Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 752/4900/15-к
Провадження №: 1-кп/752/557/15
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Голосіївського районного суду м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12014100010012266 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ширяєве, Одеської області, громадянина України, не одруженого, з освітою середньою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Велика Балка, Біляївського району Одеської області, громадянина України ,не одруженого, не працюючого, з освітою середньою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Носівка Чернігівської області, громадянина України,з освітою середньою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинувачених за ч. 2 ст. 186; ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 357; ч. 4 ст. 187 КК України,
з участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ;
потерпілих: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
ВСТАНОВИЛА:
27.12.2014 близько 21 год. 00 хв. між ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 з одного боку та ОСОБА_17 , які перебували за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, виник конфлікт з приводу того, що останній не заплатив їм гроші за виконані роботи по ремонту об`єкта і вони стали вимагати негайного виконання цивільно-правового зобов`язання, яке між ними виникло.
Агресивно реагуючи на завіряння ОСОБА_17 , який обіцяв повернути зароблені ними гроші не раніше наступного дня, враховуючи, що йому їх мав передати інший працівник, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 в рішучій формі поставили вимогу негайно повернути гроші та з метою примусити ОСОБА_17 до виконання зобов`язання по поверненню ними зароблених коштів, діючи за попередньою змовою групою осіб, застосували до останнього насильство, що не є небезпечне для життя та здоров`я, нанісши йому удари в область голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження. Крім того, як спосіб примусити виконати зобов`язання, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 поставили вимогу ОСОБА_17 передати їм телефон «Нокіа 6303», вартістю 400 грн., без наміру обернути його на свою користь та паспорт громадянина України, як гарантію в подальшому повернення, що останній і зробив.
Тобто, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 визнаються винними:
за ч. 2 ст. 355 КК України, а саме: примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров`я;
за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України, - незаконному заволодінні паспортом.
Крім того, 28.12.2014 року, близько 10 год. 00 хв., ОСОБА_10 разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , який виявив зникнення свого телефону, з метою з`ясування місця можливого знаходження телефону та його розшуку, зайшли в кімнату № НОМЕР_1 , гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 , де в цей час спав ОСОБА_16 .
Після того як ОСОБА_16 , який напередодні з вищезазначеними особами розпивав спиртні напої, не зміг повідомити, де може перебувати телефон який розшукують, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , будучи переконаними, що ОСОБА_16 приховує від них інформацію щодо викраденого телефону, умисно почали наносити йому руками і ногами удари в різні частини тіла, заподіявши тілесні ушкодження, частина яких, у виді забійної рани правої підочної ділянки, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а ушкодження у виді синців повік обох очей, чисельні садна обличчя, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Після цього, діючи узгоджено, вирішили відкрито заволодіти майном ОСОБА_16 . Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , відкрито викрали майно ОСОБА_16 , а саме: камуфляжну сумку зеленого кольору, вартістю 350 грн.; шкіряні черевики, вартістю 400 грн.; телефон «Нокія 101», вартістю 450 грн., в якому знаходилася сім-карта оператора «Лайф», вартістю 20 грн. та сім-картка оператора «МТС», вартістю 20 грн. та карта пам`яті, вартістю 80 грн.; флеш-накопичувач, вартістю 75 грн. та розкладний ніж, вартістю 45 грн.
Тобто, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 визнаються винними:
за ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: відкритому викраденні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб;
та за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Крім того, ОСОБА_10 діючи умисно, не ставлячи до відома про свої наміри ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , 28.12.2014 року, після того як ОСОБА_16 вийшов з кімнати до коридору, наздогнав останнього. Перебуваючи у неприязних стосунках, використовуючи незначний та надуманий привід щодо його зачіски, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, поваливши на підлогу, схопив ОСОБА_16 за волосся та розкладним ножем, який тримав у правій руці, зрізав шкіру на голові потерпілого ОСОБА_18 , заподіявши останньому тілесні ушкодження у виді скальпованої різаної рани тім`яної ділянки, що обумовило розвиток геморагічного шоку тяжкого, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).
