Справа № 760/7173/14-ц
Провадження № 2/760/2009/16
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Лазаренко В.В.
за участю секретаря - Кучерини Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору, -
В С Т А Н О В И В:
07.04.2014 року позивач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором від 05.03.2008 року № 2619/0308/71-009 в розмірі 535084,43 грн. (п'ятсот тридцять п'ять тисяч вісімдесят чотири гривні 43 коп.) та суму сплаченого судового збору в розмірі 3 654,00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесятчотиригривні 00 коп.).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.03.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2619/0308/71-009, згідно з умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) доларів США 00 центів з розрахунку 11,9% річних за користування кредитом на строк з 05.03.2008 до 05.03.2038.
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № 2233.7.0234487.01 через касу Банку згідно Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору, якщо інше не передбачено цим Договором.
Згідно п.3.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. При розрахунку процентів за користування кредитом за кількість днів у році приймається - 360.
Пунктом 3.3 кредитного договору визначено, проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником через касу Банку на рахунок нарахованих відсотків № 2238.2.0234487.01 щомісяця в період з 01 по 10 число включно, за попередній календарний місяць; проценти, нараховані за останній календарний місяць фактичного користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з погашенням кредиту.
Відповідно до п.3.9 кредитного договору, у випадку порушення умов кредитного договору та/або Іпотечного договору, вимога виконання порушеного зобов'язання направляється Банком Позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання Банком за адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах Договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або Дата, зазначена в повідомленні, яке отримане Позичальником особисто у Банку.
В забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 2619/0308/71-009-Z-1 від 05.03.2008.
25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі прав вимог до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Таким чином, керуючись Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора, а тому, відповідно, всіх процесуальних прав та обов'язків нового кредитора.
Відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся, в тому числі, шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008, станом на 04.03.2014 за ОСОБА_1 наявна заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 535 084, 43 грн., що складається з тіла кредиту у розмірі: 497 867,63 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі: 37 216, 79 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.
08.02.2016 відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «Омега Банк», ПАТ «Дельта Банк», яка була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.
Відповідно до зустрічної позовної заяви, з урахуванням заяви про уточнення зустрічного позову від 16.02.2016, ОСОБА_1 просить:
-визнати недійсним кредитний договір від 05.03.2008 № 2619/0308/71-009 укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (ідентифікаційний код 19356840), правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк»;
-визнати недійсним іпотечний договір № 2619/0308/71-009-Z-1 від 05.03.2008, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (ідентифікаційний код 19356840), правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», та зняти заборону відчуження квартири за адресою: 03037, АДРЕСА_1, яка внесена до реєстру приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. за №625.
В обґрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_1 вказує, що статтею 4 кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 визначено зобов'язання ПАТ «Омега Банк» щодо надання кредиту без встановлення строків виконання відповідних заяв (п.п. 4.1.1.), забезпечення позичальника консультативними послугами без встановлення строків надання і обсягів надання інформації (п.п. 4.1.2.), а також визначено обов'язок банку інформувати позичальника про чинні тарифи банку без встановлення строків надання і обсягів надання інформації (п.п. 4.1.3.).
В той же час, статтею 5 кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 на ОСОБА_1 покладено обов'язки щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісії, неустойок та відшкодування банку збитків (п.п. 5.1.), надання в іпотеку банку майна (5.1.2.), забезпечення страхування предмету іпотеки, забезпечення його збереження, здійснення витрат на утримання, обмеження користування тощо (п.п. 5.1.8-5.1.11).
Водночас, статтею 6 кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 передбачено, що у разі зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу або не подання позичальником до банку у строк і в порядку визначеному умовами договору документів, що підтверджують укладання у встановлений строк відповідного договору страхування, ПАТ «Омега Банк» має право змінити умови кредитного договору.
Виходячи зі змісту статей 4, 5, 6 кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 вважає, що для нього, як споживача, у кредитному договорі встановлені жорсткі обов'язки, тоді як надання послуг обумовлене лише власним розсудом Відповідача 1, як виконавця послуг.
Зазначає, що відповідно до положень ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця є несправедливими.
Відповідно просить визнати недійсним кредитний договір № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 на підставі п.3 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що перед укладенням кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 ПАТ «Омега Банк» не було надано йому письмову інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, не повідомлено про валютні ризики та незаконно встановлено збір за дії, які банк вчиняє на власну користь, що, відповідно, суперечить вимогам ч. 2 та ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживача» та п.п. 3.2, 3.3, 3.6, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджених Постановою правління НБУ № 168 від 10.05.2007.
Свою позицію обґрунтовує також висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1520 від 14.12.2015, по даній цивільній справі № 760/7173/14-ц, яку проведено в ході розгляду первісного позову, відповідно до якого кредитний договір № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 не містить в собі у повному обсязі необхідні (істотні) умови для договорів даного типу, в тому числі - загальної (сукупної) вартості кредиту для споживача та її детального розпису, графік погашення заборгованості, який наведений в додатку № 1 до Кредитного договору не містить в собі (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі суми погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом), що є недотриманням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 № 168.
Відповідно просить визнати недійсним кредитний договір № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Також, просить визнати недійсним договір іпотеки № 2619/0308/71-009-Z-1 від 05.03.2008 , що укладений між ОСОБА_1, як іпотекодавцем, та ПАТ «Омега Банк», як іпотекодержателем, для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з недійсністю основного зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк», просила суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі з підстав зазначених у первісній позовній заяві та доданих до неї доказів. Вимоги зустрічної позовної заяви не визнала, просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судовому засіданні вимоги первісного позову не визнав і просив відмовити в його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю, підтримав вимоги зустрічної позовної заяви та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.03.2008 між ОСОБА_1, як позичальником, та ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», як позикодавцем, укладено Кредитний договір № 2619/0308/71-009.
Умовами Кредитного договору № 2619/0308/71-009 передбачено, що ПАТ «Омега Банк» надає ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 70 000, 00 дол. США, на строк з 05.03.2008 по 05.03.2038 на умовах передбачених кредитним договором.
Річна відсоткова ставка становить 11,9 % річних (п.1.3 кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008).
Забезпеченням виконання зобов'язань позичальника по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, оплаті комісій, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає іпотека Об'єкта нерухомості, що придбавається Позичальником за договором купівлі-продажу (п. 2.1 кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008).
05.03.2008 між ОСОБА_1, як іпотекодавцем, та ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «ОМЕГА БАНК», як іпотекодержателем, укладено іпотечний договір № 2619/0308/71-009-Z-1 від 05.03.2008.
Пунктом 2.3 кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 визначено, що при непогашенні заборгованості перед Банком у строки, передбачені цим договором, Банк має право звернути стягнення на предмет застави, та/або звернутися до суду.
Судом встановлено, що між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі - продажу прав вимоги від 25.05.2012, що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстрований за № № 1306, 1307 від 25.05.2012.
Відповідно до зазначеного вище договору ПАТ «Сведбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 та іпотечним договором № 2619/0308/71-009-Z-1 від 05.03.2008, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, та отримало право вимоги до боржників за кредитним та забезпечувальним договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вказаного Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, ПАТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України за кредитним договором № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 та іпотечним договором № 2619/0308/71-009-Z-1 від 05.03.2008 укладеного в забезпечення виконання зобов'язань.
Факт прийому-передачі прав вимоги підтверджується договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами та Актом прийому-передачі прав вимоги до Договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк».
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
З умов кредитного договору вбачається, що кошти були наданні в споживчих цілях. Таким чином, оспорюваний кредитний договір являється договором споживчого кредиту.
У відповідності до пп. «д», «і» п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Відповідно до п. 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши: порядок обчислення процентних доходів; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача.
Згідно з пунктом 3.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168, кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.
Відповідно до п. 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168, Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.
Згідно з п. 3.6 Правил Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Відповідно до п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168, у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору:
попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач;
надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» звернуто увагу, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно з статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Статтею 203 ЦК України встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом частини першої статті 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.
Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
У відповідності до частини першої даної статті встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В ч. 2 п. 16 роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5 зазначено, що суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21, а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 № 541/13808, де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 не відповідає вимогам пп. «д», «і» п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», пп. 3.1, 3.2, 3.3, 3.6, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168, оскільки не містить графіку платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, який повинен містити докладно розписану сукупну вартість кредиту за кожним платіжним періодом та встановлено платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.
Оспорюваним кредитним договором або в додатках до нього не наведено розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши порядок обчислення процентних доходів.
ПАТ «Омега Банк» не надано жодного належного допустимого доказу повідомлення ОСОБА_1 у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, а також переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Судом встановлено, п.10.1 кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 передбачено, укладаючи цей договір, Позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Підписанням цього договору Позичальник свідчить, що він до підписання цього Договору ознайомився з усіма умовами, на яких ВАТ «Сведбанк» здійснює кредитування фізичних осіб на цілі, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, (у тому числі з умовами типових кредитних договорів Банку), та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з отриманням кредиту ВАТ «Сведбанк», та свідомо обрав умови кредитування, викладені в цьому Договорі. Позичальник свідчить, що під час укладання та виконання цього Договору Позичальник не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин. Позичальник гарантує, що на момент укладання цього Договору він не є жодним чином обмеженим законом, іншим нормативним актом, судовим рішенням або іншим, передбаченим чинним законодавством, способом в своєму праві укладати цей Договір та виконувати всі умови, визначені у ньому.
Проаналізувавши пункт 10.1 кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 суд зауважує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, яка була чинна на момент укладення зазначеного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі, зокрема, про: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Дана норма кореспондується із ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», що визначають аналогічний обов'язок кредитора. Стаття 19 цього Закону встановлює, що захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг.
Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що Національний банк України своїми листами № 18-112/219-637 від 19.01.2006, № 43-311/4217-7165 від 13.07.2007, № 40-117/2093/-6134 від 16.06.2007 та Постановою № 98 від 28.03.2007 «Про схвалення методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України» неодноразово попереджав комерційні банки про вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та можливість виникнення комплексу ризиків та непередбачених втрат від невиконання імперативної норми Закону. Також регулятор зазначив, що у разі декларування банком у договорі зі споживачем будь-якої послуги, споживач має право не тільки в деталях знати предмет задекларованої послуги, а також отримати зазначену послугу належної якості, відповідно до умов договору.
Водночас, п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168 визначено перелік документів, які повинні додаватися до кредитного договору та умови, які необхідно зазначити в кредитному договорі та/або в додатках до нього.
На переконання суду, умови, які передбачено п. 10.1 кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 не є належним виконанням покладеного на кредитодавця обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання інформації позичальнику у письмовому вигляді перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, а також, щодо виконання обов'язку, визначеного пп. 3.1, 3.2, 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168, що свідчить про порушення ПАТ «Омега Банк» вимог законодавства України щодо надання споживчого кредиту.
У відповідності до досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що позивач був ознайомлений лише з тією інформацією, яка була фактично викладеною безпосередньо в змісті самого договору, який був розроблений ПАТ «Омега Банк» та Додатком №1 до кредитного договору. ПАТ «Омега Банк» не надано доказів суду про надання позивачу інших документів зокрема, у вигляді інформаційного листа банку чи пам'ятки позичальника, що свідчить про те, що ПАТ «Омега Банк» не вчинено необхідних дій щодо ознайомлення позичальника з усіма умовами кредитування перед укладенням кредитного договору.
Представник ПАТ «Дельта Банк» у судовому засіданні посилалася на існування анкети-заяви фізичної особи для отримання іпотечного кредиту. З цієї анкети вбачається, що Позичальник подав заяву на отримання кредиту в сумі 70000,00 дол. США на строк 30 років з відсотковою ставкою 11,9 % річних. В цій анкеті відсутні пропозиції банку про умови кредитування та форму погашення кредиту, розпис вартості кредиту за альтернативними формами погашення кредиту.
Представник ПАТ «Дельта Банк» посилався також на те, що перед укладенням кредитного договору позичальнику надавалась вся інформація стосовно вартості кредиту і навіть було надано для вибору перелік страхових компаній, але свої твердження представник не довів належними доказами.
Також, суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 не має спеціальних правових знань та не був обізнаним у чинному законодавстві у банківській сфері.
На момент укладання кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 вимоги п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та пп. 3.1, 3.2, 3.3,3.6, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.07.2007 № 168 не були відомі ОСОБА_1, а ПАТ «Омега Банк» приховав відповідну інформацію.
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 1520 від 14.12.2015 кредитний договір не містить в собі в повному обсязі необхідні (істотні) умови для договорів даного типу, в тому числі - загальної (сукупної) вартості кредиту для споживача та її детального розпису (в тому числі - реальної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі). Зокрема, графік погашення заборгованості, який наведений в додатку №1 до Кредитного договору не містить в собі (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі суми погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом), що є недотриманням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII, Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 №168.
Вказаним висновком судово-економічної експертизи № 1520 від 14.12.2015 фактично підтверджено, що укладаючи кредитний договір ПАТ «Омега Банк» порушено вимоги цивільного законодавства України, норми ЗУ «Про захист прав споживачів», положення Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджених Постановою правління НБУ № 168 від 10.05.2007. ПАТ «Омега Банк» скористався тим, що ОСОБА_1 об'єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а ПАТ «Омега Банк» в порушення вимог ч. 2 ст. 11 та абзацу 16 ч.1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні договору, та по суті примусив останнього до сплати платежів на незаконних підставах.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ПАТ «Омега Банк» не надано доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_1 в цій частині.
Оскільки, вказані обов'язкові відомості не зазначені в кредитному договорі і докази про те, що ці відомості були офіційно оприлюднені є відсутніми, то відсутні підстави вважати, що кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства України.
У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В п.14 роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048-1052,1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Водночас, суд звертає увагу, що частиною 6 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не скористався наданим ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» правом відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту, оскільки йому не було відомо про порушення його прав та законних інтересів даним кредитним договором.
Обставина порушення Банком охоронюваного законом інтересу ОСОБА_1, а саме - недотримання правових приписів Постанови Правління Національного Банку України від 10.05.2007 № 168 під час укладання 27.02.2008 кредитного договору № 37.3/СЖ-003.08.2, а також несправедливий зміст вказаного оспорюваного кредитного договору внаслідок не визначення обов'язкових умов для даної категорії договорів, стала відома останньому лише у зв'язку із оприлюдненням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.10.2014 (колегія суддів у складі: головуючого Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П., Журавель В.І., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.) у справі № 6-26251св14 за позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Таким чином, недійсність кредитного договору № 2619/0308/71-009 від 05.03.2008 зумовлює недійсність договору іпотеки № 2619/0308/71-009-Z-1 від 05.03.2008, що укладений між ОСОБА_1, як іпотекодавцем, та ПАТ «Омега Банк», як іпотекодержатлем.
Частинами 1, 2 статті 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про доведеність вимог позивача за зустрічним позовом, оскільки, умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища позивача, що є підставою для визнання такого договору недійсним та, відповідно як наслідок, визнання недійсним договору іпотеки, оскільки цей договір є похідним від головного.
Оскільки судом встановлено підстави для визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, у задоволенні первісного позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Враховуючи задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного позову, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102,40 грн., зокрема, стягнути з ПАТ «Омега Банк» судовий збір у розмірі 551,20 грн. та з ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 203, ст. 215 ЦК України, ст.ст. 6, 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним» № 9 від 06.11.2009 року, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору - задовольнити.
Визнати недійсним кредитний договір від 05.03.2008 року № 2619/0308/71-009 укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (ідентифікаційний код 19356840), правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк».
Визнати недійсним іпотечний договір № 2619/0308/71-009-Z-1 від 05.03.2008 року укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (ідентифікаційний код 19356840), правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та зняти заборону відчуження квартири за адресою: 03037, АДРЕСА_2, яка внесена до реєстру приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. за № 625.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 коп.).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 коп.).
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
