Єдиний державний реєстр судових рішень
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 травня 2023 року Справа № 480/4146/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченка Є.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Сізової К.О.,
представників позивача - Харченка О.О., Чайченка О.В.,
представника відповідача - Турченка С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4146/20 за позовом Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс", третя особа - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Сумського окружного адміністративного суду звернулася Сумська міська рада із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс", третя особа - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, і просить суд:
- припинити право постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 7а; загальною площею 1,4808 га (за державним актом на право постійного користування землею серія І-СМ №002666 площею 1,48 га); категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; вид цільового використання: для платної, критої, автомобільної стоянки; кадастровий номер: 5910136300:01:008:0107, шляхом вилучення на користь Сумської міської ради для суспільних потреб, пов`язаних з реалізацією положень Генерального плану міста Суми, Плану зонування території м. Суми, Детального плану території щодо комплексної забудови території між вулицею Харківською, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми (мікрорайон «Еспланада»), з метою будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку;
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс" звільнити земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 7а; загальною площею 1,4808 га (за державним актом на право постійного користування землею серія І-СМ № 002666 площею 1,48 га); категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; вид цільового використання: для платної, критої, автомобільної стоянки; кадастровий номер: 5910136300:01:008:0107, та повернути її Сумській міській раді.
Позовні вимоги мотивовані тим, 24.12.2019 Сумською міською радою прийнято рішення № 6238-МР "Про вилучення земельної ділянки по проспекту М. Лушпи, 7а у м.Суми", яка перебуває у постійному користуванні ТОВ Сенс та викуп розташованих на ній об`єктів нерухомого майна для даних потреб.
Відмова ТОВ "Сенс" від вилучення вищевказаної земельної ділянки, висловлена у повідомленні, стала підставою зверненя позивача до суду, враховуючи приписи ч. 10 ст. 149 Земельного Кодексу України.
Позивач вказує, що прийняття рішення про вилучення земельної ділянки зумовлене необхідністю реалізації положень містобудівної документації щодо комплексної забудови території між вулицею Харківською, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м.Суми (мікрорайон «Еспланада») з метою будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, потреба в яких відповідає інтересам Сумської міської об`єднаної територіальної громади та не може бути забезпечена за рахунок інших територій.
Також, позивач зазначає, що відповідно до Генерального плану м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР, територія, де знаходиться спірна земельна ділянка, відноситься до громадської забудови та зелених насаджень загального користування. Водночас, на переконання позивача, ані територія атостоянки ТОВ «Сенс», ані сама автостоянка, як об`єкт приватної власності, на «Основному кресленні» Генерального плану м. Суми не відображені. Так само, відносно ТОВ «Сенс» на «Схемі проектних планувальних обмежень» відсутні позначення обмежень для території автостоянки ТОВ «Сенс»; на «Схемі громадського транспорту» та «Схемі магістралей внутрішнього та зовнішнього транспорту» територія автостоянки ТОВ «Сенс» відсутня.
Вказує, що рішенням про надання земельної ділянки у користування ТОВ «Сенс» було передбачено надання вищевказаної земельної ділянки на умові подальшого будівництва еспланади в межах відведеної ділянки.
Оскільки реалізувати визначені рішенням суспільні потреби - будівництво дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, які передбачені діючою містобудівною документацією, на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні ТОВ «Сенс», Сумська міська рада може лише маючи у фактичному використанні відповідну земельну ділянку, просить позов задовольнити.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що заявлені вимоги не включають вимогу про викуп об`єкта нерухомого майна відповідача, розташованого на спірній земельній ділянці. На переконання відповідача, задоволення позовних вимог про вилучення земельної ділянки матиме наслідком безпідставне, незаконне втручання у право власності ТОВ "Сенс".
Щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки містобудівній документації зауважує, що розміщення автомобільної стоянки на відведеній ТОВ «Сенс» земельній ділянці передбачено містобудівною документацією, а саме:
- Генеральним планом м. Суми на Схемі проектних планувальних обмежень, Схемі магістралей внутрішнього та зовнішнього транспорту, Схемі громадського транспорту, затвердженими рішенням Сумської міської ради від 19 грудня 2012 року № 1943-МР "Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 № 139-МР";
- Планом зонування м. Суми: на Схемі планувальних обмежень, що передбачена Планом зонування території міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від06 березня 2013 року № 2180-МР "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Суми", де розташування автомобільної стоянки позначено як планувальне обмеження (умовним кодом 292. що позначає «Автостоянка»).
Таким чином, дійсні наміри та правові підстави для будівництва вказаних в рішенні про вилучення земельної ділянки - дороги та бульвару з майданчиками для відпочинку, не підтверджені належними доказами, зокрема відповідною містобудівною документацією.
Також, на переконання відповідача, суспільна необхідність вилучення земельної ділянки та будівництво зазначених в рішенні об`єктів саме в межах земельної ділянки ТОВ "Сенс", не доведена позивачем належними доказами.
У поясненнях третьої особи представник зазначив, що прийняття рішення про вилучення земельної ділянки, зумовлене необхідністю реалізації положень містобудівної документації щодо комплексної забудови території між вулицею Харківською, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми (мікрорайон "Еспланада") з метою будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, потреба в яких відповідає інтересам Сумської міської об`єднаної територіальної громади та не може бути забезпечена за рахунок інших територій.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 матеріали адміністративної справи № 480/4146/20 за позовом Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс", третя особа - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії передано на розгляд Другого апеляційного адміністративного суду за підсудністю.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 провадження у справі № 480/4146/20 за позовом Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс", третя особа Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії - закрито. Роз`яснено позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Постановою Верховного Суду від 26.08.2021 ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 скасовано, а справу направлено для розгляду за встановленою підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.
01.09.2021 адміністративна справа № 480/4146/20 надійшла до Сумського окружного адміністративного суду та за результатами автоматичного розподілу передана у провадження судді Соп`яненка О.В.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 задоволено заяву про самовідвід судді Соп`яненка О.В. у адміністративній справі за позовом Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" третя особа Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії.
09.09.2021 адміністративна справа № 480/4146/20 за результатами повторного автоматизованого розподілу передана у провадження судді Кравченка Є.Д.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 справа№480/4146/20 прийнята до провадження, призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
18.11.2021 представник позивача подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до моменту розгляду справи № 480/379/20 у Верховному суді.
Ухвалою суду від 23.11.2023 у задоволенні клопотання Сумської міської ради про зупинення провадження по справі № 480/4146/20 за позовом Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс", третя особа - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.
Ухвалою суду від 23.11.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
09.12.2021 представник позивача подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 920/1306/21.
09.12.2021 ухвалою Сумського окружного адміністративного суду зупинено провадження по справі № 480/4146/20 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 920/1306/21.
Постановою Другого апеляційного суду від 24.01.2023 ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 по справі № 480/4146/20 за позовом Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс", третя особа - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії скасовано з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 справа №480/4146/20 прийнята до провадження, призначена до розгляду по суті у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 22.03.2023 у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги відкладено розгляд справи до 11 квітня 2023 року.
Ухвалою суду від 11.04.2023, занесеною в протокол судового засідання, відкладено розгляд справи до 25 квітня 2023 року.
Ухвалою суду від 25.04.2023, занесеною в протокол судового засідання, оголошено перерву для надання додаткових доказів по справі до 10 травня 2023 року.
Ухвалою суду від 10.05.2023, занесеною в протокол судового засідання, відкладено розгляд справи до 16 травня 2023 року.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача заперечував проти позовних з підстав, викладених у відзиві, та просив суд відмовити у задоволенні вимог.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Сенс» користується на праві постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Суми, просп. Михайла Лушпи, 7 а, загальною площею 1,48 га, кадастровий номер 5910136300:01:008:0107 на підставі додатку № 4 до рішення міськвиконкому від 18.02.1993 № 90 «Про надання земельних ділянок» та державного акта від 12.03.1997, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 151 (а.с. 33 - 37, т.1).
Згідно із державним актом земельна ділянка виділена для критої автомобільної стоянки. Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, вид використання - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
Право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 41, т.1).
На спірній земельній ділянці позивачем збудовано автомобільну стоянку та в 2015році зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (а.с.132-134, т.1). 19.08.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ТОВ «Сенс» на вказаний об`єкт нерухомого майна «Адмінбудівля, гараж та крита автостоянка» по просп. М. Лушпи, 7а в м. Суми (а.с. 40, т.1).
У подальшому на підставі наказу Міністерства юстиції України "Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 02.01.2020 № 23/5 прийнято рішення № 50568257 про скасування державної реєстрації об`єкта нерухомого майна: адмінбудівля, гараж та крита автостоянка, що розташований: Сумська область, м. Суми, проспект Лушпи Михайла, буд. 7а, кадастровий номер земельної ділянки 5910136300:01:008:0107 за суб`єктом ТОВ "Сенс" (а.с.40-41, т.1), проте постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 480/379/20 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від02.01.2020 № 23/5 (а.с.199-202, т.2). У зв`язку з чим 12.04.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ТОВ«Сенс» на вказаний об`єкт нерухомого майна «Адмінбудівля, гараж та крита автостоянка» по просп. М. Лушпи, 7а в м.Суми (а.с. 198, т.2).
24.12.2019 на сесії Сумської міської ради прийнято рішення № 6238 - МР «Про вилучення земельної ділянки по проспекту М. Лушпи, 7а у м. Суми, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ «Сенс» , відповідно до якого Сумська міська рада вирішила:
1. Вилучити земельну ділянку площею 1,4808 га по проспекту Михайла Лушпи, 7а у м.Суми, кадастровий номер 5910136300:01:008:0107, цільове призначення - для будівництва та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ «Сенс» згідно з Державним актом на право постійного користування землею 1-СМ № 002666 від 12.03.1997 року, для суспільних потреб, а саме: для будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку.
2. Викупити для суспільних потреб (будівництво дороги та бульвару з майданчиками відпочинку) об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 7а на зазначеній у пункті 1 рішення земельній ділянці та перебувають у власності ТОВ «Сенс» (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 33064509 від 19.08.2019 року), а саме: адмінбудівлю, гараж та криту автостоянку загальною площею 106,7 кв.м. Орієнтовна викупна ціна п`ятсот тисяч гривень.
3.Фінансування витрат, пов`язаних з виконанням цього рішення, здійснити за рахунок коштів місцевого бюджету та визнати головним розпорядником бюджетних коштів департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.
4. Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (Клименко Ю.М.) підготувати та надати бюджетний запит до проекту бюджету Сумської міської об`єднаної територіальної громади на 2020 рік для забезпечення фінансування заходів щодо викупу Об`єктів для суспільних потреб.
5. Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради:
5.1. У п`ятиденний строк з дати прийняття рішення письмово в установленому законодавством порядку повідомити товариство з обмеженою відповідальністю «Сенс» про прийняття цього рішення, в якому запропонувати товариству з обмеженою відповідальністю «Сенс» у місячний строк повідомити про надання згоди або відмову на вилучення земельної ділянки та проведення переговорів щодо умов викупу Об`єктів.
5.2. У разі надання товариству з обмеженою відповідальністю «Сенс» зазначеної в підпункті 5.1 пункту 5 рішення згоди вжити заходів щодо визначення вартості Об`єктів та збитків, завданих власнику внаслідок їх викупу, представляти інтереси Сумської міської ради при проведенні переговорів щодо викупу Об`єктів, укласти договір купівлі-продажу Об`єктів та вчинити дії щодо державної реєстрації припинення права постійного користування земельною ділянкою, зазначеною в пункті 1 рішення.
6. У разі відмови товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» у наданні зазначеної в підпункті 5.1 пункту 5 рішення згоди правовому управлінню Сумської міської ради спільно з департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернутися до суду від імені Сумської міської ради з позовом про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності Об`єктів та припинення права постійного користування земельною ділянкою, вказаною в пункті 1 рішення (а.с. 42, т.1).
Копія зазначеного рішення направлена позивачу Департаментом ресурсних платежів Сумської міської ради разом з повідомленням про вилучення земельної ділянки від02.01.2020. В повідомлення також запропоновано ТОВ «Сенс» письмово повідомити про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмови від такого викупу (а.с. 43 т.1).
