ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2014 року
Справа № 62/171-51/369-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого
Коробенко Г.П. Рогач Л.І.
за участю представників:
прокурора
Баклан Н.Ю. - старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України
позивача
Ходорич О.М. - довіреність від 07.07.2014 р.; Козак А.Л. - довіреність від 07.07.2014 р.
відповідача
Прохорчук Р.В. - довіреність від 09.04.2014 р.; Лазоренко Ю.О. - довіреність від 03.10.2013 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп"
на ухвалу
від 15.05.2014 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 62/171-51/369/2012 господарського суду м. Києва
за позовом
Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: - Державної екологічної інспекції в м. Києві; - Київської міської ради
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп"
про
стягнення шкоди у сумі 17 000 000,00 грн.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2014 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І. касаційна скарга ТОВ "Будінвестгруп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014р. у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 05.08.2014 р.
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/1220 від 04.08.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Волковицької Н.О. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Коробенко Г.П., Рогач Л.І., про що повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2011 р. Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві та Київської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Будінвестгруп" про стягнення шкоди в сумі 17 000 000,00 грн., завданої державі внаслідок самовільного знищення газону при проведенні будівельних робіт на земельній ділянці, яка розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, посилаючись на приписи статей 95, 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, статті 20, 40, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 50 Закону України "Про охорону земель".
Київська міська рада у поясненнях на позовну заяву підтримала позовні вимоги прокурора, просила їх задовольнити, вказуючи на виявлення Державною екологічною інспекцією факту використання ТОВ "Будінвестгруп" земельної ділянки за адресою: 23 км Столічного шосе у Голосіївському районі міста Києва площею 100 га не за цільовим призначенням, а саме знищення газону, що зафіксовано в акті перевірки від 26.03.2009 р., чим порушено вимоги чинного законодавства та завдано державі шкоду, які відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України та статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підлягають стягненню з відповідача.
ТОВ "Будінвестгруп" у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що відповідно до Положення про порядок оформлення і погодження документів на знесення чи пересаджування земельних насаджень у м. Києві та відшкодування коштів їх відновлюючої вартості, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 13.07.2000 р. № 1158, що було чинним на той час, 14.02.2005 р. Комунальним підприємством по утриманню земельних насаджень Голосіївського району м. Києва було проведено обстеження земельних насаджень на земельній ділянці, переданій ТОВ "Будінвестгруп", внаслідок чого складено акт № 27 від 14.02.2005 р., який був затверджений директором Комунального підприємства та погоджений Київським комунальним об'єднанням земельного будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та Державним управлінням екології та природних ресурсів м. Києва, що передбачено Положенням, відповідно до пункту 4 якого, КО "Київзеленбуд" було виписано відповідачу рахунок № 1300 від 14.08.2006 р. на оплату відновлюючої вартості від знесення зелених насаджень у розмірі 1 422 286,75 грн., які сплачені 28.08.2006 р. у повному розмірі. При цьому, виконання будь - яких інших дій для отримання підприємством ордеру, крім сплати відновлюючої вартості, положенням про порядок оформлення і погодження документів на знесення чи пересаджування земельних насаджень у м. Києві не вимагається, і ордер повинен був бути виданий КО "Київзеленбуд", а не Управлінням охорони навколишнього природного середовища, про що помилково вказує прокурор.
ТОВ "Будінвестгруп" також посилається на необґрунтованість доводів прокурора стосовно використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки проведення всіх гідротехнічних робіт з інженерної підготовки території проводилось відповідно до діючого законодавства, на підставі дозволу на виконання будівельних робіт та розробленого проекту намиву, який погоджений з усіма необхідними органами. Крім того, у 2006-2007 роках органами охорони навколишнього природного середовища та органами прокуратури проводилась перевірка законності проведення робіт з гідронамиву території, за результатами якої встановлено відсутність будь - яких порушень при проведенні робіт з боку ТОВ "Будінвестгруп" та видано дозвіл заступника Головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища № 10 від 10.09.2007 р. про відновлення гідронамивних робіт.
Відповідач наголошував також на невідповідність актів перевірок, на які посилається прокурор на підтвердження своїх вимог, приписам чинного законодавства, зокрема, проведення вказаних перевірок без повідомлення та запрошення посадових осіб ТОВ "Будінвестгруп", а також відсутність в актах перевірок вказівок на виявлення будь - яких порушень та опис цих порушень.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.01.2012 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 р. рішення та постанова скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування судами всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.01.2014 р. (суддя Привалов А.І.) позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з ТОВ "Будінвестгруп" на користь Державного бюджету України та бюджету міста Києва шкоду, завдану державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 17 000 000 грн.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, посилаючись на те, що згідно акта обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005 р. на земельній ділянці, переданій відповідачу, наявний газон луговий, який при знятті відповідачем верхнього родючого шару ґрунту був знищений, що підтверджується актом перевірки Державної екологічної інспекції м. Києва від 26.03.2009 р. та актом позапланової перевірки від 12.11.2009 р., які відповідачем не оскаржені.
За апеляційною скаргою ТОВ "Будінвестгруп" Київський апеляційний господарський суд (судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П., Іоннікова І.А.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 23.01.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.05.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ТОВ "Будінвестгруп" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального.
Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції проігноровані вказівки суду касаційної інстанції щодо необхідності встановлення наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: наявність факту заподіяння шкоди та її розміру, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою та вину відповідача, відсутність одного з вказаних елементів виключає цивільну правову відповідальність за статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою, що відповідно до пункту 17 рішення Київської міської ради від 27.11.2013 р. № 236/1111, ТОВ "Будінвестгруп" було передано земельну ділянку шляхом її вилучення з користування КСП "Бузівське" для сільськогосподарських цілей, а саме за рахунок сіножатей (973,35 га), водних об'єктів та лісів, у зв'язку з чим за вилучення земельних ділянок із сільгоспобороту, відповідачем були відшкодовані втрати сільськогосподарського виробництва та лісів та переведення земель до житлової та громадської забудови.
Заявник касаційної скарги зазначає, що жодна норма діючого законодавства не містить такого поняття як газон луговий, а в силу положень Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабміну України від 011.08.2006 р. № 1045, допустимими доказами того, що на земельній ділянці знаходився газон є паспорт об'єкту благоустрою зеленого господарства, складений за результатами проведеної інвентаризації зелених насаджень, витяг з реєстру об'єктів благоустрою зеленого господарства чи зведеного реєстру зелених насаджень населених пунктів, облікові бухгалтерські документи балансоутримувача об'єктів зеленого господарства. Аналогічні положення закріплені в Інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженій Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства № 226 від 24.12.2001 р., Правилах утримання зелених насаджень у населених пунктах, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства № 105 від 10.04.2006 р., а також містяться у постановах Вищого господарського суду України від 27.09.2011 р. у справі № 53/5 та від 13.05.2009 р. у справі № 4/27-08.
Заявник касаційної скарги зазначає про залишення поза увагою судів вказівок Вищого господарського суду України у даній справі стосовно необхідності встановлення балансоутримувача газону лугового, в той час, як відповідно до відповідей КО "Київзеленбуд", Комунального підприємства по утриманню земельних насаджень Голосіївського району м. Києва та Лісопаркового господарства "Конча - Заспа" газон на балансі вказаних підприємств не перебуває, при цьому, доказів перебування газону на балансі іншого підприємства прокурором та позивачами не надано, а судами не з'ясовано.
Скаржник зазначає, що судами не надано належної оцінки доводам відповідача про порушення норм чинного законодавства при проведенні перевірок, на які посилались прокурор та позивачі на підтвердження своїх вимог, та наявність неправдивих відомостей в актах перевірок, складних з порушенням закону.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були встанволені наступні обставини:
- 27.11.2003 р. рішенням Київської міської ради № 236/1111 передано в оренду ТОВ "Будінвестгруп" земельну ділянку площею 100 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на Столичному шосе, 93 км в Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель водних об'єктів, лісів та земель сільськогосподарського призначення;
- 27.08.2004 р., на виконання рішення міської ради № 236/1111, між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Будінвестгруп" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис №79-6-00237 від 14.10.2004р. в книзі записів державної реєстрації договорів, за умовами якого орендодавець згідно акта приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (кадастровий № 8000000000:90:371:0016) розміром 100,0337 га, яка знаходиться за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, з метою будівництва, експлуатації, обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, строком на 25 років;
- 25.04.2006 р. ТОВ "Будінвестгруп" було отримано дозвіл № 1969-Гл/С Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на інженерну підготовку території спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: Столичне шосе 23 км у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до проектної документації, що узгоджена та зареєстрована Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за №0651-а-04.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок укладання договору оренди від 27.08.2004 р. ТОВ "Будінвестгруп" став законним користувачем, у розумінні норм статей 116, 124, 126 Земельного кодексу України, земельної ділянки за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва з правом будівництва, експлуатації, обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.
