ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" лютого 2024 р. Справа№ 910/6133/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Корсун Ю. Ю.
від відповідача: Редевич О. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Акціонерного товариства "Українська залізниця",
ОСОБА_1
на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2023 (повне рішення складено 02.08.2023)
у справі № 910/6133/22 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 2 552 305,94 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позову
У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ") про стягнення 2 552 305,94 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 06 січня 2021 року у справі № 760/9300/17-ц, яке набрало законної сили 05 липня 2021 року, було визнано незаконними та скасовано рішення правління АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" від 18 січня 2017 року (протокол № Ц-57/4 Ком.т.) і наказ від 19 січня 2017 року № 72/ос у частині звільнення позивача за пунктом 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), поновлено позивача на посаді начальника філії "Відомча воєнізована охорона" АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" та стягнуто на користь ОСОБА_1 150 375, 56 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 травня 2017 року по 14 листопада 2017 року. Оскільки відповідачем не було виконано зазначене рішення суду в частині поновлення позивача на роботі, останній просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 листопада 2017 року по 15 липня 2022 року в розмірі 2 552 305,94 грн на підставі статей 232, 235 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі № 910/6133/22 позов задоволено частково; стягнуто з АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" на користь ОСОБА_1 726 281, 96 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 листопада 2017 року по 05 липня 2021 року; стягнуто з АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" в дохід Державного бюджету України 10 719, 68 грн судового збору.
13.07.2023 позивач звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про розподіл судових витрат, у якій просив стягнути з відповідача на свою користь: 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції; 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції; 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції; 172,52 грн витрат на відправку поштової кореспонденції по справі та оплату судового збору за виготовлення технічного запису судового засідання; гонорар (винагороду) за позитивний результат у справі в розмірі 20 % від суми стягнутої середньої заробітної плати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 510 461,19 грн.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі №910/6133/22, яке є предметом апеляційного оскарження, заяву позивача від 13 липня 2023 року про розподіл судових витрат у справі № 910/6133/22 задоволено частково; стягнуто з АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" на користь ОСОБА_1 6 160, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 24,36 грн витрат на відправку поштової кореспонденції.
Ухвалюючи додаткове рішення суд дійшов висновку про часткове (пропорційне) задоволення вимог позивача про покладення на відповідача вищевказаних судових витрат у розмірі 6 160,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд даної справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, а також 24,36 грн витрат на відправку поштової кореспонденції.
Короткий зміст апеляційних скарг і заперечень на них
В апеляційній скарзі позивач просить суд змінити додаткове рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6133/22, стягнувши з відповідача на користь позивача 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції, 13 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції, 172, 52 грн витрат на відправку поштової кореспонденції та гонорар (винагороду) за позитивний результат у справі у розмірі 20 % від суми стягнутої середньої заробітної плати пропорційно до розміру задоволених вимог.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована посиланням на те, що:
місцевим судом необґрунтовано відмовлено у стягнення гонорару успіху, оскільки саме діями адвокатів частково досягнуто позитивний результат у справі (726 281, 96 грн - сума задоволених позовних вимог * 20 % = 145 256, 39 грн);
місцевим судом не враховано, що дана справа № 910/6133/22 є фактично продовженням справи № 757/15379/21-ц і суду було відомо, що провадження у справі №757/15379/21-ц було закрито і прийняття подальших як процесуальних так і по суті спору рішень неможливо, суд дійшов до помилкового висновку про неналежність витрат у розмірі 30 000 грн до даної судової справи;
місцевим судом не враховано реального розміру наданої професійної правничої допомоги та необґрунтовано її зменшено до 0,85 % по відношенню до задоволеної суми позову та до 11,6 % від суми правничої допомоги, яку просив стягнути позивач;
суд безпідставно не здійснив розподіл витрат за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, включаючи судові витрати у вигляді відправлення поштової кореспонденції (процесуальних документів) на підставі наданих до матеріалів справи доказів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач просить відмовити у її задоволенні на те, що: витрати на суму 30 000 не стосуються даної справи, оскільки понесені у справі № 757/15379/21-ц; вимоги щодо стягнення "гонорару успіху" є необґрунтованими, оскільки відповідний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проведений представником позивача не відповідав вимогам законодавства.
Також з апеляційною скаргою на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6133/22 до Північного апеляційного господарського суду звернувся відповідач, у якій просить його скасувати в частині задоволених вимог про стягнення 6 160 грн витрат на професійну правничу допомогу та 24, 36
Апеляційна скарга відповідача обґрунтована посиланням на те, що:
вимога, що розглядається у цій справі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вже була предметом розгляду у справі № 760/9300/17-ц;
місцевим судом необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.11.2017 по 06.01.2021, що призвело до безпідставного стягнення 726 281, 96 грн;
місцевий суд стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період після ухвалення рішення суду про поновлення на роботі, що суперечить ч. 2 ст. 235 КЗпП України;
ч. 2 ст. 235 КЗпП України, якою керувався суд частково задовольняючи позовні вимоги, не пов`язує стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з датою набрання рішенням суду про поновлення працівника на роботі законної сили, а пов`язує таке стягнення виключно з фактом винесення рішення про поновлення на роботі;
позивач пропустив строк, звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, оскільки звернувся до суду з такими вимогами лише у 2022 році, місцевий суд безпідставно застосував ч. 2 ст. 233 КЗпП України та не застосував ч. 1 цієї статті, яка підлягала застосуванню;
у резолютивній частині рішення не зазначено, що сума до стягнення визначена без утримання податку;
місцевим судом порушено п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, оскільки підстави для задоволення позову відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач просить відмовити у її задоволенні та стягнути з відповідача судові витрати, посилаючись на те, що: стягнення середнього заробітку має дорівнювати заробітній платі, яку він отримував би якби був поновлений на посаді; відповідач в порушення вимог ч. 7 ст. 235 КЗпП України та принципу обов`язковості судового рішення, відповідач не виконав рішення господарського суду міста Києва від 06.01.2021 про поновлення позивача на роботі, тому в силу ст. 236 КЗпП України наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі; твердження відповідача про необхідність закриття провадження є необґрунтованими, що випливає з аналізу судових рішень, також відповідачем здійснено оплату податків та зборів по 14.11.2017, про що свідчать довідки ОК-5 та ОК-7.
Процедура апеляційного провадження
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 (судді Ходаківська І.П. - головуюча, Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6133/22 та призначено їх до розгляду на 29.11.2023.
У судовому засіданні 29.11.2023 протокольно оголошено на перерву на 20.12.2023.
Судове засідання 20.12.2023 не відбулось з технічних причин.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 (судді Ходаківська І.П. - головуюча, Демидова А.М., Владимиренко С.В.) розгляд справи призначено на 07.02.2024 та продовжено строк її розгляду.
У судовому засіданні 07.02.2024 протокольно оголошено на перерву на 28.02.2024.
У судовому засіданні 28.02.2024 взяв участь представник позивача, який просив задовольнити апеляційну скаргу позивача та відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.
У судовому засіданні 28.02.2024 взяв участь представник відповідача, який просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії: договору про надання правничої, правової допомоги від 1 березня 2021 року №31-ТП, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Вест іст лойерз партнерс" та позивачем; додаткових угод до нього: від 3 березня 2021 року № 1, від 3 лютого 2022 року № 2, від 9 червня 2022 року № 2-А, від 23 лютого 2023 року № 4 та від 10 травня 2023 року № 7, а також актів приймання-передачі наданих послуг: від 15 березня 2021 року № 1 на суму 12 000,00 грн, від 3 лютого 2022 року № 2 на суму 18 000,00 грн, від 23 лютого 2023 року № 4 на суму 10 000,00 грн та від 10 травня 2023 року № 7 на суму 13 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1.1. договору адвокатське об`єднання зобов`язалося здійснити захист, представництво або надавати інші види правової допомоги ОСОБА_1. за дорученням, на умовах і в порядку, що визначені цим правочином, а позивач - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
Для надання правничої (правової) допомоги клієнту адвокатське об?єднання призначає: адвоката Прохорова Юрія Геннадійовича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 17 серпня 2018 року ЛГ № 000198, видане Радою адвокатів Луганської області; адвоката Корсуна Юрія Юрійовича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 28 вересня 2018 року ЛГ № 000173, видане Радою адвокатів Луганської області; адвоката Глушпенка Віталія Олександровича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 11 вересня 2017 року ЛГ № 000054, видане Радою адвокатів Луганської області (пункт 1.4. договору в редакції додаткової угоди від 9 червня 2022 року № 2-А).
Повноваження вищевказаних адвокатів на представництво інтересів ОСОБА_1 за вищевказаним договором правової допомоги підтверджується наявними в матеріалах справи ордерами: від 11 квітня 2022 року серії ВВ № 1004978 (адвокат Глушпенко В.О.), від 20 квітня 2023 року серії АА № 1287297 (адвокат Корсун Ю.Ю.) та від 13 лютого 2023 року серії АА № 1265674 (адвокат Прохоров Ю.Г.).
За умовами пунктів 3.1. та 3.2. договору сторони погодили, що сума гонорару та порядок оплати визначається у додаткових угодах до цього договору, що є його невід`ємними частинами, а також домовились про доплату гонорару (винагороди) за позитивний результат по справі в розмірі 20 % від суми задоволених позовних вимог.
Даний договір укладений безстроково і набирає чинності з дня (дати) його підписання (пункт 5.1. вказаного правочину).
Згідно положень додаткової угоди до договору від 3 березня 2021 року № 1 розмір фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання правової допомоги, а саме: надання консультацій, підготовка (складання) та подання позовної заяви, представництво ОСОБА_1 в суді першої інстанції, - становить 12 000,00 грн. На виконання вказаної додаткової угоди 15 березня 2021 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі послуг від цієї ж дати № 1 на вищевказану суму без заперечень і зауважень щодо якості наданих послуг.
За умовами додаткової угоди до договору від 3 лютого 2022 року № 2 розмір фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання правової допомоги, а саме: надання консультацій, підготовки (складання) та подання адвокатського запиту до Залізниці, клопотання про витребування доказів, відповіді на відзив, додаткових пояснень до відповіді на відзив, письмових зауважень до заперечень на клопотання про витребування доказів клопотання про долучення документів до матеріалів справи, заяви про збільшення позовних вимог, ознайомлення з матеріалами справи та участь у судових засіданнях у суді першої інстанції щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - становить 18 000,00 грн. На виконання вказаної додаткової угоди 3 лютого 2022 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі послуг від цієї ж дати № 2 на вищевказану суму без заперечень і зауважень щодо якості наданих послуг.
Додатковою угодою до договору від 23 лютого 2023 року № 4 сторони погодили, що розмір фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання правової допомоги, а саме: надання консультацій, підготовка (складання) та подання до суду: відзиву на касаційну скаргу, заперечення проти відкриття касаційного провадження по справі, аналіз судової практики, представництво ОСОБА_1 в суді касаційної інстанції, - становить 10 000,00 грн. На виконання вказаної додаткової угоди 23 лютого 2023 року між сторонами без заперечень і зауважень щодо якості наданих послуг було підписано акт приймання-передачі послуг від цієї ж дати № 4 на вищевказану суму.
Відповідно до умов додаткової угоди до договору від 10 травня 2023 року № 7 розмір фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання правової допомоги, а саме: складання, подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 25 липня 2022 року, представництво інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, - становить 13 000,00 грн. 10 травня 2023 року між сторонами без заперечень і зауважень щодо якості наданих послуг було підписано акт приймання-передачі послуг від цієї ж дати № 7 на вищевказану суму.
Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотриманням вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі "Гімайдуліна й інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року в справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
Відповідач у своїх запереченнях проти заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що послуги професійної правничої допомоги, надані за актами приймання-передачі послуг: від 15 березня 2021 року № 1 на суму 12 000,00 грн та від 3 лютого 2022 року № 2 на суму 18 000,00 грн, - не пов`язані з розглядом даної справи. Вказував, що розрахована сума таких витрат є необґрунтованою та неспівмірною з наданими адвокатами послугами. Крім того, відповідач зазначав про неправомірність включення "гонорару успіху" до витрат на правову допомогу.
Як вбачається з наданих на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу додаткових угод: від 3 березня 2021 року № 1 та від 3 лютого 2022 року № 2, з відповідними актами приймання-передачі послуг: від 15 березня 2021 року № 1 на суму 12 000,00 грн та від 3 лютого 2022 року № 2 на суму 18 000,00 грн, - зазначені в них послуги, зокрема: підготовка (складання) та подання адвокатського запиту до Залізниці, клопотання про витребування доказів, додаткових пояснень до відповіді на відзив, письмових зауважень до заперечень на клопотання про витребування доказів, клопотання про долучення документів до матеріалів справи, заяви про збільшення позовних вимог, ознайомлення з матеріалами справи, - під час розгляду даної справи адвокатами не надавались і не могли були бути надані в межах даної справи, з огляду на дату звернення до суду з даним позовом - 18 липня 2022 року. Водночас, як вбачається із матеріалів справи, передбачені у вказаних додаткових угодах та актах процесуальні документи та дії вчинялися представниками позивача під час розгляду Печерським районним судом міста Києва цивільної справи № 757/15379/21-ц.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що витрати на професійну правничу допомогу за вищевказаними додатковими угодами та актами на загальну суму 30 000,00 грн не пов`язані із розглядом даної справи і недоведені з точки зору розумної необхідності таких витрат.
Щодо стягнення "гонорару успіху", колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
Відмовляючи у стягненні "гонорару успіху" суд першої інстанції не врахував того, що додаткова винагорода обумовлена сторонами до сплати під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навів доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. Така винагорода була поставлена у залежність від досягнення виконавцем позитивних наслідків (задоволення позовних вимог замовника), що являє собою так званий "гонорар успіху", розмір якого розраховується у відсотковому відношенні від суми фактично задоволених вимог.
Водночас, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, беручи до уваги часткове задоволення пред`явлених позовних вимог у даній справі, наявність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги а також зважаючи на наявність у матеріалах справи належних доказів, які підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за розгляд цієї справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, а також витрат на відправку поштової кореспонденції, наявні підстави для часткового (пропорційного) задоволення вимог позивача про покладення на відповідача вищевказаних судових витрат у розмірі 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції, 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд даної справи в суді касаційної інстанції, 172, 52 грн витрат на відправку поштової кореспонденції, а також 72 628, 20 грн гонорару успіху.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 наведеної вище статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням зазначеного вище, оскаржене додаткове судове рішення підлягає зміні в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі, які підлягають розподілу між сторонами.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі №910/6133/22 змінити, виклавши абзац 2 його резолютивної частини у такій редакції:
"Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції, 172 (сто сімдесят дві) грн 52 коп. витрат на відправку поштової кореспонденції та 72 628 (сімдесят дві тисячі шістсот двадцять вісім) грн 20 коп. гонорару успіху."
В іншій частині додаткове рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6133/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови підписано - 18.03.2024 (у зв`язку з перебуванням колегії суддів у відпустці з 04.03.2024 по 08.03.2024).
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко
