АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/11907/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Лазаренко В.В.
Доповідач - Рубан С.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепи О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Гарматюк О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Мозолевської Вікторії Вікторівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 травня 2016 року узадоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Омега Банк», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору - задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір від 05.03.2008 року № 2619/0308/71-009 укладений між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк».
Визнано недійсним іпотечний договір № 2619/0308/71-009-2-1 від 05.03.2008 року укладений між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та знято заборону відчуження квартири за адресою: 03037, АДРЕСА_1, яка внесена до реєстру приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. за № 625.
Стягнуто з ПАТ «Омега Банк» на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового у розмірі 551,20 грн.
Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору в сумі 551,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник ПАТ «Дельта Банк» - ЧунякН.М. свою апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 проти апеляційної скарги заперечували та просили рішення суду у справі залишити без зміни.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
У квітні 2014 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просив стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором від 05.03.2008 року №2619/0308/71-009 в розмірі 535 084,43 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 3 654,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.03.2008 року між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2619/0308/71-009, згідно з умовами якого Банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) доларів США 00 центів з розрахунку 11,9% річних за користування кредитом на строк з 05.03.2008 до 05.03.2038.
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № 2233.7.0234487.01 через касу Банку згідно Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору, якщо інше не передбачено цим Договором.
Згідно п.3.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. При розрахунку процентів за користування кредитом за кількість днів у році приймається - 360.
Пунктом 3.3 кредитного договору визначено, проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником через касу Банку на рахунок нарахованих відсотків №2238.2.0234487.01 щомісяця в період з 01 по 10 число включно, за попередній календарний місяць; проценти, нараховані за останній календарний місяць фактичного користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з погашенням кредиту.
Відповідно до п.3.9 кредитного договору, у випадку порушення умов кредитного договору та/або Іпотечного договору, вимога виконання порушеного зобов'язання направляється Банком Позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання Банком за адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах Договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні листа із повідомленням про вручення або Дата, зазначена в повідомленні, яке отримане Позичальником особисто у Банку.
У забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір № 2619/0308/71-009-Z-1 від 05.03.2008.
25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі прав вимог до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Таким чином, керуючись Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора, а тому, відповідно, всіх процесуальних прав та обов'язків нового кредитора.
Відповідач ОСОБА_2 умови кредитного договору №2619/0308/71-009 від 05.03.2008 належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся, в тому числі, шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору №2619/0308/71-009 від 05.03.2008. станом на 04.03.2014 за ОСОБА_2 наявна заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 535 084, 43 грн., що складається з тіла кредиту у розмірі: 497 867,63 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі: 37 216, 79 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.
08.02.2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «Омега Банк», ПАТ «Дельта Банк», в якому з урахуванням заяви про уточнення зустрічного позову просив:
- визнати недійсним кредитний договір від 05.03.2008 № 2619/0308/71-009 укладений між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк»;
- визнати недійсним іпотечний договір № 2619/0308/71-009-2-1 від 05.03.2008, укладений між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», та зняти заборону відчуження квартири за адресою: 03037, АДРЕСА_1, яка внесена до реєстру приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. за №625.
В обґрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_2 вказував, що статтею 4 кредитного договору №2619/0308/71-009 від 05.03.2008 визначено зобов'язання ПАТ «Омега Банк» щодо надання кредиту без встановлення строків виконання відповідних заяв (п.п. 4.1.1.), забезпечення позичальника консультативними послугами без встановлення строків надання і обсягів надання інформації (п.п. 4.1.2.), а також визначено обов'язок банку інформувати позичальника про чинні тарифи банку без встановлення строків надання і обсягів надання інформації (п.п. 4.1.З.).
