г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1224/13-к
Номер провадження 1-кп/213/5/17
В И Р О К
Іменем України
23 січня 2017 року, Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_10 , представника потерпілого ОСОБА_11
обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника: адвоката ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Інгулецького районного суду в м.Кривому Розі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012040740000099 у відношенні ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта повна загальна середня, одружений, не працює, інвалід 3 групи, раніше не судимий, за ст. 286 ч. 2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений ОСОБА_12 10 грудня 2012 року в темну пору доби, приблизно о 17 годині 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Форд Скорпио» (марка автомобіля зазначена відповідно до свідоцтва про реєстрацію, а.с.43,т.2) реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул.Нєдєліна з боку пр. Перемоги в напрямку вул. 50-років Жовтня в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу зі швидкістю не менше ніж 63,0 км\год, чим порушив вимоги п. 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
- 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.»;
- 12.9. Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».
У цей же час, попереду автомобіля «Форд Скорпио» на проїзну частину вул. Нєдєліна, в районі електричної опори №8, у невстановленому для цього місці, зліва направо по ходу руху автомобіля виїхав велосипед типу «Україна» під керуванням ОСОБА_14 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.
При виявленні небезпеки для руху, у вигляді велосипедиста ОСОБА_14 , який наближається до смуги руху автомобіля, водій ОСОБА_12 проявив неуважність до дорожньої обстановки, був непередбачливим, не зменшив швидкість руху аж до зупинки керованого ним автомобіля «Форд Скорпио», чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5, 2,3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
- «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху…не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- «2.3 б). Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: ... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- «12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».
Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_12 продовжив рух у небезпечному напрямку і в районі електричної опори № 8 по вул. Нєдєліна в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу допустив наїзд керованого ним автомобіля «Форд Скорпио» на велосипедиста ОСОБА_14 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедиста ОСОБА_14 , було травмовано. Згідно висновку експерта № 359\16 від 15.02.2013 року потерпілий ОСОБА_14 отримав травми у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: перелому правої скроневої кістки, забою головного мозку 3 ст. Гострої субдуральної гематоми. Субарахноідального крововиливу. Садна голови з набряком м`яких тканин. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Знаходячись на стаціонарному лікуванні у КЗ «17 міська лікарня» ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 від отриманих травм помер. Згідно висновку експерта № 27-Е від 25.02.2013 року смерть ОСОБА_14 наступила від закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток черепа, забою тканини мозку з крововиливом під його оболонки; правобічної субдуральної гематоми. У своєму перебігу ЧМТ ускладнилася розвитком тривалого коматозного стану, тетраплегією, парезом окорухового нерву справа, гіпостатичною пневмонією, трофічними порушеннями у вигляді пролежнів, які призвели до загальної інтоксикації організму, що і стало безпосередньою причиною смерті.
Згідно висновку експерта №2738-16 від 25.07.2016р., у заданій дорожній обстановці водій автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_12 мав технічну можливість запобігти технічному характеру настання ДТП наїзду на велосипедиста ОСОБА_14 . У заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_12 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв,язку з технічним характером заданої дорожньо-транспортної пригоди наїздом на велосипедиста ОСОБА_14 .
В діях велосипедиста ОСОБА_14 вбачається невідповідність до вимог п.10.1 ПДР України, яка з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв,язку з технічним характером ДТП наїздом автомобіля «Форд Скорпио» на велосипедиста.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України не визнав, також не визнав цивільний позов потерпілого, та суду пояснив, що 10.12.2012 року приблизно о 17год.20 хвил. він керував автомобілем «Форд Скорпио», який належить йому на праві приватної власності, при цьому рухався зі швидкістю приблизно 60 км\год по проїзній частині вул. Нєдєліна зі сторони пр. Перемоги в напрямку вул. 50-річчя Жовтня в Інгулецькому районі міста Кривого Рогу. В салоні автомобіля не було пасажирів чи вантажу. Метрів за 150 до ДТП, на перехресті, він пропустив чоловіка та жінку з дитиною. Їхав з ввімкненим ближнім світлом фар. Раптово, приблизно в 35 метрах перед собою, він побачив велосипедиста, який перетинав проїзну частину зліва направо під кутом до напрямку його руху. Він одразу застосував екстрене гальмування, але зіткнення відбулось. Він побачив велосипедиста буквально за 3-4 секунди до зіткнення, застосував гальмування за 20-25м. Його автомобіль контактував правою передньою частиною (фарою) з заднім колесом велосипеду. Автомобіль зупинився після зіткнення, він вийшов, викликав «швидку допомогу», міліцію. Потерпілий лежав на дорозі приблизно в 4-5м від правого заднього колеса автомобіля. Коли приїхала «швидка» потерпілий з його допомогою пішов до машини. На момент ДТП був темний час доби, проїзна частина в місці ДТП не освітлювалась, ліхтарі на електричних опорах не горіли, ніяких опадів в той час не було. Очевидцями ДТП були свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Потім приїхали працівники міліції, слідчий ОСОБА_17 , який став робити заміри, складати протокол.
