Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2025 року
м. Київ
справа № 362/643/21
провадження № 61-17810св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ),
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Борисової О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про визнання неправомірним дій, бездіяльності з незарахування на квартирний облік та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 лютого 2018 року на підставі пункту 2.10 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - ЗС України) та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України (далі - МО України) від 30 листопада 2011 року № 737 (далі - Наказ № 737 та Інструкція, затверджена Наказом № 737), позивач звернувся до відповідача з рапортом про зарахування на квартирний облік його з сім`єю у складі 1 особи (дружини) і включення у списки на першочергове отримання жилого приміщення як учасника бойових дій. Цей первинний рапорт житлова комісія належно не розглянула через те, що 03 березня 2018 року позивача звільнили з військової служби.
06 лютого 2019 року на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 825/1462/18 за наказом № 9-рс командира військової частини позивача поновили на військовій службі.
06 травня 2019 року позивач звернувся до житлової комісії з рапортом, у якому просив повторно розглянути його первинний рапорт від 05 лютого 2018 року.
20 травня 2019 року житлова комісія згідно з протоколом її засідання № 5 через те, що позивач не надав необхідні документи, відмовила йому у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями.
09 серпня 2019 року на виконання рішення житлової комісії від 20 травня 2019 року № 5 позивач подав новий рапорт. Проте відповідач в усній формі повідомив, що спір слід вирішувати у судовому порядку.
Оскільки на час звернення із первинним рапортом від 5 лютого 2018 року діяла Інструкція, затверджена Наказом № 737, саме її приписи слід застосувати до спірних правовідносин.
Оскаржені дії (бездіяльність) відповідача порушили звичний спосіб життя позивача, зумовили необхідність докладання додаткових зусиль для його організації. Позивач зазнав психоемоційних переживань і душевних страждань, у нього погіршилися стосунки з навколишніми.
На підставі викладеного просив:
визнати неправомірними дії, бездіяльність відповідача в/ч НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії з незарахування позивача на квартирний облік окремо на підставі наданих у повному обсязі документів та згідно з рапортом від 05 лютого 2018 року, з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення на військовій службі з 4 березня 2018 року;
зобов`язати відповідача в/ч НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії здійснити розгляд рапорту позивача від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік окремо з урахуванням рішення від 11 грудня 2018 року в адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення на військовій службі з 04 березня 2018 року та наданих в повному обсязі документів;
стягнути з відповідача в/ч НОМЕР_1 на його користь відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 5000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанції
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2021 року, яка залишена без змінпостановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії в/ч НОМЕР_2 про визнання неправомірним дій, бездіяльності з не зарахування на квартирний облік та стягнення відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Суди виходили з того, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.Предметом позову у даній справі є визнання неправомірними дій, бездіяльності житлової комісії в\ч НОМЕР_2 , що полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік та зобов`язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік. Вказані правовідносини стосуються права позивача на отримання житла на пільгових умовах, які він одержав внаслідок проходження публічної (військової) служби. Наведені норми законодавства та практика Верховного Суду вказують на те, що такі спори належать до компетенції адміністративних судів.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року скасовано, а справу направлено до Васильківського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.
Суд касаційної інстанції зазначив, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів. Але з огляду на припис частини другої статті 239 КАС України за наявності чинної ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року про закриття провадження в адміністративній справі № 825/1347/18, яку залишив без змін Київський апеляційний адміністративний суд згідно з постановою від 04 червня 2018 року, закриття провадження у справі № 362/643/21 за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України поставило під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Тому вирішення цього спору слід продовжити за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції по суті спору
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2023 року в складі судді Кравченко Л. М., позов задоволено частково. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії окремої в/ч НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік окремо від сім`ї батька (з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення з 04 березня 2018 року на військовій службі та наданих в повному обсязі документів). В іншій частині вимог позову - відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що у спірних правовідносинах, як за Інструкцією, затвердженою Наказом № 737, так і за Інструкцією, затвердженою Наказом № 380, відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова. Але відповідач не надав жодних доказiв розгляду рапорту позивача від 05 лютого 2018 року, а докази, на які посилався відповідач, не спростовують обставин позову щодо неналежного розгляду рапорту позивача від 05 лютого 2018 року, а тому вимога позивача про зобов`язання відповідача в особі житлової комісії розглянути рапорт від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік окремо від сім`ї батька (з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення з 04 березня 2018 року на військовій службі та наданих в повному обсязі документів) підлягає задоволенню.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з огляду на обставини, вказані позивачем щодо спричинення йому відповідачем моральної шкоди та докази такої, суд вважав дану вимогу такою, що не підлягає до задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 рокуапеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) задоволено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про зобов`язання розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік окремо від сім`ї батька (з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення з 04 березня 2018 року на військовій службі та наданих в повному обсязі документів) відмовлено. Понесені військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 362 грн компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційний суд зазначив, що у червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати протокол засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_2 №5 від 20 травня 2019 року та зобов`язати відповідача згідно наданих документів зарахувати його окремо на квартирний облік у відповідності до пункту 2.10 Наказу № 737 та вимог базового житлового законодавства, на підставі яких ця норма виписана в наказі. Свої вимоги обґрунтовував тим, що має права на пільги учасника бойових дій, 05 лютого 2018 року він звернувся з рапортом щодо зарахування його на квартирний облік окремо згідно правової підстави пункту 2.10 наказу Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року, в подальшому він подавав нові рапорти від 23 квітня 2019 року та від 06 травня 2019 року, однак житлова комісія не вирішила питання щодо зарахування його на квартирний облік.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, яке залишене без змінпостановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, (справа №750/6370/19) у задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що рапорт ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року з урахуванням його рапортів від 23 квітня 2019 року та від 06 травня 2019 року було розглянуто, за наслідками чого прийнято обґрунтоване рішення про відмову у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов. Крім того, суд підкреслив, що рапорти від 09 серпня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року фактично стосуються необхідності розгляду рапорту від 05 лютого 2018 року, щодо якого вже було прийнято рішення.