В той же час, статтею 5 кредитного договору №2619/0308/71-009 від 05.03.2008 на ОСОБА_2 покладено обов'язки щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісії, неустойок та відшкодування банку збитків (п.п. 5.1.), надання в іпотеку банку майна (5.1.2.), забезпечення страхування предмету іпотеки, забезпечення його збереження, здійснення витрат на утримання, обмеження користування тощо (п.п. 5.1.8-5.1.11).
Водночас, ст. 6 кредитного договору №2619/0308/71-009 від 05.03.2008 року передбачено, що у разі зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу або не подання позичальником до банку у строк і в порядку визначеному умовами договору документів, що підтверджують укладання у встановлений строк відповідного договору страхування, ПАТ «Омега Банк» має право змінити умови кредитного договору.
Виходячи зі змісту ст.ст. 4, 5, 6 кредитного договору №2619/0308/71-009 від 05.03.2008 вважав, що для нього, як споживача, у кредитному договорі встановлені жорсткі обов'язки, тоді як надання послуг обумовлене лише власним розсудом Банка, як виконавця послуг.
Зазначає, що відповідно до положень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови власним розсудом виконавця є несправедливими.
Відповідно просив визнати недійсним кредитний договір № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 на підставі п. 3 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, ОСОБА_2 посилається на те, що перед укладенням кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 року ПАТ «Омега Банк» не було надано йому письмову інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, не повідомлено про валютні ризики та незаконно встановлено збір за дії, які банк вчиняє на власну користь, що, відповідно, суперечить вимогам ч. 2 та ч. 4 ст. 11 Закону України«Про захист прав споживача» та п.п. 3.2, 3.3, 3.6, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджених Постановою правління НБУ № 168 від 10.05.2007.
Свою позицію обґрунтовує також висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1520 від 14.12.2015, по даній цивільній справі № 760/7173/14-ц, яку проведено в ході розгляду первісного позову, відповідно до якого кредитний договір №2619/0308/71-009 від 05.03.2008 не містить в собі у повному обсязі необхідні (істотні) умови для договорів даного типу, в тому числі - загальної (сукупної) вартості кредиту для споживача та її детального розпису, графік погашення заборгованості, який наведений в додатку № 1 до Кредитного договору не містить в собі (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі суми погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом), що є недотриманням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 № 168.
Відповідно просив визнати недійсним кредитний договір № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Також, просив визнати недійсним договір іпотеки № 2619/0308/71-009-Z-1 від 05.03.2008, що укладений між ним, як іпотекодавцем, та ПАТ «Омега Банк», як іпотекодержателем, для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з недійсністю основного зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2008 між ОСОБА_2, як позичальником, та ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», як позикодавцем, укладено Кредитний договір № 2619/0308/71-009.
Умовами Кредитного договору №2619/0308/71-009 передбачено, що ПАТ «Омега Банк» надає ОСОБА_2 грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 70 000, 00 дол. США, на строк з 05.03.2008 року по 05.03.2038 року на умовах передбачених кредитним договором.
Річна відсоткова ставка становить 11,9 % річних (п.1.3 кредитного договору № 2619/0308/71- 009 від 05.03.2008).
Забезпеченням виконання зобов'язань позичальника по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, оплаті комісій, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає іпотека Об'єкта нерухомості, що придбавається Позичальником за договором купівлі-продажу (п. 2.1 кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008).
05.03.2008 року між ОСОБА_2, як іпотекодавцем, та ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «ОМЕГА БАНК», як іпотекодержателем, укладено іпотечний договір № 2619/0308/71 -009-2-1 від 05.03.2008 року.
Пунктом 2.3 кредитного договору №2619/0308/71-009 від 05.03.2008 року визначено, що при непогашенні заборгованості перед Банком у строки, передбачені цим договором, Банк має право звернути стягнення на предмет застави, та/або звернутися до суду.
Судом встановлено, що між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договіркупівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року, що посвідчений приватним нотаріусом Шевченко Д.Г. та зареєстрований за №№ 1306, 1307 від 25.05.2012 року.
Відповідно до зазначеного вище договору ПАТ «Сведбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 та іпотечним договором № 2619/0308/71-009-Z-1 від 05.03.2008, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, та отримало право вимоги до боржників за кредитним та забезпечувальним договорами.
Відповідно до вказаного Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, ПАТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України за кредитним договором № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 та іпотечним договором № 2619/0308/71- 009-2-1 від 05.03.2008 укладеного в забезпечення виконання зобов'язань.
Факт прийому-передачі прав вимоги підтверджується договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами та Актом прийому-передачі прав вимоги до Договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк».
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
З умов кредитного договору вбачається, що кошти були наданні в споживчих цілях. Таким чином, судом вірно встановлено, що оспорюваний кредитний договір являється договором споживчого кредиту.
Відповідно до пп. «д», «і» п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Відповідно до п. 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши: порядок обчислення процентних доходів; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача.
Згідно з пунктом 3.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168, кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.
Відповідно до п. 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 року за № 168, Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.
Згідно з п. 3.6 Правил Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Відповідно до п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168, у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору:
- попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач;
- надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.
Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
В ч. 2 п. 16 роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5 зазначено, що суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21, а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.05.2Q07 № 541/13808, де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.
Судом встановлено, що кредитний договір № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 не відповідає вимогам пп. «д», «і» п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», пп. 3.1, 3.2, 3.3, 3.6, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168, оскільки не містить графіку платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, який повинен містити докладно розписану сукупну вартість кредиту за кожним платіжним періодом та встановлено платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.
Оспорюваним кредитним договором або в додатках до нього не наведено розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши порядок обчислення процентних доходів.
ПАТ «Омега Банк» не надано належних та допустимих доказів повідомлення ОСОБА_2 у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, а також переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Дослідивши пункт 10.1 кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 судом встановлено, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, яка була чинна на момент укладення зазначеного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі, зокрема, про: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Дана норма кореспондується із ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», що визначають аналогічний обов'язок кредитора. Стаття 19 цього Закону встановлює, що захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг.
Також судом встановлено, що Національний банк України своїми листами № 18-112/219-637 від 19.01.2006, № 43-311/4217-7165 від 13.07.2007, № 40-117/2093/- 6134 від 16.06.2007 та Постановою № 98 від 28.03.2007 «Про схвалення методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України» неодноразово попереджав комерційні банки про вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та можливість виникнення комплексу ризиків та непередбачених втрат від невиконання імперативної норми Закону. Крім того, у разі декларування банком у договорі зі споживачем будь-якої послуги, споживач має право не тільки в деталях знати предмет задекларованої послуги, також отримати зазначену послугу належної якості, відповідно до умов договору.
Пунктами, п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168 визначено перелік документів, які повинні додаватися де кредитного договору та умови, які необхідно зазначити в кредитному договорі та/або в додатках до нього.
Виходячи з наведеного, суд дійшов вірного висновку, що умови, які передбачено п. 10.1 кредитного договору № 2619/0308/71- 009 від 05.03.2008 не є належним виконанням покладеного на кредитодавця обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання інформації позичальнику у письмовому вигляді перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, а також, щодо виконання обов'язку, визначеного пп. 3.1, 3.2, 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168, що свідчить про порушення ПАТ «Омега Банк» вимог законодавства України щодо надання споживчого кредиту.
Таким чином, судом правильно встановлено, що позивач був ознайомлений лише з тією інформацією, яка була фактично викладеною безпосередньо в змісті самого договору, який був розроблений ПАТ «Омега Банк» та Додатком №1 до кредитного договору. ПАТ «Омега Банк» не надано доказів суду про надання позивачу інших документів зокрема, у вигляді інформаційного листа банку чи пам'ятки позичальника, що свідчить про те, що ПАТ «Омега Банк» не вчинено необхідних дій щодо ознайомлення позичальника з усіма умовами кредитування перед укладенням кредитного договору.
Крім того, на момент укладання кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 вимоги п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та пп. 3.1, 3.2, 3.3,3.6, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168 не були відомі ОСОБА_2, а ПАТ «Омега Банк» приховав відповідну інформацію.
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 1520 від 14.12.2015 кредитний договір не містить в собі в повному обсязі необхідні (істотні) умови для договорів даного типу, в тому числі - загальної (сукупної) вартості кредиту для споживача та її детального розпису (в тому числі - реальної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі). Зокрема, графік погашення заборгованості, який наведений в додатку №1 до Кредитного договору не містить в собі (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі суми погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом), що є недотриманням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-ХІІ, Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168.
Висновком судово-економічної експертизи № 1520 від 14.12.2015 фактично підтверджено, що укладаючи кредитний договір ПАТ «Омега Банк» порушено вимоги цивільного законодавства України, норми Закону України «Про захист прав споживачів», положення Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредитування затверджених Постановою правління НБУ № 168 від 10.05.2007. ПАТ «Омега Банк» скористався тим, що ОСОБА_2 об'єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору, а ПАТ «Омега Банк» в порушення вимог ч. 2 ст. 11 та абзацу 16 ч.1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні договору, та по суті примусив останнього до сплати платежів на незаконних підставах.
ПАТ «Омега Банк» не надано доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_2 в цій частині.
Оскільки, вказані обов'язкові відомості не зазначені в кредитному договорі і докази про те, що ці відомості були офіційно оприлюднені є відсутніми, то відсутні підстави вважати, що кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства України.
В п.14 роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048-1052,1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Частиною 6 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не скористався наданим ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» правом відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту, оскільки йому не було відомо про порушення його прав та законних інтересів даним кредитним договором.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12.09.2012 р. (справа №6-80цс12), за положеннями ч. 5 ст. 11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Судом встановлено, що обставина порушення Банком охоронюваного законом інтересу ОСОБА_2, а саме - недотримання правових приписів Постанови Правління Національного Банку України від 10.05.2007 року № 168 під час укладання 27.02.2008 кредитного договору № 37.3/СЖ-003.08.2, а також несправедливий зміст вказаного оспорюваного кредитного договору внаслідок не визначення обов'язкових умов для даної категорії договорів, стала відома останньому лише у зв'язку із оприлюдненням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.10.2014 (колегія судців у складі: головуючого Горелкіної H.A., Євграфової Є.П., Журавель В.І., Завгородньої І.M., Іваненко Ю.Г.) у справі № 6-26251св14 за позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто, недійсність кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 зумовлює недійсність договору іпотеки № 2619/0308/71-009-Z-1 від 05.03.2008, що укладений між ОСОБА_2, як іпотекодавцем, та ПАТ «Омега Банк», як іпотекодержателем.
Частинами 1, 2 статті 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вимог позивача за зустрічним позовом, оскільки, умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища позивача, що є підставою для визнання такого договору недійсним та, відповідно як наслідок, визнання недійсним договору іпотеки, оскільки цей договір є похідним від основного.
Вимоги позивача про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними з приводу порушення банком Закону України «Про захист прав споживача» підлягають задоволенню, оскільки колегія суддів, перевіряючи обставини справи, виявила такі порушення Банку з огляду на те, що позивач не володів інформацією з приводу умов кредитування, орієнтовної сукупної вартості кредиту, наявних в банку форм кредитування та відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача, переваг та недоліків пропонованих систем кредитування, вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням кредитного договору.
Вирішуючи даній спір, суд надав належну оцінку умовам кредитного договору, які сторонами були погоджені та врахував, що вказаний договір не відповідає вимогам ЦК України, ст. ст. 11,18 закону України «Про захист прав споживачів», а доводи Банка щодо їх відповідності даним вимогам не підтверджені належними доказами у справі.
Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").
У силу ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Мозолевської Вікторії Вікторівни - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 травня 2016 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий
Судді