Вважає, що його вину у скоєнні кримінального правопорушення не доведено, а тому він просить його виправдати. Просить взяти до уваги, що потерпілий сам порушив ПДР, знаходився у стані алкогольного сп`яніння, а тому цивільний позов він також не визнає.
Вина обвинуваченого ОСОБА_12 підтверджується поясненнями потерпілого та свідків:
Потерпілий ОСОБА_10 , суду пояснив, що він є сином померлого ОСОБА_14 , 1949 року народження. 10.12.2012 року після 17.00 год. йому повідомили, що його батько - ОСОБА_18 попав у ДТП, та його забрала «швидка». Разом з матір`ю- ОСОБА_19 вони поїхали до лікарні, де дізналися, що батько у важкому стані, не приходить до свідомості. Потім його направили до 2-ї міської лікарні, де він був прооперований, знаходився в реанімації, та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. На лікування батька було витрачено дуже багато коштів. Вони запропонували обвинуваченому ОСОБА_20 надавати кошти на лікування згідно призначення лікарів. ОСОБА_20 надав допомогу лише на суму 2000грн. В зв`язку з тим, що на лікування батька та на його поховання були витрачені великі кошти, ним поданий цивільний позов до обвинуваченого. Він просить стягнути з обвинуваченого на відшкодування витрат на придбання ліків, на відшкодування витрат на поховання. Крім того загибеллю батька йому заподіяно моральної шкоди, пов`язаної із втратою близької людини, яку він просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_12 - в сумі 150000 грн. Просить його цивільний позов задовольнити.
Свідок ОСОБА_19 , дружина померлого ОСОБА_14 , в судовому засіданні повністю підтвердила пояснення свого сина - потерпілого ОСОБА_10 , пояснила, що померлий був її чоловіком.
Свідок ОСОБА_21 , суду пояснив, що 10.12.2012 року приблизно о 17.00 год. він рухався по пішохідній доріжці вул. Нєдєліна з боку проспекту Перемоги в напрямку вул. 50-річчя Жовтня в м.Кривому Розі. Йому необхідно було перейти на другий бік вулиці. По стежці він підійшов до краю проїзної частини. Попереду стояв чоловік похилого віку, який тримаючи рукою велосипед, очікував доки проїдуть автомобілі по дорозі. Після того, як проїхало декілька автомобілів, чоловік, знаходячись на краю узбіччя, сів на велосипед та почав перетинати проїзну частину дороги, при цьому по характеру його руху, він зрозумів, що той перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки він їхав не рівно, повільно. Велосипедист був у русі приблизно 4-5 секунд. Зазначив, що не зрозумів чому цей чоловік почав рух на велосипеді, оскільки по дорозі їхали автомобілі. В цей же час по проїзній частині дороги вул. Нєдєліна зі сторони проспекту Перемоги рухався автомобіль «Форд Скорпио» сірого кольору зі швидкістю приблизно 50-60 км/год. Велосипедист виїхав на дорогу, коли відстань до автомобіля, що рухався, була приблизно 30-35 метрів. Водій автомобіля застосував екстрене гальмування, оскільки він почув «писк» гальмів, та відбулося зіткнення, після чого автомобіль майже зупинився. Автомобіль контактував своєю передньою частиною (фарою) з заднім колесом велосипеду. Від удару велосипедист упав на капот автомобіля, перекотився і впав на землю, а велосипед відлетів у сторону. Водій автомобіля «Форд» одразу ж зупинився і вийшов до постраждалого. Від велосипедиста був сильний запах алкоголю.
Свідок ОСОБА_22 , суду дав пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_21 .
Допитаний в якості свідка слідчий КМУ ОСОБА_23 суду пояснив, що в його провадженні знаходилась справа за обвинуваченням ОСОБА_12 за ст.286ч.2 КК України. Він проводив слідчий експеримент 22.01.2013 року за участю свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , в присутності понятих. Спеціаліста не залучали. Підтвердив, що слідчий експеримент проводився не на місці зіткнення, а за 200 метрів вище місця ДТП, неподалік супермаркету, оскільки там були схожі умови, не горіло 2 ліхтаря. На його думку освітлення супермаркету на видимість та оглядовість не впливало. При проведенні слідчого експерименту використовувся автомобіль « ДЕО Ланос», а не «Форд Скорпио», та був інший велосипед. Автомобіль «Форд Скорпио» не використовували, оскільки він визнаний речовим доказом, а велосипед був пошкоджений. На слідчому експерименті все відбувалося за показами свідків. При визначенні видимості статист-велосипедист стояв на узбіччі, а поняті знаходилися в автомобілі, який віддалявся від велосипедиста. Таким чином була визначена видимість- 96м. Статистомвелосипедистом був ОСОБА_10 - потерпілий у справі, він за параметрами схожий на потерпілого ОСОБА_14 , виставлялась швидкість певна у велосипеда, дійсно велосипед був з катафотами, час руху вимірявся секундоміром правильно. Момент виникнення небезпеки не встановлювали. Всі дії зафіксовано в протоколі слідчого експерименту. Ніхто зауважень не висловлював, в тому числі і свідки.
