Єдиний державний реєстр судових рішень
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11-кп/796/456/2017 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Категорія КК: ч.1 ст.121 КК України Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження №12014100010012266 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ширяєве Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 355, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 121 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Велика Балка, Біляївської району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 355, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 125, ч.2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Носівка Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 355, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 125, ч.2 ст. 186 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_12 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_11 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_13 ,
в с т а н о в и л а:
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року ОСОБА_8 визнано винуватим та призначено покарання: за ч. 2ст. 355 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; за ч. 2 ст.28, ч. 3 ст.357 КК Україниу виді обмеження волі на строк 1 (один) рік; за ч. 2ст. 186 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 місяців; за ч. 2ст. 125 КК Україниу виді обмеження волі на строк 2 (два) роки; за ч. 1ст. 121 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
На підставіч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_8 визначено у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Строк покарання ОСОБА_8 рахувати з 17 грудня 2015 року, зарахувавши, відповідно до вимог ст. 72 КК України, у строк покарання попереднє ув`язнення, починаючи з 28.12.2014 року по 16.12.2015 року, включно.
Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, залишено без змін.
ОСОБА_10 визнано винуватим та призначено покарання: за ч. 2 ст. 355 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік; за ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки; за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_10 визначено у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки та, відповідно до вимог ст. 76 КК України, покладено на нього певні обов`язки.
Відповідно до вимог ст. 72 КК України, у строк покарання обвинуваченому зараховано попереднє ув`язнення, починаючи з 28.12.2014 року. Запобіжний захід ОСОБА_10 у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, змінено на особисте зобов`язання, та звільнено з під варти в залі суду.
ОСОБА_11 визнано винуватим та призначено покарання: за ч. 2 ст. 355 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
за ч. 2 ст.28, ч. 3 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік; за ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки; за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_11 визначено у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки та, відповідно до вимог ст. 76 КК України, покладено певні обов`язки. Відповідно до вимог ст. 72 КК України, у строк покарання обвинуваченому зараховано попереднє ув`язнення, починаючи з 28.12.2014 року.
Запобіжний захід ОСОБА_11 у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, змінено на особисте зобов`язання, та звільнено з під варти в залі суду.
Стягнуто з ОСОБА_11 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 491 грн. 04 коп.
Стягнуто з ОСОБА_10 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 491 грн. 04 коп.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року відносно ОСОБА_8 скасувати та закрити кримінальне провадження за ч.2 ст. 355, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 125 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17.12.2015 року ґрунтується на припущеннях, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та вирок постановлений з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону.
На думку апелянта у діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 355 КК України, оскільки не має жодного свідка, який би бачив, що з боку обвинувачених до потерпілого ОСОБА_14 застосовувалось будь-яке насильство. Цього не бачив і потерпілий ОСОБА_15 який разом з усімавживав спиртні напої.
Крім того, апелянт вказує, що вранці коли всі троє обвинувачених спали, ОСОБА_14 викрав телефон, який належить ОСОБА_11 та зник з гуртожитку. Більше його ніхто не бачив. Як пояснив ОСОБА_14 , виконроб на ім`я ОСОБА_16 порадив останньому не розраховуватись з ОСОБА_8 та ОСОБА_17 , а коли останніх затримала міліція ОСОБА_14 за порадою ОСОБА_18 написав заяву про злочин, а гроші за виконану роботу / більш 20 000 гривень/ ОСОБА_19 та ОСОБА_20 він не повернув як івикрадений телефон ОСОБА_21 .
Крім того, апелянт зазначає, що після допиту ОСОБА_14 в суді, ОСОБА_8 звернувся із заявою допрокурора Голосіївського району м. Києва про порушення відносно ОСОБА_14 кримінального провадження за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.
Також апелянт зазначає, що в обґрунтування вироку про винуватість ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч.2 ст. 355, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України, судом покладений висновок судово-медичної експертизи №3614. При цьому, як пояснили обвинувачені, зазначені ушкодження ОСОБА_14 отримав при падінні з будівельної драбини, а свідків вчинення насильства щодо ОСОБА_14 в судовому засіданні не встановлено.
Також апелянт вказує, що в діях обвинувачених відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що обвинувачені крім вимоги повернути викрадений у ОСОБА_22 мобільний телефон жодних вимог які б свідчили про наявність у останніх корисливого мотиву до потерпілого ОСОБА_13 не висували. Всі їх подальші дії були спрямовані на розшук та повернення зниклого у ОСОБА_22 телефону. А показання потерпілого ОСОБА_15 про те, що обвинувачені забрали в нього сумку та черевики 47 розміру, не відповідають дійсності, так як при затриманні у обвинувачених зазначених речей не знайдено. Крім того, як пояснювали обвинувачені під час інкримінованих подій ОСОБА_23 не заперечував свою причетність до зниклого телефону та запевняв останніх, що телефон поверне.
Крім цього, апелянт вказує, що в обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_8 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, судом першої інстанції покладені показання потерпілого ОСОБА_15 . Крім того на думку суду тілесні ушкодження заподіяні саме ножем, який належить потерпілому ОСОБА_15 , якого в нього забрав ОСОБА_24 .
При цьому, під час затримання у ОСОБА_8 була вилучена сумка, яка оглядалася в присутності понятих та зазначеного ножа в сумці виявлено не було, а через місяць після затримання в зазначеній сумці під підкладкою був знайдений ніж та як стверджує ОСОБА_25 зазначений ніж йому підкинули. В судовому засіданні ОСОБА_15 , вказав, що саме цим ножем ОСОБА_25 зрізав в нього шкіру з голови, однак зазначені показання спростовуються висновком експерта відповідно до якого на клинку ножа та пазу не знайдено кров / а знайдено залишки сала/; та на ножі слідів папілярних узорів не виявлено.Однак, суд першої інстанції необгрунтовано відкинув зазначені докази, оскільки, на думку суду, зазначені висновки експертів не встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_8 також не погоджується з вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17.12.2015 року, просить призначити йому покарання не пов`язане з ув`язненням, оскільки має на утриманні двох неповнолітніх дітей, рідного брата інваліда, який потребує постійного догляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_8 вказує, що 28.12.2015 року проводився обшук у присутності понятих, та ножа, яким він начебто завдав тілесні ушкодження потерпілому, не знайдено, а ніж з`явився тільки 07.02.2015 року, коли він вже перебував в СІЗО, але суд вказані обставини не перевірив та вважає їх надуманими і безпідставними. Крім того, апелянт вказує на те, що ні він ні інші обвинувачені потерпілого ОСОБА_26 не били.
Захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 також не погоджується з вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17.12.2015 року, та подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 355, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 125, ч.2 ст. 186 КК України, закрити, оскільки не встановлені достатні докази для доведеності його винуватості.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 вказує, що вирок суду ухвалений без повного, всебічного дослідження обставин справи і зібраних доказів, а висновки його не відповідають дійсним обставинам справи, що були встановлені під час судового розгляду справи судом першої інстанції, тому вирок не може бути визнаний законним, вмотивованим і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Так, апелянт вказує, що на думку суду в ході судового розгляду вина обвинуваченого ОСОБА_10 доведена письмовими доказами наданими стороною обвинувачення. Проте суд першої інстанції при винесенні обвинувального вироку не вказав на об`єктивно з`ясовані обставини, які підтверджені доказами та досліджені під час судового розгляду справи, що свідчать на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.2 ст. 186, ч. 2 ст.28 ч. 3 ст. ; 57, ч. 4 ст. 187 КК України.
Таким чином, оскільки вирок суду належним чином не вмотивований та є незаконним, підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.
Обвинувачений ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_14 про день та час судових засідань, повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі. При цьому, враховуючи положення ст.ст. 401, 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити судові засідання у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_11 , які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурора та потерпілого ОСОБА_15 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просили вирок суду залишити без зміни, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинувачених, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як визнав у встановленому законом порядку суд першої інстанції, 27.12.2014 близько 21год. 00 хв. між ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з одного боку та ОСОБА_14 , які перебували за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, виник конфлікт з приводу того, що останній не заплатив їм гроші за виконані роботи по ремонту об`єкта і вони стали вимагати негайного виконання цивільно-правового зобов`язання, яке між ними виникло.
Агресивно реагуючи на завіряння ОСОБА_14 , який обіцяв повернути зароблені ними гроші не раніше наступного дня, враховуючи, що йому їх мав передати інший працівник, ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в рішучій формі поставили вимогу негайно повернути гроші та з метою примусити ОСОБА_14 до виконання зобов`язання по поверненню ними зароблених коштів, діючи за попередньою змовою групою осіб, застосували до останнього насильство, що не є небезпечне для життя та здоров`я, нанісши йому удари в область голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження. Крім того, як спосіб примусити виконати зобов`язання, ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 поставили вимогу ОСОБА_14 передати їм телефон «Нокіа 6303», вартістю 400 грн., без наміру обернути його на свою користь та паспорт громадянина України, як гарантію в подальшому повернення коштів, що останній і зробив.
Таким чином, суд першої інстанції дії ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кваліфікували за ч. 2ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров`я; та за ч. 2 ст.28, ч. 3 ст.357 КК України, - незаконному заволодінні паспортом.
Крім того, 28.12.2014 року, близько 10 год. 00 хв., ОСОБА_8 разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , який виявив зникнення свого телефону, з метою з`ясування місця можливого знаходження телефону та його розшуку, зайшли в кімнату № НОМЕР_1 , гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 ,де в цей час спав ОСОБА_15 .
Після того як ОСОБА_13 , який напередодні з вищезазначеними особами розпивав спиртні напої, не зміг повідомити, де може перебувати телефон який розшукують, ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 будучи переконаними, що ОСОБА_13 приховує від них інформацію щодо викраденого телефону, умисно почали наносити йому руками і ногами удари в різні частини тіла, заподіявши тілесні ушкодження, частина яких, у виді забійної рани правої підочної ділянки, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а ушкодження у виді синців повік обох очей, чисельні садна обличчя, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Після цього, діючи узгоджено, вирішили відкрито заволодіти майном ОСОБА_15 . Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , відкрито викрали майно ОСОБА_15 , а саме: камуфляжну сумку зеленого кольору, вартістю 350 грн.; шкіряні черевики, вартістю 400 грн.; телефон «Нокія 101», вартістю 450 грн., в якому знаходилася сім-карта оператора «Лайф», вартістю 20 грн. та сім-картка оператора «МТС», вартістю 20 грн. та карта пам`яті, вартістю 80 грн.; флеш-накопичувач, вартістю 75 грн. та розкладний ніж, вартістю 45 грн.
Тобто, суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 2ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; за ч. 2ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Крім того, ОСОБА_8 діючи умисно, не ставлячи до відома про свої наміри ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , 28.12.2014 року, після того як ОСОБА_15 вийшов з кімнати до коридору, наздогнав останнього. Перебуваючи у неприязних стосунках, використовуючи незначний та надуманий привід щодо його зачіски, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, поваливши на підлогу, схопив ОСОБА_15 за волосся та розкладним ножем, який тримав у правій руці, зрізав шкіру на голові потерпілого ОСОБА_15 , заподіявши останньому тілесні ушкодження у виді скальпованої різаної рани тім`яної ділянки, що обумовило розвиток геморагічного шоку тяжкого, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).
Таким чином суд кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.1ст. 121 КК України, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
З такими висновками колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляційних скарг.
Оскільки вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 в частині визнання ОСОБА_11 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 355, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 125, ч.2 ст. 186 КК України не був оскаржений, а відтак колегією суддів не переглядається.
Як вбачається з вироку, свої висновки щодо доведеності винуватості обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, суд першої інстанції обґрунтував на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду та які суд оцінив у відповідності до вимог, передбачених ст.94 КПК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_8 винним себе не визнав та надав суду першої інстанції показання про те, що ОСОБА_14 запросив його на роботу в м. Київ. Коли він приїхав, ОСОБА_14 допоміг поселитися в гуртожиток, обговорили об`єм робіт, заробітну плату. Працювали неділю. Коли дійшов час проводити розрахунок за виконані роботи, ОСОБА_14 повідомив, що на визначену дату грошей не буде. Крім того, останній як гарантію повернення грошей 27.12.2014 року надав їм свій телефон, паспорт та розписку, переконуючи їх що гроші будуть наступного дня. Проте вранці виявили, що ОСОБА_14 десь зник, при цьому пропав телефон ОСОБА_11 , грошей теж не було і вони не повернуті до цього часу. ОСОБА_14 вони не били, останній сам віддав їм паспорт та телефон, які мали повернути, коли буде розрахунок. 27.12.2014 року з ними в кімнаті також був ОСОБА_15 , який з ними випивав. Коли вранці 28 грудня виявили відсутність телефону ОСОБА_11 , пішли телефон шукати в кімнату до ОСОБА_15 , думали що це він його вкрав. Обшукували його речі, проте його особисті речі не забирали. ОСОБА_15 казав, що не знає де телефон, проте його поверне. Чуба ОСОБА_15 він не різав, не може пояснити, де в того взялася рана на голові, а також не брав його речей. Ножа у нього не було, а з`явився ніж коли він уже перебував у СІЗО. Не може пояснити причин того, що ОСОБА_15 вказує саме на нього, як на особу, яка заподіяла йому різану рану.
Обвинувачений ОСОБА_10 також не визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень та пояснив, що з ОСОБА_14 познайомився в грудні 2014 року. ОСОБА_14 винен їм був гроші за виконані роботи, велику суму, яка мала ділитися на усіх. 27 грудня 2014 року ОСОБА_14 він не бив, речей у нього не забирав, останній на протязі ночі неодноразово ходив за горілкою. Можливо ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження, коли виконував роботу на об`єкті та падав. ОСОБА_15 з ними 27 грудня 2014 року також розпивав спиртні напої в кімнаті, після цього він ліг спати. ОСОБА_15 каже неправду, він його не бив і речей у нього не забирав. Не може пояснити причин того, що ОСОБА_15 хоче їх посадити.
Не дивлячись на невизнання свої вини обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , суд першої інстанції на підтвердження встановлених фактичних обставин кримінальних правопорушень, обґрунтовано послався на послідовні показання потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Крім того в основу вироку покладено не тільки показання потерпілих, а й інші дані, які містять матеріали кримінального провадження і які були досліджені судом під час судового засідання, з наданням їм правової оцінки.
Зокрема:
- заявами потерпілих про вчинення злочинів;
- протоколом огляду місця події від 28.12.2014, проведеного в присутності понятих, та у ОСОБА_10 виявлено мобільний телефон «Нокіа 6303»;
- протоколом огляду предмета від 29.12.2014, проведеного за участю понятих, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон «Нокіа 6303», вилучений у ОСОБА_10 , на екрані якого було виявлено фотографію ОСОБА_14 з дівчиною та його особисту фотографію;
- протоколом пред`явлення речей для впізнання від 29.01.2014 проведеного в присутності понятих відповідно до якого ОСОБА_14 серед інших телефонів вказав саме на телефон, який належить йому;
- протоколом затримання ОСОБА_10 в якому відображено про вилучення у нього під час обшуку речей;
- протоколом огляду предметів, які були виявлені та вилучені під час обшуку у ОСОБА_10 ;
- протоколом затримання ОСОБА_8 , в якому зазначено, що під час особистого обшуку у нього крім інших речей було виявлено та вилучено: флеш накопичувач «SP» 16Gb; паспорт на анкетні дані ОСОБА_14 ; сумку матерчату з особистими речами та пакет поліетиленовий з особистими речами, котрі були запаковані в поліетиленовий пакет чорного кольору та опечатано; сумку матерчату чорного кольору, яка була запакована до пакету жовтого кольору та опечатано;
- протоколом огляду предметів від 07.02.2015 року проведеного в присутності понятих, зокрема сумки, яка попередньо під час обшуку була вилучена у ОСОБА_8 та поміщена до жовтого поліетиленового пакету, горловина якого була зав`язана та скріплена відтиском печатки, в якому відображено, що в сумці, крім інших речей, під матерчатою підкладкою, було виявлено та вилучено розкладний ніж з дерев`яними накладками червоного кольору;
- протоколами про визнання предметів речовими доказами;
- висновком судово-медичної експертизи, № 3614, згідно якого, у ОСОБА_14 виявлено: - синці на верхній повіці правого ока, правій вушній раковині; садно - в лівій щічно-вилицевій ділянці. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитися 27.12.2014 року, внаслідок не менше 3-х травматичних впливів та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров`я);
- висновком судово-медичної експертизи № 214, згідно якого при проведенні СМЕ ОСОБА_27 та вивченні медичної документації на його ім`я, виявлені наступні тілесні ушкодження: а) скальпована різана рана тім`яної ділянки, дном якої є апоневроз, що обумовила розвиток геморагічного шоку тяжкого ступеня; б) забійна рана правої підочної ділянки довжиною 2 см.; в) синці повік обох очей, чисельні садна обличчя. Ушкодження зазначене у пункті а) утворилося від дії гострого предмету та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя). Ушкодження зазначені у підпунктах б) та в) утворились від дії тупого (тупих) предмета (предметів), що не відобразили в собі характерних властивостей травмуючого (травмуючих) предмета (предметів) та відносяться: ушкодження, зазначене у підпункті б) до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (за критерієм тривалості розладу здоров`я); ушкодження, зазначені у підпункті в) до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров`я). Враховуючи характер тілесного ушкодження зазначеного у підпункті а) вони утворилися від одного травмуючого впливу. Враховуючи характер, локалізацію та взаєморозташування ушкоджень зазначених у підпунктах б) та в), вони утворилися при нанесенні не менш ніж двох травматичних впливів;
- протоколом огляду місця події від 07.03.2015, зокрема гуртожитку на проспекті Науки, 119-Б в м. Києві та фото таблицею до нього;
- протоколами пред`явлення потерпілому ОСОБА_15 осіб для впізнання, в яких відображено, що потерпілий впізнає осіб, які спричинили йому тілесні ушкодження та заволоділи особистими речами;
- протоколом пред`явлення речей для впізнання, в якому відображено, що потерпілий ОСОБА_15 серед інших впізнає флеш накопичувач « SP» 16Gb , який у нього забрав ОСОБА_8 ;
- протоколом пред`явлення речей для впізнання, в якому відображено, що потерпілий ОСОБА_15 серед інших впізнає ніж, який у нього забрав ОСОБА_8 і потім ним зрізав шкіру на голові.
Таким чином, вказані докази судом першої інстанції обґрунтовано визнано належними, допустимими і достовірними, встановлено винуватість обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, а відтак доводи апеляційних скарг, є безпідставними.
Вирішуючи питання про відповідність призначеного судом покарання, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , колегія суддів виходить із того, що у відповідності до вимог ст.50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Покарання обвинуваченим ОСОБА_28 та ОСОБА_10 на думку колегії суддів, призначено відповідно до вищезазначених вимог.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст.65 КК України, врахував характер та ступінь скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, у відповідності до ст. 12 КК України, особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, перебуває під наглядом у лікаря нарколога, має неповнолітніх дітей, думку потерпілого, та заподіянням ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень .
Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 суд визнав наявність неповнолітніх дітей.
До обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_8 є вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп`яніння.
Тобто, вирішуючи питання про те, яка саме міра покарання повинна бути призначена обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України, врахував всі ті обставини, які повинні бути враховані ним при вирішенні цього питання і прийшов до правильного висновку про призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, без застосування положень ст. 75 КК України, що на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, з чим і погоджується колегія суддів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст.65 КК України, врахував характер та ступінь скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, раніше не судимий, майже рік перебував під вартою, має позитивні характеристики, з місця проживання, та вказану обставину суд першої інстанції визнав, як обставина, що пом`якшує покарання ОСОБА_10 .
До обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_10 є вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп`яніння.
Таким чином, вирішуючи питання про те, яка саме міра покарання повинна бути призначена обвинуваченому ОСОБА_10 суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України, врахував всі ті обставини, які повинні бути враховані ним при вирішенні цього питання і прийшов до правильного висновку про призначення ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням положень ст. 75 КК України, що на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, з чим і погоджується колегія суддів.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про призначення покарання не пов`язаного з позбавленням волі, колегією суддів не може бути взято до уваги з підстав наведених вище, а також, обвинуваченим не надано будь яких доказів, що брат-інвалід перебуває на його утриманні.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 про те, що ніж, який виявлений у сумці ОСОБА_8 був йому підкинутий та не має слідів крові ОСОБА_15 , не спростовують його винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, оскільки вказане підтверджується як показаннями самого ОСОБА_15 , так і письмовими доказами дослідженими судом першої інстанції.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника ОСОБА_7 про те, що обвинувачений ОСОБА_8 не міг нанести тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_15 , оскільки ОСОБА_8 фізично слабший від ОСОБА_15 . Так, в суді першої інстанції були досліджені показання потерпілого ОСОБА_15 , який надав детальні та послідовні показання, які узгоджуються з іншими дослідженими доказами та створюють цілісну картину, яка сталася. На таких показаннях наполягав і в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 про те, що суд першої інстанції при винесенні обвинувального вироку не вказав на об`єктивно з`ясовані обставини, які підтверджені доказами та досліджені під час судового розгляду справи, що свідчать на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.2 ст. 186, ч. 2 ст.28 ч. 3 ст. ; 57, ч. 4 ст. 187 КК України, колегія суддів вважає також необґрунтованими з наведених вище мотивів.
В той же час, відповідно до вимог ч.2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Так, суд першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. 72 КК України зарахував у строк покарання попереднє ув`язнення, починаючи з 28.12.2014 року до 17 грудня 2015 року.
При цьому, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне у строк покарання зарахувати обвинуваченому ОСОБА_8 попереднє ув`язнення, починаючи з 28.12.2014 року до вступу вироку в законну силу.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду у вироку та були підставою для його скасування, апелянтами не наведено і при розгляді апеляційних скарг не встановлено.
Таким чином, вирок щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 судом першої інстанції ухвалений компетентним судом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені дослідженими та оціненими судом доказами, в якому наведені належні та достатні мотиви та підстави його ухвалення. Підстави для його скасування - відсутні, а тому апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м.Києва, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2ст. 355, ч. 2 ст.28, ч. 3 ст.357, ч. 2ст. 186, ч. 2ст. 125, ч. 1ст. 121 КК України, ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 355, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 125, ч.2 ст. 186 КК України, ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 355, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 125, ч.2 ст. 186 КК України, - змінити, в порядку ст. 404 КПК України, в частині зарахування ОСОБА_8 строку попереднього ув`язнення у строк покарання.
Зарахувати ОСОБА_8 відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України, у строк покарання попереднє ув`язнення, починаючи з 28.12.2014 року до вступу вироку в законну силу.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
_____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
