Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/1884/24 Справа № 213/1224/13-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року м.Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6 ,
потерпілого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
обвинуваченого: ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривому Розі, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирокКриворізького районного суду Дніпропетровської областівід 04 квітня 2024 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДРза№ 12012040740000099 від 10.12.2012 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської областівід 02 лютого 2024 року
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, з середньою освітою, пенсіонера, одруженого, який не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, інвалідності не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покаранняу виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. На підставі ч. 5ст. 74 КК України ОСОБА_9 звільнено від призначеного покарання за ч.2ст. 286 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.4 ч.1ст. 49 КК України, вирішено питання про цивільний позов, судові витрати, арешт майна та речові докази.
Згідно з вироком суду, 10.12.2012 в темну пору доби, приблизно о 17:20 водій ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем «Форд Скорпио» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. Нєдєліна з боку пр. Перемоги в напрямку вул. 50-років Жовтня в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу зі швидкістю не менше ніж 66,9 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, згідно яких у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год (п. 12.4 ПДР України в редакційї чинній на момент події), водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до п.п. «и» пункту 30.3 цих правил» (п. 12.9 б ПДР України в редакції чинній на момент події).
У цей же час, попереду автомобілю «Форд Скорпио» на проїзну частину вул. Нєдєліна, в районі електричної опори № 8, у невстановленому для цього місці, зліва направо по ходу руху автомобіля виїхав велосипед типу «Україна» під керуванням ОСОБА_10 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.
При виявленні небезпеки для руху, у вигляді велосипедиста ОСОБА_10 , який наближається до смуги руху автомобіля, водій ОСОБА_9 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, був непередбачливим, не зменшив швидкість руху аж до зупинки керованого ним автомобілю «Форд Скорпио», чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5, 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху Укаїни.
Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_9 продовжив рух у небезпечному напрямку і в районі електричної опори АДРЕСА_2 допустив наїзд керованого ним автомобіля «Форд Скорпио» на велосипедиста ОСОБА_10 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедиста ОСОБА_10 , було травмовано. Згідно висновку експерта № 359/16 від 15.02.2013 потерпілий ОСОБА_10 отримав травими у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: перелому правої скроневої кістки, забою головного мозку 3 ст. гострої субдуральної гематоми, субарахноідального крововиливу, садна голови з набряком м`яких тканин. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Знаходячись на стаціонарному лікуванні 19.02.2013 ОСОБА_10 від отриманих травм помер. Згідно висновку експерта № 27-Е від 25.02.2013 смерть ОСОБА_10 наступила від закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток черепа, забою тканини мозку з крововиливом під облонки його, правобічної судбуральної гематоми. У своєму перебігу ЧМТ ускладнилася розвитком тривалого коматозного стану, тетраплегією, парезом окорухового нерву справа, гіпостатичною пневмонією, трофічними порушеннями у вигляді пролежнів, які привели до загальної інтоксикації організму, що і стало безпосередньою причиною смерті.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати та ухвалити виправдувальний вирок. На обґрунтування своїх вимог вказує, що в даному вироку неможливо зрозуміти, у яких діях водія ОСОБА_9 вбачається порушення ПДР і які їх вимоги знаходились в причинно-наслідковому зв`язку з ДТП, тобто викладене обвинувачення не є конкретним.
Крім того, звертає увагу, що вимога для водія передбачити ДТП, правилами безпеки руху не передбачена. Небезпеку для руху створив водій велосипеду. ОСОБА_9 до наїзду до велосипедиста в момент його виявлення на проїзній частині екстрено гальмував, порушення ним вимог п. 12.1 ПДР, у провину не ставляться.
Зауважує, що порушення ОСОБА_9 вимог зменшення швидкості руху, аж до повної зупинки судом не з`ясовані та взагалі не аналізувались на предмет запізнення чи неправильних дій, не оцінювались з точки зору наявності часу. Судом не з`ясовано характер порушення ПДР велосипедистом.
Вказує, що в даному випадку основним параметром для визначення відповідності дій водія ОСОБА_9 вимогам 12.3 ПДР, є встановлення положення керованого ним транспортного засобу від місця наїзду в момент виникнення небезпеки руху.
Наголошує, що висновок експерта №58/27-29 від 31.01.2013 року є недопустимим доказом, оскільки ґрунтується на неправдивих вихідних даних слідчого експерименту від 22.01.2013 року, а саме технічний стан велосипеду не відповідав вимогам та не був справний, поняті були повідомлені про «перешкоду», тому що до експерименту визначення дальності видимості були біля місця наїзду, бачили статиста-велосепидиста біля лівого бордюру. Статистичний автомобіль від`їздив назад від міста наїзду без дотримання принципу посекундної «роз движки» з велосипедистом, що протирічить обставинам ДТП. В протоколі не зазначено, яка видимість об`єкта велосипедиста при експерименті встановилась, силуетна чи конкретна.
Крім того, слідчий експеримент проведений на автомобілі ОСОБА_11 , який освітленням ближнього світла фак., значно перевищував Форд, строк експлуатації якого більше 20 років. Місце наїзду вказаного в схемі, відрізняється від міста при слідчому експерименті. Слідчий експеримент по визначенню дальності дороги, взагалі не проводився. При проведені замірів часу пересування статистичного велосипедиста по проїзній частині до місця наїзду, поняті не перебували біля слідчого та не перевіряли правильність замірів.
Звертає увагу, що на велосипеді потерпілого на задньому крилі, а не на колесі, мався маленький світлоповертач червоного кольору направлений назад, який при поперековому напрямку руху відносно автомобіля не був видимим.
Вказує, що свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 показали, що в момент виїзду велосипедиста відстань до автомобіля була 30-35 м., що менше величини зупиночного шляху автомобіля.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадженняв межах апеляційної скарги та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, щоапеляційна скарга захисникане підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст.ст. 370, 374 КПК України та пред`явленого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, обґрунтовано прийшов до висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.2 ст.286 КК України, виклавши їх у вироку.
В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймає одні докази та відкидає інші.
Вина ОСОБА_9 підтверджується, показаннями самого обвинуваченого, який фактично не заперечив, що здійснив наїзд на велосипедиста, однак зазначив, що дорога була не освітлена, коли він побачив велосипедиста то застосував екстрене гальмування, однак фактично не мав технічної можливості уникнути зіткнення.
Твердження обвинуваченого, що він не мав технічної можливості запобігти ДТП, спростовуються висновком експерта № 58/27-29 від 31.01.2013 року, відповідно до якого, віддалення автомобілю «Форд Скорпіо» в момент виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_9 , в момент коли він мав об`єктивну можливість бачити велосипед, тобто віддалення цього автомобіля, від місця наїзду на велосипед, в вищезазначений момент дорівнює дальності видимості велосипеда і складає 96,0 м. водій ОСОБА_9 , повинен був оцінити зміну дорожньої обстановки, як «небезпеку для руху», і прийняти заходи по зниженню швидкості, аж до зупинки керованого автомобілю на займаній смузі руху. Тобто, водій для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти згідно п. 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху. Відповідно, експертом зроблено висновок, що водій ОСОБА_9 мав технічну можливість попередити наїзд на велосипед. В діях водія ОСОБА_9 по керуванню автомобілем «Форд Скорпіо» вбачається невідповідність вимогам п. 12.3, 12.4, 12.9 «б» ПДР України, невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР України з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з ДТП. Також експертом встановлено, що в діях велосипедиста ОСОБА_10 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 ПДР України, адже він перед початком руху не переконався в безпеці виконуваного маневру, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП.
Тілесні ушкодження ОСОБА_10 , який рухався на велосипеді, підтверджуються висновком судової медичної експертизи 359/16 від 15.02.2013 року та №27-Е від 25.02.2013 року.
