Ухвала
06 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 362/643/21
провадження № 61-20374св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 )
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2021 року у складі судді Кравченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 15листопада 2021року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) про визнання неправомірними дій, бездіяльності та стягнення моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що позивач на підставі рішення суду від 11 грудня 2018року у адміністративній справі № 825/1462/18 поновлений на військовій службі з 04 березня 2018 року. Він звернувся з рапортом від 06 травня 2019 року щодо зарахування на квартирний облік згідно попередньо наданого рапорту від 05лютого 2018 року. Позивача не зарахували після надання всіх документів на виконання рішення житлової комісії № 5 від 20 травня 2019 року згідно рапорту від 09 серпня 2019 року.
На думку позивача, відповідачем порушено вимоги пункту 2.10 наказу МОУ № 737 від 30 листопада 2011 року, знехтувані фактичні підстави, які підтверджують перебування позивача з 23 березня 1999 року на квартирному обліку у складі сім`ї батька, яка забезпечується житлом до раніше встановленого законодавством порядку, передбаченому пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 24червня 2004 року № 1865-IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто вимогою попередньої редакції статті 12 цього спеціального Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» № 2011-ХII1 травня 1993року (чинним на час виникнення спірних правовідносин, а саме, зарахування позивача у склад сім`ї батька на квартирний облік), згідно якої військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою.
З огляду на норми законодавства позивач має законне право отримати житло самостійно окремо, адже відповідно до приписів статті 64 Житлового кодексу УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами.
Після поновлення на військовій службі, позивач повторно зібрав та надав на вимогу командування військової частини НОМЕР_2 (м. Чернігів), яка за підпорядкованість входить до складу військової частини НОМЕР_1 (м. Васильків), до наявних вже документів, які були подані ще у 2018 році, всі необхідні документи щодо зарахування на квартирний облік окремо.
У зв`язку з протиправною поведінкою відповідача позивач зазнав моральну шкоду. Було порушено звичайний спосіб його життя, він мав докладати додаткових зусиль для його організації, витрачати на це свій час та грошові кошти на оплату правової допомоги, поїздок до суду, що в свою чергу спричинило психоемоційні переживання, хвилювання, нервування, погіршення стосунків з оточуючими людьми, душевні страждання.
Позивач просив:
визнати неправомірними дії, бездіяльність відповідача в особі житлової комісії окремої в/ч НОМЕР_2 з не зарахування його на квартирний облік окремо на підставі наданих в повному обсязі документів та згідно рапорту від 05 серпня 2018 року з урахуванням рішення суду від 11 грудня 2018 року у адміністративній справі №825/1462/18 про поновлення на військовій службі з 04 березня 2018 року;
зобов`язати відповідача здійснити розгляд його рапорту від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік окремо з урахуванням рішення суду від 11грудня 2018 року у адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення на військовій службі з 04 березня 2018 року та наданих в повному обсязі документів;
стягнути з відповідача на його користь у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про визнання неправомірним дій, бездіяльності з не зарахування на квартирний облік та стягнення відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених положеннями пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що аналогічна справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже перебувала у провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2021року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про визнання неправомірними дій та бездіяльності, відшкодування моральної шкоди скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір у даній справі стосується проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме - гарантувала право військовослужбовцям на поліпшення житлових умов шляхом отримання жилого приміщення, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, у випадку, коли заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі саме з цих підстав, а не з будь-яких інших, що встановлені положеннями вказаної статті. Тобто, відмовивши у відкритті провадження у справі саме з підстав пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції не встановив правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та, як наслідок, порушив норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2021 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 15листопада 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії в/ч НОМЕР_2 про визнання неправомірним дій, бездіяльності з не зарахування на квартирний облік та відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що дана справа розгляду в порядку цивільного судочинства не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що предметом позову у даній справі є визнання неправомірними дій, бездіяльності житлової комісії в/ч НОМЕР_2 , що полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік та зобов`язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05 лютого 2018року про зарахування на квартирний облік. А отже, вказані правовідносини стосуються права позивача на отримання житла на пільгових умовах, які він одержав внаслідок проходження публічної (військової) служби. Норми законодавства та практика Верховного Суду вказує на те, що такі спори належать до компетенції адміністративних судів.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15листопада 2021 року, ухвалити нове судове рішення, яким направити цивільну справу для продовження розгляду Васильківським міжрайонним судом Київської області в порядку цивільної юрисдикції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення є незаконними, необґрунтованими в силу невідповідності висновків судів дійсним фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, ухвалені з порушенням норм процесуального права та вимог основоположного принципу правосуддя законності та засад верховенства права, принципу рівності всіх перед законом і судом та невідворотності дії нормативних актів у часі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29вересня 2020року у справі №712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) виклала висновок щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію, відступила від висновку, сформульованому у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №806/104/16, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства. Означені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг). Відтак, тільки спори про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг) слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. На всі інші спори поширюється цивільна юрисдикція і давати будь-які тлумачення з цього приводу інші судові інстанції не мають жодних законних підстав, окрім Великої Палати Верховного Суду. Щодо цієї справи аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10березня 2021 року у справі № 127/15109/21 та від 24 вересня 2021 року у справі № 748/303/20. Зазначена у постанові апеляційного суду справа №712/2387/20 дійсно відповідає позовним вимогам справи № 712/5476/19. Верховним Судом до неї було вірно застосовані висновки щодо скасування ухвалених у ній попередніх судових рішень. Зазначена ж мета отримання житла є передчасною позовною вимогою і не є взагалі предметом цього позову.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 362/643/21, витребувано справу з суду першої інстанції.
У січні 2022 року матеріали цивільної справи № 362/643/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
На підставі частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_1 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, виключних випадків, за яких справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, не встановлено.
Керуючись частиною шостою статті 403, частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу № 362/643/21передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухваласуду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