Листом від 30.01.2020 ТОВ «Сенс» повідомило Департамент ресурсних платежів Сумської міської ради про те, що не погоджується із вилученням вказаної земельної ділянки та відмовляється від викупу об`єктів нерухомості, які на ній розташовані (а.с. 45, т.1).
Незгода відповідача з рішенням про вилучення земельної ділянки стала підставою для звернення позивача до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, зазначеним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно приписів ст. ст. 141, 149 Земельного кодексу України (далі ЗК України) вилучення земельної ділянки є підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою.
Порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування врегульовано статтею 149 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст.149 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Аналіз вищенаведених норм у контексті данної справи дає підстави стверджувати, що земельна ділянка, яка перебуває у комунальній власності та надана суб`єкту на праві користування, може бути вилучена за згодою користувача на підставі рішення органу місцевого самоврядування для суспільних та інших потреб.
Документом, який підтверджує намір вилучити земельну ділянку у землекористувача, є рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Цим рішення ініціюється процедура вилучення земельної ділянки для суспільних потреб, а також зазначаються межі та площа земельної ділянки, яку необхідно вилучити, суспільні потреби для котрих ця ділянка повинна бути вилучена та всі умови такого вилучення. У випадку надання землекористувачем згоди на вилучення земельної ділянки, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування приймають рішення, котрим безпосередньо вилучають земельну ділянку з користування та відшкодовують землекористувачу збитки, пов`язані із вилученням земельної ділянки. Вказане рішення слугує підставою для припинення права постійного користування. У випадку наявності заперечень, щодо вилучення земельної ділянки чи ненадання землекористувачем безумовної згоди на таке вилучення, вказане питання вирішується в судовому порядку шляхом подання відповідного позову до суду (при цьому прийняття будь-яких рішень щодо примусового вилучення чи звернення до суду не вимагається). У випадку задоволення позову, рішення суду є документом, який слугує підставою для припинення права постійного користування. Особа, земельну ділянку котрої було вилучено, не позбавлена права після набрання рішенням суду законної сили звернутися із вимогою щодо відшкодування їй збитків.
У той же час, правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності врегульовано Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 № 1559-VI (далі - Закон № 1559-VI на час виникнення спірних правовідносин).
Абзацом 2 частини другої статті 2 Закону № 1559-VI встановлено, що дія цього Закону, зокрема, не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі вилучення (викупу) земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у державній та/або комунальній власності.
Відповідно до статті 1 Закону № 1559-VI, примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку; суспільна потреба - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 4 цього Закону № 1559-VI також визначено, що примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.
Приписами статті 7 Закону № 1559-VI встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб:
забезпечення національної безпеки і оборони;
будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації;
розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
розміщення та обслуговування об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин;
будівництво захисних гідротехнічних споруд;
будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;
створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ;
розташування об`єктів природно-заповідного фонду.
Рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, визначених частиною першою цієї статті, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування приймають на підставі генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, матеріалів погодження місця розташування таких об`єктів проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та іншої документації із землеустрою, затверджених в установленому законодавством порядку (абз. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 1559-VI).
Відповідно до частини другої статті 12 Закону № 1559-VI викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, може здійснюватися лише за згодою їх власників.
У разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності).
Статтею 15 Закону № 1559-VI встановлено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення:
об`єктів національної безпеки і оборони;
лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації;
об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;
об`єктів природно-заповідного фонду;
кладовищ.
У разі недосягнення згоди щодо умов договору купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) протягом шести місяців з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно для будівництва автомобільних доріг загального користування державного значення, мостів, естакад та об`єктів, необхідних для їх експлуатації, на умовах концесії.
Примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається, як виняток, з мотивів суспільної необхідності лише в разі, якщо будівництво зазначених у частині першій цієї статті об`єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників (ч. 2 ст. 15 Закону № 1559-VI).
Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду (ч. 3 ст. 15 Закону № 1559-VI).
Аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що викуп об`єкта нерухомості, що перебуває у приватній власності, для суспільних потреб можливий лише за згодою власника, в той же час незгода з є підставою для органу місцевого самоврядування звернутися до суду з приводу примусового відчуження об`єкта нерухомості, що перебуває у приватній власності, з мотивів суспільної необхідності.
За відсутності згоди власника документом, що підтверджує факт відчуження об`єкта нерухомості, є рішення суду про відчуження об`єкта нерухомості з мотивів суспільної необхідності.
У справі, що розглядається, рішення органу місцевого самоврядування щодо викупу об`єкту нерухомості безпосередньо не має правових наслідків для власника, якщо він заперечує проти викупу, а отже, і не може порушувати його прав.
При цьому, особливості розгляду спорів щодо примусового відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності врегульовано статтею 267 КАС України.
Зокрема частиною другою ст. 267 КАС вказано, що адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним адміністративним судом за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню.
Отже, чинним законодавством предбачено і розмежовано (за підставами, процедурою та порядком оскарження) примусове вилучення земельних ділянок для суспільних потреб, і примусове відчуження земельних ділянок та об`єктів нерухомості, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Вирішучи спір про інстанційну та предметну юрисдикцію у цій справі Верховнийй суд, з огляду на заявлені позовні вимоги, констатував, що справа підлягає розгляду та вирішенню в загальному порядку окружним адміністративним судом.
Таким чином, в данній справі з урахуванням заявлених позовних вимог, враховуючи імперативну норму про виключнну підсудність апеляційним адміністративним судам справ за адміністративним позовом про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності судом надається оцінка правомірності прийняття рішення в частині примусового вилученння земельної ділянки для суспільних потреб.
Зокрема, оцінці підлягають підстави прийняття рішення про вилучення земельної ділянки; дотримання суб`єктом владних повноважень та визначеної законодавством процедури примусового вилучення земельної ділянки; наявність суспільної потреби для примусового вилучення земельної ділянки; чи відповідає втручання у право користування принципу правової визначеності та законності; чи переслідує це втручання легітимну мету в суспільних або загальних інтересах; чи є таке втручання пропорційним, тобто чи забезпечується при цьому справедливий баланс між вимогами щодо інтересів суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.
Щодо фактичних підстав прийняття рішення про вилучення земельної ділянки суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, прийняття рішення про вилучення земельної ділянки, зумовлене необхідністю реалізації положень містобудівної документації щодо комплексної забудови території між вулицею Харківською, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми (мікрорайон "Еспланада") з метою будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, потреба в яких відповідає інтересам Сумської міської об`єднаної територіальної громади та не може бути забезпечена за рахунок інших територій.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної дальності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до приписів частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового визначення, встановленого відповідно до законодавства.
Згідно частини першої статті 25 цього ж Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що містобудівна документація на місцевому рівні істотно та протягом тривалого часу впливає на життєвий простір мешканців громади, навколишнє середовище, розвиток громади. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17.
Відповідно до пункту 4.2 ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст Генерального плану населеного пункту», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13 липня 2012 року № 358 при розробленні генерального плану враховують, зокрема, інформацію містобудівного, земельного та інших кадастрів; інвестиційні наміри юридичних і фізичних осіб щодо забудови та іншого використання території.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 №139-МР (зі змінами від 19.12.2012 № 1943-МР) затверджено Генеральний план м. Суми, відповідно до якого, законодавчо встановлене завдання генерального плану щодо обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території міста Суми, що вирішується: «Основним кресленням»; «Схемою проектних планувальних обмежень»; «Схемою громадського транспорту; «Схемою магістралей внутрішнього та зовнішнього транспорту».
Відповідно до викопіювання з Плану зонування території м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06 березня 2013 року № 2180-МР "Схема планувальних обмежень" на місці знаходження земельної ділянки, належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Сенс" наявна позначка "292", яка згідно експлікації означає "автостоянка" (а.с. 72, т.1).
Суд звертає увагу, що за загальноприйнятим визначенням, експлікація - це метод розгортання, розкриття суті, значення предмету. Пояснення умовних позначень на планах, картах тощо.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної дальності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.
Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.
Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.
Отже, наявність позначення належної ТОВ "Сенс" земельної ділянки на Плані зонування території м. Суми, затвердженому у встановленому порядку, свідчить про зазначення автостоянки ТОВ "Сенс" на Генеральному плані м. Суми, оскільки план зонування територій у відповідності до вимог ст.18 Закону «Про регулювання містобудівної дальності» має відповідати генеральному плану населеного пункту.
Судовими рішеннями, які набрали законної сили, в інших справах № 818/2151/18, №480/3543/19, учасниками яких були Виконавчий комітет Сумської міської ради і Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс", встановлено, що інформація про вищевказану земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні у позивача, внесена до Генерального плану м.Суми та на Схемі планувальних обмежень позначена під номером 292 Автостоянка.
При цьому, судами у вищевказаних справах зроблено висновок, що дана земельна ділянка є зоною планувальних обмежень, будь-яке планування забудови спірної земельної ділянки має здійснюватися з урахуванням наявних об`єктів, в т.ч. і з врахуванням наявності автостоянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс».
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вищенаведене спростовує доводи позивача про відсутність позначення для спірної земельної ділянки у Генеральному плані м. Суми, а наведені обставини підтверджують розташування автостоянки ТОВ «Сенс» в межах спірної земельної ділянки.
Також, суд критично оцінює аргументи позивача про відсутність на «Схемі громадського транспорту» та «Схемі магістралей внутрішнього та зовнішнього транспорту» території автостоянки ТОВ «Сенс», адже на викопіюванні з Генерального плану («Схема магістралей внутрішнього та зовнішнього транспорту» та «Схема громадського транспорту») спірна земельна ділянка позначена під номером 6.292, яка згідно експлікації означає "автостоянка" (а.с. 50-51, т.1).
Натомість, аналізуючи додане до заяви графічне зображення викопіювання з Генерального плану м. Суми, згідно умовних позначень "Основого креслення", суд дійшов висновку, що у існуючому вигляді таке зображення не дає можливості ідентифікувати приналежність спірної земельної ділянки до громадської забудови та зелених насаджень загального користування, як стверджує позивач (а.с. 47, т.1).
Таким чином, суд констатує, що досліджене судом викопіювання з генерального плану м. Суми підтверджує відповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, а доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи.
Також, підставою прийняття рішення про вилучення земельної ділянки були вимоги Детального плану території між вулицею Харківською, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 28.08.2019 № 494 (а.с. 74-81, т.1).
Так, за приписами частини першої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).
Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, яка уточнює положення генерального плану населеного пункту; положення детального плану території мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.
Суд зауважує, що за своєю правовою природою та з огляду на процедуру прийняття, детальний план території, як і генеральний план населеного пункту, є нормативно-правовими актами, адже містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо детального плану території місцева рада формує обґрунтування щодо деталізації положень генерального плану міста, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.
Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного суду від 26 листопада 2019року у справі № 480/3543/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року та постановою Касаційного адміністративного суду від 11 травня 2022 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" до Виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради,Приватнеакціонерне товариство "СУМБУД",ТОВ "СЕРВІС-МАРКЕТ"про визнання протиправними та нечинними рішення та додатків до нього - задоволено. Визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради "Про затвердження містобудівної документації Детальний план території між вулицею Харківською, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми" від 28 серпня 2019 року № 494 та додатків до нього. Зобов`язано Виконавчий комітет Сумської міської ради невідкладно після набрання рішенням законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено відповідно до статті 265 КАС України.
У свою чергу, визнання адміністративного акту нечинним вказує на неможливість породження ним жодних правових наслідків та виключає застосування його положень.
При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття "належне урядування".
Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також суд зазначає про необхідність дотримання таких принципів права як "законні очікування" та "юридична визначеність".
Зокрема, принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії Мірило правовладдя (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року).
В аспекті наведеного, суд зауважує, що юридичний факт державної реєстрації права постійного користування землельної ділянкою, цільове призначення якої встановлено як розміщення та експлуатація будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього транспорту, а також враховуючи, що дана земельна ділянка є зоною планувальних обмежень, отже будь-яке планування забудови спірної земельної ділянки має здійснюватися з урахуванням наявних об`єктів, надає відповідачу з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою правомірне очікування, що його право відповідно до законодавства в майбутньому, не буде порушено чи обмежено.
