Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 січня 2025 року
у справі № 362/643/21[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо неприпустимості створення передумов для виникнення «колізії» судових рішень
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини про визнання неправомірним дій, бездіяльності з незарахування на квартирний облік та відшкодування моральної шкоди.
Справа переглядалась судами неодноразово.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Зобов`язано військову частину в особі житлової комісії окремої в/ч НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік окремо від сім`ї батька (з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення з 04 березня 2018 року на військовій службі та наданих в повному обсязі документів). В іншій частині вимог позову - відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини про зобов`язання розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік окремо від сім`ї батька (з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення з 04 березня 2018 року на військовій службі та наданих в повному обсязі документів) відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п'ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивним і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
У цій справі обставина щодо розгляду рапорту від 05 лютого 2018 року встановлена рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, у якій брали участь ті самі особи, тому не підлягає доказуванню на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України.
За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що відсутні докази розгляду рапорта позивача від 05 лютого 2018 року, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції та зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
ВИСНОВКИ: правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: преюдиція судових рішень, житлові спори, підстави звільнення від доказування