Разом з цим, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що:
- 26.03.2009 р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в м. Києві було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Будінвестгруп", результати якої оформлені відповідним актом від 26.03.2009 р. та встановлено, що земельна ділянка загальною площею 100,0337 га, розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, з північного та північно-західного боку огороджена дерев'яною огорожею, на земельній ділянці проведено наступні роботи: знято верхній родючий шар ґрунту на площі близько 70 га та складовано на тій же території об'ємом близько 350 000 кв.м. Відповідно до акта обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005 р. на вказаній земельній ділянці наявний газон луговий, який при знятті верхнього родючого шару ґрунту був знищений. На момент перевірки будь-хто з представників чи користувачів даної земельної ділянки ТОВ "Будінвестгруп" були відсутні, будь-які роботи не проводились;
- вказаний акт перевірки від 26.03.2009 р. отримано директором ТОВ "Будінвестгруп" Нестерук Ю.А., з відміткою відповідно до якої при перевірці на місцевості останній був відсутній, внаслідок чого підтвердити викладені у акті обставини не мав можливості, з актом ознайомлений;
- 06.04.2009 р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в м. Києві було видано припис, згідно якого відповідача зобов'язано: надати до Державної екологічної інспекції в м. Києві проект будівництва спортивно-оздоровчого комплексу; висновок екологічної експертизи проекту; ордер на знесення зелених насаджень на ділянці; погодження управління ОНПС в м. Києві акту на знесення зелених насаджень; дозвіл на знесення верхнього шару ґрунту;
- 12.11.2009 р. головними спеціалістами - державними інспекторами Державної екологічної інспекції в м. Києві за участю майстра КП УЗН Голосіївського району м. Києва було проведено позапланову перевірку законності знесення зелених насаджень, якою встановлено, що територія загальною площею 100,0337 га засипана намивним піском. На момент перевірки, особи, що проводили намив піску відсутні і отримати документи на знесення зелених насаджень не виявляється можливим.
Посадовими особами Державної екологічної інспекції в м. Києві було здійснено розрахунки, відповідно до яких розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу ТОВ "Будінвестгруп" внаслідок самовільного знищення газону площею 703000 кв.м на земельній ділянці за адресою: 23 кілометр Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва при проведенні будівельних робіт ТОВ "Будінвестгруп", склав 5 049 000,00 грн. під час першої перевірки та 11 951 000,00 грн. під час другої перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві та Київської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва про стягнення з ТОВ "Будінвестгруп" шкоди в сумі 17 000 000,00 грн., завданої державі внаслідок самовільного знищення газону при проведенні будівельних робіт на земельній ділянці, яка розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, посилаючись на приписи статей 95, 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, статті 20, 40, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 50 Закону України "Про охорону земель".
Законом України "Про благоустрій населених пунктів" визначені правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, у частині 1 якого закріплені визначення понять та передбачено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.
Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (стаття 5 цього Закону).
Відповідно до статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (в редакції, чинній на момент проведення перевірок від 26.03.2009 р. та 12.11.2009 р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності. Балансоутримувача об'єктів благоустрою, які перебувають у приватній власності, визначають їх власники.
Балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації.
Власник об'єкта благоустрою за поданням його балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту цього об'єкта на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Балансоутримувач об'єкта благоустрою несе повну відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.
На території об'єкта благоустрою відповідно до затвердженої містобудівної документації можуть бути розташовані будівлі та споруди торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення. Власники цих будівель та споруд зобов'язані забезпечити належне утримання наданої їм у встановленому порядку земельної ділянки, а також можуть на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем, забезпечувати належне утримання іншої закріпленої за ними території (прилеглої території) та/або брати пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою. Межі закріпленої території та обсяги пайової участі визначає власник об'єкта благоустрою.
Аналогічні приписи закріплені у розділі 5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 р. № 105 затверджені
Як вбачається зі змісту постанови суду касаційної інстанції у даній справі, судами попередніх інстанцій, було встановлено, що з листа № 148-03/01-3381 від 25.11.2011р. Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" вбачається, що вказана установа не є балансоутримувачем об'єктів міського зеленого господарства, в тому числі, дерев, кущів, газонів, тоді як можливими балансоутримувачами газону лугового на вказаній земельній ділянці можуть бути Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Голосіївського району або комунальне підприємство "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", проте, скасовуючи рішення та направляючи справу на новий розгляд судом касаційної інстанції вказувалось на необхідність встановлення обставин перебування газону лугового на балансі певного комунального підприємства.
В той же час, згідно повідомлення Комунального підприємства по утриманню земельних насаджень Голосіївського району м. Києва, надісланого на виконання вимог ухвали суду при повторному розгляді справи, земельна ділянка розміром 100,0337 га на 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва в період з 2000 року станом на жовтень 2012 р. на балансі підприємства не перебуває, а КП "Лісопаркове господарство "Конча - Заспа" Комунального підприємства "Київзеленбуд" повідомило про те, що земельна ділянка знаходиться за межами лісопаркового господарства, інформація щодо надання земельної ділянки ТОВ "Будінвестгруп" на підприємстві відсутня (том 3 а.с. 28, 46).
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції, вказівки суду касаційної інстанції стосовно необхідності встановлення обставин перебування газону у власності (на балансі) певного підприємства залишені поза увагою, відповідні обставини не встановлені.
За приписами статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (в редакції, чинній на момент проведення перевірок від 26.03.2009 р. та 12.11.2009 р.) охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.
Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком.
Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 р. № 105 затверджені Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, які розроблені з метою охорони та збереження зелених насаджень у містах та інших населених пунктах і утримання їх у здоровому впорядкованому стані, створення та формування високодекоративних, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень (пункт 1.2 розділу 2 Правил).
Розділом 2 цих Правил встановлено, що зелені насадження - це деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту. Газоном є певна ділянка однорідної території з штучним дерновим покривом, який створюється посівом і вирощуванням дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або одернуванням.
Розділом 12 Правил передбачені системи огляду міських зелених насаджень з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об'єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо.
Весняний огляд проводять з метою перевірки стану насаджень, газонів, квітників, доріжок, площадок та інших елементів благоустрою. Під час огляду уточнюють обсяги робіт з поточного ремонту, садіння дерев та чагарників, багаторічних рослин, газонів. За даними обстежень складають акт та перелік заходів, необхідних для підготовки об'єктів до експлуатації в літній період (пункт 12.1).
Під час осіннього огляду перевіряється готовність об'єктів благоустрою до зими і складається акт. Періодичність проведення часткових оглядів визначає балансоутримувач об'єкта, власник чи користувач земельних ділянок, на яких ростуть зелені насадження. Огляд проводять: балансоутримувач об'єкта, власник чи користувач земельної ділянки. Форма акта встановлена у додатку 4 Правил (пункт 12.2.).
Крім того, відповідно до пункту 14 Порядку утримання зелених насаджень у населених пунктах України, у містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їхній реєстр за видовими складом та віком.
Вказаний облік проводиться з метою:
одержання достовірних даних щодо кількісних і якісних характеристик зелених насаджень на територіях населених пунктів;
визначення відповідності діяльності власників озеленених територій установленому функціональному призначенню території;
створення інформаційної бази для організації раціонального використання озеленених територій;
посилення відповідальності за збереження насаджень підприємствами, організаціями і установами;
використання даних обліку для розроблення органами місцевого самоврядування програм, заходів розвитку зелених зон населених пунктів;
розроблення заходів щодо реконструкції об'єктів благоустрою зеленого господарства.
Обліку підлягають усі види зелених насаджень: дерева, кущі, газони, квітники.
Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.
Облік зелених насаджень проводиться на основі матеріалів інвентаризації зелених насаджень, матеріалів лісовпорядкування в приміських лісах і лісопарках.
Інвентаризація зелених насаджень проводиться відповідно до Інструкції з технічної інвентаризації зелених насаджень у містах та селищах міського типу України, затвердженої наказом Держбуду України від 24.12.2001 р. № 226, зареєстрованої у Мін'юсті 25.02.2002 р. за № 182/6470.
За матеріалами інвентаризації складається паспорт об'єкта (благоустрою, території підприємств, установ, організацій, інших земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження) затвердженої форми.
Паспорт об'єкта затверджується балансоутримувачем, власником чи користувачем земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження, та підписується виконавцем робіт з інвентаризації.
Дані паспорта заносять у облікові бухгалтерські документи балансоутримувачів, власників чи користувачів земельних ділянок, на яких розміщені зелені насадження. Копія паспорта передається у виконавчі органи міських, районних, селищних і сільських рад для складання реєстру зелених насаджень.
Паспорт об'єкта підлягає плановому поновленню один раз за 5 років.
Позаплановий облік зелених насаджень проводиться у разі переходу прав власності на земельні ділянки, на яких розміщені зелені насадження, до іншого власника, користувача або балансоутримувача, значної втрати чи пошкодження зелених насаджень у результаті аварійних, надзвичайних ситуацій або нанесення зеленим насадженням шкоди внаслідок протиправних дій юридичних чи фізичних осіб. Позаплановий облік проводиться в тому ж самому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Будінвестгруп", результати якої оформлені відповідним актом від 26.03.2009 р., на який посилались прокурор та позивачі на обґрунтування своїх вимог, зазначено, що відповідно до акта обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005 р. на земельній ділянці, переданій відповідачу у користування, наявний газон луговий, який при знятті верхнього родючого шару ґрунту був знищений.
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоду, завдану внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, посилаючись на акт перевірки від 26.03.2009 р., у якому міститься посилання акт обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005 р., судами першої та апеляційної інстанції вказані приписи законодавства залишені поза увагою, обставини стосовно підтвердження наявності газону на спірній земельній ділянці відповідними документами, складеними згідно з Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженими Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 р. № 105 та Інструкції з технічної інвентаризації зелених насаджень у містах та селищах міського типу України, затвердженої наказом Держбуду України від 24.12.2001 р. № 226, зареєстрованої у Мін'юсті 25.02.2002 р. за № 182/6470, відповідні обставини стосовно наявності таких документів судами не встановлювались.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанції питання стосовно того, чи є акт обстеження зелених насаджень № 27 від 14.02.2005 р. беззаперечним доказом наявності газону на земельній ділянці, переданій відповідачу у користування, станом на час проведення Державною екологічною інспекцією м. Києва перевірки, судами не з'ясовувалось, належна оцінка вказаному акту судами не надавалась, в той час, як зі змісту акта № 27 від 14.02.2005 р., який затверджено директором Комунального підприємства по утриманню земельних насаджень Голосіївського району м. Києва та погоджено Київським комунальним об'єднанням земельного будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", вбачається, що у зв'язку з надходженням листа ТОВ Будінвестгруп", на земельній ділянці за адресою: 23 км. по Столичного шосе, голосіївського району, знаходиться газон луговий у розмірі 9,9 га та 19,8 га, який підлягає знесенню із відшкодуванням відновлювальної вартості, яка становить 59 400,00 грн. та 198 000,00 грн., відповідно (том 1 а.с. 32-34).
Як вбачається з матеріалів справи у поясненнях та запереченнях на позовну заяву ТОВ Будінвестгруп" вказувало на те, що відповідно до Положення про порядок оформлення і погодження документів на знесення чи пересаджування земельних насаджень у м. Києві та відшкодування коштів їх відновлювальної вартості, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 13.07.2000 р. № 1158, що було чинним на той час, КО "Київзеленбуд" було виписано відповідачу рахунок № 1300 від 14.08.2006 р. на оплату відновлювальної вартості від знесення зелених насаджень.
Згідно платіжного доручення № 470 від 28.08.2006 р., ТОВ Будінвестгруп" сплачено 1 422 286,75 гр. відновлювальної вартості за знесення насаджень згідно акта КПУЗН у Голосіївському районі № 27 від 14.02.2006 р. Столичне шосе, 23 км, згідно рахунку № 1300 від 14.08.2006 р. (том 1 а.с. 71).
Згідно з розділом 2 Порядку утримання зелених насаджень у населених пунктах України визначено, що відновна вартість зелених насаджень - це вартість, яка визначає їхню цінність, включаючи витрати на відновлення.
Проте, вказане також залишено судами поза увагою, відповідна оцінка вказаним обставинам, виходячи із надання оцінки всім доводам та доказам сторін, судами не надавалась.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2003 р. Київською міською радою прийнято рішення № 236/1111 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (том 1 а.с. 13-15, 106-107), відповідно до пункту 17 якого: 1) затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ "Будінвестгруп" для будівництва та обслуговування спортивно - оздоровчого комплексу на 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва; 2) припинено ПСП "Бузівське" право користування земельною ділянкою загальною площею 100,00 га (сіножатей - 97,35 га), земель вкритих лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю - 1,13 га), штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) - 1,52 га), розташованою в адміністративних межах Голосіївського району м. Києва та віднесено зазначену земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови (лист - згода від 18.09.2003 р. № 72); 3) переведено частину земельної ділянки площею 97,35 га із категорії земель сільськогосподарського призначення та частину земельної ділянки площею 1,13 га із категорії земель лісового фонду до земель запасу житлової та громадської забудови; 4) передано ТОВ "Будінвестгруп", за умови виконання пункту 17.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 100,00 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно - оздоровчого комплексу на 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
Пунктом 17.1 рішення Київської міської ради № 236/1111 від 27.11.2003 р. встановлені обов'язки ТОВ "Будінвестгруп", зокрема, виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України та вирішити питання щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва та інші майново - правові питання (підпункти 17.1.1 та 17.1.2 пункту 17.1 рішення міськради).
Як вбачається з матеріалів справи згідно платіжного доручення № 65 від 04.06.2004 р. ТОВ "Будінвестгруп" сплачено 5 568 960, 00 грн. відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та 90 965,00 грн. відшкодування втрат лісогосподарського виробництва згідно розрахунку від 18.09.2003 р. та рішення № 236/1111 від 27.11.2003 р. (том 1 а.с. 140-141).
Проте, вказане під час розгляду справи також не було взято до уваги, відповідна оцінка доводам відповідача стосовно того, що згідно з рішенням Київської міської ради № 236/1111 від 27.11.2003 р. ТОВ "Будінвестгруп" передавалась земельна ділянка площею 100,00 га, а саме: сіножатей - 97,35 га, земель вкритих лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю - 1,13 га та штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами - 1,52 га, шляхом припинення права користування вказаною земельною ділянкою приватному сільськогосподарському підприємству, що, на думку відповідача, свідчить про невідповідність висновків державного інспектора, викладених в актах перевірок, яким прокурор та позивачі обґрунтовують свої вимоги, судами не надавалась.
Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464 затверджено Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, яким визначено процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів та встановлено, зокрема наступні положення (в редакції, чинній на момент проведення перевірок від 26.03.2009 рр. та від 12.11.2009 р.):
- перевірка складається з таких основних частин: - підготовка до перевірки; - проведення перевірки; - оформлення результатів перевірки (складання акта перевірки, оформлення інших матеріалів перевірки); - обговорення результатів перевірки, підписання акта перевірки; - застосування адміністративних стягнень до порушників законодавства про охорону навколишнього природного середовища (у разі виявлення порушень) (пункт 4.1 Порядку);
- під час підготовки до перевірки державний інспектор, якому доручено її здійснення, зобов'язаний: - підготувати проект наказу і направлення на проведення перевірки; - повідомити суб'єкта господарювання про проведення планової перевірки; - ознайомитися з матеріалами та актами попередніх перевірок об'єкта (у разі наявності); - визначити перелік питань, які мають бути перевірені під час перевірки (пункт 4.2 Порядку);
- перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Мінприроди, і надати копію направлення (пункт 4.3 Порядку).
У пункті 4.15 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлені вимоги до змісту акта перевірки, а пунктом 4.16 цього Порядку передбачено, що до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється.
У разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення (пункт 4.18 Порядку).
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги з посиланням на проведення старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в м. Києві перевірок, за результатами яких складені відповідні акти від 26.03.2009 р. та від 12.11.2009 р., судами першої та апеляційної інстанції були безпідставно залишені поза увагою доводи відповідача стосовно порушення норм чинного, на час проведення перевірок, законодавства та невідповідність актів перевірок нормам закону, відповідні обставини щодо відповідності актів перевірки законодавству судами не встановлювались.
Згідно зі статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.
Відповідно до статті 68 вказаного Закону, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, в тому числі, й у забрудненні навколишнього природного середовища, порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно зі статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди (збитків), потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з абзацем 1 пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами та доповненнями) (в редакції, чинній час розгляду справи) розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками, наявність вини завдавача шкоди, відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності, про що зазначалось у постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2012 р. у даній справі при направленні справи на новий розгляд.
Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).
За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Проте, колегія суддів вважає, що судові рішення вказаним приписам чинного законодавства не відповідають, і оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 р. у справі № 62/171-51/369-2012 та рішення господарського суду м. Києва від 23.01.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді : Г. Коробенко
Л. Рогач