Допитаний експерт ОСОБА_24 , ОСОБА_25 в суді підтримав складений ним експертний висновок від 25.07.2016р. та зазначив, що вихідні данні давали можливість зробити висновки, встановити невідповідність дій учасників ДТП правилам дорожнього руху, зазначив, що видимість була встановлена. Зауважень не зазначав, вказав, що вихідних даних було достатньо. Експерт пояснив, що допускається використання на слідчих експериментах автомобілів та велосипедів інших марок, але таких же за типом.
Представник ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» до суду не з,явилась, сторони не заперечували проти розгляду справи за їх відсутності, оскільки в зміненому цивільному позові потерпілого відсутні вимоги до страхової компанії.
Вина обвинуваченого підтверджується письмовими доказами:
- протокол огляду місця події та схема до нього від 10.12.2012 року, в якому зазначено, що місце ДТП розташовано на проїжджій частині вул.Нєдєліна у м.Кривому Розі, зазначено параметри дороги, зазначене місце зіткнення, місце розташування автомобіля, пошкодження автомобіля, а також зазначено, що був темний час доби, не освітлений, без опадів, дорожнє покриття сухе, чисте, сліди гальмування коліс: переднього правого -22,8м, переднього лівого-14,1 м, заднього правого 8.2, заднього лівого 5,3, та фото таблиця /а.с.3-16, т.2/;
- довідка КЗ «Криворізька міська лікарня №17»ДОР від 10.12.2014 року, відповідно до якої до приймального відділення звернувся ОСОБА_14 , 1949 року, з приводу ДТП, діагноз: забій, садна м`яких тканин правої половини обличчя, вушної раковини, забій правого плеча, садна лівої кісті, струс головного мозку, кров та сеча на алкоголь позитивна, госпіталізовано до травматологічного відділення /а.с.27,т.2/;
- довідка КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» ДОР від 11.12.2012 року, з якої вбачається, що ОСОБА_14 ,1949 року народження. знаходиться на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 11.12.2012 року з діагнозом: ЗЧМТ. Стиснення головного мозку правосторонньою субдуральною гематомою. Забій головного мозку. Перелом кісток склепіння черепу справа з перходом на основу./а.с.28,т.2/;
- висновок медичного огляду від 10.12.2012 року, яким підтверджено відсутність ознак сп`яніння у ОСОБА_12 /а.с.44.т2/;
- долученими речовими доказами автомобілем «Форд Скорпио» реєстраційний номер НОМЕР_1 /а.с.36.т2/;
- технічний паспорт на автомобіль, та водійське посвідчення ОСОБА_12 /а.с.43,т2/;
- страховий поліс обв`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 12.10.2012 року ОСОБА_12 на автомобіль «Форд Скорпио» ПАТ «УСК «Гарант-Авто» /а.с.45, т.2/;
- матеріали історії хвороби потерпілого ОСОБА_14 /а.с.115-142.т.2 /;
- висновок судово-медичної експертизи № 359/16 від 15.02.2013 року, у підсумках якої зазначено, що у ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маються тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: перелом правої скроневої та тім`яної кісток, забій головного мозку 3ст. Гостра субдуральна гематома. Субарахноідальний крововилив. Садно голови з набряком м`яких тканин. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. П.2.1.1. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6. Давність виявлених ушкоджень може відповідати 10.12.2012року /а.с.153-155, т.2/;
- висновок судово-медичної експертизи №27-Е від 25.02.2013 року, з якого вбачається, що клінічно у ОСОБА_14 встановлено: забій м`яких тканин, садна правої тім`яної області, правої щоки, правої вушної раковини. Перелом кісток склепіння та основи черепа справа(описана лінія перелому, яка проходить вертикально, від правої тім`яної кістки - на основу черепа). Забій мозку, крововилив під оболонки його. Здавлення мозку правобічною субдуральною гематомою (близько 180см), з приводу чого було проведено операційне втручання. Також виявлені садна лівої кисті. Ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, з ушкодженням м`яких тканин голови та обличчя справа, перелому правої тім`яної та вискової кісток, забою тканини мозку та крововиливом під оболонки його, на трупі мають ознаки небезпеки для життя і тому належить до тяжких тілесних ушкоджень (підстава: п 2.1.3. б) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995р.). Садно лівої кисті за своїм характером має ознаки легких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_14 наступила від закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток черепа, забою тканини мозку з крововиливом під оболонки його; правобічної субдуральної гематоми. У своєму перебігу ЧМТ ускладнилася розвитком тривалого коматозного стану, тетраплегією, парезом окорухового нерву справа, гіпостатичною пневмонією, трофічними порушеннями у вигляді пролежнів, які призвели до загальної інтоксикації організму, що і стало, безпосередньо, причиною смерті. ./а.с.179-182,т.2/;
- свідоцтво про смерть ОСОБА_14 , що підтверджує факт його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.183. т2/;
У відповідності до ст. 85 КПК України під належністю доказів розуміється їх придатність для встановлення відсутності обставин, які входять до предмета доказування по справі. Належний доказ характеризує зміст доказів за значенням для встановлення обставин справи і за значенням для встановлення фактичних даних. Належний доказ можна визначити як якість, яка внутрішньо притаманна доказу, в силу якої фактичні дані встановлюють обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу. Враховуючи, що на момент дослідження доказів очевидної недопустимості доказу встановлено не було, а сторони просили вказували, що належність та допустимість доказів слід встановлювати в нарадчій кімнаті при оцінці доказів в остаточному рішенні, - належність та допустимість доказів вирішується за ч.1 ст. 89 КПК України.
- протокол проведення слідчого-експерименту від 22.01.2013 року за участю свідка ОСОБА_21 , за участю понятих, в ході якого свідок зазначив, що дорожні умови відповідають дійсним частково. Зазначив місце руху автомобіля, місце зіткнення на відстані 3 м перед опорою №8, та 1,3 м від правого краю проїзної частини. Зазначив місце виїзду велосипедиста, на відстані 12,8м від опори від лівого краю проїзної частини,по ходу руху автомобілю, шлях руху 12,5м. Визначався приблизний час руху велосипедиста. Видимість вимірялася на відстані за 200 м до місця наїзду (тобто в іншому місці), оскільки в цьому місці не горіло 2 ліхтаря, та встановлена видимість проїзної частини вулиці та велосипедиста -96м/ а.с.86-90,т.2/;
- протокол проведення слідчого-експерименту від 22.01.2013 року за участю свідка ОСОБА_22 , за участю понятих, в ході якого свідок зазначив, що дорожні умови відповідають, точно він не пам`ятає, чи було світло. Використовувався автомобіль «Деу Ланос». Свідок зазначив місце руху автомобіля, місце зіткнення на відстані 3 м перед опорою №8, та 1,3м від правого краю проїзної частини. Зазначив місце виїзду велосипедиста, на відстані 12,8м від опори від лівого краю проїзної частини, по ходу руху автомобілю, шлях руху 12,5м. Приблизний час руху велосипедиста за показами ОСОБА_16 7 сек. Видимість вимірялась в іншому місці на відстані за 200 м до місця наїзду. Встановлена видимість проїзної частини вулиці та велосипедиста 96 м; схемою ДТП /а.с.86-90,т.2/;
- висновок судової автотехнічної експертизи №58/27-29 від 31.01.2013 року, в якому зазначено, що слідством задана дальність видимості велосипеда в місці його виїзду на проїзну частину дороги при включеному ближньому світу фар автомобіля «Форд Скорпио» - 96,0 м. Віддалення автомобіля «Форд Скорпио», від місця наїзду на велосипед при встановленому слідством часі тривалої небезпеки для руху, складає 124,3... 130,1м, мінімальна швидкість руху автомобіля «Форд Скорпио» до моменту початку гальмування, котра визначилась по сліду гальмування переднього правого колеса автомобіля, складає 66,9...69,9 км/год. Клубенко не мав можливості бачити момент виїзду велосипеда на проїзну частину дороги. Зупиночний шлях автомобіля «Форд Скорпио», в умовах місця події при його мінімальної швидкості руху, котра визначилась по сліду гальмування переднього правого колеса, складає близько 53,4-54,7м. Тому вибрана водієм ОСОБА_12 швидкість руху автомобіля, відповідала швидкості руху за умовами видимості дороги. Тому виходить, що водій автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_12 , мав технічну можливість попередити наїзд на велосипед. В діях водія ОСОБА_12 по керуванню автомобілем «Форд Скорпио», вбачається невідповідність вимогам п. 12.3, 12.4, 12.9 б) ПДР України, невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР України з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з ДТП. В діях велосипедиста ОСОБА_18 , оскільки він перед початком руху не переконався в безпеці виконуваного маневру, що привело до даної дорожньо-транспортної події, вбачається не відповідність вимог п. 10.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даним ДТП /а.с.162-165, т.2/;
Суд враховує те, що важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, у яких у минулому відбувалася досліджувана подія. Недотримання цієї умови розцінюється як порушення вимог кримінально-процесуального закону, що спричиняє втрату доказового значення одержаних даних.
При визначенні видимості об`єкта та дороги при слідчих експериментах 22.01.2013р., слідчим було порушено методику визначення видимості у напрямку руху і видимості об`єкту в темну пору доби, що має вплив на висновки стосовно технічної можливості запобігти наїзду, оцінки дій та причинного зв`язку між діями водія автомобіля «Форд-Скорпио» ОСОБА_12 згідно вимог ПДР України. Обвинувачений ОСОБА_12 не був офіційно залучений до проведення слідчого експерименту, а діяв як статист, та не мав можливості висловити свої зауваження.
Слідчі експерименти від 22.01.2013р. не були максимально приближені до умов фактичних обставин ДТП. Вказані невідповідності призвели до недостовірних даних, які не відповідають фактичним обставинам: часу тривання небезпеки для руху, та дальності видимості об`єкта на дорозі, які потім було задано органом досудового слідства експерту для проведення першої автотехнічної експертизи від 31.01.2013 року, в якості вихідних даних.
Таким чином слідчі експерименти від 22.01.2013р. є неналежним доказом, та висновок експерта від 31.01.2013р. зроблений на підставі вихідних даних з цих слідчих експериментів також не береться судом до уваги.
Повторний слідчий експеримент, був проведений слідчим 19.02.2014 року та продовжився 24.02.2014 року(т. 4 а.к.п. 92-103), але при цьому слідчому експерименті не була встановлена видимість, та експерт вказав, що уточнення механізму заданої дорожньо-транспортної пригоди та вихідних даних (варіанти № 2-3) може мати певний вплив на висновки стосовно технічної можливості запобігти наїзду, оцінки дій та причинного зв`язку між діями водія автомобіля «Форд-Скорпіо» ОСОБА_12 згідно вимог Правил Дорожнього руху України, наведені в дослідницькій частині. Вказаний слідчий експеримент проведений не в повному обсязі, деякі параметри, а саме час руху велосипедиста, відстань його пересування по проїзній частині, місце зупинки автомобіля відносно меж проїзних частин, та місце наїзду, свідками були спростовані. Дальність видимості велосипедиста на лівому краю проїзної частини з місця водія автомобіля «Форд-Скорпио», що мають суттєве значення для кримінального провадження, взагалі не були встановлені та перевірені на цьому слідчому експерименті. Таким чином, дані отримані в результаті цього слідчого експерименту також не можуть братись судом до уваги, як і додатковий висновок експерта від 30.09.2014р. зроблений на підставі цього слідчого експерименту і повторний висновок від 16.05.2014р.
- відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 919-14 від 16.05.2014 року встановлено: - по першому варіанту обставин ДТП: 3,4 питання: 1) відсутність у водія ОСОБА_12 , навіть при дозволеній в населених пунктах швидкості- 60 км/ год, технічної можливості запобігти наїзду на велосипедиста. 2) в діях водія автомобіля «Форд-Скорпио» ОСОБА_12 невідповідності вимогам п.12.3 ПДР України, які б могли б, з технічної точки зору знаходитися в причинному зв`язку з заданою дорожньо-транспортною пригодою, не вбачається; 3) Невідповідність дій велосипедиста ОСОБА_18 п. 10.1 ПДР України, знаходились в причинному зв`язку з технічним характером ДТП наїздом автомобіля «Форд-Скорпио» на велосипедиста; - для другого варіанту обставин ДТП. 1) Вихідні дані, надані потерпілим та його представником, були недостатніми для проведення дослідження по поставленим ними питанням відносно повної технічної оцінки дій водія ОСОБА_12 , 2) дії водія велосипеда ОСОБА_26 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР, що знаходились в причинному зв`язку з технічним характером ДТП наїздом автомобіля «Форд-Скорпио» на велосипедиста. Оскільки варіант 3 цього висновку містить відповіді на питання, які поставлені прокурором по вихідним даним першого слідчого експерименту від 22.01.2013 року, який визнаний неналежним доказом, ці висновки суд також не бере до уваги. Інші варіанти зроблені на підставі вихідних даних зі слідчого експерименту від 19.02.2014р. продовженого 24.02.2014р., при якому не було встановлено видимість, тому також не беруться судом до уваги висновки експерта зроблені на підставі цих слідчих експериментів /а.с.135-158,т.4/.
- висновок додаткової судової автотехнічної експертизи №2683-14 від 30.09.2014 року, яку було проведено за 2-ма варіантами сторони обвинувачення (потерпілого та прокурора), у висновках якої визначено, що швидкість автомобіля «Форд- Скорпио» становила не менше 67,4-70,4 км/год або, за умови заданої фабулою питання величини сліду гальмування автомобіля «Форд-Скорпио», становить не менше Va - 67,3 - 70,3 км/год.; водій ОСОБА_12 мав технічну можливість запобігти технічному характеру настання дорожньо-транспортної пригоди - наїзду на велосипедиста ОСОБА_18 ; в діях водія ОСОБА_12 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.4., 12.9. (б) ПДР України, які, з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером заданої дорожньо-транспортною пригоди - наїздом на велосипедиста ОСОБА_14 ; з технічної точки зору в діях ОСОБА_12 невідповідностей вимог п.12.2 ПДР України, не вбачається, а вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3. ПДР України, які, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером заданої дорожньо-транспортною пригоди - наїздом на велосипедиста ОСОБА_18 /а.с.2-38,т.5/. При цьому експерт зазначив, що відповідно до ст. 102 ч.3 КПК України, що дає право експерту на ініціативу у виявленні фактів, що мають значення по справі, з приводу яких йому не були поставлені питання, оскільки ДТП мало місце в темну пору доби при гальмуванні автомобіля «Форд-Скорпио», то відповідно до методичних рекомендацій, при визначенні видимості у напрямку руху і видимості велосипедиста необхідно було проводити щосекундне віддалення з подальшим зближенням автомобіля «Форд-Скорпіо» з велосипедом, з урахуванням їх швидкостей руху, фактичного переміщення автомобіля «Форд-Скорпио» в загальмованому стані до місця наїзду (про що свідчить зафіксована на схемі ДТП слідова інформація), розташування автомобіля «Форд-Скорпіо» і велосипеда відносно один одного, меж проїзної частини і по відношенню до місця наїзду на велосипедиста.
Експерт вдруге зазначив, що уточнення механізму заданої дорожньо-транспортної пригоди та вихідних даних (варіанти № 2-3) може мати певний вплив на висновки стосовно технічної можливості запобігти наїзду, оцінки дій та причинного зв`язку між діями водія автомобіля «Форд-Скорпіо» ОСОБА_12 згідно вимог Правил Дорожнього руху України, наведені в дослідницькій частині /а.с.38, т.5/.
Враховуючи вказані експертом недоліки слідчих експериментів від 19.02.2014р. продовженого 24.02.2014р., враховуючи, що суд Апеляційної інстанції вказав також на ці недоліки, суд вважає неможливим брати протоколи слідчих експериментів від 19.02.2014р. продовженого 24.02.2014р. до уваги, як неналежний доказ, а також неможливо брати до уваги висновки експерта від 16.05.2014р. та 30.09.2014р. в частині висновків на підставі вказаних слідчих експериментів, оскільки видимість не встановлена належним чином, та деякі запитання ставились сторонами за вихідними даними з першого слідчого експерименту.
Задля усунення суперечностей та недоліків, на які вказав експерт у висновку від 30.09.2014р., та на які звернув увагу суд апеляційної інстанції, за клопотанням сторони обвинувачення судом було доручено органу досудового розслідування провести повторний (третій) слідчий експеримент.
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 11.08.2015р. та від 24.12.2015р. за участю свідків, обвинуваченого ОСОБА_12 , потерпілого, захисника, представника потерпілого, спеціаліста, за участю понятих, в ході якого свідки та обвинувачений вказували місце розташування автомобіля, велосипедиста, обставини ДТП (а.с.232-255 т5, а.с.21-32 т6).
Після проведення вказаних слідчих експериментів та дослідження їх судом, висловлення зауважень учасників процесу, щодо допущених недоліків 11.08.2015р. та 24.12.2015р. при проведенні слідчих експериментів, те що знову не була встановлена видимість, судом за клопотанням сторін, для усунення суперечностей та недоліків, доручено провести повторний (четвертий) слідчий експеримент органу досудового розслідування. Таким чином суд не бере до уваги зазначені протоколи слідчого експерименту від 11.08.2015р. та 24.12.2015р., оскільки як сторона обвинувачення так і сторона захисту визнали, що знову не була встановлена видимість та фактично не встановлено механізм ДТП, тобто ці протоколи не несуть в собі доказу винуватості/невинуватості обвинуваченого..