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.12.2012 року зафіксовано обстановку на ділянки дороги, що настала після ДТП. Так, на проїзжій частині вул. Неделіна м. Кривий Ріг, за ясної погоди та без опадів, на горизональній ділянці дороги з асфальтобетонного покриття (сухе, чисте), загальною шириною 7,6 м, що має дві смуги для руху по одній в кожному напрямку, розділених білою лінією горизонтальної розмітки 1.5, ширина однієї смуги 3,8 м, відбулося зіткнення транспортного засобу та велосипеда. Зі слів водія ОСОБА_9 , що зафіксовано в протоколі огляду місця події, місце наїзду на велосипедиста розташоване на проїзній частині вул. Нєдєліна на відстані 2,1 м. від правого праю проїзної частини та 4,9 м до електроопори № 8. Дорожня транспортна пригода відбулася на нерегульованій ділянці дороги, в темний час доби, на неосвітлювальній ділянці. Після ДТП автомобіль «Форд Скорпио» розташовувався на проїзній частині вул. Нєдєліна, на відстані 5,5 м від лівого переднього колеса та на відстані 3 м за електроопорою № 8. Після ДТП в автомобілі була деформована передня права фара та рамка під правою передньою фарою. Згідно протоколу огляду ДТП, автомобіль «Форд Скорпио» залишив на проїзній частині вул. Нєдєліна, одинарні сліди гальмування передніми та задніми колесами автомобілю. Довжина переднього правого сліду склала 22,8 м, а переднього лівого 14,4 м, заднього правого колеса 8,2 м, заднього лівого колеса 5,3 м. гальмівний шлях є прямолінійним, суцільним, не переривався, з чітко відображеним протектором. Учасники процесуальної дії огляд місця ДТП, не мали заяв та доповнень. До протоколу огляду додано схему ДТП, що містить підписи всіх учасників огляду, зокрема понятих та ОСОБА_9 .
Крім того, відповідно до довідки ТОВ «Криворіжелектромонтаж» від 25.02.2014 № 219, 10.12.2012 завнішнє освітлення міста, у тому числі по вул. Нєдєліна, було увімкнено о 16:21, переведено на нічний режим роботи (відключається 2/3 зовнішнього освітлення вулиць міста) о 23:00 год, та було вимкнено о 06:55. Аварійного відключенні зовнішнього освітлення 10.12.2012 по вул. Нєдєліна з моменту включенні і до відключення не було. Перегоряння декількох ламп, а також не освітлення частин вулиць, системою управляння зовнішнього освітлення міста не контролюється і не фіксується.
Враховуючи вказану обстановку, яка зафіксована наведеним протоколом огляду, проведено слідчий експеримент 22.01.2013 року, відповідно до якого за участі свідка ОСОБА_12 та понятих ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , в ході слідчого експеримента свідок вказав, що умови проведення слідчого експерименту відповідають умовам за яких мала місце ДТП, окрім того, що в момент дорожньо-транспортної пригоди ділянка вулиці освітлювалася частково, а саме в місці виїзду велосипедиста не горіло два ліхтарі на електроопорах. В ході слідчого експеримента свідок, за допомогою статичного автомобілю вказав, як рухався автомобіль по проїзній частині вул. Нєдєліна по відношенню до правого краю проїзної частини, в ході замірів було встановлено, що автомобіль рухався на відстані 1,1 м від краю правого переднього колеса до границі правого краю проїзної частини. Свідок також вказав, що місце зіткнення відбулося в районі перехрестя, проведеними замірами встановлено, що місце наїзду мало місце за 3 м перед опорою № 8 і на відстані 1,30 м від правого краю проїзної частини. Свідок також пояснив, що спочатку велосипедист, стоячи перед ним, тримав велосипед рукою, після чого відштовхнувся від землі однією ногою і почав перетинати проїзну частину дороги, починаючи рух за 12,8 м перед опорою № 8, від лівого краю проїзної частини (по ходу руху автомобілю). Для подальших дій було залучено статиста, якому свідок вказував в якому темпі рухався велосипедист. Статист три рази проїзджав відстань від місці виїзду велосипедиста до умовно означеного місця зіткнення, час проїзду фіксувався секундоміром, з результатом 1 10 сек, 2 9 сек, 3 -13 сек. При цьому, свідок ОСОБА_16 пояснював, що велосипедист рухався так, як статист при третьому замірі, тобто шлях 12,8 м велосипедист проїздив за 13 сек. При цьому, згідно протоколу слідчого експерименту, при перевірці видимості, статист з велосипедом перебували в місці, з відповідними дорожніми умовами, а саме де не горіло два ліхтарі, на ділянці проїзної частини вул. Нєдєліна шириною 7,6 м, яка розташована близько за 200 м до місця наїзду на велосипедиста, та на якій в момент проведення слідчого експерименту не горіло два ліхтарі на електроопорах. Свідок ОСОБА_17 вказав, що умови освітлення у вказаному місці відповідають умовам дорожньо-транспортної пригоди під час її скоєння. Понятим було запропоновано зайняти місце в статистичному автомобілі, який рухався заднім ходом від статиста з велосипедом. В місці, де статиста переставало бути видно, автомобіль зупинявся за командою понятих. Проведеними замірами встановлено, що видимість велосипедиста на проїзній частині дороги (в місці його виїзду) складала 96 м, а видимість проїзної частини вул. Нєдєліна та її елементів перевищує видимість велосипедиста в місці його виїзду, тобто складає не менше 96 м. Складений протокол підписано свідком ОСОБА_12 та понятими, яким протокол надавався в письмовому вигляді.
Крім того, відповідно до протоколу слідчого експерименту від 22.01.2013 року за участі свідка ОСОБА_13 , в присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . В ході слідчого експерименту ОСОБА_13 вказав, що дорожні та погодні умови на час слідчого експерименту відповідають тим, що були в день ДТП, вказав, що не пам`ятає чи освітлювалися в день ДТП проїзна частина ліхтарями електроопор у момент ДТП. Свідок ОСОБА_13 виставив статичний автомобіль в місці його руху безпосередньо перед зіткненням та проведеними замірами було встановлено, що автомобіль рухався по проїзній частині вул. Нєдєліна на відстані 0,80 м від крайньої правої точки автомобіля до межі правого краю проїзної частини. Свідок вказав місце виїзду велосипедиста на проїзну частину дороги, а також місце зіткнення на ній. Проведеними замірами встановлено, що місце виїзду велосипедиста розташоване на відстані 12,8 м перед опорою № 8 і у границі лівого краю проїзної частини. Також було встановлено, що місце зіткнення розташоване на відстані 1,3 м від правого краю проїзної частини і на відстані 3 м перед опорою № 8. Відстань, яку проїхав велосипедист від місця виїзду на проїзну частину до місця зіткнення склала 12,5 м. В подальшому, був запрошений статист з аналогічними антропологічними даними і одягом потерпілому, з аналогічним велосипедом (постраждалому). В присутності понятих та свідка, статисту запропоновано тричі проїхати відрізок шляху довжиною 12,5 м (від місця виїзду до місця зіткнення), час замірявся за допомогою секундоміра та результат склав: 1 7 сек, 3 7 сек, 3 8 сек. Свідок ОСОБА_13 зазначив, що статист рухався як велосипедист перед ДТП в темпі другої спроби, тобто 7 сек. Також свідок вказав, що автомобіль контактував з велосипедистом передньою частиною. Складений протокол та схема до нього підписані всіма учасниками слідчого експерименту без зауважень.
Вказані свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 допитані судом першої інстанції в іншому складі суддів та судом за даним вироком обґрунтовано не прийнято до уваги показання свідків надані ними останніми за часом, оскільки вони не пам`ятали обставин пригоди, крім того є сумніви щодо упередженості вказаних свідків, разом з цим, обставини, які вони виклали під час проведення слідчого експерименту, є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні. Під час проведення слідчого експерименту не вбачається здійснення тиску на свідків або стороннього впливу на їх свідчення. Разом з цим, показання, які надані свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_13 під час першого допиту у суді узгоджуються зі слідчим експериментом, який проведений за їх участі та які за часом є більш наближені до фактичних обставин.
Судом першої інстанції, в іншому складі суду, задля перевірки достовірності проведеного слідчого експерименту допитані свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , які приймали участь у якості понятих при проведені слідчого експерименту, так за погодженням з учасниками кримінального провадження вказані показання свідків відтворені у судовому засіданні, відповідно до яких свідок ОСОБА_14 показав, що в його присутності, за його участі здійснювалися заміри з використанням секундоміра, рулетки. В ході слідчого експерименту були присутні свідки, пояснення яких перевірялися, був присутній молодий хлопець у темному спортивному костюмі та на спортивному велосипеді, який рухався на велосипеді, а слідчий за допомогою секундоміру заміряв час, з яким рухався велосипедист. Чи був інший велосипедист статист, свідок ОСОБА_14 згадати не зміг. Також зазначив, що заміри пов`язані зі швидкістю руху велосипедиста здійснювалися на місці дорожньо-транспортної пригоди, після чого водій ОСОБА_9 вказав на невідповідність умов освітлення, адже з його слів на місці ДТП не горіло п`ять ліхтарів, тому визначення видимості велосипедиста було перенесено в інше місце. В ході слідчого експерименту використовувався автомобіль Ланос, він та ще одний понятий дівчина, перебуваючи в салоні автомобілю, з водієм від`їзджали назав, потім вперед. З автомобілю вони дивилися на статиста «потерпілого», визначаючи видимість, але подробиць свідок він не пам`ятав. Вказував, що статиста велосипедиста бачив, але не досить чітко, оскільки був без окулярів, хоча зазвичай керує автомобілем в окулярах, тобто за наявності окулярів бачив би ще краще. Відповідаючи на запитання вказував, що в ході слідчого експерименту заміри здійснювалися при ньому, він стояв поруч зі слідчим, слідчий фіксував заміри і показував, повторював декілька разів. За результатами проведення слідчого експерименту складалися документи, які він підписував. Об`єктивність даних протоколу слідчої дії підтверджував.
