КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" грудня 2015 р. Справа№ 62/171-51/369-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Власова Ю.Л.
Гончарова С.А.
представники сторін:
прокурор: Скляр Д.Ю.;
від позивача-1: не з'явився;
від позивача-2: Ходорич О.М.;
від відповідача: Лазоренко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 у справі № 62/171-51/369-2012 (суддя Домнічева І.О.)
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції в місті Києві та 2. Київської міської ради;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп"
про стягнення шкоди в сумі 17 000 000,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві та Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" про стягнення шкоди в сумі 17 000 000,00 грн., завданої державі внаслідок самовільного знищення газону при проведенні будівельних робіт на земельній ділянці, яка розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 62/171 відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекцій в міста Києві та Київської міської ради про стягнення 17 000 000,00 грн. шкоди, завданої державі внаслідок самовільного знищення газону.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012, скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 62/171, справу № 62/171 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.14 , позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Вищого Господарського суду України від 05.08.14, скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.14 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2014, справу № 62/171-51/369-2012 повторно направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Під час повторного нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 позовні вимоги задоволено повністю, а саме: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" на користь Державного бюджету України та бюджету міста Києва шкоду, завдану державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 17 000 000,00 грн. Крім того, з відповідача в доход державного бюджету України стягнуто судовий збір у розмірі 56460,00 грн.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем природоохоронного законодавства, внаслідок чого державі завдано шкоду, яка полягає у тому, що відповідачем самовільно знищено газон при проведенні будівельних робіт на земельній ділянці, яка розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва. Розмір шкоди в сумі 17 000 000,00 грн. визначено на підставі розрахунків, виконаних Державною екологічною інспекцією в місті Києві.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Будінвестгруп", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 року, у справі № 62/171-51/369-2012, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також не враховано вказівки Вищого господарського суду України, висловлені у постановах, якими справа направлялась на новий розгляд.
Зокрема, апелянт вказував на те, що матеріалами справи доведено те, що факт заподіяння шкоди відповідачем - відсутній, оскільки земельна ділянка яка розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва до її передачі в оренду відповідачу знаходилась в категорії сільськогосподарських земель в користуванні СП «Бузівське», у якого вона була вилучена рішенням Київської міської ради від 27.11.2003 № 236/1111, і згідно пункту 17 якого відповідачу було передано земельну ділянку за рахунок сіножатей (97,35 га) (які не перебували на балансі КО «Київзеленбуд» або їх структурних підрозділів, філій, тощо)водних об'єктів та лісів. Відповідачем було сплачено вартість відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва (за сіножаті), а тому відповідач взагалі не зобов'язаний здійснювати будь-які інші платежі за один і той же об'єкт цивільного обороту.
Також, апелянт наголошував на тому, що:
- представниками позивача та прокуратури не було подано належних доказів на підтвердження існування газону, як об'єкту благоустрою, штучно створеного відповідним посівом і вирощуванням дерноутворювальних трав або дернуванням, а саме: не подано відповідного паспорту об'єкту благоустрою, як не подано доказів його балансової належності, тобто відсутній сам факт заподіяння збитків;
- протиправність поведінки відповідача не доведена матеріалами справи, оскільки відповідач не виконував будь-яких будівельних робіт на орендованій ділянці, всі роботи виконувались ПП «Єтос», відповідальних осіб відповідача до кримінальної або адміністративної відповідальності - не притягалось; крім того, відповідачем отримано дозвіл на виконання будівельних робіт з інженерної підготовки території, а в подальшому - дозвіл на виконання будівельних робіт з основного будівництва спортивно - оздоровчого комплексу, а тому потреби у отриманні додаткового документу - ордеру на видалення зелених насаджень - не існувало і отримання такого не передбачено Законом України «Про благоустрій населених пунктів»;
- документи перевірки, а саме Акти перевірок від 26.03.2009 та 12.11.2009, складені Державною екологічною інспекцією в м.Києві, - не є доказами, які підтверджують позовні вимоги, оскільки вони складені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.09.2008 № 464;
- необхідність інженерної підготовки території зумовлено затоплюваністю земельної ділянки, яка розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, і заходи по захисту території від затоплення та підтоплення грунтовими водами було передбачено у висновках Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-1187 від 04.08.2003, АПЗ № 04-01094 від 05.03.2004 зі змінами від 27.02.2006 № 20-687, проектною документацією; затоплюваність території виключає також наявність газону лугового, який затоплюється кожен рік весняними водами.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2014 апеляційну скаргу ТОВ "Будінвестгруп" було прийнято до провадження та призначено на 13.01.2015.
10.12.2014 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Київської міської ради надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу,в якому Київська міська рада проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін з підстав його відповідності нормам матеріального та процесуального права. Так, в обгрунтування заперечень на апеляційну скаргу вказувала на те, що внаслідок укладення договору оренди від 27.08.2004, відповідач став орендарем земельної ділянки за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, з правом будівництва, експлуатації, обслуговування спортивно- оздоровчого комплексу. За результатами перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, було встановлено, що відповідачем самовільно, без отримання ордеру згідно Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045, знищено газон, внаслідок зняття родючого шару грунту та намиву піску на земельній ділянці загальною площею 100,0337 га, розташованій за адресою: 23 км. Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року, прийнято самовідвід судді Гаврилюка О.М. Відведено суддю Гаврилюка О.М. від розгляду апеляційної скарги ТОВ "Будінвестгруп" у справі № 62/171-51/369-2012.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 в зв'язку з задоволенням заяви судді Гаврилюка О.М. про самовідвід, було розподілено розгляд апеляційної скарги у справі № 62/171-52/369-2012 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Куксов В.В., Коротун О.М.
12.02.2015 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Прокуратури міста Києва надійшли пояснення по справі, в яких зокрема прокуратура вказувала на те, що наявність на орендованій відповідачем земельній ділянці газону лугового площею 100 га підтверджується актом обстеження зелених насаджень від 14.02.2005 № 27, складеним представниками КП по утриманню зелених насаджень Голосіївського району за участю представника ТОВ «Будінвестгруп». В свою чергу, відповідно до висновку Головного управління містобудування та архітектури та дизайну міського середовища від 26.11.2003 № 19-3386 вказано, що відповідно до Генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2002 № 370/1804, території за функціональним призначенням належить до зеленої зони. Згідно з листом Київського об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» від 20.08.2003 зазначено, що знесення лугового газону згідно генплану забудови проводити у встановленому чинним законодавством порядку. Відповідно до листа Управління охорони навколишнього природного середовища від 28.02.2009 ордер на видалення зелених насаджень відповідачу не видавався.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 прийнято апеляційну скаргу ТОВ "Будінвестгруп" до провадження у наступному складі колегії суддів: Сулім В.В.- головуючий суддя, судді Коротун О.М., Куксов В.В. Розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.01.2014.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Суліма В.В. у відпустці, відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ "Будінвестгруп" по справі № 62/171-51/369-2012 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Авдеєв П.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 по справі № 62/171-51/369-2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.02.2015.