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 04.04.2016р. обвинувачений ОСОБА_12 відмовився надавати покази на слідчому експерименті, свідок ОСОБА_21 надавав покази на слідчому експерименті стосовно обставин ДТП, стосовно освітлення, місце ДТП, зазначив місце руху автомобіля, місце зіткнення, місце виїзду велосипедиста, визначався приблизний час руху велосипедиста, встановлена видимість, інший очевидець ОСОБА_16 не з,явився для участі в слідчому експерименті (а.с.88-125 т6). Суд зазначає, що даний слідчий експеримент було проведено за участю автомобіля на якому відбулось ДТП, перед слідчим експериментом здійснювалось регулювання світла фар у даному автомобілі про що надано відповідну квитанцію, було використано належний велосипед, видимість встановлювалась згідно рекомендацій експерта вказаних у попередніх висновках експертиз; слідчим вжито заходів для встановлення освітлення яке було на момент ДТП, та з чим погодився свідок ОСОБА_15 , слідчий експеримент проводився в тому ж місці де і відбувалось ДТП, свідок ОСОБА_15 зауважень на слідчий експеримент не вказував та фактично погодився з правильністю його проведення та його результатами. Тому суд вважає, що слідчий експеримент був максимально наближений до умов за яких сталося ДТП. Щодо відмови від участі в слідчому експерименті та наданні пояснень обвинуваченого суд зазначає, що це його право. В своїх запереченнях, - де обвинувачений вказав, що не буде надавати покази на слідчому експерименті, - він також вказав, що вже не пам,ятає обставин ДТП, але в той же час в запереченнях до протоколу вказує про невідповідність умов слідчого експерименту умовам ДТП. Суд зазначає, що обвинувачений сам собі протирічить, оскільки вказує що не пам,ятає, і в той же час вказує, що все було не так як було на слідчому експерименті. Таким чином до заперечень обвинуваченого слід віднестись критично, оскільки сам він вказує, що не пам,ятає обставин ДТП.
Щодо зауважень сторони захисту на вказаний протокол слідчого експерименту, суд зазначає, що даний слідчий експеримент був проведений на підставі ухвали суду від 25.02.2016р. При виконанні ухвали слідчим було повідомлено суд, що до 31.03.2016р. неможливо провести слідчий експеримент, та повідомлено про можливість його проведення 04.04.2016р., тобто суд було повідомлено вчасно, - та судом слідчому направлено відповідне повідомлення відповідь Клопотань про виклик в судове засідання понятих та свідка ОСОБА_21 для надання пояснень за даним слідчим експериментом не надходило. З протоколу слідує, що свідок ОСОБА_21 погодився з тим, що обставини ДТП відтворені максимально, зауважень не зазначав. Підстав вважати, що слідчий експеримент проведено в умовах не наближених до подій ДТП у суду немає, експерт зауважень до протоколу слідчого експерименту, даних встановлених ним, методологій, не зазначав, вказав про достатність даних. Тому зауваження сторони захисту до слідчого експерименту від 04.04.2016р. не відповідають дійсності.
Згідно висновку експерта №2738-16 від 25.07.2016р., за вихідними даними слідчого експеримента від 04.04.2016р.: у заданій дорожній обстановці водій автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_12 мав технічну можливість запобігти технічному характеру настання ДТП наїзду на велосипедиста ОСОБА_14 . У заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_12 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв,язку з технічним характером заданої дорожньо-транспортної пригоди наїздом на велосипедиста ОСОБА_14 . В діях велосипедиста ОСОБА_14 вбачається невідповідність до вимог п.10.1 ПДР України, яка з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв,язку з технічним характером ДТП наїздом автомобіля «Форд Скорпио» на велосипедиста. Вказано, що дослідження за слідчим експериментом від 24.12.2015р. неможливо провести, оскільки в слідчому експерименті від 24.12.2015р. не встановлено механізм ДТП.
Суд зазначає, що в висновках експертиз від 16.05.2014р. та 30.09.2014р.. за різними варіантами сторін висновок був неоднозначним щодо винуватості/невинуватості обвинуваченого, та вказано на недоліки слідчих експериментів в частині встановлення видимості, що могло впливати на висновок, щодо технічної можливості запобігання наїзду, оцінки дій та причинного зв,язку. В висновку експерта від 25.07.2016р. експерт дає вже однозначний висновок, а в судовому засіданні підтвердив свій висновок, зазначив, що вихідних даних було достатньо, тобто суперечності були усунуті.
Суд критично відноситься до невизнання вини обвинуваченим, та вважає, що таким чином він бажав уникнути відповідальності за вчинене, невинуватість обвинуваченого не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, та підтверджується дослідженими доказами.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого «поза розумним сумнівом» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження за ч.2 ст. 286 КК України. Суд враховує, що попереднім складом суду виправдовувальний вирок було винесено не з підстав того, що висновок експерта підтвердив невинуватість обвинуваченого, а з тих підстав, що стороною обвинувачення було зібрано та надано суперечливі (на той час) докази. В даному ж судовому розгляді було оцінено неналежність попередніх слідчих експериментів, було проведено новий слідчий експеримент за участю свідка очевидця події ДТП, та на підставі цього проведено експертизу, висновок якої дає суду підстави дійти висновку про винуватість обвинуваченого в даному злочині.
Досліджені в сукупності всі здобуті у провадженні докази дають суду підстави кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_12 за ст. 286 ч.2 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинилосмерть потерпілому.
Обговорюючи питання про міру покарання ОСОБА_12 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, те що він скоїв тяжкий злочин, дані про особу обвинуваченого, який добре характеризується, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Обвинувачений не працює, одружений, освіта повна загальна середня. Раніше не судимий, має інвалідність 3 групи, проходить у зв,язку з цим реабілітаційні курси. Має місце реєстрації та проживання.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання не виявлено; у відповідності зі ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання суд вважає протиправну поведінку потерпілого, що порушував п.10.1 ПДР України; стан здоров,я обвинуваченого, що є інвалідом 3 групи
Суд вважає відсутні підстави для застосування ст. 69 КК України. Суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі та звільнити з іспитовим строком, оскільки кримінальне провадження триває з 2012 року, за цей час обвинувачений нових злочинів не вчиняв, крім того суд враховує, що даний злочин не є умисним, та враховує, що потерпілий також порушував правила дорожнього руху. Також суд вважає можливим не застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування, оскільки протягом строку досудового та судового слідства обвинувачений не був позбавлений права керування, керував автомобілем, та не допускав у зв,язку з цим злочинів, крім того суд враховує при не застосуванні додаткового покарання і порушення ПДР потерпілим, крім того в медичній довідці вказано, що обвинуваченому протипоказана тривала ходьба, тобто право керування автомобілем обвинуваченому необхідне також за станом здоров,я. Суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без застосування до нього додаткового покарання. Суд зазначає, що міра покарання на якій наполягала сторона обвинувачення не відповідає обставинам справи та особі обвинуваченого, оскільки стороною обвинувачення не було враховано поведінку потерпілого, яка сприяла вчиненню злочину, не враховано поведінку обвинуваченого одразу після вчинення злочину зупинив автомобіль, - викликав швидку, міліцію, допомагав потерпілому на місці ДТП; не враховано особу обвинуваченого, вік, стан здоров,я, та відсутні підстави для призначення реального відбування покарання з застосуванням додаткового покарання.
Речові докази - автомобіль « Форд- Скорпио» реєстраційний № НОМЕР_1 , який зберігається у ОСОБА_12 , залишити ОСОБА_12 . Витрати на залучення експерта: 980,80грн, 3936,00 грн; 5920,00 грн, 3082,80 грн., всього 13919,60 грн. слід стягнути з обвинуваченого. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити особисте зобов`язання.
Щодо уточненого цивільного позову потерпілого до обвинуваченого про відшкодування шкоди. Суд зазначає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. В судовому засіданні знайшла своє підтвердження вина обвинуваченого в інкримінованому злочині. Потерпілий просив стягнути матеріальну шкоду з обвинуваченого 68246,9 грн, - зазначив, що це вартість лікування померлого батька 55000грн та витрати на поховання на загальну суму 13246,9 грн, про що в матеріалах справи наявні квитанції. Суд вважає, що матеріальна шкода підлягає повному задоволенню та стягненню з обвинуваченого.
Через вчинений злочин, потерпілий залишився без батька, який є рідною людиною, отримав моральні страждання, хвилювався, страждав.
З урахуванням ст. 23 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини в справах: Гольм проти Швеції від 25 жовтня 1993 року., Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, де судом було встановлено, що вчинення злочину вже є підтвердженням завдання потерпілому моральної шкоди, суд вважає моральну шкоду в сумі 150000 грн завищеною, а такою, що відповідає обставинам справи є 50000 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню, слід стягнути 68246,9 матеріальної шкоди, та 50000 грн моральної шкоди, з обвинуваченого на користь потерпілого.
Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
Визнати винним ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, та призначити покарання за ст.286ч.2 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_12 від відбування призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном на 2 роки.
На підставі ст. 76 ч.1 п.2 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_12 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. Роз,яснити, що до утворення органу пробації, ці обов,язки покладаються на кримінально-виконавчу інспекцію у відповідності до Постанов КМУ від 18.05.2016р. №343 та №348.
Запобіжний захід залишити особисте зобов`язання до набрання вироком законної сили.
Речовий доказ: автомобіль «Форд Скорпио» реєстраційний номер НОМЕР_1 залишити ОСОБА_12 за належністю.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_10 до ОСОБА_12 про відшкодування шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 68246,9 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн.
Витрати на залучення експерта в сумі 13919,60грн. стягнути з ОСОБА_12 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений в Дніпропетровський апеляційний суд через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 діб з дня його проголошення.
Копія вироку негайно вручається обвинуваченому та прокурору.
Роз,яснюється право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Заявляти клопотання про доставлення до суду апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1