Судовими рішеннями у справі № 750/6370/19 встановлено преюдиційні обставини, зокрема факт розгляду відповідачем рапорту ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року щодо зарахування його на квартирний облік окремо від сім`ї батька, за наслідком якого було прийнято обґрунтоване рішення про відмову у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про недоведеність доводів відповідача щодо вчинення ним дій з розгляду рапорту позивача від 05 лютого 2018 року, а також щодо відсутності доказів його належного розгляду.
Аргументи учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення у цій справі, відповідно зі вчиненням на свій розсуд процесуальних дій згідно вказаних в касаційній скарзі правових норм статей 411, 413 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
у справі № 750/6370/19 Чернігівський окружний адміністративний суд протиправно застосував правовий висновок ЄСПЛ та не взяв до уваги висновок Верховного Суду у справі № 683/2199/18 від 18 грудня 2018 року, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, не дослідив витяги з протоколів засідань житлової комісії № 5 від 20 травня 2019 року;
суд першої інстанції витребував докази щодо розгляду такого рапорта від 05 лютого 2018 року та зробив законний і обґрунтований висновок щодо не розгляду його взагалі;
преюдицію створюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення, а такі дослідження і встановлені факти розгляду відповідачем рапорту від 05 лютого 2018 року в мотивувальних частинах судових рішень першої та апеляційної інстанції у справі № 750/6370/19 відсутні, тому посилання Київського апеляційного суду на частину четверту статті 82 ЦПК України є помилковим;
наразі відсутній правовий висновок щодо фактів зарахування на квартирний облік таких осіб, які перебувають у складі сімей військовослужбовців, що також перебувають на квартирному обліку.
У березні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника Кривоносюк М. А., в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
В обґрунтування відзиву зазначила, що:
неприпустимо ставити під сумнів судове рішення, яке набрало законної сили, а рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року встановлено, що рапорт позивача від 05 лютого 2018 року не відповідає вимогам законодавства України, тому відповідачем було правомірно відмовлено у внесенні позивача до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов;
висновки Верховного Суду, на які позивач посилається в касаційній скарзі, не підлягають до застосування у спірних правовідносинах, оскільки зроблені за інших фактичних обставин.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітні 2024 року матеріали цивільної справи № 362/643/21 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 березня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 748/122/20, від 08 квітня 2020 року у справі № 638/2197/18, від 25 березня 2019 року у справі № 359/2295/17; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 05 лютого 2018 року на підставі пункту 2.10 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України (далі - МО України) від 30 листопада 2011 року № 737 (далі - Наказ № 737 та Інструкція, затверджена Наказом № 737), позивач звернувся до відповідача з рапортом про зарахування на квартирний облік його з сім`єю у складі 1 особи (дружини) і включення у списки на першочергове отримання жилого приміщення як учасника бойових дій.
Позивач був та є військовслужбовцем. 03 березня 2018 року його звільнили з військової служби.
06 червня 2018 року позивачу надіслано лист вих. № 649 за підписом командира в/ч НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 , зі змісту якого командиром було розглянуто звернення позивача від 23 травня 2018 року стосовно постановки на квартирний облік при в/ч НОМЕР_2 та відмовлено позивачу в зв`язку із тим, що він не є військовослужбовцем даної військової частини.
06 лютого 2019 року на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 825/1462/18 за наказом № 9-рс командира військової частини позивача поновили на військовій службі.
06 травня 2019 року позивач звернувся до житлової комісії з рапортом, у якому просив повторно розглянути його первинний рапорт від 05 лютого 2018 року.
20 травня 2019 року житлова комісія згідно з протоколом її засідання № 5 через те, що позивач не надав необхідні документи, відмовила йому у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями.
09 серпня 2019 року на виконання рішення житлової комісії від 20 травня 2019 року № 5 позивач подав новий рапорт, у якому просив надати йому службове житлове приміщення (службову житлову площу) у м. Чернігові з сім`єю у складі 1 особи (дружини). Проте відповідач в усній формі повідомив, що позивач у складі сім`ї свого батька перебував на обліку для отримання житла у постійне користування, а зарахування військовослужбовців на квартирний облік для отримання службового житла регулює наказ МО України від 31 липня 2018 року № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (далі - Наказ № 380 та Інструкція, затверджена Наказом № 380). Тому спір слід вирішувати у судовому порядку.
Позиція Верховного Суду
Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21)).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18).
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
У справі, що переглядається:
звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просиввизнати неправомірними дії, бездіяльність відповідача з не зарахування позивача на квартирний облік окремо на підставі наданих у повному обсязі документів та згідно з рапортом від 05 лютого 2018 року, зобов`язати відповідача здійснити розгляд рапорту позивача від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік окремо з урахуванням рішення від 11 грудня 2018 року в адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення на військовій службі з 04 березня 2018 року та наданих в повному обсязі документів та стягнути з відповідача на його користь відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 5000 грн;
задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав жодних доказiв розгляду рапорту позивача від 05 лютого 2018 року, а докази, на які посилався відповідач, не спростовують обставин позову щодо неналежного розгляду рапорту позивача від 05 лютого 2018 року;
скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволеної позовної вимоги, апеляційний суд виходив з того, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, (справа №750/6370/19) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. При цьому суд виходив з того, що рапорт ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року з урахуванням його рапортів від 23 квітня 2019 року та від 06 травня 2019 року було розглянуто, за наслідками чого прийнято обґрунтоване рішення про відмову у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов. Крім того, суд підкреслив, що рапорти від 09 серпня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року фактично стосуються необхідності розгляду рапорту від 05 лютого 2018 року, щодо якого вже було прийнято рішення, тобто судовими рішеннями у справі № 750/6370/19 встановлено преюдиційні обставини, зокрема факт розгляду відповідачем рапорту ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року щодо зарахування його на квартирний облік окремо від сім`ї батька, за наслідком якого було прийнято обґрунтоване рішення про відмову у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, що спростовує висновки суду першої інстанції про недоведеність доводів відповідача щодо вчинення ним дій з розгляду рапорту позивача від 05 лютого 2018 року, а також щодо відсутності доказів його належного розгляду;
аналіз змісту рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 750/6370/19 свідчить про те, що:
06 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив скасувати з підстав незаконності і нікчемності протокол, що юридично оформлений у формі засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_2 № 5 від 20 травня 2019 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 в особі її житлової комісії згідно наданих документів зарахувати ОСОБА_1 окремо на квартирний облік у відповідності до пункту 2.10 наказу Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року та вимог базового житлового законодавства у порядку розподілу особової квартирної справи, на підставі яких ця правова норма була виписана в цьому наказі;
рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 750/6370/19, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про скасування протоколу та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 750/6370/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі житлової комісії військової частини НОМЕР_2 про скасування протоколу та зобов`язання вчинити дії, повернуто особі, яка її подала;
при розгляді справи № 750/6370/19 суд встановив, що позивачу відповідачем було відмовлено 06 червня 2018 року у поставленні на квартирний облік на підставі рапорту від 05 лютого 2018 року відповідно до пункту 2.10 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, позивач звернувся до суду з даним позовом 06 червня 2019 року, тобто як зазначає сам позивач, його рапорт від 05 лютого 2018 року було розглянуто, та останній з ним не погоджується, разом з тим позивач надав суду в обґрунтування позову нові рапорти від 09 серпня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року, в яких він зазначає, що питання щодо зарахування його на квартирний облік не вирішено, а тому він просить вирішити дане питання на підставі його рапорту від 05 лютого 2018 року;
отже, обставина щодо розгляду рапорту від 05 лютого 2018 року встановлена рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, у якій брали участь ті самі особи, тому не підлягає доказуванню на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України;
за таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що відсутні докази розгляду рапорта позивача від 05 лютого 2018 року, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції та зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з судовим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду у даній справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Оскільки судове рішення підлягає залишенню без змін, то судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Коротенко
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