17.02.2015 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Київської міської ради надійшли письмові пояснення стосовно бюджетного розподілення надходження коштів.
18.02.2015 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Державної екологічної інспекції у м.Києві надійшли письмові пояснення стосовно бюджетного розподілення надходження коштів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 зупинено провадження у справі № 62/171-51/369-2012 та призначено судову земельно-технічну експертизу.
Матеріали справи направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи.
03.04.2015 року справу № 62/171-51/369-2012 повернуто до Київського апеляційного господарського суду.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Ільєнок Т.В. у відпустці, відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ "Будінвестгруп" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 у справі № 62/171-51/369-2012 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Куксов В.В., Авдеєв П.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 по справі № 62/171-51/369-2012 прийнято апеляційну скаргу ТОВ "Будінвестгруп" до провадження та призначено розгляд справи на 21.04.2015.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року зупинено апеляційне провадження у справі № 62/171-51/369-2012 до виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року про призначення судової земельно-технічної експертизи. Витребувано від Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" за адресою: 23 км. Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва; координати поворотних точок меж земельної ділянки (відповідно до договору оренди земельної ділянки від 27.08.2004 року № 888) з кадастровим договором 8000000000:90:371:0016, що перебуває в оренді товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп", за адресою: 23 км. Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва. В розпорядження експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська,6) надано матеріали справи № 62/171-51/369-2012.
14.08.2015 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведення судової комплексної земельно - технічної та інженерно - екологічної експертизи № 5113/15-41/5114/15-48 від 06.08.2015 з матеріалами справи.
У зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 62/171-51/369-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Будінвестгруп" на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014 року у справі № 62/171-51/369-2012. Поновлено апеляційне провадження у справі № 62/171-51/369-2012 та призначено розгляд апеляційної скарги на 20.10.2015.
19.10.2015 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Будінвестгруп» надійшли письмові пояснення по суті спору з урахуванням висновку експерта за результатами проведення судової комплексної земельно - технічної та інженерно - екологічної експертизи № 5113/15-41/5114/15-48 від 06.08.2015, в яких відповідач наголошував на тому, що експерти при проведенні експертизи дійшли висновку, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:371:0016 площею 100,0337 га, яка знаходиться за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, здійснено засипання поверхневого шару намивним піском на загальній площі 60,1058 га. Що підтверджує те, що відповідачем намивні роботи здійснені на меншій площі, ніж встановлено актами перевірки, яки фактично є фіктивними на переконання апелянта.
В судовому засіданні 20.10.2015 оголошено перерву до 27.10.2015 та продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Будінвестгруп" на 15 днів.
26.10.2015 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Київської міської ради надійшли пояснення по справі з урахуванням висновку експерта за результатами проведення судової комплексної земельно - технічної та інженерно - екологічної експертизи № 5113/15-41/5114/15-48 від 06.08.2015.
Розпорядженням в.о. керівника апарату від 27.10.2015, у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 62/171-51/369-2012.
Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ "Будінвестгруп" по справі № 62/171-51/369-2012 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 прийнято апеляційну скаргу ТОВ "Будінвестгруп" до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В. Рогляд справи призначено на 02.12.2015.
02.12.2015 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по суті спору, в яких він наголошував на тому, що у висновку експерта за результатами проведення судової комплексної земельно - технічної та інженерно - екологічної експертизи № 5113/15-41/5114/15-48 від 06.08.2015 експертами лише встановлено площу земельної ділянки, на якій було здійснено засипання поверхні намивним піском. Жодних доказів знищення, а також і наявності до засипання, газону лугового експертами не встановлено. Крім того, відповідач просив суд апеляційної інстанції не брати розрахунки шкоди, здійснені вже після проведення експертизи державним інспектором Павленком С.Л. на підставі листа прокуратури міста Києва від 03.09.2015 № 05/2/3-6724-11.
В судовому засіданні 02.12.2015 оголошувалась короткострокова перерва.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 відмовлено в задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 розгляд апеляційної скарги по справі № 62/171-51/369-2012 відкладено на 08.12.2015.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 08.12.2015 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсакової Г.В. апеляційну скаргу по справі № 62/171-51/369-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 прийнято апеляційну скаргу ТОВ "Будінвестгруп" до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Гончаров С.А. Рогляд справи призначено на 08.12.2015.
В судовому засіданні 08.12.2015 представник доводи апеляційної скарги (з урахуванням усіх пояснень) підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції про задоволення позову - скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Прокурор в судовому засіданні 08.12.2015 просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін у зв'язку з його відповідністю нормам матеріального та процесуального права.
Представник Київської міської ради в судовому засіданні 08.12.2015 просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін у зв'язку з його відповідністю нормам матеріального та процесуального права.
Державна екологічна інспекція в місті Києві в судове засідання 08.12.2015 представників не направила, про час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.
Згідно з ч.3 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка представників Державної екологічної інспекції в м.Києві не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників вказаного органу за наявними у справі матеріалами.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.
Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Частиною 1 статті 3 вказаного Кодексу встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Тобто, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і підтверджується наявними матеріалами справи, у відповідності до пункту 17 рішенням Київської міської ради № 236/1111 від 27.11.2003 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»:
- затверджено проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на 23-му км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва;
- припинено приватному сільськогосподарському підприємству "Бузівське" право користування земельною ділянкою загальною площею 100,00 га (сіножатей - 97,35 га, земель вкритих лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю, - 1,13 га, штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) - 1,52 га), розташованою в адміністративних межах Голосіївського району м. Києва, та віднести зазначену земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови (лист-згода від 18.09.2003 N 72);
- переведено частину земельної ділянки площею 97,35 га із категорії земель сільськогосподарського призначення та частину земельної ділянки площею 1,13 га із категорії земель лісового фонду до земель запасу житлової та громадської забудови (лист-згода від 18.09.2003 N 72);
- передано товариству з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп", за умови виконання п. 17.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 100,00 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на 23-му км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;
- доручено товариству з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" вирішувати питання відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва та інші майново-правові питання в установленому порядку (п. 17.1.2).