Відповідно до відтворених показань свідка ОСОБА_18 останній пояснював, що був зупинений працівниками поліції для участі в проведенні замірів на місці ДТП. В його присутності та присутності іншого понятого, а також водія ОСОБА_9 , здійснювалися заміри, в прив`язкою до стовпів, заміри гальмівного шляху, здійснювалася прив`язка до велосипеда, складався протокол огляді дорожньо-транспортної пригоди, схема, які він підписував. На місці події був автомобіль після ДТП та водій, а потерпілого забрала «швидка». Схеми та заміри здійснювалися в присутності іншого понятого та водія автомобілю ОСОБА_9 . Відповідаючи на запитання свідок пояснив, що заміри виконувалися правильно, він жодних зауважень не мав, перебував під час огляду місця події від початку до кінця. Під час огляду дорога не освітлювалася, але працівники поліції підсвічували фонариком, учасники слідчої дії добре бачили сліди гальмування, здійснювали заміри гальмівного шляху. Здійснені заміри їм оголошувалися, вони їх контролювали. Свідок зазначав, що виміри вони контролювали, певні зауваження були в ході процесуальної дії, але вони були враховані та виправлені. Відповідаючи на питання захисту свідок вказав, що не пам`ятає чи здійснювали замір по зовнішньому колесу, під автомобіль не залазили, пояснив, що гальмівний шлях заміряли від його початку до кінця, по прямій, стоячи збоку (узгоджується зі схемою, слід прямий).
Дані наведені в ході проведення вказаного слідчого експерименту узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_19 , які він надав у судовому засіданні в суді першої інстанції, відповідно до яких він приймав участь у слідчому експерименті, в ході якого спочатку намагалися використати велосипед яким керував у момент ДТП ОСОБА_10 , але використовувати його не було можливості, адже одне з колес стояло «вісімкою», що утруднювало навіть його котіння. В подальшому, в ході слідчого експерименту він використовував свій велосипед марки «Україна», з світловідбивачем на одному з колес. В ході слідчого експерименту визначалася видимість велосипедиста, яке авто використовувалося він не пам`ятав, вказував, що слідчий експеримент проводився в необхідних умовах щодо освітлення, зауважень учасники не мали, в тому числі ОСОБА_9 та його захисник.
Крім того, свідок ОСОБА_20 , у судовому засіданні в суді першої інстанції показав, що на місці події не горіло п`ять ліхтарів, але які саме не пам`ятав. Під час огляду місця події він перебував поряд зі слідчим під час здійснення замірів, складення схеми дорожньо-транспортної пригоди, зокрема при замірах гальмівного шляху, здійснення прив`язки до місцевості. Вказував, що враховуючи плин часу, деталей вже не пам`ятає, але приблизно, як він пам`ятає, гальмівний шлях складав біля 24 м, чи був він однаковим у різних колес автомобілю, він не пам`ятав. Пояснив, що під час замірів мав зауваження щодо заміру гальмівного шляху, яке було враховано працівником поліції. Свідок надаючи пояснення вказав, що схема ДТП складалася в його присутності, але він підписував чистий лист протоколу огляду місця ДТП, а на його запитання працівник поліції Яблочний сказав, що він потім заповнить. Однак, після демонстрації свідку ОСОБА_20 , за клопотанням прокурора, протоколу огляду місця ДТП від 10.12.2012 та схеми ДТП до нього, останній підтвердив, що схема ДТП складена в його присутності та підписана ним, як і кожен аркуш протоколу огляду місця ДТП. Свідок уточнив, що вказуючи про підписання «чистого протоколу», він мав на увазі відсутність заповнення п. 18 протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, який і нині містить прочерки.
Для кваліфікації дій особи за ст. 286 КК судам слід виходити не лише з висновків експертів, в яких встановлено наявність причинного зв`язку між порушенням водієм ПДР та наслідками, що настали, а із сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування з огляду на особливості складу злочину, передбаченого у ст. 286 КК. Зокрема, оцінці підлягає наявність технічної можливості у водія уникнути наслідків злочину та джерело створення аварійної ситуації.
Колегія суддів зазначає, що слідчі експерименти проведені за аутентичних умов, які були під час настання ДТП, що підтверджено свідками та перебіг проведення слідчих дій засвідчено понятими, огляд місця події проведений відповідно до норм КПК України за участю понятих та самого обвинуваченого, усі зауваження під час проведення слідчої дії враховані слідчим, даних щодо інших зауважень або оскаржень дій посадових осіб, учасникам слідчої дії, суду не надано. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про належність та допустимість протоколу огляду місця події та слідчих експериментів, на основі даних який проведені відповідні експертизи, докладно виклавши свої мотиви у вироку.
Ті обставини, на які захисник посилається в апеляційній скарзі, щодо неправильного встановлення вихідних даних, упередженості свідків та понятих, щодо невідповідності велосипеда та автомобіля під час проведення слідчого експерименту, не встановлення ступню порушення ПДР водієм велосипеду, недотримання часового інтервалу під час замірів, не зазначення ступеню видимості водія велосипеда, є такими, що не викривляють дійсних фактичних обставин, які мали місце 10.12.2012 року о 17-20 годині. Вказаним обставинам надана оцінка судом першої інстанції та обґрунтовано визнано вказані доводи такими, що не впливають на доведеність вини ОСОБА_9 , оскільки поза розумним сумнівом в його діях мається склад інкримінованого кримінального правопорушення, що підтверджується належними та допустимими доказами.
Колегія суддів зауважує, що випадку, коли ПДР порушені кількома учасниками ДТП (зокрема, водієм та пішоходом), до кримінальної відповідальності притягається лише та особа, протиправні дії якої перебували у причинному зв`язку з наслідками, що настали. Протиправна поведінка іншого учасника ДТП у цьому випадку є умовою спричинення відповідних наслідків та не впливає на підставу кримінальної відповідальності особи, у діях якої встановлено причинний зв`язок з наслідками, що настали.
Отже, судовим розглядом беззаперечно встановлено порушення ОСОБА_9 п.п. 1.5, 2.3б, 12.3 ПДР України, які знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП та смерті ОСОБА_10 . При цьому, створення небезпеки для руху водієм велосипеду, не виключає вини ОСОБА_9 , оскільки останній мав технічну можливість запобігти ДТП та відповідним наслідкам, у разі виконання ним правил дорожнього руху.
При встановленні причинного зв`язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й пішохода), що також може виключити відповідальність водія. Крім того, при вирішенні питання про причинний зв`язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Враховуючи встановлену швидкість руху ОСОБА_9 , відстань до водія велосипеду, технічну справність його автомобіля, показання свідків, апеляційний суд вважає, що при дотримані вимог ПДР України останній міг запобігти ДТП, при цьому недотримання ПДР України водієм велосипеду, значною мірою не вплинули на наявність ОСОБА_9 у технічної можливості уникнути зіткнення, що призвело до тяжких наслідків.
Вказану позицію сторони захисту щодо невідповідності вихідних даних, які надані експертам є надуманими та такими, що направлені на затягування судового розгляду, що в свою чергу призвело до закінчення строків давності на час ухвалення оскаржуваного вироку та способом захисту задля уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_21 складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість цих висновків, апеляційна скарга захисника не містить.
Суд першої інстанції, аналізуючи допустимість досліджених доказів, зробив правильний висновок про їх достеменність та законність їх зібрання та обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.
Колегія суддів зазначає, що частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді першої інстанції, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
За таких обставин, з урахуванням обсягу досліджених доказів, їх ретельний аналіз, перевірки на предмет допустимості та належності, на думку колегії суддів дають беззаперечні підстави вважати правильними висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_9 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, що відповідає правовій кваліфікації за ч.2 ст. 286 КК України.
За наведених обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо оспорювання деяких фактичних обставин необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин колегія суддів вважає, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування та задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської областівід 04 квітня 2024 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДРза№ 12012040740000099 від 10.12.2012 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді
