Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 420/3745/20
адміністративне провадження № К/990/23073/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віво Технопарк» на постанову П`ятого адміністративного суду від 17 травня 2022 року (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Єщенко О.В., Яковлєв О.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віво Технопарк» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ТОВ «Віво Технопарк» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
від 23.12.2019 року №0010383307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на суму 138 616,45 грн,
від 24.12.2019 року №0010860506 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 843 745 грн;
від 23.12.2019 року №0010353307 в частині визначення до сплати 1 005 974,87 грн податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій в розмірі 781 498,36 грн;
від 24.12.2019 року №0010910506 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 952 245,13 грн;
від 24.12.2019 року №0010920506 в частині застосування штрафних санкцій на суму 476 125 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 23.12.2019 року №0010383307 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 54 785,18 грн та №0010353307 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 781 498,36 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П`ятого адміністративного суду від 17 травня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Одеській області від 23.12.2019 року №0010383307 в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 54 785,18 грн та №0010353307 в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 781 498,36 грн.
Ухвалено у цій частині постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Віво Технопарк» до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Одеській області від 23.12.2019 року №0010383307 в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 54 785,18 грн та №0010353307 в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 781 498,36 грн.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.
Зокрема, як на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Товариство посилається на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що позбавило позивача можливості надати додаткові пояснення з метою об`єктивного, всебічного та повного розгляду справи із врахування всіх обставин, які могли б вплинути на результат прийнятого судового рішення. Зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив частину першу статті 311 КАС України, оскільки в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника Товариства.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Усенко Є.А., Гончарової І.А., Чумаченко Т.А. від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
На підставі Розпорядження Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Усенко Є.А. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 9 червня 2023 року №9) проведено повторний розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративна справа передана на розгляд колегії суддів: Білоус О.В. (суддя-доповідач), Блажівська Н.Є., Желтобрюх І.Л.
Справа №420/3745/20 після повторного автоматизованого розподілу передана до провадження судді Білоуса О.В. у кількості 17 томів та один том відокремлених матеріалів (відсутній 15 том справи), що підтверджується Актом від 29 червня 2023 року.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи (17 томів, один том відокремлених матеріалів та том 15 в електронному вигляді), колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
У постанові від 21 квітня 2021 року у справі №640/8411/19 Верховний Суд зазначав, що надана суду процесуальним законом можливість розглянути справу у порядку письмового провадження не є беззастережною і має корелюватися з іншими вимогами процесуального закону (як-от з наданим учасникам справи правом брати участь у судовому засіданні), трактувати які потрібно у сукупності й через призму принципів адміністративного судочинства. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розгляд справи проводив у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні за участю представників позивача та відповідача.
П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 лютого 2022 року призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 березня 2022 року.
22 березня 2022 року від директора Товариства до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із воєнними діями та введенням в Україні режиму воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
Також, суд було повідомлено, що адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які були представниками позивача у справі, призвані на військову службу, а в штаті Товариства відсутня посада юрисконсульта.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 24 березня 2022 року, судова колегія порадившись на місці, вирішила продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку таким процесуальним діям суду апеляційної інстанції, Верховний Суд звертає увагу на те, що частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Наведена норма свідчить, що справедливий та своєчасний розгляд спорів адміністративними судами є нерозривними поняттями, а комплексне дотримання адміністративними судами цих вимог сприяє утвердженню верховенства права у суспільстві.
Аналізуючи чи під час ухвалення рішення у справі, апеляційний суд виконав визначене перед ним завдання та чи дотримався справедливої процедури при вирішенні спору у цій справі, тобто чи було забезпечено реальну участь представника Позивача в розгляді справи, змагальності процесу, рівності сторін та розумні строки розгляду Суд звертає увагу на таке.
Згідно з частиною першою статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Тобто, відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції передбачено у наступних випадках: якщо стосовно учасника справи немає відомостей про вручення йому судової повістки, а також у випадку наявності відповідного клопотання від учасника справи, якщо повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що йому було безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи в апеляційному порядку.
Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах №802/562/18-а, №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.
Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при касаційному розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед адміністративним судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.
При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.
Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.
Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
Позивач просив відкласти розгляд справи у зв`язку із введенням воєнного стану на території України.
Так, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Верховний Суд на сайті Судової влади України оприлюднив інформацію щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, зокрема, зауважив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно прийматимуться рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом. Справи, які не є невідкладними, розглядатимуться лише за наявності письмової згоди на це всіх учасників судового провадження. Не можуть бути відкладеними судові засідання, на яких має розглядатися питання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З метою забезпечення безпеки учасників судових процесів і відвідувачів судів припиняється проведення особистого прийому громадян керівництвом суду й обмежується допуск у судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань. Якщо суд не припинив здійснювати судочинство, учасники судових процесів мають можливість подати заяву про відкладення розгляду справ у зв`язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних.
2 березня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд на офіційному сайті виклав оголошення, за змістом якого:
«…Шановні учасники процесів! Звертаємо вашу увагу, що наказом голови суду Олександра Джабурії від 28.02.2022 року №9-од/с в 5ААС встановлено особливий режим роботи в умовах воєнного стану. Зокрема, рекомендовано:
Суддям відкласти в межах процесуальних строків розгляд справ у відкритих судових засіданнях.
Учасникам судового процесу утриматися від відвідування суду, реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки з використанням засобів електронного зв`язку...»
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Аналіз наведеного вище, свідчить, що в умовах воєнного стану саме задля забезпечення визначених статтею 3 Основного Закону положень, а також з метою дотримання завдання щодо справедливого та своєчасного розгляду спорів суди попередили сторін щодо можливості скористатися визначеними КАС України процедурами щодо подання заяв про розгляд справи без участі сторін (в порядку письмового провадження) або відкладення розгляду справи.
За загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості) та ін, має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства. При цьому врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 205 КАС України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
За змістом частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Оскільки справа розглядалася у суді першої інстанції за правилами загального позовного провадження з викликом осіб, які беруть участь у справі, то апеляційний перегляд судового рішення міг здійснюватися в порядку письмового провадження без повідомлення сторін лише у випадку, якщо учасники справи не прибули у судове засідання, будучи належним чином повідомлені про дату, місце і час його проведення, або у разі відсутності від них клопотань про розгляд справи за їх участю.
В апеляційній скарзі Товариство заявило клопотання про розгляд справи за участю його представника та завчасно, до першого судового засідання, подало клопотання про відкладення розгляду справи, навівши, на їх думку, поважні причини для цього.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) не надав оцінки клопотанню Товариства про відкладення розгляду справи та не спростував поважність наведених ним підстав щодо введення в Україні режиму воєнного стану з 24 лютого 2022 року та мобілізації адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які були представниками у справі, з урахуванням відсутності в штаті Товариства посади юрисконсульта.
Неведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, не дотримався передбачених частиною першою статті 2 КАС України вимог щодо справедливого судового розгляду, що призвело до того, що справа розглянута за відсутності представників позивача з порушенням загальних принципів адміністративного судочинства; дискреційні повноваження щодо вирішення питання про відкладення судового розгляду суд апеляційної інстанції використав без дотримання принципу пропорційності та з порушенням статей 205 та 311 КАС України.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, з-поміж іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює, зокрема, можливість коментувати представлені докази і пояснення у належній формі та у встановлений час.
Європейським судом з прав людини сформовані вже сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певною мірою, повинна враховуватися судами України при розгляді справи та винесенні рішень.
У справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).
У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, як і тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову від 17 травня 2022 року без представників позивача, які виявили бажання бути присутнім в судовому засіданні в період дії правового режиму воєнного стану, з метою забезпечення права учасників справи брати участь у судовому процесі, мав здійснити процесуальні не лише задля забезпечення своєчасного, а й для справедливого судового розгляду.
При цьому Суд звертає увагу на те, що схожий за змістом підхід продемонстрований Верховним Судом у справі №140/8301/21.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.
За приписами частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 3, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віво Технопарк» задовольнити частково.
Постанову П`ятого адміністративного суду від 17 травня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх
