста необхідно було проводити щосекундне віддалення з подальшим зближенням автомобіля «Форд-Скорпіо» з велосипедом, з урахуванням їх швидкостей руху, фактичного переміщення автомобіля «Форд-Скорпио» в загальмованому стані до місця наїзду (про що свідчить зафіксована на схемі ДТП слідова інформація), розташування автомобіля «Форд-Скорпіо» і велосипеда відносно один одного, меж проїзної частини і по відношенню до місця наїзду на велосипедиста.
Експерт зазначив, що уточнення механізму заданої дорожньо-транспортної пригоди та вихідних даних (варіанти № 2-3) може мати певний вплив на висновки стосовно технічної можливості запобігти наїзду, оцінки дій та причинного зв`язку між діями водія автомобіля «Форд-Скорпіо» ОСОБА_11 згідно вимог Правил Дорожнього руху України, наведені в дослідницькій частині /а.с.38, т.5/.
Аналізуючі надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до наступного.
В ході судового розгляду стороною захисту було заявлено клопотання, щодо визнання протоколу слідчого експерименту від 22.01.2013 року неналежним доказом, при цьому сторона захисту звертала увагу суду на те, що вищезазначений слідчий експеримент, при якому визначалась дальність видимості об`єкта - велосипедиста на лівому краю проїзної частини, був проведений в іншому місці, на краще освітленій ділянці дороги (біля супермаркету), чим це було на момент ДТП, коли було темно та присвічували ліхтариками. В протоколі не зазначено, яка видимість об`єкта-велосипедиста при цьому встановлювалась - «силуетна» чи «конкретна» і саме яку частину деталі велосипеда чи тіла його водія, відмітили поняті при слідчому експерименті; учасники експерименту були освідомлені про перешкоду, тому що бачили велосипедиста біля лівого бордюру, від якого автомобіль «ДЕУ-Ланос» віддалявся назад з понятими, і які не знаходились на місці водія при визначенні видимості перешкоди. Дана обставина протирічить механізму наїзду керованого Клубенком автомобіля на велосипедиста ОСОБА_13 ; слідчий експеримент проводився з іншим, не однотипним автомобілю «Форд-Скорпио» - автомобілем «ДЕУ-Ланос», який має значну різницю в якості роботи приборів зовнішнього освітлення, по відношенню до «Форд-Скорпио» (якому біля 25років), при невідомих обертах колінчатого валу двигуна, що значно впливає на ефективність роботи освітлюваних приладів; при іншому завантаженні- два пасажира (поняті), яких не було в автомобілі «Форд-Скорпио» перед ДТП, з залученням велосипеда іншої марки спортивного велосипеда, який має кращу видимість в темний час доби, із-за більшої кількості нікельованих деталей, катафотів, кращі технічні дані (нижчий центр ваги, що допомогає водію -статисту рухатися з меншою швидкістю), ніж звичайний дорожній «Україна», без світоповітачів, яким користувався потерпілий на момент ДТП; зі статистом-велосипедистом сином потерпілого, який був заінтересованою особою, та не відповідав антропологічним даним потерпілого; місце наїзду, визначене при слідчому експерименті, значно відрізняється від місця наїзду вказаного в схемі до протоколу огляду місця ДТП, що призвело до значного збільшення шляху та часу пересування велосипедиста по проїзній частині, та ін...
Суд враховує, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би спростував вищезазначені зауваження та доводи сторони захисту.
Вирішуючи питання щодо належності вищезазначених доказів, суд враховує те, що важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, у яких у минулому відбувалася досліджувана подія. Тому перш, ніж проводити дослідницькі дії, необхідно відтворити ( реконструювати) обстановку, у якій вони проводитимуться. Недотримання цієї умови розцінюється як порушення вимог кримінально-процесуального закону, що спричиняє втрату доказового значення одержаних даних.
Судом встановлено, що при зазначених невідповідностях, слідчий експеримент не був максимально приближений до умов фактичних обставин ДТП. Вказані невідповідності призвели до недостовірних даних, які не відповідають фактичним обставинам: часу тривання небезпеки для руху, та дальності видимості об`єкта на дорозі, які потім було задано органом досудового слідства експерту для проведення першої автотехнічної експертизи від 31.01.2013 року, в якості вихідних даних.
Крім того, судом встановлено, що при визначенні видимості об`єкта та дороги, слідчим було порушено методику визначення видимості у напрямку руху і видимості об`єкту в темну пору доби, що має вплив на висновки стосовно технічної можливості запобігти наїзду, оцінки дій та причинного зв`язку між діями водія автомобіля «Форд-Скорпио» ОСОБА_11 згідно вимог ПДР України.
У відповідності до ст. 85 КПК України під належністю доказів розуміється їх придатність для встановлення відсутності обставин, які входять до предмета доказування по справі. Належний доказ характеризує зміст доказів за значенням для встановлення обставин справи і за значенням для встановлення фактичних даних. Належний доказ можна визначити як якість, яка внутрішньо притаманна доказу, в силу якої фактичні дані встановлюють обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_11 не був офіційно залучений до проведення слідчого експерименту, а діяв як статист, та не мав можливості висловити свої зауваження.
Вищенаведене свідчить про те, що слідчим ОСОБА_28 були порушені вимоги ст. 240 КПК України.
За зазначених вище підстав, суд вважає, що протокол проведення слідчого експерименту від 22.01.2013 року є неналежним доказом, та не може бути взяти судом до уваги. Оскільки, пояснення свідків, понятих ОСОБА_30 та Бесчотного стосуються саме проведення слідчого експеримента, який проведений з грубими порушеннями процесуального закону, то пояснення цих свідків стосовно ходу проведення слідчого експерименту, які підтверджують виявлені судом порушення, не можуть бути використані судом, як належні докази.
Оскільки вихідні дані слідчого експерименту від 22.01.2013 року покладено в основу висновку автотехнічної експертизи №58/27-29 від 31.01.2013 року, то висновки цієї експертизи, суд також вважає неналежним доказом.
Судом було взято до уваги клопотання сторони захисту щодо неналежності вихідних даних слідчого експерименту від 22.01.2013 року, та ухвалою суду від 05.12.2013 року судом було призначено проведення слідчого експерименту для усунення розбіжностей та протиріч.
До того ж в судовому засіданні свідки події ДТП ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , кожний окремо показали, що коли велосипедист виїхав на проїздну частину, автомобіль «Форд-Скорпио», був на відстані приблизно 30-40 м, що співпадає з показами обвинуваченого ОСОБА_20 в суді - не більш як 35м. Свідок ОСОБА_23 вказав на неправильність заміру сліду гальмування переднього правого колеса автомобіля.
Ці пояснення свідків, стороною обвинувачення не спростовані, та є підтвердженням виявлених в ході судового розгляду протиріч, які суд намагався усунути в ході судового розгляду.
Для усунення протиріч, ухвалою суду від 05.12.2013 рок було призначено проведення повторного слідчого експерименту, який був проведений слідчим тільки 19.02.2014 року, та продовжився 24.02.2014 року, але не тільки не усунув виявлені в ході розгляду справи протиріччя, а ще і усугубив їх /а.с. 92-103, т.4/.
Органом досудового розслідування повторний слідчий експеримент проведений не в повному обсязі, деякі параметри, а саме час руху велосипедиста (первісно встановлена, як 7-13 сек.), відстань його пересування по проїзній частині, місце зупинки автомобіля «Форд-Скорпио» відносно меж проїзних частин, та місце наїзду, свідками ОСОБА_21 та ОСОБА_22 були спростовані.
Вихідні дані для проведення автотехнічної експертизи, які характеризують обставини ДТП, а саме дальність видимості велосипедиста на лівому краю проїзной частини з місця водія автомобіля «Форд-Скорпио», що мають суттєве значення для кримінального провадження, взагалі не були встановлені та перевірені.
Стороною обвинувачення не було прийнято належних заходів щодо надання суду необхідних, належних та допустимих доказів.
Після отримання матеріалів повторного слідчого експерименту ухвалою від 21.03.2014 року судом була призначена повторна автотехнічна експертиза, яка проводилася за 3-ма варіантами.
Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи № 919-14 від 16.05. 2014року встановлено:
- по першому варіанту обставин ДТП: 3,4 питання: 1) відсутність у водія ОСОБА_11 , навіть при дозволеній в населених пунктах швидкості- 60 км/ год, технічної можливісті запобігти наїзду на велосипедиста. 2) в діях водія автомобіля «Форд-Скорпио» ОСОБА_11 невідповідності вимогам п.12.3 ПДР України, які б могли б, з технічної точки зору знаходитися в причинному зв`язку з заданою дорожньо-транспортною пригодою, не вбачається; 3) Невідповідність дій велосипедиста ОСОБА_18 п. 10.1 ПДР України, знаходились в причинному зв`язку з технічним характером ДТП наїздом автомобіля «Форд-Скорпио» на велосипедиста;
- для другого варіанту обставин ДТП. 1) Вихідні дані, надані потерпілим та його представником, були недостатніми для проведения дослідження по поставленим ними питанням відносно повної технічної оцінки дій водія ОСОБА_11 ,
2) дії водія велосипеда ОСОБА_31 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР, що знаходились в причинному зв`язку з технічним характером ДТП наїздом автомобіля «Форд-Скорпио» на велосипедиста.
Оскільки варіант 3 цього висновку містить відповіді на питання, які поставлені прокурором по вихідним даним першого слідчого експерименту від 22.01.2013 року, який визнаний неналежним доказом, ці висновки суд також вважає неналежними, та не бере до уваги /а.с.135-158,т.4/.
Щодо висновків додаткової судової авто технічної експертизи № 2683-14 від 30.09. 2014року /а.с.1-38/, яка проводилася по варіантам потерпілого та прокурора, то суд враховує, що вони призначалися за вихідними даними, які були отримані в ході другого слідчого експерименту, але оскільки при другому слідчому експерименті видимість не була визначена, то сторона обвинувачення наполягала зазначити видимість об`єкту та дороги, які була визначені при проведенні першого слідчого експерименту. При цьому суд враховує, що вихідні дані надані стороною обвинувачування стосовно видимості, були недостовірними, оскільки при першому слідчому експерименті дальність видимості дороги та об`єкта не стосувались автомобіля «Форд-Скорпио», та велосипеда «Україна». До того ж дані першого слідчого експерименту від 22.01.2013 року визнано неналежними доказами, а тому і висновок експерта у цій частині, не є належним та допустимим доказом. Оскільки висновки автотехнічної експертизи по варіанту обставин ДТП сторони обвинувачування базувались на недостовірних вихідних даних, вони не можуть бути використані судом для доведеності вини обвинуваченого.
При визначенні вини обвинуваченого ОСОБА_11 суд враховує, що кожний учасник дорожнього руху розраховує на те, що і інші учасники дорожнього руху повинні дотримуватися виконання ПДР України.
При цьому, сторона обвинувачення при висуванні обвинувачення ОСОБА_11 не врахувала, а суд враховує, що відповідно до всіх висновків судових авто-технічних експертиз, проведених у справі в діях велосипедиста ОСОБА_13 вбачається невідповідність до вимог п.10.1 ПДР України, яка з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з технічним характером дорожно-транспортної пригоди - наїздом автомобіля «Форд -Скорпио» на велосипедиста / а.с.165.т.2, а.с. 156-158,т.4/.
На думку суду водій ОСОБА_11 , в даній дорожньо-транспортній ситуації користувався переважним правом на рух, в умовах темної пори доби, при виявленні небезпеки, застосував екстрене гальмування, що передбачено вимогами п. 12.3 ПДР, але здійснив наїзд на раптово виїхавшого на його смугу руху велосипедиста, який знаходився у стані алкогольного сп`яніння.
Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України характеризується трьома ознаками: діянням, наслідками, причинним зв`язком між діянням і наслідками. Діяння полягає в порушенні Правил дорожнього руху. Суспільно небезпечні наслідки є тілесні ушкодження. Причинний зв`язок між діяннями і наслідками, що настали.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 дійсно здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_13 , внаслідок якого тому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, та згодом настала смерть, та це підтверджується наданими стороною обвинувачення та потерпілим доказами ( довідками, актами СМЕ та ін.).
Але суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_11 в порушенні правил дорожнього руху стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведена, виявлені судом протиріччя не усунуто, а сторона обвинувачення не надали достатніх належних та допустимих доказів для доведення вини обвинуваченого ( вихідні дані, які добуті та визначені в ході першого слідчого експерименту визнані судом неналежними доказами, та не можуть бути використані при проведенні інших процесуальних дій, в тому числі і проведення експертиз).
Оскільки, в кримінальному праві діє презумпція невинуватості, всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого тлумачаться на його користь.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відсутні будь-які належні та допустимі докази, які спростовують твердження сторони захисту, щодо не порушення ОСОБА_11 п.12.3 ПДР України.
За таких обставин, суд вважає, що не доведена і наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, що кваліфікується, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому, оскільки досудовим слідством не було надано достатніх належних та необхідних доказів, які б свідчили про вину ОСОБА_11 у вчиненні цього кримінального правопорушення, а тому обвинуваченого необхідно виправдати за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, згідно п.3 ч.1ст.373 КПК України, тобто за недоведеністю наявності в його діяннях складу кримінального правопорушення, оскільки зібрані у справі докази не підтверджують вказаного обвинувачення, оскільки сумніви щодо доведеності обвинувачення усунути неможливо, а тому суд тлумачить їх на користь обвинуваченого.
Згідно ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України ратифікована 17.07.1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(№ 475/97-ВР).
У пункті 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції».
Ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Так у справі «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Конвенція з прав людини та основоположних свобод в п.1 ст. 6 закріпила право підсудного на справедливий суд. Принцип змагальності та рівність сторін у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом передбачений КПК України. Як позначив Європейський суд з прав людини по справі «Капо проти Бельгії» № 4291498, 13.01.2005 року в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світі пункту 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист з прав людини і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення".
Оскільки обвинувачений ОСОБА_20 підлягає виправданню, відповідно до ст.129 КПК України, у разі виправдання за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення суд залишає позов без розгляду. Отже у відповідності до ст.129 КПК України цивільний позов слід залишити без розгляду.
Витрати, пов`язані з проведенням експертизи стягненню з обвинуваченого не підлягають, оскільки за змістом Закону України « Про судову експертизу» проведення вищевказаних експертиз є обов`язком експертів відповідного НДЕКЦ та які відповідно до ст.15 цього Закону здійснюються за рахунок коштів, які за цільовим направленням виділяються відповідним експертним установам з Державного бюджету України. Тому, процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні суд вважає за доцільне віднести на рахунок держави.
Речові докази - автомобіль « Форд- Скорпио» реєстраційний № НОМЕР_1 , який зберігається у ОСОБА_11 , залишити ОСОБА_11 .
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, та виправдати його за ст.286ч.2 КК України.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_8 до Публічного акціонерного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» та ОСОБА_11 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєння кримінального правопорушення, залишити без розгляду. Оригінали документів, які підтверджують матеріальні витрати /а.с.53-221, т.3/ повернути потерпілому.
Судові витрати за проведення авто технічних експертиз : 980 гривень 80копійок, 3936,00 гривень; 5920,00 гривень віднести за рахунок держави.
Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику кримінального провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя:
