Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 480/4146/20
адміністративне провадження № К/990/18273/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюк Я.О., Бучик А.Ю., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС», третя особа - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду у складі судді Кравченка Є.Д. від 16 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Мельнікової Л.В., Курило Л.В., Бегунца А.О. від 2 квітня 2024 року,
УСТАНОВИВ:
ВСТУП
Чинним законодавством передбачено і розмежовано (за підставами та порядком) процедури вилучення і примусового відчуження земельних ділянок.
Спір у справі, що розглядається, виник виключно щодо вилучення земельної ділянки комунальної власності з постійного користування та викупу розташованого на ній об`єкту нерухомого майна для суспільних або інших потреб й жодним чином не стосується суспільних відносин, пов`язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Рішення про одночасне вилучення земельної ділянки комунальної власності з постійного користування та про примусове відчуження об`єкту нерухомості у спірних правовідносинах не приймалось. Норми Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» таких правовідносин не врегульовують і застосуванню під час вирішення спору у справі, що розглядається, не підлягають.
I. ІСТОРІЯ СПРАВИ
I.I Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2020 року Сумська міська рада (далі також Міськрада, позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» (далі також Товариство, ТОВ «СЕНС», відповідач), третя особа - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі також Департамент), у якому просила:
- припинити право постійного користування Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНС» земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 7а, загальною площею 1,4808 га (за державним актом на право постійного користування землею серія І-СМ № б002666 площею 1,48 га); категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; вид цільового використання: для платної, критої, автомобільної стоянки; кадастровий номер: 5910136300:01:008:0107, шляхом вилучення на користь Сумської міської ради для суспільних потреб, пов`язаних з реалізацією положень Генерального плану міста Суми, Плану зонування території м. Суми, Детального плану території щодо комплексної забудови території між вулицею Харківською, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми (мікрорайон «Еспланада»), з метою будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку;
- зобов`язати ТОВ «СЕНС» звільнити земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 7а, загальною площею 1,4808 га (за державним актом на право постійного користування землею серія І-СМ № 002666 площею 1,48 га); категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; вид цільового використання: для платної, критої, автомобільної стоянки; кадастровий номер: 5910136300:01:008:0107, та повернути її Сумській міській раді (далі також спірна земельна ділянка).
2. В обґрунтуванні підстав позову та зазначених у ньому вимог Міськрада наводила аргументи про те, що позивачем було прийнято рішення щодо вилучення вищевказаної земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні Товариства, та про викуп розташованих на ній об`єктів нерухомого майна.
3. Прийняття такого рішення у спірних відносинах обумовлювалось необхідністю реалізації положень містобудівної документації щодо комплексної забудови території міста з метою будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, потреба в яких відповідає інтересам Сумської міської об`єднаної територіальної громади та не може бути забезпечена за рахунок інших територій.
4. Позивач також зазначав, що Товариство було обізнане про намір Міськради щодо будівництва у подальшому на спірній земельній ділянці еспланади, оскільки це було відображено у рішенні про надання вказаної земельної ділянки у постійне користування відповідачу й становило одну з умов передання цієї землі у користування.
5. Посилаючись на те, що Товариство своєї згоди на вилучення спірної земельної ділянки та викуп розташованих на ній об`єктів нерухомого майна не надало, Міськрада звернулась до суду з цим позовом на підставі положень частини десятої статті 149 Земельного Кодексу України у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин.
I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
7. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що об`єкти нерухомого майна, які перебувають у приватній власності Товариства та розташовані на спірній земельній ділянці, належним чином позначені у відповідній містобудівній документації, зокрема у її графічній частині, тому будь-яке планування її забудови має здійснюватися з урахуванням наявних на ній об`єктів, у тому числі й з урахуванням наявної автостоянки, яка належить ТОВ «СЕНС».
8. Окрім того у оскаржених судових рішеннях зазначено, що аналіз доданого до заяви графічного зображення викопіювання з Генерального плану м. Суми у існуючому вигляді не дає можливості ідентифікувати приналежність спірної земельної ділянки до громадської забудови та зелених насаджень загального користування, як стверджує позивач.
9. Суди попередніх інстанцій також зазначали, що позивачем не мотивовано того, в чому саме полягає загальнодержавний інтерес, який обумовлює необхідність примусового вилучення земельної ділянки, а сам по собі намір будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, не свідчить про наявність такого інтересу. До того ж, обставини стосовно того, що вказане Міськрадою будівництво фактично буде здійснюватися, належними доказами у встановленому процесуальним законом порядку не доведені.
I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Сенс» користується на праві постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Суми, просп. Михайла Лушпи, 7 а , загальною площею 1,48 га, кадастровий номер 5910136300:01:008:0107 на підставі додатку № 4 до рішення міськвиконкому від 18 лютого 1993 року № 90 «Про надання земельних ділянок» та державного акта від 12 березня 1997 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 151.
12. Згідно із державним актом земельна ділянка виділена для критої автомобільної стоянки. Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, вид використання - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
13. Право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
14. На спірній земельній ділянці позивачем збудовано автомобільну стоянку та в 2015 році зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.
15. 19 серпня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ТОВ «Сенс» на вказаний об`єкт нерухомого майна «Адмінбудівля, гараж та крита автостоянка» по просп. М. Лушпи, 7а в м. Суми.
16. У подальшому на підставі наказу Міністерства юстиції України «Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 2 січня 2020 року № 23/5 прийнято рішення № 50568257 про скасування державної реєстрації об`єкта нерухомого майна: адмінбудівля, гараж та крита автостоянка, що розташований: Сумська область, м. Суми, проспект Лушпи Михайла, буд. 7а, кадастровий номер земельної ділянки 5910136300:01:008:0107 за суб`єктом ТОВ «Сенс»
17. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року у справі № 480/379/20 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 2 січня 2020 року № 23/5, у зв`язку з чим 12 квітня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ТОВ «Сенс» на вказаний об`єкт нерухомого майна «Адмінбудівля, гараж та крита автостоянка» по просп. М. Лушпи, 7а в м. Суми.
18. 24 грудня 2019 року на сесії Сумської міської ради прийнято рішення № 6238 - МР «Про вилучення земельної ділянки по проспекту М. Лушпи, 7а у м. Суми, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ «Сенс» , відповідно до якого Сумська міська рада вирішила:
1. Вилучити земельну ділянку площею 1,4808 га по проспекту Михайла Лушпи, 7а у м. Суми, кадастровий номер 5910136300:01:008:0107, цільове призначення - для будівництва та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ «Сенс» згідно з Державним актом на право постійного користування землею 1-СМ № 002666 від 12.03.1997 року, для суспільних потреб, а саме: для будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку.
2. Викупити для суспільних потреб (будівництво дороги та бульвару з майданчиками відпочинку) об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 7а на зазначеній у пункті 1 рішення земельній ділянці та перебувають у власності ТОВ «Сенс» (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 33064509 від 19.08.2019 року), а саме: адмінбудівлю, гараж та криту автостоянку загальною площею 106,7 кв.м. Орієнтовна викупна ціна п`ятсот тисяч гривень.
3.Фінансування витрат, пов`язаних з виконанням цього рішення, здійснити за рахунок коштів місцевого бюджету та визнати головним розпорядником бюджетних коштів департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.
4. Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради ( Клименко Ю.М. ) підготувати та надати бюджетний запит до проекту бюджету Сумської міської об`єднаної територіальної громади на 2020 рік для забезпечення фінансування заходів щодо викупу Об`єктів для суспільних потреб.
5. Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради:
5.1. У п`ятиденний строк з дати прийняття рішення письмово в установленому законодавством порядку повідомити товариство з обмеженою відповідальністю «Сенс» про прийняття цього рішення, в якому запропонувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сенс» у місячний строк повідомити про надання згоди або відмову на вилучення земельної ділянки та проведення переговорів щодо умов викупу Об`єктів.
5.2. У разі надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Сенс» зазначеної в підпункті 5.1 пункту 5 рішення згоди вжити заходів щодо визначення вартості Об`єктів та збитків, завданих власнику внаслідок їх викупу, представляти інтереси Сумської міської ради при проведенні переговорів щодо викупу Об`єктів, укласти договір купівлі-продажу Об`єктів та вчинити дії щодо державної реєстрації припинення права постійного користування земельною ділянкою, зазначеною в пункті 1 рішення.
6. У разі відмови товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» у наданні зазначеної в підпункті 5.1 пункту 5 рішення згоди правовому управлінню Сумської міської ради спільно з департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернутися до суду від імені Сумської міської ради з позовом про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності об`єктів та припинення права постійного користування земельною ділянкою, вказаною в пункті 1 рішення.
19. Копія зазначеного рішення направлена позивачу Департаментом ресурсних платежів Сумської міської ради разом з повідомленням про вилучення земельної ділянки від 2 січня 2020 року. В повідомленні також запропоновано ТОВ «Сенс» письмово повідомити про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмови від такого викупу.
20. Листом від 30 січня 2020 року ТОВ «Сенс» повідомило Департамент ресурсних платежів Сумської міської ради про те, що не погоджується із вилученням вказаної земельної ділянки та відмовляється від викупу об`єктів нерухомості, які на ній розташовані.
21. Незгода відповідача з рішенням про вилучення земельної ділянки стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
22. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
23. Вказану підставу мотивує тим, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо одночасного застосування статті 141, частин першої - третьої, десятої статті 149 Земельного Кодексу України, які передбачають припинення постійного користування земельних ділянок комунальної власності та статей 4, 7, 12, 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».
24. Скаржник зазначає, що Верховним Судом не сформовано висновку у правовідносинах, коли адміністративний орган прийняв рішення про одночасне вилучення земельної ділянки комунальної власності з постійного користування та про примусове відчуження об`єкту нерухомості, процедура яких врегульована абсолютно різними правовими актами.
25. Усі учасники справи є зареєстрованими користувачами підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якої забезпечено надсилання матеріалів касаційної скарги та ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі, що розглядається.
26. Відповідно до наявної у автоматизованій системі документообігу Суду інформації, усі вищезгадані документи були отримані сторонами у справі та третьою особою, їх представниками.
27. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що однак, за приписами частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
28. Відповідно до пункту «г» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
29. Пунктом б) частини першої статті 141 цього ж Кодексу визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
30. Згідно з частинами першою - третьою, десятою статті 149 Земельного кодексу України, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, яка встановлює порядок вилучення земельних ділянок, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
31. За правилами абзацу третього частини другої статті 2 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі вилучення (викупу) земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у державній та/або комунальній власності.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
32. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
33. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів касаційної скарги, які зумовили відкриття касаційного провадження у справі, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання ними норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, Верховний Суд виходить з такого.
35. Насамперед Верховний Суд підкреслює, що ця справа вже неодноразово розглядалась судами, у тому числі й касаційної інстанції.
36. Під час розгляду цієї справи, який передував ухваленню рішення суду першої інстанції по суті спору, щодо якого наразі подану касаційну скаргу, поставали питання про категорію справи та характер спору, її предметну та територіальну підсудність.
37. Постановою Верховного Суду від 26 серпня 2021 року, прийнятою у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі, що розглядається (адміністративне провадження № А/9901/28/21), чітко визначено, що спір у цій справі виник у сфері публічно - правових відносин, підсудний окружному адміністративному суду й стосується саме вилучення земельної ділянки комунальної форми власності у випадках, передбачених Земельним кодексом України (для суспільних та інших потреб), викупу розташованих на ній об`єктів для вказаних потреб.
38. У вищевказаній постанові Верховний Суд акцентував увагу на тому, що порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування врегульовано саме статтею 149 Земельного кодексу України, тоді як суспільні відносини, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, врегульовані нормами Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».
39. Таким чином Верховний Суд у своїй постанові від 26 серпня 2021 року у справі № 480/4146/20, яка наразі розглядається, тобто у цьому самому спорі, констатував, що чинним законодавством передбачено і розмежовано (за підставами та порядком) процедури вилучення і примусового відчуження земельних ділянок.
40. У контексті такої правозастосовчої практики Верховного Суду колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на нормах абзацу третього частини другої статті 2 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», згідно з якими дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі вилучення (викупу) земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у державній та/або комунальній власності.
41. Тож спірні у цій справі правовідносини нормами вищезгаданого Закону не регламентовані.
42. При цьому, згідно з висновками щодо застосування норм права, викладеними у наведеній вище постанові Верховного Суду, пунктом 8 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до юрисдикції адміністративних судів належать і спори щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності і спори щодо примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
43. Водночас стаття 267 цього Кодексу визначає особливості розгляду лише для справ за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
44. Отже спір у справі, яка розглядається, повинен вирішуватися за загальними правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, без урахування норм статті 267 цього Кодексу, які на розгляд справ означеної категорії свою дію не поширюють, у тому числі стосовно підсудності справи відповідним апеляційним адміністративним судам.
45. Вищевикладене дає Верховному Суду підстави для висновку, що позовні вимоги про вилучення земельних ділянок комунальної власності для суспільних чи інших потреб та викуп майна, яке на них розташовано, не можуть бути об`єднані в одному провадження з вимогами про примусове відчуження земельних ділянок та об`єктів, які на них розміщенні для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, оскільки такі вимоги можуть бути заявлені щодо земельних ділянок різної форми власності та підсудні різним судам, розглядаються за іншими процедурами.
46. Заявлення таких вимог в одному провадженні є порушенням правил об`єднання позовних вимог і тягне за собою повернення позовної заяви особі, яка її подала. Тобто такий позов апріорі не може бути розглянуто судом в одному провадженні, інакше це буде порушенням норм процесуального права.
47. Встановлені ж у справі, яка розглядається, обставини, не підтверджують наведених у касаційній скарзі аргументів про те, що цей спір одночасно є спором про вилучення земельної ділянки комунальної власності з постійного користування та про примусове відчуження об`єкту нерухомості.
48. Зміст прийнятого Міськрадою рішення від 24 грудня 2019 року № 6238 - МР засвідчує, що ним зачіпались питання виключно стосовно вилучення земельної ділянки комунальної форми власності, якою на праві постійного користування користується Товариство, та викупу об`єктів нерухомого майна, які на ній розташовані.
49. Тобто правовідносини, у яких виник спір у справі, що розглядається, жодним чином не стосуються суспільних відносин, врегульованих Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Норми вказаного Закону спірних правовідносин не врегульовують. Вони регламентовані насамперед нормами Земельного кодексу України, зокрема його статтями 12, 141, 149 та 150.
50. Верховний Суд зауважує, що вищезазначені норми права наведені у цій постанові та застосовані судами у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, однак за час розгляду й вирішення справи у судах попередніх інстанцій стаття 149 Земельного кодексу України зазнавала неодноразових змін, зокрема викладалась у іншій редакції.
51. Станом на дату ухвалення у цій справі остаточного судового рішення по суті спору та здійснення її касаційного розгляду норми частини другої статті 149 Земельного кодексу України, передбачають, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
52. Тобто, внаслідок змін у законодавстві норми частини десятої статті 149 Земельного кодексу України, які передбачали, що у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки це питання вирішується в судовому порядку, без суттєвої зміни їх змісту, були включені до частини другої вказаної статті, а її частина десята була виключена.
53. А враховуючи те, що спір у цій справі не охоплює питань, пов`язаних саме з примусовим відчуженням земельних ділянок та розташованого на них нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, Верховний Суд не може сформувати висновок щодо застосування статті 141, частини першої-третьої, десятої статті 149 Земельного Кодексу України, які передбачають припинення постійного користування земельних ділянок комунальної власності, та статей 4, 7, 12, 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», у правовідносинах, коли адміністративний орган прийняв рішення про одночасне вилучення земельної ділянки комунальної власності з постійного користування та про примусове відчуження об`єкту нерухомості.
54. Таких правовідносин у справі, що розглядається, не виникло й у цьому випадку норми Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» застосуванню не підлягають.
55. З цих підстав Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій, вирішивши цей спір по суті із застосуванням до спірних правовідносин, зокрема норм статей 141 та 149 Земельного кодексу України, не допустили порушення норм процесуального права, які могли б потягнути за собою незаконність ухвалених ними судових рішень та їх скасування.
56. У зв`язку з вищевикладеним Верховний Суд висновує, що подана Міськрадою касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
57. Доводи стосовно висновків судів попередніх інстанцій, висловлених ними по суті спору, як і доводи щодо неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права в цій частині не слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, тож Верховний Суд, діючи в межах повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінки їм не надає.
58. Водночас колегія суддів зауважує, що Сумська міська рада, яка за своїм конституційно - правовим статусом є представницьким органом місцевого самоврядування та діє в інтересах і від імені територіальної громади, не позбавлена можливості у подальшому, за існування обставин, які б підтверджували реальну наявність суспільних чи інших потреб, що можуть бути задоволені лише за рахунок спірної земельної ділянки, ініціювати у порядку, встановленому законом вирішення питання щодо вилучення земельної ділянки у разі незгоди з цим землекористувача.
V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
59. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
60. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
61. Провівши касаційний розгляд справи у межах доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, та повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які могли б зумовлювати скасування оскаржених у цій справі судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги - не вбачає.
62. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
А.Ю. Бучик
