КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" травня 2014 р. Справа№ 62/171-51/369-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Іоннікової І.А.
при секретарі Євдокимові В.О.
за участю представників
від прокуратури: Лядецька Л.В., посвід. № 01698 від 10.04.2013р.
від позивача-1: Кульчицька О.М., дов. № 38-07/01 від 08.01.2014р.
від позивача-2: Ходорич О.М., дов. № 225-КР-211 від 21.03.2014р.
від відповідача: Прохорчук Р.В., дов. б/н від 10.04.2014р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Будінвестгруп"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 23.01.2014 р.
у справі № 62/171-51/369-2012 (суддя Привалов А.І.)
за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах
держави в особі
1) Державної екологічної інспекції в місті Києві
2) Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Будінвестгруп"
про стягнення шкоди в сумі 17 000 000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві та Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" про стягнення шкоди в сумі 17 000 000,00 грн., завданої державі внаслідок самовільного знищення газону при проведенні будівельних робіт на земельній ділянці, яка розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва.
Позовні вимоги обґрунтовані самовільним знищенням відповідачем газону на земельній ділянці, наданій в оренду, що встановлено матеріалами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп".
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.01.2014р. у справі № 62/171-51/369-2012 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" на користь Державного бюджету України та бюджету міста Києва шкоду, завдану державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 17 000 000,00 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 56460,00 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від від 23.01.2014р. у справі № 62/171-51/369-2012 та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Іоннікова І.А..
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014р. у справі № 62/171-51/369-2012 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Іоннікова І.А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 10.04.2014р.
В судовому засіданні 10.04.2014р. було оголошено перерву до 15.05.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014р. у справі № 62/171-51/369-2012 продовжено строк вирішення спору у справі.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційних скарг та просив суд апеляційні скарги задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва 23.01.2014р. у справі № 62/171-51/369-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представники прокуратури та позивачів проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва 23.01.2014р. у справі № 62/171-51/369-2012 без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Частиною 1 статті 3 вказаного Кодексу встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Тобто, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Рішенням Київської міської ради № 236/1111 від 27.11.2003р. передано в оренду ТОВ "Будінвестгруп" земельну ділянку площею 100 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на Столичному шосе, 93 км в Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель водних об'єктів, лісів та земель сільськогосподарського призначення.
На виконання вказаного рішення, 27.08.2004р. між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис №79-6-00237 від 14.10.2004р. в книзі записів державної реєстрації договорів.
За умовами п.п. 1.1, 2.1 вказаного договору, орендодавець згідно акта приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (кадастровий № 8000000000:90:371:0016) розміром 100,0337 га, яка знаходиться за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, з метою будівництва, експлуатації, обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.
Відповідно до п. 3.1 договору від 27.08.2004р., останній укладено строком на 25 років.
25.04.2006р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" було отримано дозвіл №1969-Гл/С Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на інженерну підготовку території спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: Столичне шосе 23 км у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до проектної документації, що узгоджена та зареєстрована Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за №0651-а-04.
Судом встановлено, що внаслідок укладання договору оренди від 27.08.2004р. позивач став законним користувачем, у розумінні норм ст.ст. 116, 124, 126 Земельного кодексу України, земельної ділянки за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва з правом будівництва, експлуатації, обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2009р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в м. Києві було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп", результати якої оформлені відповідним актом від 26.03.2009р.
Перевіркою було встановлено, що земельна ділянка загальною площею 100,0337 га, розташована за адресою: 23 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, з північного та північно-західного боку огороджена дерев'яною огорожею, на земельній ділянці проведено наступні роботи: знято верхній родючий шар ґрунту на площі близько 70 га та складовано на тій же території об'ємом близько 350 000 кв.м. Відповідно до акта обстеження зелених насаджень №27 від 14.02.2005 року на вказаній земельній ділянці наявний газон луговий, який при знятті верхнього родючого шару ґрунту був знищений. На момент перевірки будь-хто з представників чи користувачів даної земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" були відсутні, будь-які роботи не проводились.
Вказаний акт отримано директором товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" Нестерук Ю.А., з відміткою відповідно до якої при перевірці на місцевості останній був відсутній, внаслідок чого підтвердити викладені у акті обставини не мав можливості, з актом ознайомлений.
06.04.2009р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в м. Києві було видано припис, згідно якого відповідача зобов'язано: надати до Державної екологічної інспекції в м. Києві проект будівництва спортивно-оздоровчого комплексу; висновок екологічної експертизи проекту; ордер на знесення зелених насаджень на ділянці; погодження управління ОНПС в м. Києві акту на знесення зелених насаджень; дозвіл на знесення верхнього шару ґрунту.
Вказаний припис прийняв до виконання директор товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" Нестерук Ю.А.
12.11.2009р. головними спеціалістами - державними інспекторами Державної екологічної інспекції в м. Києві за участю майстра КП УЗН Голосіївського району м. Києва було проведено позапланову перевірку законності знесення зелених насаджень, якою встановлено, що територія загальною площею 100,0337 га засипана намивним піском. На момент перевірки, особи, що проводили намив піску відсутні і отримати документи на знесення зелених насаджень не виявляється можливим.
Разом з цим, посадовими особами Державної екологічної інспекції в м. Києві було здійснено розрахунки, відповідно до яких розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу відповідачем внаслідок самовільного знищення газону площею 703000 кв.м на земельній ділянці за адресою: 23 кілометр шосе у Голосіївському районі міста Києва при проведенні будівельних робіт товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп", склав 5 049 000,00 грн. під час першої перевірки та 11 951 000,00 грн. під час другої перевірки.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Згідно зі ст.ст. 4, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (ст. 162 Земельного кодексу України).
У відповідності до ст.ст. 16, 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких належить, у тому числі, державний контроль за використанням і охороною земель.
За приписами п.п. 1, 2 Указу Президента України №1039/2003 від 15.09.2003р. "Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів" спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, яке створене шляхом реорганізації Міністерства екології та природних ресурсів України.
Статтею 1 Положення "Про Державну екологічну інспекцію України", яке затверджено постановою №1520 від 17.11.2001 року Кабінету Міністрів України (чинного на час перевірки) Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується.
Пунктами 5, 6 статті 5 вказаного Положення передбачено, що Держекоінспекція має право складати акти перевірки і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; давати обов'язкові для виконання приписи з питань, що належать до її повноважень.
Отже, на час розгляду спору відповідач не надав доказів оскарження дій державних інспекторів Державної екологічної інспекції в м. Києві щодо проведених перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства 26.03.2009р. та 12.11.2009р., а також не надав доказів оскарження припису від 06.04.2009р.
Стаття 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачає, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених засаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, ствердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. № 1045, затверджено Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у заселених пунктах, у п. 3 якого зазначається, що видалення зелених насаджень за території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі ордеру.
У випадку відсутності ордера - знесення насаджень, в тому числі і газону, вважається самовільним.
Відповідно до п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006р. № 105, на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є установи, організації, підприємства.
Наявність на земельній ділянці, наданій відповідачу в оренду, газону лугового площею 100 га підтверджується актом обстеження зелених насаджень від 14.02.2005р. № 27, складеним працівниками КП по утриманню зелених насаджень Голосіївського району за участю представника ТОВ "Будінвестгруп".
Крім того, у висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 26.11.2003р. №19-3386 зазначено, що відповідно до Генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2002р. № 370/1804, території, на якій відповідачу надано в оренду земельну ділянку, за функціональним призначенням належить до зеленої зони.
Згідно з листом Київського об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" від 20.08.2003р. зазначено, що знесення лугового газону згідно генплану забудови проводити у встановленому чинним законодавством порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Управління охорони навколишнього середовища від 28.02.2009р., ордер на видалення зелених насаджень відповідачу не видавався.
Отже, відповідачем в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. № 1045 здійснено намив піску на орендованій земельній ділянці за результатом чого відбулось знищення зелених насаджень, а саме газону лугового площею 100 га без ордера на видалення зелених насаджень.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 559 від 08.04.1999р. (зі змінами, внесеними згідно постанови КМУ №1789 від 28.12.2001р.), розмір шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, обчислюється за таксами, що затверджені цією постановою, працівниками Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, його органів на місцях та інших спеціально уповноважених органів виконавчої влади, яким надано право розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
За змістом ст. 25 Закону України "Про рослинний світ" охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.
Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, у відповідності до вимог статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Отже, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вина. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів відсутність своєї вини у знищенні зелених насаджень, а саме газону лугового площею 100 га, без ордера на видалення зелених насаджень.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 "Про оренду землі", ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Дане положення кореспондуються з умоваою п. 9 договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачем та Київською міською радою, якою передбачено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе орендар.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Згідно зі ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства у вигляді знищення зелених насаджень, а саме газону лугового площею 100 га, без ордера на видалення зелених насаджень підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, за таких обставин відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення природоохоронного законодавства в повному обсязі.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.01.2014р. у справі № 62/171-51/369-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 23.01.2014р. у справі № 62/171-51/369-2012 - без змін.
2. Матеріали справи № 62/171-51/369-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
І.А. Іоннікова
