Справа 206/2402/22
Провадження 2/206/1017/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:
головуючий суддя Сухоруков А.О.,
секретар судового засідання Ляшко Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
за участю представників: позивача ОСОБА_2 ,
відповідача, адвоката Говіної Л.В.,
ВСТАНОВИВ:
17.08.2022 року від представника позивача до Самарського районного суду м. Дніпропетровська засобами поштового зв`язку надійшла цивільна справа до відповідача ОСОБА_1 , в якій представник просить суд:
- стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 64600,00 грн. та судові витрати в розмірі 2481,00 грн.
І. Стислий виклад позиції сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18 вересня 2020 року між ним та начальником Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Бурим В.В. укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 78/2/1-1, за умовами якого останній взяв на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання автомобіля марки «BMW325», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
28 грудня 2019 року автомобіль марки «BMW325», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , передано начальнику Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Бурим В.В.
За результатами проведеної інвентаризації необоротних активів (протокол від 06 серпня 2021 року) виявлено нестачу автомобіля марки «BMW325» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно зі звітом від 07 жовтня 2021 року № 95/3 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від нестачі автомобіля марки «BMW325», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 04 жовтня 2021 року 64 660,00 грн.
18 жовтня 2021 року позивач направив начальнику Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Бурим В.В. пропозицію про добровільне відшкодування збитків у строк до 01 листопада 2021 року.
13 грудня 2021 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) отримало заперечення начальника Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Бурим В.В. щодо виконання зазначеної пропозиції.
Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача у порядку регресу 64660,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої нестачею автомобіля марки «BMW 325», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.с. 2-14).
Скориставшись своїмправом,представник відповідача04.11.2022року черезсистему «Електроннийсуд» подаладо судувідзив напозовну заяву,в якомузазначила,що відповідачпозовні вимогине визнаєта просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Представник відповідача наголошує, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків в порядку регресу, оскільки до суду не надано належних та допустимих доказів, що позивач набув права зворотної вимоги (регресу) до винної особи та має право відшкодування шкоди в порядку регресу. Оскільки право застосування зворотної вимоги до винної особи (регрес) здійснюється за таких умов: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов`язання перед потерпілим; регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання. Звертаючись досуду ізцим позовом,позивач просивстягнути ізвідповідача майновушкоду,завдану підчас виконанняним службовихобов`язків,а саме,перебуваючи напосаді начальникавідділу,оскільки останнійніс матеріальнувідповідальність (несеннядержавної служби)як начальниквідділу,тобто посадоваособа. Автомобіль марки БМВ 325, державний номер НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить на праві власності управлінню юстиції у Запорізькій області, ЄДРПОУ 02891463, яке на сьогодні, як юридична особа припинилася здати внесення запису про припинення до Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разіперереєстрації транспортногозасобу свідоцтвопро реєстраціюпідлягає заміні. Щодо технічного стану автомобіля марки БМВ 325, державний номер НОМЕР_1 , представник відповідача зазначила, що даний транспортний засіб жодного разу відповідачем не експлуатувався та у 2011 році готувався на списання, оскільки не був придатний до використання. В передавальному акті від 28.12.2019 року відсутні будь які ідентифікуючі дані, характеристика автомобіля та його стан. Щодо розмірушкоди наголосила,що врезультаті зносуавтомобіль бувнепридатний доексплуатації тазгідно висновкуавтотехнічного оглядутранспортного засобу,не придатнийдля відновлення,а проведенняремонтних робітє економічнонедоцільним,тому буластворена комісіядля подальшогосписання зобліку встановленомупорядку автомобіляБМВ -325державний номер НОМЕР_1 .Відповідно доінвентаризаційного описунеоборотних активіввід 06.08.2021року тапередавального актувід 28.12.2019року,наданих позивачем,балансова залишковавартість службовогоавтомобіля становить0,00грн.,а ліквідаційна 278,75грн.Наданий позивачемзвіт №95/3про оцінкурозміру збитківвід нестачіавтомобіля BMW-325реєстраційний номер НОМЕР_1 ,складений 07.10.2021року,на підставіякого позивачпросить стягнутиз відповідачаматеріальну шкодуу розмірі64660,00грн,вважає недостовірним,оскільки визначенийрозмір матеріальноїшкоди немістить всобі фактичнихвтрат,на підставіданих бухгалтерськогообліку,виходячи збалансової вартості(собівартості)матеріальних цінностейза вирахуваннямзносу згідноз установлениминормами (вматеріалах справинаявний доказнаданий позивачем,відповідно доякого балансовавартість автомобілямарки БМВ325, реєстраційнийномер НОМЕР_1 становить 278,75грн.).Отже,позивачем ненадано судуналежних тадопустимих доказівнеправомірності дійвідповідача щодозаподіяння матеріальноїшкоди танаявності йоговини узаподіянні такоїшкоди (том 1 а.с. 87-98).
09.11.2022 року на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача зазначає, що відповідно до ст. 80 Закону України «Про державну службу» матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень відшкодовується за рахунок держави. Держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, зокрема до державного службовця, який заподіяв шкоду. Щодо права вимоги позивача зазначає, що даний автомобіль передано 28.12.2019 з балансу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, що ліквідовано, на баланс Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), як правонаступнику, що підтверджується передавальним актом за 28 12.2019. Згідно із п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком, згідно з додатком 1 до Постанови КМУ, в тому числі Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області. Пунктом 2 Постанови КМУ постановлено утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 до Постанови КМУ, в тому числі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Абзацами 4, 10 пунктом 3 Постанови КМУ установлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області. Отже, Південно-Східне міжрегіональне управління володіє повним переліком прав та обов`язків, як правонаступник Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. З метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, що належить Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції Дніпро), а саме автомобіля марки БМВ 325, держномер НОМЕР_1 , 18.09.2020 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 78/2/1-1 між Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) та начальником Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Буримом Віктором Васильовичем, який обіймає посаду з 28.12 2019, з іншого боку. Відповідно до умов Договору відповідача було визнано матеріально відповідальною особою. Відповідач погодився з умовами цього договору, про що свідчить його підпис. Представник зазначає, що балансова вартість - це первісна вартість об`єкта за вирахуванням його зносу. Водночас, відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії від 06.08.2021 інвентаризаційною комісією було встановлено в наявності лише пошкоджений кузов автомобіля світло-сірого кольору з нанесеним інв. № 1015000021, на якому відсутній заводський номер. У протоколі зазначено комісією про неможливість ідентифікувати наявний кузов автомобіля з об`єктом, що інвентаризується. Позивачем, залучено експерта для проведення незалежної експертної оцінки завданого розміру збитків від нестачі автомобіля ВМW 325, державний номер НОМЕР_1 . Відповідно звіту № 95/3 від 07 жовтня 2021 року, сума збитку складає 64660,00 грн. Матеріальна відповідальність за трудовим законодавством настає незалежно від форми вини працівника: умислу чи необережності. Форма вини впливає на вид та межі матеріальної відповідальності. З урахуванням викладеного, просить задовольнити позов у повному обсязі (том 1 а.с. 129-133).
У судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Відповідач у судовому засіданні пояснив, що у 2015 році, при призначенні його на посаду заступника начальника Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області начальника відділу державної виконавчої служби йому стало відомо, що на балансі відділу знаходиться транспортний засіб ВМW 325, державний номер НОМЕР_1 , 1985 року випуску, який довгий час не використовувався, знаходився не на ходу, в неналежному технічному стані та розкомплектований. Причини такого стану авто відповідачу невідомі. Фактично відповідач взагалі автомобіль не бачив, не користувався ним, пальне не отримував. Жодних дисциплінарних заходів до нього не застосовувалось. Наразі перебуває на державній службі. Заперечував щодо оцінки вартості збитків, оскільки у документах зазначена зовсім інша балансова вартість автомобіля. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (том 1 а.с. 55).
14.09.2022 року від представника позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (том 1 а.с. 57-59).
Ухвалою суду від 14 вересня 2022 року клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у даній цивільній справі задоволено (том 1 а.с. 63).
19.10.2022 року від представника відповідача на електронну пошту суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи (том 1 а.с. 75-77).
04.11.2022року від представника відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження (том 1 а.с. 117-122).
04.11.2022 року від представника відповідача до суду надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (том 1 а.с. 125-126).
Ухвалою суду від 07 листопада 2022 року клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у даній цивільній справі задоволено (том 1 а.с. 127).
Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2022 року закрито провадження у справі за позовом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди (том 1 а.с. 140-141).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) залишено без задоволення. Ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2022 року про закриття провадження у справі залишено без змін (том 1 а.с. 199-202).
Постановою Верховного Суду від 05 липня 2023 року касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено. Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (том 2 а.с. 54-59).
03.08.2023 року цивільна справа надійшла для продовження розгляду з Верховного Суду (том 2 а.с. 62).
21.08.2023 року від представника позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (том 2 а.с. 66-69).
Ухвалою суду від 21 серпня 2023 року клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у даній цивільній справі задоволено (том 2 а.с. 78).
24.08.2023 року від представника відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (том 2 а.с. 80).
Ухвалою суду від 24 серпня 2023 року клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у даній цивільній справі задоволено (том 2 а.с. 84).
Ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (том 2 а.с. 92).
13.11.2023 року від представника відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява відкладення розгляду справи (том 2 а.с. 94).
06.12.2023 року представник відповідача ОСОБА_3 подала до суду заяву про застосування строків позовної давності (том 2 а.с. 97-100).
Під час розгляду справи судом заслухано пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
18.12.2023 року у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , відповідно до наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №1105-к від 26.12.2019 року вважається таким, який працює на посаді начальника Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (том 1 а.с. 16), а відповідно до наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №2761-к від 19.07.2021 року вважається таким, який працює на посаді начальника Енергодарського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (том 1 а.с. 15).
28.12.2019 року між Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) в особі в.о. начальника управління Більчука Олександра Андрійовича та начальником Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Бурим Віктором Васильовичем укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 19, за умовами якого останній взяв на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання, зокрема автомобіля марки «BMW 325Е», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.с. 23-25).
Відповідно до передавального акту за 28 грудня 2019 року, автомобіль марки «BMW325Е», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , передано начальнику Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Буриму Віктору Васильовичу (том 1 а.с. 17-19).
18.09.2020 року між Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) в особі начальника управління Захарової Ольги Валеріївни та начальником Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Бурим Віктором Васильовичем укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 78/2/1-1, за умовами якого останній взяв на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання, зокрема автомобіля марки «BMW 325», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.с. 20-22).
Відповідно до інвентаризаційного опису необоротних активів, які не придатні до подальшої експлуатації від 01 жовтня 2020 року, в Енергодарському міському відділі державної виконавчої служби обліковується та зберігається (фактично наявний) автомобіль «BMW 325Е», 1985 року випуску (том 1 а.с. 26-27).
За результатами проведеної інвентаризації необоротних активів (протокол від 06 серпня 2021 року) комісії надано до огляду кузов легкового автомобіля світло-сірого кольору, без колес, з вибитим склом, відсутні заводські номери. Комісія не має можливості ідентифікувати наданий кузов автомобіля як об`єкт інвентаризації. Отже, виявлено нестачу автомобіля марки «BMW325» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був переданий відповідачу, як матеріально-відповідальній особі (том 1 а.с. 27-31).
Згідно зі звітом № 95/3 від 07 жовтня 2021 року вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від нестачі автомобіля марки «BMW 325», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 04 жовтня 2021 року становить 64600,00 грн. (том 1 а.с. 34-42).
04.11.2021 року позивач направив відповідачу пропозицію №122-64-72/4589 про добровільне відшкодування збитків у строк до 24 листопада 2021 року (том 1 а.с. 43-44).
01.12.2021 року ОСОБА_1 направив на адресу начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) заперечення щодо виконання вищезазначеної пропозиції, просив прийняти рішення, щодо списання автомобіля «BMW 325», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.с. 45-47).
Відповідач по справі на даний час продовжує перебувати на державній службі, що підтверджується наказом №4219-к від 29.05.2023 року про переведення ОСОБА_1 на посаду начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 01.06.2023 року (том 2 а.с.82-83)
Позивач звернувся з позовом до відповідача, який завдав шкоду державі в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у вигляді нестачі автомобіля в період здійснення ним повноважень, пов`язаних з виконанням його службових обов`язків, яку просить стягнути в порядку регресу.
ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
За пунктами 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам організаціям, їх працівниками» від 29.12.1992 року при вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню суд має встановити, зокрема:
-наявність прямої дійсної шкоди та її розмір;
-якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди: в чому полягала його вина;
-в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду;
-чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними;
-який майновий стан працівника.
До категорії прямої дійсної шкоди належать:
а) недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально відповідальної особи або в іншої особи, якій матеріальні цінності передані у зв`язку з виконанням нею трудових обов`язків.
Матеріальна відповідальність за недостачу матеріальних цінностей можлива лише в разі недостачі понад норму природної втрати. Якщо втрата природна, то притягнення працівника до матеріальної відповідальності неможливе. Якщо ж власник доведе, що втрата, хоч і не перевищує межі норм природної, не є природною, а спричинена винними діями працівника, то притягнення до матеріальної відповідальності можливе. Про недостачу мова йде у всіх випадках, коли працівник зобов`язаний відзвітувати про отримані матеріальні цінності, а при звіті (інвентаризації) виявиться їх менша кількість.
При цьому термін «недостача» не розкриває причини зменшення кількості матеріальних цінностей;
б) втрата матеріальних цінностей. Під утратою розуміються такі випадки, коли майно було в наявності, а потім воно зникло, його не стало, незалежно від причин, з яких це трапилося;
Пряма дійсна шкода є саме підставою, що зумовлює перевірку умов можливості настання матеріальної відповідальності працівника.
Між діями (бездіяльністю) працівника і наслідками, що настали, у вигляді прямої дійсної шкоди, повинен бути причинний зв`язок, який є умовою покладення на працівника матеріальної відповідальності.
За відсутності причинного зв`язку між протиправними діями (протиправною бездіяльністю) і наслідками, що настали, працівник не може бути притягнутий до матеріальної відповідальності.
Безспірним підтвердженням протиправності дій чи бездіяльності працівника, який заподіяв матеріальну шкоду є притягнення його за це до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.
У судовому засіданні з`ясовано, що відповідач до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності за спірним фактом не притягувався. Позивач до правоохоронних органів з даного приводу не звертався. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Згідно із статтею 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;
7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;
8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
З аналізу наведених норм слідує, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, встановлених Законом, та тільки за пряму дійсну шкоду, незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
За змістом ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28.12.1977 року №477/24, начальник відділення належать до посад або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Таким чином доводи позивача про наявність підстав для відшкодування відповідачем шкоди, завданої працівником роботодавцю, з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП України не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогам закону не відповідають.
Відповідно до статті 135 КЗпП України межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством.
Статтею 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
Згідно статті 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.
Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.
Судом встановлено, що відповідно до звіту 395/3 про оцінку розміру збитків від нестачі автомобіля BMW-325, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 07 жовтня 2021 року, виконаний ОСОБА_4 , огляд об`єкту оцінки не проводився у зв`язку із відсутністю транспортного засобу. В той же час інвентаризаційною комісією оглянуто кузов легкового автомобіля світло-сірого кольору, без колес, з вибитим склом, прогнившим дном, на якому відсутні заводські номери, присутній інвентаризаційний номер НОМЕР_2 . Комісія не мала можливості ідентифікувати наданий до огляду кузов легкового автомобіля, як об`єкт інвентаризації та прийняте рішення, щодо необхідності залучення фахівця для проведення експертизи, про що складено протокол інвентаризаційної комісії від 06 серпня 2021 року. При визначенні ринкової вартості транспортного засобу використовувався порівняльний підхід. Однак суд не може взяти до уваги цей доказ, оскільки він виконаний з порушенням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». В той же час, відповідно до інвентаризаційного опису необоротних активів балансова вартість автомобіля складала 278,75 грн.
Статтею 80 Закону України «Про державну службу» закріплено, що матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.
Держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до:
1) державного службовця, який заподіяв шкоду;
2) посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.
У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.
Відповідно до вимог частин першої та другої, четвертої статті 81 цього Закону державний службовець зобов`язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків. Шкодою, заподіяною державним службовцем державі, є також виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем третій особі внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків. Під час визначення розміру відшкодування враховуються майнове становище державного службовця, співвідношення розміру заподіяної шкоди до його заробітної плати, ризик виникнення шкоди, досвід державної служби, надані державному службовцю накази (розпорядження), а також інші обставини, у зв`язку з якими повне відшкодування державним службовцем шкоди буде необґрунтованим.
Частиною 4 статті 82 Закону, у разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Так, Постановою Верховного Суду від 05 липня 2023 року касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено. Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як підставудля скасуваннярішення усправі зазначено,що судипопередніх інстанційне врахували,що визначення(зміна)предмета,підстав позовуу спорі-це право,яке належитьпозивачу.Натомість установленняобґрунтованості позову-це обов`язоксуду,який здійснюєтьсяпід часрозгляду справи,а нена стадіївідкриття провадження.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , як начальника відділу державної виконавчої служби, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції просило відшкодувати шкоду у порядку регресу на підставі статей 1172, 1191 ЦК України, вказуючи на те, що правовідносини між сторонами не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, не спрямовані на захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.
За змістом положень статті 1172 ЦК України, якою передбачено, що відповідальність за завдану працівником матеріальну та моральну шкоду несе юридична особа. Право відшкодування такої шкоди у порядку регресу закріплено в цивільному законодавстві.
Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Тобто, даними нормами визначено, що у разі відшкодування державою шкоди, завданою посадовою або службовою особою органу державної влади, держава має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Регрес -це правоособи,яка здійснилавідшкодування шкоди,заподіяної неїї діями,звернутися звимогою проповернення виплаченогодо боржника,з виниякого заподіяношкоду.Регрес характеризуєтьсятим,що правовідношення,за якимособа здійснилавідшкодування,припинилося,у зв`язкуз чимвиникло новеправовідношення,пов`язанесаме зрегресною вимогою. Проте, вимогами частини четвертої статті 1191 ЦК України чітко визначено, що держава має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами. Отже, відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами, не може бути підставою для пред`явлення зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, пов`язаного із трудовими відносинами.
Підставою регресногопозову євідповідальність заподіювачашкоди зазавдану шкодута фактвиплати позивачем,що пред`явиврегресну вимогу,певної грошовоїсуми врахунок відшкодуваннязавданої шкоди.Право зворотньоївимоги виникаєлише післятого,як відбуласявиплата.
При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/18279/19 зроблено висновок про те, що під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.
Жодних доказів,як-тодовідки провиплату відшкодуванняшкоди,позивач судуне надав, а отже вимога позивача до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу є безпідставною.
Крім того, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засоу серії НОМЕР_3 на автомобіль BMW, модель 325, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1985 року випуску, власником є Управління юстиції в Запорізькій області. Відповідно до ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабміну № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок власників ТЗ та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Пунктом 34 Порядку передбачено, що перереєстрація транспортних засобів, які передаються у зв`язку з реорганізацією юридичних осіб, проводиться на підставі актів приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 2, свідоцтва про реєстрацію, а також засвідчених у встановленому порядку копій рішень власників про реорганізацію. У разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах (п. 39 Порядку). Відповідна правова позиція міститься у постанові КЦС ВС від 30 жовтня 2019 року по справі № 683/2694/16-ц. Отже, постановка автомобіля на баланс не надає, в розумінні вищезазначених норм, права власності на транспортний засіб.
Таким чином, у позивача - Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відсутнє право вимоги відшкодування шкоди як у власника транспортного засобу.
В процесі розгляду справи представник відповідача подала заяву про застосування до виниклих правовідносин строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 ЦК України, визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
До спірних правовідносин мають застосовуватися положення статей 233 Кодексу законів про працю, відповідно до яких перебіг, для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя, четверта статті 267 ЦК України). Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
За п.20 Постанови Пленуму ВС «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 року №14 днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.
Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації є день підписання відповідного акта або висновку.
Як вбачається з наданого суду протоколу інвентиризаційної комісії від 06 серпня 2021 року, днем виявлення шкоди є день підписання відповідного протоколу, а саме: 06.08.2021 року. Із позовом до суду позивач звернувся 03.08.2022 року, про що свідчить наданий позивачем у судовому засіданні реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції (том 2 а.с. 108). Отже підстави для застосування строків позовної давності відсутні.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1, частини 2, частини 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до частини 1, частини 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1, частини 5, частини 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1, частини 2, частини 3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень частини 1, частини 2 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо.
У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 139, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсябезпосередньо доДніпровського апеляційногосуду протягомтридцяти днів.Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.
Повне судове рішення складено 28 грудня 2023 року.
Суддя А.О. Сухоруков