Тобто, ОСОБА_10 визнається винним за ч.1 ст. 121 КК України, - заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Обвинувачений ОСОБА_10 у пред`явленому обвинувачені винним себе не визнав. Пояснив, що раніше працював з ОСОБА_17 і останній його запросив на роботу в м. Київ. Коли він приїхав, ОСОБА_17 допоміг поселитися в гуртожиток, обговорили об`єм робіт, заробітну плату. Працювали неділю. Коли дійшов час проводити розрахунок за виконані роботи, ОСОБА_19 повідомив, що на визначену дату грошей не буде. Крім того, останній як гарантію повернення грошей 27.12.2014 року надав їм свій телефон та паспорт та розписку, переконуючи їх що гроші будуть наступного дня. Проте вранці виявили, що ОСОБА_19 десь зник, при цьому пропав телефон ОСОБА_12 , грошей теж не було і вони не повернуті до цього часу. ОСОБА_20 вони не били, останній сам віддав їм паспорт та телефон, які мали повернути, коли буде розрахунок. 27.12.2014 року з ними в кімнаті також був ОСОБА_21 , який з ними випивав. Коли вранці 28 грудня виявили відсутність телефону ОСОБА_22 , пішли його шукати в кімнату до ОСОБА_23 , думали що це він вкрав телефон. Обшукували його речі, проте його особисті речі не забирали. ОСОБА_24 казав, що не знає де телефон, проте його поверне. Чуба ОСОБА_23 він не різав, не може пояснити, де в того взялася рана на голові, а також не брав його речей. Ножа у нього не було, а з`явився ніж коли він уже перебував у СІЗО. Не може пояснити причин того, що ОСОБА_24 вказує саме на нього, як особу, яка різала його.
Обвинувачений ОСОБА_11 у пред`явленому обвинувачені винним себе не визнав. Пояснив, що з ОСОБА_25 познайомився в грудні 2014 року. ОСОБА_26 винен їм був гроші за виконані роботи, велику суму, яка мала ділитися на усіх. 27 грудня 2014 року ОСОБА_27 він не бив, речей у нього не забирав, останній на протязі ночі неодноразово ходив за горілкою. Можливо ОСОБА_26 отримав тілесні ушкодження, коли виконував роботу на об`єкті та падав.
ОСОБА_21 з ними 27 грудня 2014 року також розпивав спиртні напої в кімнаті, після цього він ліг спати. ОСОБА_21 каже неправду, він його не бив і речей у нього не забирав. Не може пояснити причин того, що ОСОБА_21 хоче їх посадити.
Обвинувачений ОСОБА_12 у пред`явленому обвинувачені винним себе не визнав. Пояснив, що з обвинуваченими давно знайомий. В гуртожитку з ними не проживав. ОСОБА_26 був бригадиром. Він особисто мав отримати гроші за виконані роботи 26 грудня 2014 року від особи по імені ОСОБА_28 , проте фірма не виконала зобов`язання і він залишився в гуртожитку. 27 грудня працювали до обіду, після чого він знову прийшов в гуртожиток. ОСОБА_26 сказав. що сам домовився з ОСОБА_28 і гроші будуть аж 29 грудня 2014 року. З цього приводу виникла суперечка, чого він втручається у ці справи, адже свята і потрібні гроші. ОСОБА_26 поклав свій паспорт і телефон і завірив, що гроші будуть наступного дня. ОСОБА_27 ніхто не бив, той на протязі ночі неодноразово бігав за горілкою, на яку він йому давав гроші. Гирю ОСОБА_29 зустрів в коридорі і той погодився з ними випити.
28 грудня 2014 року прокинувся вранці та виявив, що зник його телефон. Подумав, що ОСОБА_21 його викрав. Постукав в кімнату де проживав ОСОБА_30 і відкрив двері хтось інший. Розбудив ОСОБА_31 і сказав, щоб він повернув телефон, на що той відповів нецензурно. Він у відповідь його вдарив декілька раз. На його вимогу ОСОБА_21 почав показувати особисті речі. Потім разом усі пішли до них в кімнату. Речей у ОСОБА_32 не брав. Пригадує, що ОСОБА_21 казав, що поверне телефон. Пізніше пішли в кафе і чекали ОСОБА_27 , проте той не з`явився. Коли повернулися в гуртожиток, у ОСОБА_32 уже була на голові рана, хто йому її заподіяв не бачив. Просить вибачення у ОСОБА_32 , оскільки не знав, що його телефон викрав ОСОБА_33 .