27.08.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис №79-6-00237 від 14.10.2004 в книзі записів державної реєстрації договорів.
За умовами п.п. 1.1, 2.1 вказаного договору оренди, орендодавець на підставі п. 17 рішення Київської міської ради № 236/1111 від 27.11.2003, згідно акта приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (кадастровий № 8000000000:90:371:0016) розміром 100,0337 га, яка знаходиться за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, з метою будівництва, експлуатації, обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.
Відповідно до п. 3.1 договору оренди від 27.08.2004, останній укладено строком на 25 років.
Розділом 9 договору оренди від 27.08.2004 визначено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе орендар.
25.04.2006 товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" було отримано дозвіл №1969-Гл/С Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на інженерну підготовку території спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: Столичне шосе 23 км у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до проектної документації, що узгоджена та зареєстрована Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за №0651-а-04.
З огляду на зазначені вище обставини, місцевим господарським судом вірно встановлено, що внаслідок укладання договору оренди від 27.08.2004 відповідач набув статус орендаря, у розумінні норм ст.ст. 116, 124, 126 Земельного кодексу України, земельної ділянки за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва з правом будівництва, експлуатації, обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.
Як зазначав прокурор у позові, 26.03.2009 старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в м. Києві було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп", результати якої оформлені відповідним актом перевірки вимог природоохоронного законодавства від 26.03.2009
В межах вказаної перевірки було встановлено, що земельна ділянка загальною площею 100,0337 га, розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, з північного та північно-західного боку огороджена дерев'яною огорожею, на земельній ділянці проведено наступні роботи: знято верхній родючий шар ґрунту на площі близько 70 га та складовано на тій же території об'ємом близько 350 000 кв.м. Відповідно до акта обстеження зелених насаджень №27 від 14.02.2005 року на вказаній земельній ділянці наявний газон луговий, який при знятті верхнього родючого шару ґрунту був знищений. На момент перевірки будь-хто з представників чи користувачів даної земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" були відсутні, будь-які роботи не проводились.
Вказаний акт отримано директором товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" ОСОБА_6, з відміткою, відповідно до якої при перевірці на місцевості останній був відсутній, внаслідок чого підтвердити викладені у акті обставини не мав можливості, з актом ознайомлений.
06.04.2009р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в м. Києві було видано припис, згідно якого відповідача зобов'язано: надати до Державної екологічної інспекції в м. Києві проект будівництва спортивно-оздоровчого комплексу; висновок екологічної експертизи проекту; ордер на знесення зелених насаджень на ділянці; погодження управління ОНПС в м. Києві акту на знесення зелених насаджень; дозвіл на знесення верхнього шару ґрунту.
Вказаний припис прийняв до виконання директором товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" ОСОБА_6
12.11.2009 головними спеціалістами - державними інспекторами Державної екологічної інспекції в м. Києві за участю майстра КП УЗН Голосіївського району м. Києва було проведено позапланову перевірку законності знесення зелених насаджень, якою встановлено, що територія загальною площею 100,0337 га засипана намивним піском. На момент перевірки, особи, що проводили намив піску відсутні і отримати документи на знесення зелених насаджень не виявляється можливим.
При цьому, посадовими особами Державної екологічної інспекції в м.Києві було здійснено розрахунки, відповідно до яких розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу відповідачем внаслідок самовільного знищення газону на земельній ділянці за адресою: 23 кілометр шосе у Голосіївському районі міста Києва при проведенні будівельних робіт товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвестгруп» складає: за знищення газону площею 703000 кв.м - склав 11 951 000,00 грн., за знищення газону площею 297 000 кв.м. - склав 5 049 000,00 грн., що загалом складає 17 000 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач встановлені приписом порушення не усунув, в зв'язку з чим прокурором заявлено вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 17 000 000,00 грн., завданої державі внаслідок самовільного знищення газону при проведенні будівельних робіт на земельній ділянці, яка розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва. Нормативно прокурор обґрунтовував позовні вимоги приписами ст.ст. 95, 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, ст. 20, 40, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 50 Закону України «Про охорону земель».
Відповідач в обгрунтування заперечень посилався на те, що для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків), необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: наявність факту заподіяння шкоди та її розміру шкоди; протиправної поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою; вину відповідача.
Відсутність будь-якої із вказаних підстав виключає цивільну правову відповідальність за статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідач вказував на те, що факт заподіяння шкоди відповідачем - відсутній, оскільки земельна ділянка яка розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва до її передачі в оренду відповідачу знаходилась в категорії сільськогосподарських земель в користуванні СП «Бузівське», у якого вона була вилучена рішенням Київської міської ради від 27.11.2003 № 236/1111, і згідно пункту 17 якого відповідачу було передано земельну ділянку за рахунок сіножатей (97,35 га) (які не перебували на балансі КО «Київзеленбуд» або їх структурних підрозділів, філій, тощо)водних об'єктів та лісів. Відповідачем було сплачено вартість відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва (за сіножаті), а тому відповідач взагалі не зобов'язаний здійснювати будь-які інші платежі за один і той же об'єкт цивільного обороту.
Також, в обгрунтування заперечень на позов відповідач посилався на наступне:
- представниками позивача та прокуратури не було подано належних доказів на підтвердження існування газону, як об'єкту благоустрою, штучно створеного відповідним посівом і вирощуванням дерноутворювальних трав або дернуванням, а саме: не подано відповідного паспорту об'єкту благоустрою, як не подано доказів його балансової належності, тобто відсутній сам факт заподіяння збитків; крім того, чинним законодавством взагалі не визначеного такого поняття, як газон луговий;
- протиправність поведінки відповідача не доведена матеріалами справи, оскільки відповідач не виконував будь-яких будівельних робіт на орендованій ділянці, всі роботи виконувались ПП «Єтос», відповідальних осіб відповідача до кримінальної або адміністративної відповідальності - не притягалось; крім того, відповідачем отримано дозвіл на виконання будівельних робіт з інженерної підготовки території, а в подальшому - дозвіл на виконання будівельних робіт з основного будівництва спортивно - оздоровчого комплексу, а тому потреби у отриманні додаткового документу - ордеру на видалення зелених насаджень - не існувало і отримання такого не передбачено Законом України «Про благоустрій населених пунктів»;
- документи перевірки, а саме Акти перевірок від 26.03.2009 та 12.11.2009, складені Державною екологічною інспекцією в м.Києві, - не є доказами, які підтверджують позовні вимоги, оскільки вони складені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.09.2008 № 464;
- необхідність інженерної підготовки території зумовлено затоплюваністю земельної ділянки, яка розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, і заходи по захисту території від затоплення та підтоплення грунтовими водами було передбачено у висновках Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-1187 від 04.08.2003, АПЗ № 04-01094 від 05.03.2004 зі змінами від 27.02.2006 № 20-687, проектною документацією; затоплюваність території виключає також наявність газону лугового, який затоплюється кожен рік весняними водами.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що у постанові Вищого Господарського суду України від 05.08.2014, якою справу направлено на повторний судовий розгляд, судом касаційної інстанції висловлено вказівки, які є обов'язковими під час нового розгляду справи, і зводяться до наступного:
- судами попередніх інстанцій не виконано вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2012, стосовно необхідності встановлення обставин перебування газону у власності (на балансі) певного підприємства, відповідні обставини не встановлені;
- обставини стосовно підтвердження наявності газону на спірній земельній ділянці відповідними документами, складеними згідно встановлених приписів нормативних актів;
- судами попередніх інстанцій питання стосовно того, чи є акт обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005 беззаперечним доказом наявності газону на земельній ділянці, переданій відповідачу у користування станом на час проведення Державною екологічною інспекцією перевірки, не з'ясовувалась, належна оцінка вказаному акту не надавалась;
- згідно платіжного доручення № 470 від 28.08.2006, ТОВ Будінвестгруп" сплачено 1 422 286,75 гр. відновлювальної вартості за знесення насаджень згідно акта КПУЗН у Голосіївському районі № 27 від 14.02.2006 Столичне шосе, 23 км, згідно рахунку № 1300 від 14.08.2006; згідно з розділом 2 Порядку утримання зелених насаджень у населених пунктах України визначено, що відновна вартість зелених насаджень - це вартість, яка визначає їхню цінність, включаючи витрати на відновлення. Проте, вказане також залишено судами поза увагою, відповідна оцінка вказаним обставинам, виходячи із надання оцінки всім доводам та доказам сторін, судами не надавалась;
- як вбачається з матеріалів справи згідно платіжного доручення № 65 від 04.06.2004 р. ТОВ "Будінвестгруп" сплачено 5 568 960, 00 грн. відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та 90 965,00 грн. відшкодування втрат лісогосподарського виробництва згідно розрахунку від 18.09.2003 р. та рішення № 236/1111 від 27.11.2003; проте, вказане під час розгляду справи також не було взято до уваги, відповідна оцінка доводам відповідача стосовно того, що згідно з рішенням Київської міської ради № 236/1111 від 27.11.2003 ТОВ "Будінвестгруп" передавалась земельна ділянка площею 100,00 га, а саме: сіножатей - 97,35 га, земель вкритих лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю - 1,13 га та штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами - 1,52 га, шляхом припинення права користування вказаною земельною ділянкою приватному сільськогосподарському підприємству, що, на думку відповідача, свідчить про невідповідність висновків державного інспектора, викладених в актах перевірок, яким прокурор та позивачі обґрунтовують свої вимоги, судами не надавалась;
- судами першої та апеляційної інстанції були безпідставно залишені поза увагою доводи відповідача стосовно порушення норм чинного, на час проведення перевірок, законодавства та невідповідність актів перевірок нормам закону, відповідні обставини щодо відповідності актів перевірки законодавству судами не встановлювались;
- розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками, наявність вини завдавача шкоди, відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності, про що зазначалось у постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2012 у даній справі при направленні справи на новий розгляд.
З урахуванням вищенаведених вказівок суду касаційної інстанції, судом апеляційної інстанції при апеляційному розгляді справи встановлено наступне.
Законом України "Про благоустрій населених пунктів" визначені правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, у частині 1 якого закріплені визначення понять та передбачено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.
Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (стаття 5 цього Закону).
Відповідно до статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (в редакції, чинній на момент проведення перевірок від 26.03.2009 р. та 12.11.2009 р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності. Балансоутримувача об'єктів благоустрою, які перебувають у приватній власності, визначають їх власники.
Балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації.
Власник об'єкта благоустрою за поданням його балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту цього об'єкта на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Балансоутримувач об'єкта благоустрою несе повну відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.
На території об'єкта благоустрою відповідно до затвердженої містобудівної документації можуть бути розташовані будівлі та споруди торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення. Власники цих будівель та споруд зобов'язані забезпечити належне утримання наданої їм у встановленому порядку земельної ділянки, а також можуть на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем, забезпечувати належне утримання іншої закріпленої за ними території (прилеглої території) та/або брати пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою. Межі закріпленої території та обсяги пайової участі визначає власник об'єкта благоустрою.
Аналогічні приписи закріплені у розділі 5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 № 105.
Відповідно до листа № 148-03/01-3381 від 25.11.2011 Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" вбачається, що вказана установа не є балансоутримувачем об'єктів міського зеленого господарства, в тому числі, дерев, кущів, газонів, тоді як можливими балансоутримувачами газону лугового на вказаній земельній ділянці можуть бути Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Голосіївського району або комунальне підприємство "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа".
Відповідно до повідомлення Комунального підприємства по утриманню земельних насаджень Голосіївського району м. Києва, надісланого на виконання вимог ухвали суду при повторному розгляді справи, земельна ділянка розміром 100,0337 га на 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва в період з 2000 року станом на жовтень 2012 р. на балансі підприємства не перебуває, а КП "Лісопаркове господарство "Конча - Заспа" Комунального підприємства "Київзеленбуд" повідомило про те, що земельна ділянка знаходиться за межами лісопаркового господарства, інформація щодо надання земельної ділянки ТОВ "Будінвестгруп" на підприємстві відсутня.
Враховуючи вищенаведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент вирішення спору ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу про перебування земельної ділянки на балансі підприємств, як і перебування на їх балансах газону, проте, суд апеляційної інстанції вважає, що наведена обставина не спростовує факт вчинення відповідачем правопорушення у сфері природоохоронної діяльності, як не виключає і настання відповідальності особи за вчинене правопорушення.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що 27.08.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис №79-6-00237 від 14.10.2004 в книзі записів державної реєстрації договорів, тобто з 27.08.2004 відповідач набув статус землекористувача (орендаря) земельної ділянки, на якого було покладено обов'язки землекористувача, зокрема і в частині дотримання природоохоронного законодавства.
За приписами статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (в редакції, чинній на момент проведення перевірок від 26.03.2009 р. та 12.11.2009 р.) охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.
Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком.
Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 № 105 затверджені Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, які розроблені з метою охорони та збереження зелених насаджень у містах та інших населених пунктах і утримання їх у здоровому впорядкованому стані, створення та формування високодекоративних, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень (пункт 1.2 розділу 2 Правил).
Розділом 2 цих Правил встановлено, що зелені насадження - це деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту. Газоном є певна ділянка однорідної території з штучним дерновим покривом, який створюється посівом і вирощуванням дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або одернуванням.
Розділом 12 Правил передбачені системи огляду міських зелених насаджень з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об'єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи.
Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо.
Весняний огляд проводять з метою перевірки стану насаджень, газонів, квітників, доріжок, площадок та інших елементів благоустрою. Під час огляду уточнюють обсяги робіт з поточного ремонту, садіння дерев та чагарників, багаторічних рослин, газонів. За даними обстежень складають акт та перелік заходів, необхідних для підготовки об'єктів до експлуатації в літній період (пункт 12.1).
Під час осіннього огляду перевіряється готовність об'єктів благоустрою до зими і складається акт. Періодичність проведення часткових оглядів визначає балансоутримувач об'єкта, власник чи користувач земельних ділянок, на яких ростуть зелені насадження. Огляд проводять: балансоутримувач об'єкта, власник чи користувач земельної ділянки. Форма акта встановлена у додатку 4 Правил (пункт 12.2.).
Крім того, відповідно до пункту 14 Порядку утримання зелених насаджень у населених пунктах України, у містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їхній реєстр за видовими складом та віком.
Вказаний облік проводиться з метою:
одержання достовірних даних щодо кількісних і якісних характеристик зелених насаджень на територіях населених пунктів;
визначення відповідності діяльності власників озеленених територій установленому функціональному призначенню території;
створення інформаційної бази для організації раціонального використання озеленених територій;
посилення відповідальності за збереження насаджень підприємствами, організаціями і установами;
використання даних обліку для розроблення органами місцевого самоврядування програм, заходів розвитку зелених зон населених пунктів;
розроблення заходів щодо реконструкції об'єктів благоустрою зеленого господарства.
Обліку підлягають усі види зелених насаджень: дерева, кущі, газони, квітники.
Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.
Облік зелених насаджень проводиться на основі матеріалів інвентаризації зелених насаджень, матеріалів лісовпорядкування в приміських лісах і лісопарках.
Інвентаризація зелених насаджень проводиться відповідно до Інструкції з технічної інвентаризації зелених насаджень у містах та селищах міського типу України, затвердженої наказом Держбуду України від 24.12.2001 р. № 226, зареєстрованої у Мін'юсті 25.02.2002 р. за № 182/6470.
За матеріалами інвентаризації складається паспорт об'єкта (благоустрою, території підприємств, установ, організацій, інших земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження) затвердженої форми.
Паспорт об'єкта затверджується балансоутримувачем, власником чи користувачем земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження, та підписується виконавцем робіт з інвентаризації.
Дані паспорта заносять у облікові бухгалтерські документи балансоутримувачів, власників чи користувачів земельних ділянок, на яких розміщені зелені насадження. Копія паспорта передається у виконавчі органи міських, районних, селищних і сільських рад для складання реєстру зелених насаджень.
Паспорт об'єкта підлягає плановому поновленню один раз за 5 років.
Позаплановий облік зелених насаджень проводиться у разі переходу прав власності на земельні ділянки, на яких розміщені зелені насадження, до іншого власника, користувача або балансоутримувача, значної втрати чи пошкодження зелених насаджень у результаті аварійних, надзвичайних ситуацій або нанесення зеленим насадженням шкоди внаслідок протиправних дій юридичних чи фізичних осіб. Позаплановий облік проводиться в тому ж самому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Будінвестгруп", результати якої оформлені відповідним актом від 26.03.2009, на який посилались прокурор та позивачі на обґрунтування своїх вимог, зазначено, що відповідно до акта обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005, на земельній ділянці, переданій відповідачу у користування, наявний газон луговий, який при знятті верхнього родючого шару ґрунту був знищений.
Також слід зазначити, що в матеріалах справи наявні докази сплати відповідачем відновлювальної вартості інших зелених насаджень відповідно до платіжного доручення № 470 від 28.08.14.
Стаття 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачає, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених засаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, ствердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. № 1045, затверджено Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у заселених пунктах, у п. 3 якого зазначається, що видалення зелених насаджень за території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, ради на підставі ордеру. У випадку відсутності ордера - знесення насаджень, в тому числі і газону, вважається самовільним.
Відповідно до п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006р. № 105, на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є установи, організації, підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, наявність на земельній ділянці, наданій відповідачу в оренду, газону лугового площею 100 га підтверджується актом обстеження зелених насаджень від 14.02.2005 № 27, складеним працівниками КП по утриманню зелених насаджень Голосіївського району за участю представника ТОВ "Будінвестгруп".
Відповідно до змісту акта обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005, який затверджено директором Комунального підприємства по утриманню земельних насаджень Голосіївського району м. Києва та погоджено Київським комунальним об'єднанням земельного будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", і при складанні якого був присутній представник ТОВ «Будінвестгруп», вбачається, що у зв'язку з надходженням листа ТОВ Будінвестгруп", на земельній ділянці за адресою: 23 км. по Столичному шосе, Голосіївського району, знаходиться газон луговий у розмірі 9,9 га та 19,8 га, який підлягає знесенню із відшкодуванням відновлювальної вартості, яка становить 59 400,00 грн. та 198 000,00 грн., відповідно.