Крім того, суд враховує, що жодних дій на виконання ч. 2 рішення "Про вилучення земельної ділянки по проспекту М. Лушпи, 7а у м. Суми" від 24.12.2019 № 6238-МР, а саме викупу для суспільних потреб об`єктів нерухомого майна, що належать відповідачу на праві приватної власності та які розташовані на спірній земельній ділянці, позивачем вчинено не було.
Разом з тим, щодо доводів позивача про надання ТОВ "Сенс" земельної ділянки у користування за умови наступного будівництва еспланади, суд зазначає наступне.
Дійсно, пунктом 2 рішення міськвиконкому від 18.02.1993 було передбачено надання вищевказаної земельної ділянки на умові подальшого будівництва еспланади в межах відведеної ділянки.
Разом з тим, чинними на час надання земельної ділянки у користування положеннями Земельного кодексу Української PCP від 8 липня 1970 року (в редакції від 13.03.1992) було передбачено, що постійним користуванням землею є користування без встановленого строку.
Аналогічні положення містяться і в Земельному кодексі України.
Отже, чинним земельним законодавством не передбачено можливості надання земельної ділянки у постійне користування з умовами.
Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Право землекористувача (позивача) використовувати спірну земельну ділянку на підставі акту на постійне користування землею становило "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого Протоколу "див., рішення від 24.06.2003 року у справі "Стретч проти Сполученого Королівства", заява № 44277/98, п.п.32-35).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Відповідач має право користування на земельну ділянку, тому за умови її примусового вилучення існує втручання у це право, а втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України Суд вказав, що необхідною умовою позбавлення майна є дотримання балансу між загальним інтересом та вимогами щодо захисту індивідуальних основоположних прав.
У п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Трегубенко проти України зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний інтерес суспільства та умови, передбачені законом . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності.
Так, вилучення земельної діялнки для суспільних портеб позивач обгрунтовує необхідністю будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, потреба в яких відповідає інтересам Сумської міської об`єднаної територіальної громади, та не може бути забезпечена за рахунок інших територій.
Відповідно до ч. 1 Закону 1559-VI суспільна потреба - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.
Проте, суд вважає, що позивачем не мотивовано, в чому полягає загальнодержавний інтерес, який обумовлює необхідність примусового вилучення земельної ділянки, а сам по собі намір будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку, не свідчить про наявність такого інтересу.
При цьому, генеральний план як основний вид містобудівної документаціїна місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, не доводять виникнення такої необхідності.
Втручання Сумської міської ради в майнове право відповідача в даному випадку жодним чином не переслідує суспільний інтерес, оскільки жодних доказів існування такого суспільного інтересу позивачем надано не було.
Позивач, як суб`єкт владних повноважень не надав доказів переваг від будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку в порівнянні з використанням земельної ділянки для забезпечення населення паркувальними місцями.
Також, позивач не надав жодних доказів того, що поряд відсутні земельні ділянки, на яких можна було б розмістити зазначені об`єкти, не позбавляючи відповідача його власності.
На підставі викладеного суд вважає, що в даному випадку вилучення земельної ділянки не відповідає легітимній меті, яка встановлена національним законодавством.
Задоволення заявленого позову за фактичних обставин справи призведе до втручання в мирне володіння майном відповідача не відповідно до "умов, передбачених законом", тобто, спричинить свавільне позбавлення його права на майно.
Інші доводи учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин справи суд дійшов висновку, що позивач не надав належних обґрунтувань невідповідповідності розміщення спірної ділянки містобудівній документації, не надав доказів наявності суспільної потреби для вилучення спірної земельної ділянки, де розташовано об`єкт нерухомого майна, що знаходиться у власності відповідача, не обгрунтував, що без припинення права постійного користування відповідача задовольнити суспільні потреби неможливо, що обумовлює відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс", третя особа - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.05.2023.
Суддя Є.Д. Кравченко