Не дивлячись на невизнання своєї вини у вчиненні злочинів, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд прийшов до висновку про доведеність винності обвинувачених у вчиненні злочинів за вищезазначеним формулюванням обвинувачення.
Зокрема, на підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.
Так, потерпілий ОСОБА_17 суду пояснив, що з обвинуваченими спільно працювали, виконуючи ремонтні роботи в м. Києві. Роботу знайшов він і запросив ОСОБА_34 , якому розповів про умови та розцінки. ОСОБА_35 приїхав з ОСОБА_36 . Сприяв їх поселенню в гуртожитку. Утеплювали фасад на одному з об`єктів і зробили біля 80 метрів квадратних площі. Зароблені ними гроші мали передати через нього, але не 27 грудня 2014 року, а 28 грудня, про що він повідомив обвинувачених, коли вони розпивали спиртне в кафе. Прийшовши ввечері в гуртожиток, обвинувачені знову почали питати де їх гроші, поставили на коліна, давали випити горілки. Нанесли йому декілька ударів та вимагали гроші за виконані роботи, казав, що гроші будуть наступного дня. Кожному з обвинувачених мав віддати біля 800 грн. На їх вимогу передав їм свій телефон «Нокіа» та паспорт, як гарантію того, що поверне їм зароблені гроші, точніше вони самі забрали. Пригадує, що вночі бігав в магазин за горілкою, неодноразово курив на коридорі, проте нікого не повідомляв, що його б`ють та забрали паспорт і телефон. Пригадує також, що з ними спиртне в ту ніч розпивав ОСОБА_37 .
Вранці прокинувся. Взяв з тумбочки чужий телефон, який належав ОСОБА_38 , щоб зв`язатися з чоловіком, який мав передати гроші. Телефон ОСОБА_22 до цього часу у нього.
Зароблені обвинуваченими гроші прораб йому передав 28.12.2014 року, проте він їх обвинуваченим не передав, бо стало відомо, що їх арештували, і забрав їх собі. Паспорт йому повернули.
Потерпілий ОСОБА_16 суду пояснив, що 27 грудня 2014 року познайомився з обвинуваченими випадково в гуртожитку. Погодився на їх пропозицію розділити застілля, разом випивали.
Наступного дня, 28 грудня 2014 року, це була неділя, лежав у своїй кімнаті в гуртожитку. Прокинувся від того, що його хтось бив. Побачив ОСОБА_22 який наносив йому удари по голові і вимагав повернути його телефон, який він нібито вкрав. Оскільки у нього телефону ОСОБА_22 не було, він про це сказав. Потім усі троє обвинувачених витягнули його в коридор та почали разом бити, після чого затягнули до них в кімнату, де продовжували бити, та вимагали повернути телефон ОСОБА_39 . Потім вони повели його в кімнату де він проживав та почали шукати телефон. Перетрушували сумки, одяг, білизну, але він нічого не міг їм сказати за телефон, оскільки не знав де він подівся. Після цього обвинувачені забрали у нього сумку, черевики, ОСОБА_35 також забрав ніж та знову затягнули його до них в кімнату.
Через певний час йому вдалося вийти на коридор. Його наздогнав ОСОБА_35 , сказав що його постриже, бо незважаючи на те що у нього оселедець, він не козак, і ножем, який перед цим забрав у нього, зрізав йому шкіру на голові. Він вирвався і кинувся тікати до виходу. Пригадує, що падав, втрачав свідомість від втрати крові. Хтось викликав йому швидку. У нього також зник телефон, куртка, флешка.
Крім того, винність обвинувачених підтверджується:
заявами потерпілих про вчинення злочинів;
протоколом огляду, в якому відображено про виявлення у ОСОБА_11 мобільного телефону «Нокіа 6303»;
протоколом огляду предмета, а саме мобільного телефону « Нокіа 6303», на екрані якого було виявлено фотографію ОСОБА_17 з дівчиною та його особисту фотографію;
протоколом пред`явлення речей для впізнання, в якому відображено, що ОСОБА_19 серед інших телефонів вказав саме на телефон, який належить йому;
протоколом затримання ОСОБА_11 в якому відображено про вилучення у нього під час обшуку речей;
протоколом огляду предметів, які були виявлені та вилучені під час обшуку у ОСОБА_11 ;
протоколом затримання ОСОБА_10 , в якому зазначено, що під час особистого обшуку у нього крім інших речей було виявлено та вилучено:флеш накопичувач « SP» 16Gb; паспорт на анкетні дані ОСОБА_17 ; сумку матерчату з особистими речами та пакет поліетиленовий з особистими речами, котрі були запаковані в поліетиленовий пакет чорного кольору та опечатано; сумку матерчату чорного кольору, яка була запакована до пакету жовтого кольору та опечатано;
протоколом огляду предметів, зокрема сумки, яка попередньо під час обшуку була вилучена у ОСОБА_10 та поміщена до жовтого поліетиленового пакету, горловина якого була зав`язана та скріплена відтиском печатки, в якому відображено, що в сумці, крім інших речей, під матерчатою підкладкою, було виявлено та вилучено розкладний ніж з дерев`яними накладками червоно кольору;
протоколами про визнання предметів речовими доказами;
висновком судово-медичної експертизи, № 3614, згідно якого, у ОСОБА_27 виявлено: - синці на верхній повіці правого ока, правій вушній раковині; садно в лівій щічно-вилицевій ділянці. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворилися 27.12.2014 року, внаслідок не менше 3-х травматичних впливів та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров`я);
висновком судово-медичної експертизи № 214, згідно якого при проведенні СМЕ ОСОБА_40 та вивчені медичної документації на його ім`я виявлені наступні тілесні ушкодження: а) скальпована різана рана тім`яної ділянки, дном якої є апоневроз, що обумовила розвиток геморагічного шоку тяжкого ступеня; б) забійна рана правої підочної ділянки довжиною 2 см.; в) синці повік обох очей, чисельні садна обличчя.
Ушкодження зазначене у пункті а) утворилося від дії гострого предмету та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя). Ушкодження зазначені у підпунктах б) та в) утворились від дії тупого (тупих) предмета (предметів), що не відобразили в собі характерних властивостей травмуючого (травмуючих) предмета (предметів) та відносяться: ушкодження, зазначене у підпункті б) до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (за критерієм тривалості розладу здоров`я); ушкодження, зазначені у підпункті в) до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров`я).
Враховуючи характер тілесного ушкодження зазначеного у підпункті а) вони утворилися від одного травмуючого впливу.
Враховуючи характер, локалізацію та взаєморозташування ушкоджень зазначених у підпунктах б) та в), вони утворилися при нанесенні не менш ніж двох травматичних впливів;
протоколом огляду місця події, зокрема гуртожитку на проспекті Науки, 119-Б в м. Києві та фото таблицею до нього;
протоколами пред`явлення потерпілому ОСОБА_32 осіб для впізнання, в яких відображено, що потерпілий впізнає осіб, які спричинили йому тілесні ушкодження та заволоділи особистими речами;
протоколом пред`явлення речей для впізнання, в якому відображено, що потерпілий ОСОБА_21 серед інших впізнає флеш накопичувач « SP» 16Gb , який у нього забрав ОСОБА_35 ;
протоколом пред`явлення речей для впізнання, в якому відображено, що потерпілий ОСОБА_21 серед інших впізнає ніж, який у нього забрав ОСОБА_35 і потім ним зрізав шкіру на голові.
Вищезазначені докази колегія суддів вважає належними та допустимими, які в сукупності підтверджують ту обставину, що обвинувачені вчинили кримінальні правопорушення, у вчиненні яких суд їх визнає винуватими.
Суд не бере до уваги та відкидає показання обвинувачених з приводу того, що вони не вчиняли злочинів щодо ОСОБА_27 та ОСОБА_32 , оскільки їх показання повністю спростовуються документами, висновками експертиз та показаннями потерпілих, які узгоджуються між собою і на підставі яких суд встановив обставини подій та має можливість надати їм належну правову оцінку.
Колегія суддів не може погодитися з позицією сторони захисту, щодо необхідності виправдання обвинувачених за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 357 КК України, оскільки в даному випадку, враховуючи спеціальний предмет злочину, мало місце саме незаконне заволодіння паспортом потерпілого ОСОБА_17 , оскільки останній вчинив його передачу обвинуваченим вимушено, під вимогою.
Частину доказів наданих стороною обвинувачення, колегія суддів не враховує та відкидає з наступних підстав.
Зокрема, суд відкидає як доказ протокол пред`явлення осіб для впізнання свідку ОСОБА_41 , - оскільки свідок ОСОБА_41 стороною обвинувачення не заявлявся і судом безпосередньо не допитувався.
Крім того, суд відкидає як докази:
висновок експерта № 40/ц, в якому відображено про те, що на клинку ножа та пазу не знайдено кров;
висновок експерта № 229, яким зазначено, що ніж, вилучений при огляді сумки, вилученої у ОСОБА_10 , холодною зброєю не являється;
висновок експерта № 228, яким зазначено, що на ножі слідів папілярних узорів не виявлено, - оскільки зазначені висновки експертів не встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.
Аналізуючи досліджені докази в сукупності, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд керуючись своїм правом визначеним ст. 337 КПК України, вважає за необхідне вийти за межі висунутого ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінальних правопорушень, враховуючи що це покращує становище осіб.
Так, по епізоду відкритого заволодіння майном ОСОБА_27 колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії обвинувачених з ч.2 ст. 186 КК України, грабіж поєднаний з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого за попередньою змовою групою осіб, на ч. 2 ст. 355 КК України, - примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров`я.
До зазначеного висновку колегія суддів прийшла з наступних підстав.
Суб`єктивна сторона злочинів проти власності (в даному випадку грабіж), характеризується прямим умислом та корисливим мотивом, який полягає в прагненні винного протиправно обернути чуже майно на свою чи іншої особи користь, тобто одержання фактичної можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися таким майном як своїм власним.
Як видно з показань потерпілого ОСОБА_27 , які суд враховує та бере до уваги, телефон та паспорт він передав обвинуваченим на їх вимогу, як заставу. Тобто як гарантію повернення ним зароблених обвинуваченими коштів.
Опосередковано обвинувачені підтвердили, що ОСОБА_42 передав їм телефон та паспорт, які мали виступати гарантією того, що їм буде повернуто зароблені ними кошти і вони не мали наміру обернути телефон на свою користь та використовувати паспорт в свої цілях.
Тобто, встановлено обставини примушування ОСОБА_27 обвинуваченими до виконання цивільно-правового зобов`язання, яке між ними виникло, по поверненню зароблених коштів, та мало місце протиправне вилучення чужого майна в рахунок гарантії повернення коштів, без наміру обернути його на свою користь, що не може визнаватися злочином проти власності.
Стороною обвинувачення не надано суду інших достатніх та переконливих доказів того, що обвинувачені по відношенню до ОСОБА_27 вчинили грабіж.
Колегія суддів кваліфікуючи дії обвинувачених по зазначеному епізоду, також не бере до уваги і відкидає їх твердження, що ОСОБА_43 отримав тілесні ушкодження, відображені у висновку експерта, виконуючи ремонтні роботи, оскільки обґрунтованих та переконливих доказів зазначеного, суду не надано.
Колегія суддів також прийшла до висновку, що в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження, що обвинувачені по відношенню до ОСОБА_16 вчинили розбійний напад поєднаний з проникненням до приміщення та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, що дає достатні та обґрунтовані підстави необхідності перекваліфікації їх дій.
Так, як детально пояснив потерпілий ОСОБА_16 , обвинувачені коли зайшли до нього в кімнату, поставили йому вимогу повернути телефон ОСОБА_12 , також ці вимоги висували, коли наносили йому удари. Показання потерпілого з приводу мети візиту до нього та мотивів нанесення йому тілесних ушкоджень, повністю узгоджуються з показаннями обвинувачених.
Зазначене дає колегії суддів підстави вважати, що обвинувачені не мали наміру вчиняти напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з проникненням у приміщення та застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров`я.
Як свідчать показання потерпілого та частково обвинувачених, останні наносили йому тілесні ушкодження не з метою заволодіння чужим ( ОСОБА_32 ) майном чи як спосіб уникнути затримання, а як засіб отримання інформації щодо викраденого у ОСОБА_22 телефону, яким в дійсності без волі власника напередодні таємно заволодів потерпілий ОСОБА_44 , про що останній підтвердив даючи показання суду.
Ураховуючи, зазначене колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на ч. 2 ст. 186 КК України та ч. 2 ст. 125 КК України.
Крім того, що стосується обвинуваченого ОСОБА_10 його дії, враховуючи показання потерпілого ОСОБА_16 , які колегія суддів вважає правдивими та такими що узгоджуються з іншими доказами, висновок експерта, слід додатково кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, як нанесення тяжких тілесних ушкоджень.
Такий висновок колегії суддів дають підстави зробити наступні обставини. Як відмітив потерпілий в своїх показаннях, після того, як він покинув кімнату гуртожитку, куди його затягли обвинувачені, за ним вибіг ОСОБА_10 , та ножем, який перед цим забрав у нього, зрізав йому волосся разом з шкірою. Інші обвинувачені при цьому не були і участі в нанесенні йому саме цих тілесних ушкоджень не приймали. Тобто, як відмічає колегія суддів, встановлено, що саме обвинувачений ОСОБА_45 вчинив дії направлені на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_16 , та діяв самостійно на свій розсуд, без участі інших обвинувачених, при цьому не ставлячи до відома про свої наміри ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .
З огляду на вищевикладене, твердження обвинуваченого ОСОБА_10 , з приводу того, що ніж, не є доказом, оскільки йому його було підкинуто і оглядався він через два місяці від події, суд вважає надуманим та безпідставним і його до уваги не бере.
Як встановлено в ході дослідження документів, при затриманні у ОСОБА_10 було вилучено сумку з речами, яка була упакована в поліетиленовий пакет жовтого кольору та опечатана. В подальшому, як видно з протоколу огляду, при відсутності ознак пошкоджень опечатаних предметів, сумка була предметом огляду і в ній було виявлено ніж, який в подальшому впізнав потерпілий ОСОБА_21 , як той, що саме ОСОБА_35 у нього забрав та ним заподіяв тілесні ушкодження.
Стороною обвинувачення суду не надано доказів, які би могли спростувати встановлені судом обставини, щодо спричинення саме і лише ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_16 тяжких тілесних ушкоджень.
До показань обвинувачених з приводу того, що вони не мали наміру та відкрито не викрадали речі потерпілого ОСОБА_16 , показань ОСОБА_10 , що він не різав ножем потерпілого, колегія суддів відносить критично і відкидає, враховуючи, що їх показання повністю спростовуються іншими доказами безпосередньо дослідженими судом, які проаналізовані вище та узгоджуються між собою.
При призначенні покарання обвинуваченим, колегія суддів враховує тяжкість вчинених злочинів, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, особи винних.
Так, обвинувачений ОСОБА_12 в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не одружений.
Обвинувачений ОСОБА_11 не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не одружений.
Обвинувачений ОСОБА_10 раніше, в силу ст. 89 КК України, не судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога, має неповнолітніх дітей.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , суд визнає позитивні характеристики з місця проживання.
Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , суд визнає наявність неповнолітніх дітей.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених по епізоду вчинення кримінальних правопорушень щодо потерпілого ОСОБА_17 , колегія суддів вважає за необхідне визнати вчинення ними злочинів в стані алкогольного сп`яніння.
Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених по епізоду вчинення кримінальних правопорушень щодо потерпілого ОСОБА_16 , - не встановлено.
Підсумовуючи результати судового розгляду, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченим за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі.
Однак, враховуючи обставини кримінальних правопорушень та їх тяжкість, особи обвинувачених, пом`якшуючі покарання обставини, обстановку спільного розпиття обвинуваченими та потерпілими спиртних напоїв, яка передувала вчиненню кримінальних правопорушень, майже річний термін перебування обвинувачених в умовах СІЗО, наслідки вчинення кримінальних правопорушень, колегія суддів прийшла до висновку про можливість виправлення обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 без відбування покарання, та необхідність прийняття рішення, згідно ст. 75 КК України, про звільнення їх від відбуття покарання з випробуванням, та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.
Що стосується обвинуваченого ОСОБА_10 , який, наряду з іншим визнається судом також винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, тобто заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_16 , враховуючи позицію потерпілого з цього приводу, підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не находить.
Саме такі покарання, як вважає колегія суддів, є необхідними і будуть достатніми для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, змінити на особисте зобов`язання, негайно звільнивши їх з під варти в залі суду.
Відповідно до вимог ст. 72 КК України, у строк покарання обвинуваченим зарахувати попереднє ув`язнення, починаючи з 28.12.2014 року.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 в дохід держави судові витрати, в сумі 491 грн. 04 коп., за проведення криміналістичної експертизи.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_12 в дохід держави судові витрати в сумі 491 грн. 04 коп., за проведення криміналістичної експертизи.
Питання щодо речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
ОСОБА_5 визнати винуватим та призначити покарання:
за ч. 2 ст. 355 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 місяців;
за ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_10 визначити у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Строк покарання ОСОБА_10 рахувати з 17 грудня 2015 року, зарахувавши, відповідно до вимог ст. 72 КК України, у строк покарання попереднє ув`язнення, починаючи з 28.12.2014 року по 16.12.2015 року, включно.
Запобіжний захід ОСОБА_10 у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.
ОСОБА_6 визнати винуватим та призначити покарання:
за ч. 2 ст. 355 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
за ч. 2 ст .28, ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
за ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_11 визначити у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_11 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки та, відповідно до вимог ст. 76 КК України, покласти на нього обов`язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію (КВІ) про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу КВІ; періодично з`являтися для реєстрації в КВІ.
Відповідно до вимог ст. 72 КК України, у строк покарання обвинуваченому зарахувати попереднє ув`язнення, починаючи з 28.12.2014 року.
Запобіжний захід ОСОБА_11 у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, змінити на особисте зобов`язання, негайно звільнивши з під варти в залі суду.
ОСОБА_7 визнати винуватим та призначити покарання:
за ч. 2 ст. 355 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
за ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_12 визначити у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_12 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки та, відповідно до вимог ст. 76 КК України, покласти на нього обов`язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію (КВІ) про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу КВІ; періодично з`являтися для реєстрації в КВІ.
Відповідно до вимог ст. 72 КК України, у строк покарання обвинуваченому зарахувати попереднє ув`язнення, починаючи з 28.12.2014 року.
Запобіжний захід ОСОБА_12 у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, змінити на особисте зобов`язання, негайно звільнивши з під варти в залі суду.
Стягнути з ОСОБА_12 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 491 грн. 04 коп.
Стягнути з ОСОБА_11 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 491 грн. 04 коп.
Речові докази: спортивна сумка з речами ОСОБА_11 , перерахованими у постанові слідчого від 07.02.2015 року, а також футболка, светр, взуття чорного кольору, штани, білизна постільна, що в камері схову Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - повернути власнику на його вимогу;
сумка чорного кольору з речами ОСОБА_10 , перерахованими у постанові слідчого від 07.02.2015 року, що в камері схову Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - повернути власнику на його вимогу;
ремінь білого кольору, блокнот, мобільний телефон «Самсунг», чохол чорного кольору, запальничка, паспорт громадянина України ОСОБА_10 ,одіяло, керамічний посуд, постільна білизна, бинт, що в камері схову Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - повернути власнику на його вимогу;
флеш накопичував зеленого кольору, розкладний ніж з дерев`яними накладками, що переданий на зберігання ОСОБА_16 , - залишити йому за належністю;
грошові кошти вилучені у Нестерука в сумі 26 гривень 25 коп., що на зберіганні у фінансовій частині Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - повернути власнику на його вимогу.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчисляється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Судді:
_______________ ____________________ _________________
ОСОБА_46 ОСОБА_3 ОСОБА_2