Крім того, у акті обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005 зазначено, що всього знищується 29,7 га газонів, а також наведено перелік зелених насаджень, що залишаються на місці в межах відведеної під забудову ділянку до якого (п. 88) включено газон луговий площею 70,3 га, і щодо якого далі по тексту зазначено, що газон площею 70,3 га залишається на місці, і під час будівництва передаються на збереження ТОВ «Будінвестгруп». Зноситься 9,9 га газону лугового незадовільного стану, 19,8 га газону лугового задовільного стану. Крім того, в примітках зазначено, що роботи по знесенню зелених насаджень виконувати тільки згідно ордеру в КП УЗН Голосіївського району, попередньо погодивши акт в Державному управлінні екології та природних ресурсів у м.Києві, комунальному об'єднанні зеленого будівництва та експлуатації «Київзеленбуд».
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна площа газону лугового, при складанні акту обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005 складала загалом: 100 га, яка складалась з 29,7 га (9,9 га газону лугового незадовільного стану, 19,8 га газону лугового задовільного стану) та 70,3 га газону лугового задовільного стану, що залишався на місці і відповідальним за збереження якого відповідно до п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, було визначено ТОВ «Будінвестгруп», що також узгоджується з розміром наданої останньому в користування земельної ділянки. Проте, знесення газону лугового, як в тій частині, що підлягала знесенню (29,7 га), як і в тій, що залишалась на місці (70,3 га) (при такому намірі відповідача), потребувало у будь-якому разі отримання відповідного документу - ордеру у відповідності до п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у заселених пунктах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. № 1045, чого відповідачем дотримано не було. Доказів протилежного ні суду першої інстанції станом на момент вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження надано не було.
Крім того, згідно Робочого проекту з інженерної підготовки території спортивно - оздоровчого комплексу на 23 км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі міста Києва (арк.. 31 проекту), який розроблений за замовленням і погоджений самим відповідачем, у розділі 8.6 Умови збереження навколишнього природного середовища передбачено, що при виконанні планувальних робіт, рослинний шар придатний до подальшого використання, повинен попередньо зніматися та складуватися, і що є зокрема складовою інженерної підготовки, про необхідність якої наголошує відповідач в контексті обставин вчиненого правопорушення.
Крім того, відповідно до висновку Головного управління містобудування та архітектури та дизайну міського середовища від 26.11.2003 № 19-3386 вказано, що відповідно до Генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2002 № 370/1804, території за функціональним призначенням належить до зеленої зони. Згідно з листом Київського об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» від 20.08.2003 зазначено, що знесення лугового газону згідно генплану забудови проводити у встановленому чинним законодавством порядку. Відповідно до листа Управління охорони навколишнього природного середовища від 28.02.2009 ордер на видалення зелених насаджень відповідачу не видавався.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акт обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005, в сукупності з вищенаведеними матеріалами справи, є належним і допустимим доказом в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказом наявності газону на земельній ділянці, переданій відповідачу у користування станом на час проведення Державною екологічною інспекцією перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, як орендарем земельної ділянки.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що апелянтом (відповідач) не надав доказів оскарження дій державних інспекторів Державної екологічної інспекції в м. Києві щодо проведених перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства 26.03.2009 та 12.11.2009, а також не представив доказів оскарження припису від 06.04.2009.
Відповідно до наказу Мінприроди № 464 від 15.01.2009 "Про затвердження порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства", Акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Крім того, у висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 26.11.2003р. №19-3386 зазначалось, що відповідно до Генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2002р. № 370/1804, території, на якій відповідачу надано в оренду земельну ділянку, за функціональним призначенням належить до зеленої зони.
Згідно з листом Київського об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" від 20.08.2003, зазначено, що знесення лугового газону згідно генплану забудови проводити у встановленому чинним законодавством порядку (роботи по знесенню зелених насаджень виконувати тільки по ордеру КП УЗН Голосіївського р-н, попередньо подавши акт державному управлінні екології та природних ресурсів у м.Києві.).
Відповідно до листа Управління охорони навколишнього середовища від 18.02.2009, слідує, що ордер на видалення зелених насаджень відповідачу не видавався.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем в порушення п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у заселених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. № 1045, здійснено намив піску на орендованій земельній ділянці за результатом чого відбулось самовільне знищення зелених насаджень, а саме газону лугового площею 100 га без ордера на видалення зелених насаджень.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 559 від 08.04.1999р. ( зі змінами, внесеними згідно постанови КМУ №1789 від 28.12.2001р.), розмір шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, обчислюється за таксами, що затверджені цією постановою, працівниками Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, його органів на місцях та інших спеціально уповноважених органів виконавчої влади, яким надано право розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Згідно розрахунків шкоди, заподіяної внаслідок самовільного знищення газону на земельній ділянці за адресою: 23 кілометр Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва при проведенні будівельних робіт ТОВ Будінвестгруп", проведеним відповідно ТАКС для обчислення розміру кодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 08.04.1999 № 559, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1789, державі заподіяно збитки у розмірі 17 млн.грн.
Крім того, 14.08.2015 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведення судової комплексної земельно - технічної та інженерно - екологічної експертизи № 5113/15-41/5114/15-48 від 06.08.2015 з матеріалами справи, яким експертами за результатами проведеного дослідження надано наступні відповіді: на земельній ділянці кадастровий № 8000000000:90:371:0016) розміром 100,0337 га, яка знаходиться за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, здійснено засипання поверхневого шару намивним піском на загальній площі 60,1058 га, і на якій водні об'єкти займають загальну площу 6,9226 га, лісові насадження займають загальну площу 14,9408 га, зелені насадження (газон луговий та інші) займають площу 18,0645 га.
Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.
Частина 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначає, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновок експерта за результатами проведення судової комплексної земельно - технічної та інженерно - екологічної експертизи № 5113/15-41/5114/15-48 від 06.08.2015 складено за результатами експертного дослідження, проведеного в період з 06.03.2015 по 06.08.2015, і вказаний висновок зафіксував, що саме станом на момент проведення експертного дослідження на орендованій відповідачем земельній ділянці водні об'єкти займають загальну площу 6,9226 га, лісові насадження займають загальну площу 14,9408 га, зелені насадження (газон луговий та інші) займають площу 18,0645 га, а також те, що на ділянці здійснено засипання поверхневого шару намивним піском на загальній площі 60,1058 га.
Проте, предметом дослідження під час вирішення спору у справі є наявність або відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення у сфері природоохоронного законодавства, яке виявлено у 2009 році внаслідок проведеної перевірки, і експертний висновок, складаений за результатами проведення судової комплексної земельно - технічної та інженерно - екологічної експертизи № 5113/15-41/5114/15-48 від 06.08.2015 не надає відповіді стосовно наявності або відсутності станом на 2009 рік на земельній ділянці спірного газону лугового площею 100 га.
Крім того, експертним висновком встановлено, що на ділянці здійснено засипання поверхневого шару намивним піском на загальній площі 60,1058 га, проте, вказана обставина жодним чином не спростовує факту самовільного знищення відповідачем газону лугового площею 100 га без ордера на видалення зелених насаджень, оскільки намив піску є дією, внаслідок якої відповідачем вчинено дії з самовільного знищення природного ресурсу, а саме: об'єкту довкілля, який сприяє життєдіяльності людини, і такий намив у будь-якому випадку на будь-яку площу мав наслідком знищення розташованого на земельній ділянці газону, на що відповідач повинен був отримати ордер (зокрема в частині 29,7 га, щодо яких відповідачу було дозволено здійснити знесення газону), а в решті - 70,3 га газон повинен був бути збережений, зокрема шляхом складування, що підтверджується зокрема Робочим проектом з інженерної підготовки території спортивно - оздоровчого комплексу на 23 км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі міста Києва (арк.. 31 проекту), який розроблений за замовленням і погоджений самим відповідачем, і у розділі 8.6 Умови збереження навколишнього природного середовища передбачено, що при виконанні планувальних робіт, рослинний шар придатний до подальшого використання, повинен попередньо зніматися та складуватися.
З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні спору і подані Державною екологічною інспекцією у м.Києві розрахунки розмірів шкоди, оскільки останні здійснені на підставі звернення прокуратури і експертного висновку, який зафіксував, що саме станом на момент проведення експертного дослідження з 06.03.2015 по 06.08.2015 на орендованій відповідачем земельній ділянці водні об'єкти займають загальну площу 6,9226 га, лісові насадження займають загальну площу 14,9408 га, зелені насадження (газон луговий та інші) займають площу 18,0645 га, а також те, що на ділянці здійснено засипання поверхневого шару намивним піском на загальній площі 60,1058 га.
Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, з урахуванням висловлених вказівок судом касаційної інстанції,ё суд апеляційної інстанції зазначає, що:
- обставини перебування газону у власності (на балансі) певного підприємства досліджені під час розгляду справи, і щодо них встановлено, що станом на момент вирішення спору ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу про перебування земельної ділянки на балансі підприємств, як і перебування на їх балансах газону, проте, суд апеляційної інстанції вважає, що наведена обставина не спростовує факт вчинення відповідачем правопорушення у сфері природоохоронної діяльності, як не виключає і настання відповідальності особи за вчинене правопорушення;
- щодо обставин стосовно підтвердження наявності газону на спірній земельній ділянці відповідними документами, складеними згідно встановлених приписів нормативних актів (згідно з Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженими Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 № 105 та Інструкції з технічної інвентаризації зелених насаджень у містах та селищах міського типу України, затвердженої наказом Держбуду України від 24.12.2001 р. № 226, зареєстрованої у Мін'юсті 25.02.2002 р. за № 182/6470), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згідно статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» охороні підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів, і наявність/відсутність певного документального оформлення перебування на балансі певної установи об'єкта, що підлягає охороні, не спростовує факту існування об'єкту охорони в межах міста, і відповідальність за знищення якого передбачена вимогами чинного законодавства;
- стосовно того, чи є акт обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005 беззаперечним доказом наявності газону на земельній ділянці, переданій відповідачу у користування станом на час проведення Державною екологічною інспекцією перевірки, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що акт обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005, в сукупності з вищенаведеними матеріалами справи, є належним і допустимим доказом в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказом наявності газону на земельній ділянці, переданій відповідачу у користування станом на час проведення Державною екологічною інспекцією перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, як орендарем земельної ділянки;
- щодо вказівки про те, що судами не надано оцінки тому, що згідно платіжного доручення № 470 від 28.08.2006, ТОВ Будінвестгруп" сплачено 1 422 286,75 гр. відновлювальної вартості за знесення насаджень згідно акта КПУЗН у Голосіївському районі № 27 від 14.02.2006 Столичне шосе, 23 км, згідно рахунку № 1300 від 14.08.2006 - суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згідно з розділом 2 Порядку утримання зелених насаджень у населених пунктах України визначено, що відновна вартість зелених насаджень - це вартість, яка визначає їхню цінність, включаючи витрати на відновлення. Таким чином, сплативши відновлювальну вартість зелених насаджень, відповідачем здійснено відшкодування за знищення насаджень, проте, така сплата не звільняє відповідача від отримання обумовленого дозволу на їх знесення, а саме ордеру згідно з п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у заселених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. № 1045, який відповідачем отримано не було. Крім того, відповідно до розрахунку №1300 від 14.08.06р. відповідач сплатив відновлювальну вартість газону лугового лише за 19,9 га., тобто за ту частину, щодо якої в акті обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005 зазначено про можливість знесення газону задовільного стану (проте, при умові отримання ордеру);
- щодо вказівок суду касаційної інстанції про те, що згідно платіжного доручення № 65 від 04.06.2004 р. ТОВ "Будінвестгруп" сплачено 5 568 960, 00 грн. відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та 90 965,00 грн. відшкодування втрат лісогосподарського виробництва згідно розрахунку від 18.09.2003 та рішення № 236/1111 від 27.11.2003 - суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані кошти були сплачені відповідачем за втрати сільськогосподарського виробництва внаслідок переходу земельної ділянки з категорії земель сільськогосподарського призначення та лісогосподарського виробництва до категорії земель запасу житлової та громадської забудови, проте, сплата вказаних коштів жодним чином не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати шкоду, завдану порушенням природоохоронного законодавства внаслідок знесення газону. Крім того, судом апеляційної інстанції також враховано, що дійсно, згідно з рішенням Київської міської ради № 236/1111 від 27.11.2003 ТОВ "Будінвестгруп" передавалась земельна ділянка площею 100,00 га, а саме: сіножатей - 97,35 га, земель вкритих лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю - 1,13 га та штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами - 1,52 га, шляхом припинення права користування вказаною земельною ділянкою приватному сільськогосподарському підприємству, проте, наведені обставини жодним чином не спростовують факт знищення відповідачем на вказані земельні ділянці газону, наявність якого підтверджена актом обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005 в сукупності з вищенаведеними матеріалами справи, а факт його знищення відповідачем - матеріалами перевірок, і дії державних інспекторів Державної екологічної інспекції в м. Києві щодо проведення яких стосовно дотримання вимог природоохоронного законодавства 26.03.2009 та 12.11.2009 - відповідачем в установленому порядку не оскаржувались, а обставини щодо відповідності актів перевірки законодавству - не є предметом спору у даній справі і не можуть ними бути в господарському судочинстві в силу приписів ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки по-перше, не підвідомчі господарським судам, а по-друге, акти перевірок лише фіксують певні факти, які посвідчуються посадовими особами перевіряючого органу, дії яких по складанню таких документів не входять до предмету доказування під час вирішення даного спору, який стосується виключно наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення у сфері природоохоронного законодавства.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
За змістом ст. 25 Закону України "Про рослинний світ", охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.
Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, у відповідності до вимог статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Отже, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вина. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Згідно з ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 1.6. роз'яснень Вищого Господарського суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" (зі змінами та доповненнями), вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишнього природному середовище, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів відсутність своєї вини у знищенні зелених насаджень, а саме газону лугового площею 100 га, без ордера на видалення зелених насаджень.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 "Про оренду землі", ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Дане положення кореспондуються з умовою п. 9 договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачем та Київською міською радою, якою передбачено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе орендар.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Згідно зі ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Щодо вказівки суду касаційної інстанції про те, що розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками, наявність вини завдавача шкоди, відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності, - суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, оцінивши в сукупності належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення у сфері природоохоронного законодавства, а саме в сукупності наявні складові цивільного правопорушення, що є підставою дял встановленої законом відповідальності:
- неправомірність поведінки відповідача полягає у тому, що ним в порушення п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у заселених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. № 1045, самовільно знищено зелені насадження, а саме газон луговий площею 100 га (яка складалась з 29,7 га (9,9 га газону лугового незадовільного стану, 19,8 га газону лугового задовільного стану) та 70,3 га газону лугового задовільного стану, який залишався на місці) без ордера на видалення зелених насаджень; при цьому, у акті обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005 зазначено, що всього знищується 29,7 га газонів, а також наведено перелік зелених насаджень, що залишаються на місці в межах відведеної під забудову ділянку до якого (п. 88) включено газон луговий площею 70,3 га, і щодо якого далі по тексту зазначено, що газон площею 70,3 га залишається на місці, і під час будівництва передаються на збереження ТОВ «Будінвестгруп»;
- наявність матеріальних втрат та їх розміру (шкоди) підтверджується розрахунками шкоди, здійсненими посадовими особами Державної екологічної інспекції в м.Києві було здійснено розрахунки, відповідно до яких розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу відповідачем внаслідок самовільного знищення газону на земельній ділянці за адресою: 23 кілометр шосе у Голосіївському районі міста Києва при проведенні будівельних робіт товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвестгруп» складає: за знищення газону площею 703000 кв.м - склав 11 951 000,00 грн., за знищення газону площею 297 000 кв.м. - склав 5 049 000,00 грн., що загалом складає 17 000 000,00 грн., розрахованих відповідно ТАКС для обчислення розміру кодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 08.04.1999 № 559, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1789;
- наявний причинний зв'язок між неправомірною поведінкою та заподіяною шкодою, оскільки внаслідок неправомірної поведінки відповідача щодо самовільного знищення зелених насаджень, а саме газону лугового площею 100 га (яка складалась з 29,7 га (9,9 га газону лугового незадовільного стану, 19,8 га газону лугового задовільного стану) та 70,3 га газону лугового задовільного стану, який залишався на місці) без ордера на видалення зелених відповідачем завдано шкоду державі в особі Київської міської ради (як органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах), оскільки знищено природний ресурс, а саме: об'єкт довкілля, який сприяє життєдіяльності людини;
- наявність вини відповідача, як завдавача шкоди, підтверджується актами перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства 26.03.2009 та 12.11.2009, приписом від 06.04.2009, складених державними інспекторами Державної екологічної інспекції в м. Києві, які зафіксували вчинення відповідачем правовопорушення у сфері природоохоронного законодавства, а також актом обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005 в сукупності з вищенаведеними матеріалами справи, які свідчать проте, що відповідач був обізнаний про наявність на орендованій ним земельній ділянці газону, а також розподілення його на частину (29,7 га), яка підлягала знесенню при умові отримання ордеру, а також на частину, яка повинна була бути залишена на земельній ділянці (70,3 га). При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи відповідача про відсутність його вини внаслідок винесення постанови про закриття кримінального провадження від 18.03.2013 та внаслідок того, що відповідач не виконував будь-яких будівельних робіт, а роботи виконувались ПП «Етос» - судом відхиляються, оскільки закриття кримінального провадження свідчить лише про відсутність у діях відповідача складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кримінальним кодексом України, проте не спростовує факту наявності вчиненого відповідачем правопорушення у сфері законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, відповідальність за яке встановлюється Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Крім того, саме на відповідача, як на орендаря земельної ділянки, покладено обов'язок дотримуватись природоохоронного законодавства і нести обумовлену законом відповідальність.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства у вигляді знищення зелених насаджень, а саме газону лугового площею 100 га, без ордера на видалення зелених насаджень підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення природоохоронного законодавства в повному обсязі.
Згідно ст. ст. 4, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, як залучених в господарський обіг так і не використаних в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема, самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Таким чином, позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві та Київської міської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" шкоди в сумі 17 000 000,00 грн., завданої державі внаслідок самовільного знищення газону при проведенні будівельних робіт на земельній ділянці, яка розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва - є законними, обгрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, місцевим господарським судом обгрунтовано взято до уваги, що відповідно до ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
За приписами п."г" ч.4, ч. 6 ст. 47 вказаного Закону, державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
Згідно із п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Статтею 11 Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є, зокрема, визначені ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, згідно п.7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є посеред іншого 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Враховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для зміни або скасування оскаржуваного апелянтом судового рішення.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд, а також витрати по проведенню судової експертизи, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 у справі № 62/171-51/369-2012 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 у справі № 62/171-51/369-2012 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 62/171-51/369-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Ю.Л. Власов
С.А. Гончаров
